Рішення

від 31.05.2023 по справі 904/1120/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1120/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Лавриненко О.І.,

від відповідача: Боцман О.О. /в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon"/

дослідивши матеріали справи №904/1120/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-АГРІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-ІНВЕСТ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-АГРІ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 02.03.2023 за вих. № б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ-ІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення 420.072,00 грн основної заборгованості за договором поставки №160222 від 16.02.2022, трьох процентів річних у розмірі 12.360,48 грн та 100.793,93 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1120/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023.

Ухвалою від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано надати до господарського суду надати до господарського суду документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладень та докази зарахування судового збору до державного бюджету.

Через відділ документообігу від позивача 09.03.2023 надійшла заява від 09.03.2023 за вих. № б/н про виконання вимог ухвали суду разом з документами, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної вимоги і доданих до неї документів, а також докази зарахування судового збору до державного бюджету. Оцінивши докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів та докази зарахування судового збору до державного бюджету, господарський суд визнав їх належними, а недоліки позовної заяви усунутими.

Ухвалою від 10.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 05.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 07.04.2023 вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почато спочатку, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 19.04.2023.

Через відділ документального забезпечення 11.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просить суд витребувати у позивача оригінали таких документів: договір поставки від 16.02.2022 №160222; заявку (замовлення) покупця; видаткову накладну від 17.02.2022 №17/02/2022-1; товарно-транспортну накладну; податкову накладну з квитанцією про реєстрацію у ЄРПН.

Через відділ документального забезпечення 17.04.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 19.04.2023 від позивача надійшли заперечення проти витребування доказів.

Ухвалою від 19.04.2023 підготовче засідання відкладено до 17.05.2023, у позивача витребувано для огляду в судовому засіданні (17.05.2023) оригінали таких документів: договору поставки від 16.02.2022 №160222 і видаткової накладної №ВН 17/02/22-1 від 17.02.2022 та за наявності заявку (замовлення) покупця, товарно-транспортну накладну, податкову накладну з квитанцією про реєстрацію, які стосуються поставки товару за видатковою накладною №ВН 17/02/22-1 від 17.02.2022.

Через відділ документального забезпечення 20.04.2023 від позивача надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" 20.04.2023, у якому позивач просить суд долучити до справи ряд документів, які витребувані судом в ухвалі від 19.04.2023.

Через відділ документального забезпечення 08.05.2023 від представника позивача (Лавриненко Олега) надійшла заява від 08.05.2023 за вих. №б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 10.05.2023 заяву позивача від 08.05.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через відділ документального забезпечення 17.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Через відділ документального забезпечення 17.05.2023 від позивача надійшла заява про неможливість подати доказ, який витребовує суд.

Через відділ документального забезпечення 17.05.2023 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, у якій представник відповідача повідомив, що не може забезпечити явку в судове засідання через погане самопочуття та не заперечує проти закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою від 17.05.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 31.05.2023.

Через відділ документального забезпечення 19.05.2023 від представника відповідача (Оксани Боцман) надійшла заява від 19.05.2023 за вих. №б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 19.05.2023 заяву відповідача від 19.05.2023 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судовому засіданні 31.05.2023 представники сторін відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останній не оплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач заперечує приймання спірного товару директором відповідача, крім того, відповідач вказує, що товар мав постачатися за певною адресою, а тому видаткова накладна викликає сумніви у відповідача.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Видаткову накладну позивач вважає належним доказом у справі.

Договір містить електронні підписи сторін, а тому має юридичну силу.

Жодних доказів, які б свідчили про розірвання договору матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи містять і інші докази, які свідчать про виконання позивачем поставки товару відповідачу.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; наявності/відсутності повної/часткової оплати товару; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 16.02.2022 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки №160222 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю продукцію шрот соєвий (далі - товар), в асортименті, кількості та відповідно до заявок покупця, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати і оплачувати товар за ціною, вказаною у рахунках на оплату.

Найменування, кількість, ціна товару, що є предметом поставки за цим договором, визначається в заявках до цього договору, а також в рахунках, видаткових накладних, що є його невід`ємними частинами (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціну цього договору складає сума вартості всіх товарів, що поставляються постачальником покупцю на умовах цього договору протягом його дії.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 9.1 договору). Цей договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковою накладною №ВН17/02/22-1 від 17.02.2022 на суму 420.072,00 грн (арк. 7, том 1).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 12.10.2022, у якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар. Суд встановив, що позивач до матеріалів справи не долучив доказів направлення претензії відповідачу.

Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість за отриманий товар не погасив, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 420.072,00 грн основної заборгованості, 12.360,48 грн трьох процентів річних та 100.793,93 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд встановив, що відповідач у клопотанні про витребування доказів (вх. 11.04.2023) (арк. 31 зворот, том 1) зазначив, що відповідач мав намір співпрацювати з позивачем і навіть погодив умови договору поставки.

Більш того, відповідач визнав, що договір поставки підписав і направив на адресу позивача, однак підписаний з боку позивача договір поставки не отримав.

Позивач у запереченнях на клопотання (заяву) (вх. 19.04.2023) з вищевказаною позицією відповідача не погоджується і зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, спрямованих на розірвання договору поставки.

Оцінивши позиції сторін та наявні у справі докази суд виснує, що вірогідно між сторонами був підписаний договір поставки, оскільки наявна у справі №904/1120/23 копія договору містить і підпис і печатку директора відповідача, обставини підписання і скріплення печатками екземпляру договору визнає і сам відповідач.

