Рішення
від 12.06.2023 по справі 905/958/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649


Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.2023р. Справа №905/958/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

Позивач: Державне підприємство «Донецький експертно - технічний центр Держпраці» (85323, Донецька обл., Мирноград, вулиця Коржова, 16, код ЄДРПОУ 23182908, ел. пошта office@defc.com.ua)

Відповідач: Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" (85001, Донецька обл., Добропілля(з), пр.Шевченка, буд. 2, 84205, ЄДРПОУ 43895975, ел. пошта: dobropolyecoalmining@gmail.com)

про стягнення 344 277,21 грн

Обставини справи:

Державне підприємство «Донецький експертно - технічний центр Держпраці» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення заборгованості в розмірі 344 277,21 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 294-21 ШУН/1055 від 18.05.2021, який укладено за результатами торгів № UA-2021-04-20-007393-а, на підставі чого просив стягнути основну заборгованість у розмірі 233 640, 00 грн., пеню в сумі 21 459,94грн, 3% річних в сумі 8007,78грн, інфляційні втрати - 64 817,69грн.

Ухвалою від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/958/22. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для надання (суду і позивачеві) відзиву на позовну заяву, всіх письмових та електронних доказів. Направлення даної ухвали здійснено шляхом електронного листування на офіційні електронні адреси учасників справи.

12.12.2022 від позивача надійшли уточнення до позовної заяви в якої останній повідомив, що внаслідок механічної помилки під час набору тексту позовної заяви було допущено описку в сумі боргу, яка підлягає стягненню, у зв`язку з чим просив правильною вважати наступну суму: суму основного боргу у розмірі 233 640 грн, пеню - 21459,94грн, штраф 7% - 16 354,80грн, інфляційні збитки - 64 817,69грн, 3% річних- 8007,78 грн, а всього у сумі 344 277,21 грн.

10.01.2023 та 31.05.2023 відповідач надав до суду клопотання в якому просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022р. №9-р з 18.04.2022р. запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності та визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду).

Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, дослідивши наявні матеріали справи ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 між Державним підприємством «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» (далі в тексті - Позивач, Виконавець) та Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» (далі в тексті - Відповідач, Замовник) за результатами торгів UA-2021-04-20-007393-а про закупівлю товару було укладено договір №294-21 ШУН/1055 (далі в тексті - Договір).

У відповідності з умовами Договору Виконавець (Позивач) зобов`язався виконати роботу (послугу), а Замовник (Відповідач) - прийняти та оплатити наступні роботи (послуги): експертне обстеження та огляд підземних трансформаторних станцій, високовольтних розподільчих пристроїв з метою продовження терміну служби та надання регламенту робіт, вартістю 233 640,00 грн. (п.1.1 Договору).

Термін надання послуг з 01.06.2021, але не пізніше 31.12.2021 (п.1.4.Договору).

Відповідно до п.2.1.Договору загальна вартість роботи, передбаченої п.1.1. цього Договору складає 233 640 грн з ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Замовник (Відповідач) протягом 45 календарних днів після підписання Акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) зобов`язується здійснити 100% оплату договірної вартості шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (Позивача).

Згідно до п.4.1.1 Договору Виконавець зобов`язаний здати Замовнику виконані роботи з оформленням акту приймання-передачі виконаних робіт.

У разі відмови Замовника від підписання акту здавання-приймання виконаної роботи, у 5-ти денний термін Замовник направляє Виконавцю письмову мотивовану відмову від прийняття робіт. При цьому Сторонами складається двосторонній Акт з переліком недоліків та термінів їх виконання (п.4.1.2).

Відповідно до п.10.1 Договір вважається укладеним з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками Сторін.

На підтвердження виконаних за Договором робіт Сторони підписали Акт здавання-приймання виконаних робіт №1501 від 19.08.2021 р. - на суму 233 640,00 грн. В акті зазначено, що роботи виконані повністю, сторони претензій одна до одної не мають.

Позивач зазначає, що згідно умов п.2.2 Договору Відповідач мав здійснити оплату протягом 45 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг), тобто до 03.10.2021 р., але оплата Відповідачем не здійснена до цього часу.