Таким чином, відповідач фактично визнав укладення договору поставки зі своєї сторони, а такі дії відповідача розцінюються судом як взяття на себе зобов`язань за договором, а тому у разі неотримання від позивача підписаного екземпляру договору відповідач не був позбавлений права звернутися до позивача як з вимогою про отримання підписаного з боку позивача договору, однак матеріали справи не містять жодних відомостей про вжиття відповідачем будь-яких заходів, спрямованих на врегулювання такої ситуації.

Оцінивши позиції сторін та зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.1 договору товар, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується покупцю окремими партіями в строк, узгоджений у заявці. Під партією товару розуміється сукупність товарів, що постачається постачальником покупцю по відповідній товарній (видатковій) накладній.

Датою поставки партії товару вважається дата підписання видаткової накладної (п. 3.4 договору).

Позивач підтверджує факт поставки товару видатковою накладною №ВН17/02/22-1 від 17.02.2022 на суму 420.072,00 грн (арк. 7, том 1), яка підписана директором відповідача Сторобором В.В. та засвідчена печаткою товариства відповідача.

Водночас відповідач заперечує підписання видаткової накладної директором відповідача та засвідчення його підпису печаткою товариства відповідача, проте доказів які б об`єктивно унеможливлювали підписання директором відповідача спірної видаткової накладної відповідач суду не надає.

Більш того, саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних. Позивач не довів фактів протиправності використання печатки відповідача чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача. При цьому суд враховує, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18.

Також, стверджуючи про те, що підпис на видатковій накладній не належить директору відповідача, останній не надав суду належних та допустимих доказів (як то висновок почеркознавчої експертизи тощо) на підтвердження свої доводів, з відповідними клопотаннями про призначення у справі судової експертизи відповідач до суду також не звертався.

Розглядаючи спір по суті, суд бере до уваги також і таке.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

У пункті 3.2 договору визначено, що місцем поставки товару є: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Нива Трудова, Каштанова, 19.

В якості додаткових доказів поставки товару відповідачу позивач надав договір №АТ 16/02/22 від 16.02.2022 перевезення автомобільним транспортом, який був укладений між позивачем (далі позивач, постачальник, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов Скан Транс» (далі - перевізник), відповідно до п. 1.1 умов якого в порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного договору, перевізник приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти переробки, інші вантажі за домовленістю сторін) (далі - вантаж), з подальшою передачею зазначеного вантажу повіреній особі (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити перевізнику вартість наданих послуг.

Так, товарно-транспортною накладною №16/02/22-1 від 16.02.2022 (арк. 51, том 1) підтверджується перевезення автомобілем сканія НОМЕР_1 перевізником ТОВ «Азов Скан Транс» з міста Нова Каховка Херсонської області до села Нива Трудова Апостолівського району Дніпропетровської області шроту соєвого у кількості 22.780 кг.

Вказане перевезення було здійснено ТОВ «Азов Скан Транс» на підставі заявки №1 (арк. 52, том 1), а факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг №43 від 17.02.2022 на суму 9.112,00 грн з ПДВ (арк. 53, том 1).

Отже, суд виснує, що позивач поставив відповідачу шрот соєвий, що також підверджується заявкою №1 (арк. 52, том 1) та товарно-транспортною накладною №16/02/22-1 від 16.02.2022 (арк. 51, том 1).

Умовами договору сторони визначили, що місцем поставки товару є: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Нива Трудова (п. 3.2), в той час як заявкою №1 (арк. 52, том 1), товарно-транспортною накладною №16/02/22-1 від 16.02.2022 (арк. 51, том 1) також підтверджується поставка шроту соєвого за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Нива Трудова.

За видатковою накладною поставка товару відбулася 17.02.2023, в той час як заявкою №1 (арк. 52, том 1) також підтверджується розвантаження товару 17.02.2023.

Таким чином, суд виснує, що видаткова накладна №ВН17/02/22-1 від 17.02.2022 на суму 420.072,00 грн (арк. 7, том 1) є належним доказом поставки товару позивачем відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Сторони узгодили (п. 4.3 договору), що покупець здійснює оплату вартості кожної партії товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів.

Отже, строк оплати товару поставленого за видатковою накладною №ВН17/02/22-1 від 17.02.2022 на суму 420.072,00 грн є таким, що настав 09.03.2022.

Доказів оплати товару в сумі 420.072,00 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 420.072,00 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 10.03.2022 до 01.03.2023 на загальну суму 12.360,48 грн та 100.793,93 грн відповідно.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у цілому.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Позовна заява у справі №904/1120/23 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 6.398,72 грн.

Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв`язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, у позивача наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 1.617,54 грн (8.016,26 грн 6.398,72 грн).

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРОНГ-ІНВЕСТ" (Україна, 52441, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, селище міського типу Новопокровка, ВУЛИЦЯ ДРУЖБИ, будинок 4; ідентифікаційний код 42665037) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПТІМА-АГРІ" (Україна, 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 11, корпус Б, офіс 29; ідентифікаційний код 42775406) 420.072,00 грн (чотириста двадцять тисяч сімдесят дві грн 00 к.) основної заборгованості, 12.360,48 грн (дванадцять тисяч триста шістдесят грн 48 к.) трьох процентів річних, 100.793,93 грн (сто тисяч сімсот дев`яносто три грн 93 к.) інфляційних втрат, 6.398,72 грн (шість тисяч триста дев`яносто вісім грн 72 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.06.2023

Суддя С.А. Дупляк