Вважаючи порушеним своє право ДП «Донецький експертно-технічний центр Держпраці», звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ДП «Добропіллявугілля-видобуток» суми основного боргу за договором №294-21 ШУН/1055 від 18.05.2021 у розмірі 233 640 грн, пені - 21459,94грн, штрафу 7% - 16 354,80грн, інфляційних збитків - 64 817,69грн, 3% річних- 8007,78 грн

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору договір №294-21 ШУН/1055 від 18.05.2021.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 4 Договору узгоджено що Виконавець здає Замовнику виконані роботи з оформленням акту приймання-передачі виконаних робіт (п.п.4.1.1).

У разі відмови Замовника акту приймання-передачі виконаних робіт, у 5-ти денний термін Замовник направляє Виконавцю письмову мотивовану відмову від прийняття робіт. При цьому Сторонами складається двосторонній Акт з переліком недоліків та термінів їх виконання (п.п.4.1.2).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач надав суду Акт здачі-приймання виконаних робіт №1501 від 19.08.2021 по Договору №294-21 ШУН/1055 - на суму 233 640,00 грн., який підписаний уповноваженими особами та засвідчений печатками Замовника та Виконавця без будь-яких зауважень щодо якості, повноти чи достовірності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Замовник (Відповідач) протягом 45 календарних днів після підписання Акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) зобов`язується здійснити 100% оплату договірної вартості шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (Позивача).

Тобто, Відповідач мав оплатити виконані роботи по Акту №1501 від 19.08.2021 до 03.10.2021 включно.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчать про повну чи часткову оплати відповідачем вартості робіт зазначених у Акті здачі-приймання виконаних робіт.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними доказами довів факт виконання робіт за спірним Договором та наявність заборгованості відповідача за виконані роботи.

Отже вимоги позивача про стягнення з ДП «Добропіллявугілля-видобуток» суми основного боргу за договором №294-21 ШУН/1055 від 18.05.2021 у сумі 233 640,00 грн., є правомірними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних, інфляційних, пені та штрафу.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню - 21 456,94 грн., штраф 7% - 16 354,80 грн., інфляційні збитки - 64 817,69 грн., 3% річних - 8007,78 грн.

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами частини 2 пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі №905/1302/18.

Разом з цим, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частина 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Цивільного кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 Договору Сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов`язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості роботи, з якої допущене прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Розрахунок пені за Договором обмежено позивачем подвійною обліковою ставкою НБУ згідно зі ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 та шестимісячним терміном встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України

Обґрунтовуючи доводи своїх вимог, позивач надав суду детальний розрахунок суми 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу нарахованих за визначені ним періоди на суму боргу 233 640,00 грн.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Замовник (Відповідач) протягом 45 календарних днів після підписання Акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) зобов`язується здійснити 100% оплату договірної вартості шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (Позивача).

Отже, Відповідач мав оплатити роботи по Акту №1501 від 19.08.2021 до 03.10.2021 включно.

Позивач вважає днем порушення Відповідачем грошового зобов`язання 03.10.2021 тому саме з цієї дати здійснює нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останній день оплати по Акту №1501 від 19.08.2021 припадає на 03.10.2021 - на вихідний день (неділю), тому розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені має здійснюватись з урахуванням вимог частини 5 ст. 254 ЦК України, тобто з 04.10.2021.

Здійснивши власний розрахунок з урахуванням періодів визначених позивачем та приписів ст. 254 ЦК України судом встановлено наступне.

Розмір 3% річних нарахованих на суму боргу 233 640,00 грн. за період з 04.10.2021 по 23.11.2022 складає 7988,57 грн.

Розмір інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 233 640,00 грн. за період з 04.10.2021 по 31.10.2022 складає 64 817,69 грн.

Сума пені нарахована на суму боргу 233 640,00 грн. за період з 04.10.2021 по 02.04.2022 складає 21347,65 грн.

Штраф у розмірі 7% від суму боргу 233 640,00 грн складає 16354,80 грн.

З урахуванням вищевикладеного суд частково задовольняє вимоги позивача, тому до стягнення з відповідача підлягають: 3% річних - 7 988,57 грн., інфляційні втрати - 64 817,69 грн.; пеня - 21 347,65 грн., штраф - 16354,80 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Клопотаннями від 10.01.2023 та 31.05.2023 ДП «Добропіллявугілля-видобуток» просило суд зменшити розмір штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач звертає увагу на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 який триває до теперішнього часу.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.05.2022 року в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 листопада 2022 року №273 Добропільську міську територіальну громаду Покровського району Донецької області включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 листопада 2022 року.

Згідно доводів відповідача, ДП «Добропіллявугілля-видобуток», юридична та фактична адреса якого: Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка 2, де на сьогоднішній день проводяться активні бойові дії а також посилена евакуація населення. Але не дивлячись на це, підприємство з видобутку вугілля працює в посиленому режимі, адже енергетична економіка держави, особливо під час війни та в період опалювального сезону, потребує сталої стабільності.

Крім того відповідач посилається на те, що його підприємство створено відповідно до наказу Міністерства енергетики України №693 від 26.10.2020 «Про створення ДП «Добропіллявугілля-видобуток» органом управління якого є Міністерство енергетики України. На сьогоднішній день підприємство частково фінансується за рахунок асигнувань з державного бюджету.

Факт порушення грошових зобов`язань по спірному Договору у період з 03.10.2021 по дату введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідачем не заперечується. Проте будь-яких доказів, які обґрунтовують причину невиконання зобов`язання у цей період, ДП «Добропіллявугілля-видобуток» суду не надано.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо

предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №904/2847/19 від 26.03.2020, Великої палати Верховного Суду №902/417/18 від 18.03.2020.

У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2015 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника,

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність з або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглянувши доводи відповідача щодо заявленого клопотання, суд зазначає, що виходячи з умов договору зобов`язання з оплати у відповідача винило до початку військової агресії Російської Федерації проти України, а відтак посилання відповідача на обставини, якими на його думку зумовлене несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, судом відхиляються.

Проте суд керуючись вищевикладеними приписами законів, правових позиції Великої палати Верховного Суду, рішенням Конституційного Суду України, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи не встановлено понесення збитків позивачем, а заявлені штрафні санкції складають майже 50% від суми боргу, дотримуючи розумний баланс між інтересами боржника та кредитора суд вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу 7% у розмірі 16 354,80 грн на 50%.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 8 177,40 грн.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Оскільки проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, суд не має правових підстав для їх зменшення, тому відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання в цій частині.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та відповідач в обґрунтування заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Донецький експертно - технічний центр Держпраці» до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення заборгованості в розмірі 344 277,21 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (85001, Донецька обл., Добропілля(з), пр.Шевченка, буд. 2, 84205, ЄДРПОУ 43895975) на користь Державного підприємства «Донецький експертно - технічний центр Держпраці» (85323, Донецька обл., Мирноград, вулиця Коржова, 16, код ЄДРПОУ 23182908) заборгованість за договором №294-21 ШУН/1055 від 18.05.2021 у загальному розмірі 335 971,31 грн., з яких:

233 640,00 грн. - основного боргу;

7 988,57 грн - 3% річних;

64 817,69 грн - інфляційні втрати;

21 347,65 грн. - пені;

8 177,40 грн. - штраф.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (85001, Донецька обл., Добропілля(з), пр.Шевченка, буд. 2, 84205, ЄДРПОУ 43895975) на користь Державного підприємства «Донецький експертно - технічний центр Держпраці» (85323, Донецька обл., Мирноград, вулиця Коржова, 16, код ЄДРПОУ 23182908) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5162,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 12.06.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.С. Зельман

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення12.06.2023
Оприлюднено13.06.2023
Номер документу111455560
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду

Судовий реєстр по справі —905/958/22

Судовий наказ від 01.08.2023

Господарське

Господарський суд Донецької області

Зельман Юлія Сергіївна

Судовий наказ від 01.08.2023

Господарське

Господарський суд Донецької області

Зельман Юлія Сергіївна

Рішення від 12.06.2023

Господарське

Господарський суд Донецької області

Зельман Юлія Сергіївна

Ухвала від 12.12.2022

Господарське

Господарський суд Донецької області

Зельман Юлія Сергіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні