Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/14110/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/14110/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП"

про зобов`язання вчинити дії

представники сторін:

від позивача: Гордієнко В.А.

від відповідача: Матвійчук О.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" заборгованість за кредитними договорами, що виникли станом на 15.04.2022 у загальному розмірі 509078,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, яка утворилась в результаті невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування від 09.08.2013 та необхідністю її визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП", яке перебуває в стані припинення з 15.09.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 вказану позовну заяву залишено без руху.

11.01.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 18.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/924/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.03.2023.

13.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов nf заява про дослідження доказів - Умов та Правил надання банківських послуг шляхом огляду веб-сайту www.privatbank.ua.

16.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

21.02.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив.

24.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позов.

09.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та відповідь на відзив. аналогічна відповідь на відзив подана позивачем на електронну пошту суду.

У зв`язку з перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання, призначене до розгляду Господарським судом міста Києва на 09.03.2023, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 продовжено підготовче провадження у справі №910/14110/22 на 30 днів, призначено підготовче судове засідання на 06.04.2023.

15.03.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про залишення без розгляду відповіді на відзив та неприйняття доказів, доданих до відповіді на відзив.

06.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 06.04.2023 на підставі ст.119 ГПК України задоволено клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив та продовжено відповідний строк до 06.04.2023.

У судовому засіданні 06.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду відповіді на відзив, оскільки судом продовжено строк на подання відповіді на відзив до 06.04.2023.

Також у судовому засіданні 06.04.2023, суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання позивача про долучення доказів (CD-диску з виписками по рахунку), оскільки файли, що містяться на диску не відкриваються, файли електронного підпису відсутні. Суд зазначає, що на диску наявні на диску протоколи створення та перевірки електронного підпису, однак як зазначено вище неможливо відкрити файли, які як вказує позивач є виписками по рахунку та були підписані ЄЦП.

Протокольною ухвалою від 06.04.2023 відкладено підготовче судове засідання на 20.04.2023.

17.04.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У підготовчому засіданні 20.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.05.2023.

28.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 18.05.2023 суд розпочав розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 18.05.2023 оголошено перерву у судовому засіданні по суті до 25.05.2023.

У судовому засіданні 25.05.2023 суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник відповідача заявив клопотання про дослідження доказу - Умов та Правил надання банківських послуг шляхом огляду веб-сайту www.privatbank.ua.

Судом досліджено Умови та Правила надання банківських послуг станом на 01.08.2013 на веб-сайті www.privatbank.ua та встановлено, що останнім пунктом дослідженого договору станом на 01.08.2013 є пункт 3.12.8.

Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2023 заперечив проти позовних вимог.

У судовому засіданні 25.05.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 22.09.2022 у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту у сумі 39000,00 грн, заборгованість по процентам у сумі 117138,67 грн, заборгованість по комісії у сумі 17048,00 грн, заборгованість за пенею у сумі 335410,35 грн; заборгованість по рахунку НОМЕР_1 у сумі 332,35 грн; заборгованість по рахунку НОМЕР_2 у сумі 149,51 грн. Загальна сума заборгованості за розрахунками позивача становить 509078,88 грн.

З огляду на те, що відповідач перебуває у процесі припинення з 15.09.2021, позивач направив відповідачу заяву з кредиторськими вимогами б/н, б/д, у якій просив розглянути вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" станом на 26.09.2022 у розмірі 509078,86 грн та включити їх до ліквідаційного балансу.

Оскільки відповідач відповіді на заяву з кредиторськими вимогами не надав, позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язання ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" заборгованість за кредитними договорами, що виникли станом на 15.04.2022 у загальному розмірі 509078,88 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:

25.05.2022 року за вх. № 13-09/21 надійшла заява позивача з кредиторськими вимогами до ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" на суму 479 233,69 грн. Вказана заява надійшла через півроку після закінчення строку для звернення з вимогами та не містила жодного посилання на правочин на підставі якого виникла заборгованість.

24.06.2022 за вих. № 09/21-15 на адресу позивача було відправлено відповідь за результатами розгляду вказаної заяви Позивача, в якій повідомлено, що заява надійшла після закінчення визначеного строку, без будь-якого обґрунтування заявленої суми та не додано до заяви жодного документа, тому заява не підлягає розгляду, вимоги не визнаються;

Оскільки відповідачу встановлений ч.5 ст.112 ЦК України місячний строк для подання позову (до 25.06.2022 включно) не звернувся до суду, то такі вимоги вважаються погашеними.

Відповідач не отримував поштового відправлення з направлення заяви з кредиторськими вимогами, направленої 17.10.2022.

У відповідача відсутня заборгованість за договором від 09.08.2013, оскільки кредитний договір від 09 серпня 2013 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить взагалі будь-яких умов притаманних кредитному договору.

Заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 09.08.2013 не може вважатися складовою кредитного договору укладеного на умовах приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, з огляду на те, що:

не містить згадування, що така заява підписується відповідачем саме з метою отримання кредитних коштів; не містить умов надання, отримання та повернення кредитних коштів; не містить суми отримання грошових коштів у кредит (заявки на кредит); не містить дат отримання та повернення кредиту; не містить будь-які інші умови, які б передбачали надання позивачем кредиту та згоду на отримання такого кредиту відповідачем; не містить зобов`язання за яким позивач повинен надати, а відповідач - повернуту отримані кредитні кошти; не містить підтвердження, що підписуючи таку заяву відповідач розумів саме ці Умови та правила надання банківських послуг; не містить підтвердження, що на момент підписання такої заяви, існували Умови та правила надання банківських послуг; не містить підтвердження, що відповідач ознайомлювався з такими Умовами та правилами надання банківських послуг на сайті www.privatbank.ua, в мережі Інтернет, оскільки вони відсутні на сайті Банку.

Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки строк позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу, а також додаткових вимог закінчився 03.01.2017.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, поданої 09.08.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП", Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" здійснювалось обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_3 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Судом враховано, що у тексті позовної заяви позивач зазначає дату договору банківського обслуговування 02.09.2013, однак, у додатках до позовної заяви надано документи по договору від 09.08.2013 та саме цю дату позивач визначав у подальших заявах по суті. Відтак, підставою заявлених вимог є договір банківського обслуговування від 09.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на 22.09.2022 у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту у сумі 39000,00 грн, заборгованість по процентам у сумі 117138,67 грн, заборгованість по комісії у сумі 17048,00 грн, заборгованість за пенею у сумі 335410,35 грн; заборгованість по рахунку НОМЕР_1 у сумі 332,35 грн; заборгованість по рахунку НОМЕР_2 у сумі 149,51 грн. Загальна сума заборгованості за розрахунками позивача становить 509078,88 грн.

10.09.2021 єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" прийнято рішення про припинення ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" шляхом ліквідації за рішенням учасника відповідно до чинного законодавства.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідна інформація щодо ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" була оприлюднена 15.09.2021 з визначенням строку для заявлення кредиторами своїх вимог: до 15.11.2021 та відомостей про голову комісії з припинення.

За обґрунтуваннями позивача, оскільки відповідач з 15.09.2021 перебуває у процесі припинення, позивач 17.10.2022 направив відповідачу заяву з кредиторськими вимогами б/н, б/д, у якій просив розглянути вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" станом на 26.09.2022 у розмірі 509078,86 грн та включити їх до ліквідаційного балансу. На підтвердження направлення зазначеної заяви позивач надав до матеріалів справи роздруківку з Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №4909401522509.

Також згідно із документів доданих відповідачем до відзиву вбачається, що 25.05.2022 ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" отримало заяву позивача б/н, б/д з кредиторськими вимогами на суму 479 233,69 грн (вх. № 13-09/21 від 25.05.2022). Відповідач надав копію опису вкладення, згідно із яким направлено претензію, копію поштового конверту та копію накладної з відправлення 4909401387040. Відповідачем складено акт №25.05 від 25.05.2022 згідно із яким до зазначеної заяви з кредиторськими вимогами не було додано жодного документа на підтвердження заявлених вимог.

24.06.2022 відповідач направив позивачу відповідь вих.№09/21-15 від 24.06.2022 за результатами розгляду заяви АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з кредиторськими вимогами, у якій відповідач зазначив, що вимоги позивача не підтверджені належними доказами, є необґрунтованими, а отже не підлягають ні розгляду, ні визнанню.

У липні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" кредиторські вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у загальному розмірі 477800,44 грн, що складаються із заборгованості за Договором б/н від 09.08.2013 року в сумі 39000,00 грн по тілу кредиту, за процентами - в сумі 117138,67 грн, за комісією - 17048,00 грн та за пенею в сумі 303 995,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/5145/22 позовну заяву АТ КБ "ПРИВАТБАНК" повернуто без розгляду.

Одночасно судом встановлено, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" за договором банківського обслуговування від 09.08.2013, що станом на 23.06.2014 становить 57381,23 грн, з яких: 39000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11466,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3756,23 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, 3159,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/16180/14 позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 39000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11466,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3756,23 грн - пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, 3159,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн - судового збору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/16180/14 в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

Спір у справі виник у зв`язку із ухиленням, за твердженням позивача, ліквідаційної комісії відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП", які виникли через неналежне виконання останнім умов договору банківського обслуговування б/н від 09.08.2013.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч.1).

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч.3).

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч.4).

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч.5.).

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч.6.).

Відповідно до статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (п.1 ч.1); якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч.3).

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, встановленому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Інші підстави та порядок припинення товариства встановлюються законом.

У відповідності до ч.7-8 ст.111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку (ч.7).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8).

Згідно із ч.3 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Частиною 4 статті 112 ЦК України вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (ч.5 ст.112 ЦК України).

Судом установлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" (ідентифікаційний код 38792844) перебуває у стані припинення з 15.09.2021 в результаті ліквідації, строк для заявлення вимог кредиторів встановлено до 15.11.2021.

За доводами позивача, відповідачу у жовтні 2022 року направлено заяву з кредиторськими вимогами б/н, б/д, у якій позивач просив розглянути вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" станом на 26.09.2022 у розмірі 509078,86 грн та включити їх до ліквідаційного балансу. На підтвердження направлення зазначеної заяви позивач надав до матеріалів справи роздруківку з Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №4909401522509.

Одночасно, як встановлено судом 25.05.2022 ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" отримало заяву позивача б/н, б/д з кредиторськими вимогами на суму 479 233,69 грн (вх. № 13-09/21 від 25.05.2022).

24.06.2022 відповідач направив позивачу відповідь вих.№09/21-15 від 24.06.2022 за результатами розгляду заяви АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з кредиторськими вимогами.

Також судом встановлено, що у липні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" кредиторські вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у загальному розмірі 477800,44 грн, що складаються із заборгованості за Договором б/н від 09.08.2013 року в сумі 39000,00 грн по тілу кредиту, за процентами - в сумі 117138,67 грн, за комісією - 17048,00 грн та за пенею в сумі 303 995,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/5145/22 позовну заяву АТ КБ "ПРИВАТБАНК" повернуто без розгляду.

Зі змісту позовної заяви (вх.14-09/21 від 20.07.2022), долученої відповідачем до відзиву вбачається, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначає про направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" заяви з кредиторськими вимогами, що отримана відповідачем 25.05.2022 (поштове відправлення 4909401387040) та відхилена останнім у відповіді від 24.06.2022.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3, 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, на які посилається скаржник).

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, з огляду на те, що на підтвердження направлення у жовтні 2022 року заяви з кредиторськими вимогами позивач надав до матеріалів справи лише роздруківку з Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №4909401522509, у той час як відповідачем надано заяву з кредиторськими вимогами, отриману 25.05.2022, копію опису вкладення, копію поштового конверту, копію накладної з відправлення 4909401387040, акт №25.05 від 25.05.2022, копію відповіді вих.№09/21-15 від 24.06.2022 з доказами направлення та позовну заяву, у якій самим позивачем зазначено про направлення заяви у травні 2022 року, суд вважає недоведеною позивачем обставину направлення заяви з кредиторськими вимогами у жовтні 2022 року. Натомість наявними у матеріалах справи доказами підтверджується те, що позивач направляв відповідачу заяву з кредиторськими вимогами, яка отримана останнім у 25.05.2022.

У відповіді вих.№09/21-15 від 24.06.2022 за результатами розгляду заяви АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з кредиторськими вимогами, відповідач зазначив, що вимоги позивача не підтверджені належними доказами, є необґрунтованими, а отже не підлягають ні розгляду, ні визнанню.

Тобто, ліквідаційна комісія фактично не розглянула вимоги позивача, а залишила їх без розгляду.

Норми цивільного законодавства не надають ліквідаційній комісії (ліквідатору) права залишати вимоги кредиторів без розгляду, тобто фактично ухилитися від їх розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №910/9052/18 та від 26.10.2022 у справі № 910/406/21).

При цьому доведення факту ухилення ліквідаційної комісії (ліквідатора) від розгляду вимог кредитора не потребує надання останнім доказів отримання зазначеною комісією/ліквідатором заяви з кредиторськими вимогами. Такий факт (ухилення) суд може встановити на підставі наявних у справі доказів належного звернення кредитором до боржника (юридичної особи, що припиняється) та відсутності відповідного рішення ліквідаційної комісії (ліквідатора), яке в силу частини шостої статті 105 ЦК України має надсилатися кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання таким боржником відповідної вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі 905/229/21).

Враховуючи приписи ч.6 ст.105, ч.3 ст.112 ЦК України суд вважає, що зміст відповіді вих.№09/21-15 від 24.06.2022 на заяву з кредиторськими вимогами свідчить про ухилення комісії з припинення відповідача від виконання обов`язків, передбачених статтями 105, 107 Цивільного кодексу України, щодо визнання існуючої заборгованості перед позивачем та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.

Водночас суд зазначає, що правове регулювання процедури припинення юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням її учасника спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом такого учасника як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і правом кредитора цієї юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про її припинення, на задоволення своїх кредиторських (грошових) вимог. Відтак, настання наслідків у вигляді припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації є можливим за умов дотримання учасником цієї особи та її ліквідаційною комісією (ліквідатором) добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої положеннями цивільного законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу. Інша поведінка названих осіб суперечитиме таким засадам цивільного законодавства, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

Добровільна ліквідація юридичної особи без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації (за рішенням її учасників) є можливим виключно у випадку достатності майна цієї особи для задоволення вимог її кредиторів (платоспроможності боржника). Протилежний стан, а саме недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, зумовлює в силу вимог частини третьої статті 110 ЦК України обов`язок такої юридичної особи здійснити всі необхідні дії, визначені законодавством про банкрутство (чинним Кодексом України з процедур банкрутства, що встановлює умови та порядок, зокрема, відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом).

Перевірка факту достатності майна юридичної особи, що ліквідується за рішенням учасників, для задоволення вимог її кредиторів здійснюється на підставі відомостей проміжного ліквідаційного балансу цієї особи, який складається ліквідаційною комісією (ліквідатором) після закінчення строку для заявлення вимог кредиторами. Відповідно наявність та розмір кредиторської заборгованості такої особи встановлюється, виходячи із пред`явлених кредиторами, в межах відповідного строку, грошових вимог до неї (статті 110-112 ЦК України).

У контексті наведеного та враховуючи пропуск позивачем строку на звернення з кредиторськими вимогами, а також пропуск строку на звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає, що ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація юридичної особи за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення такої особи, передбаченої статтями 110, 111 ЦК України, що має наслідком порушення прав та законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом.

Законодавець пов`язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права зокрема з обставинами наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або ухилення від їх розгляду, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у даній справі.

Якщо вимоги кредитора не визнані ліквідаційною комісією (ліквідатором), а кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини п`ятої статті 112 ЦК України. При чому такі наслідки стосуються випадків як своєчасного (в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), так і несвоєчасного звернення з кредиторськими вимогами.

Якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, то ліквідаційна комісія (ліквідатор) у випадку обґрунтованості таких вимог зобов`язана в силу частини четвертої статті 112 ЦК України їх погасити (задовольнити) з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. У разі ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду таких вимог (поданих з пропуском вищезазначеного строку) кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом про зобов`язання ліквідаційної комісії (ліквідатора) визнати кредиторські вимоги та задовольнити їх з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення (у зв`язку з чим відбулось затвердження проміжного ліквідаційного балансу та задоволення своєчасно заявлених вимог кредиторів, після чого складення та затвердження ліквідаційного балансу), а майна боржника виявилось недостатньо для повного чи часткового задоволення вимог цього кредитора, то такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини п`ятої статті 112 ЦК України.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі 905/229/21.

В обох випадках (звернення з кредиторськими вимогами в межах та поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), якщо у задоволенні кредиторських вимог за рішенням суду кредиторові відмовлено, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини п`ятої статті 112 ЦК України.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

У випадку ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог, частина третя статті 112 ЦК України не виключає можливості розгляду судом таких вимог навіть у разі, якщо звернення кредитором до суду відбулось поза межами місячного строку, встановленого цією нормою (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі №910/28502/14).

З урахуванням вище викладеного, ухилення ліквідаційної комісії ТОВ "РАЙЗЕ ГРУПП" від розгляду кредиторських вимог АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та включення їх до ліквідаційного балансу призводить до того, що позивач (кредитор) фактично перебуває у стані правової невизначеності щодо своїх прав та зумовлює їх порушення, тому позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

При цьому, матеріали справи також не містять доказів затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасником юридичної особи, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, як того вимагає ч.1 ст.111 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач не повідомив про АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про ліквідацію юридичної особи, суд зазначає таке.

Так, необхідним (як законодавчо встановлена вимога) та належним повідомленням кредиторів юридичної особи про факт припинення (у тому числі добровільної ліквідації) цієї особи є оприлюднення відповідної інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр). Такі відомості знаходяться у безоплатному доступі, є відкритими та загальнодоступними в силу вимог частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 755-IV та підпункту 1 пункту 1, підпункту 24 пункту 3 розділу V Порядку № 1657/5.

Обчислення строку для заявлення кредиторами своїх вимог буде починатися з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі внесеного до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи. Такий строк не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (частина п`ята статті 105 ЦК України).

Відтак, суд відхиляє твердження позивача, що відповідач не повідомив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про ліквідацію юридичної особи.

У постановах Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №922/416/19, від 03.05.2018 у справі №924/478/16 зазначено, що належним способом захисту прав кредитора є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог.

Щодо посилань відповідача на необґрунтованість заявленої суми вимоги, суд зауважує таке.

Як вже встановлено судом вище, у 2014 році АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" за договором банківського обслуговування від 09.08.2013, що станом на 23.06.2014 становить 57381,23 грн, з яких: 39000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11466,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3756,23 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, 3159,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/16180/14 позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 39000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11466,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3756,23 грн - пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, 3159,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн - судового збору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі №910/16180/14 в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

У цьому контексті суд зауважує, що з набранням судовим рішенням у справі №910/16180/14 законної сили було породжену певну правову визначеність у відносинах сторін за договором банківського обслуговування б/н від 09.08.2013, яка полягає у встановленні наявності у відповідача заборгованості перед банком за вказаним договором, а саме: 39000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11466,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3756,23 грн - пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором, 3159,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, невід`ємно притаманний праву Конвенції про захист прав людини та основних свобод і праву Європейського Співтовариства: право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (рішення ЄСПЛ "Брумареску проти Румунії").

Принцип правової визначеності розкривається, зокрема, через повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Res judicata вирішена справа [res judicata pro veritate habetur судове рішення слід визначати за істину] означає остаточність рішення суду, яке набрало чинності і не може бути переглянуте. Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у п.1 ст.44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Принцип юридичної визначеності, в свою чергу, вимагає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень, на необхідність дотримання принципу якого неодноразово зверталася увага в рішеннях ЄСПЛ (зокрема, у справах "Совтрансавто-Холдинг проти України", "Рябих проти Росії", "Дія 97" проти України", "Христов проти України").

Як було визначено в доповіді про верховенство права, затвердженій Венеціанською комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (п. 46) остаточні рішення національних судів не повинні ставитись під сумнів.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Отже, в такому випадку, розглядаючи спір про включення кредиторських вимог до ліквідаційного балансу, суд не може переглядати суму заборгованості, що вже присуджена до стягнення судовим рішенням, ніж її застосував суд у тотожній справі, рішення якого набуло статусу остаточного. Інакше, це означатиме, що суд де-факто здійснив перегляд (ревізію) судового рішення, яке має статус остаточного і такого, що не підлягає перегляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірне питання (встановлення заборгованості за кредитом у сумі 39000,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 11466,00 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у сумі 3756,23 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3159,00 грн, а всього: 57381,23 грн) в межах спірних правовідносин вже вирішено судами в межах іншого спору за цим же правовідношенням між тими ж сторонами і в силу неухильності дотримання такого елементу основоположного принципу здійснення судочинства верховенства права, як правова визначеність, перегляду не підлягає.

Щодо решти заборгованості яка визначена позивачем у позові до включення до ліквідаційного балансу, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, яка за правовою природою є договором банківського рахунку, положення про який визначаються главою 72 ЦК України.

Відповідно до положень ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи право вимоги в частині заборгованості по процентам, комісії за користування кредитними коштами та пені, в тому числі розмір і порядок нарахування, позивач посилався на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (п.3.18.4, 3.18.2.3.4., 3.18.5.1., 3.18.6.1.), які, за доводами позивача, разом із Заявою становлять договір банківського обслуговування.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов та правил ознайомився відповідач та погодився з ним, підписуючи Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, як і те, що ці документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків, комісії, пені та саме у зазначеному в цих документах, доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Більш того, судом досліджено Умови та Правила надання банківських послуг станом на 01.08.2013 на веб-сайті www.privatbank.ua та встановлено, що останнім пунктом дослідженого договору станом на 01.08.2013 є пункт 3.12.8. Тобто пункти 3.18 та підпункти п.3.18 Умов та Правил надання банківських послуг, якими встановлено нарахування відсотків, комісії, пені, станом на час укладення договору банківського обслуговування, були відсутні (скріншоти екрану комп`ютера з веб-сайту www.privatbank.ua долучені судом до матеріалів справи).

При цьому, наявна у матеріалах роздруківка Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" взагалі не містить дати її затвердження позивачем, і саме на сторін покладається обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд повинен надати власну оцінку поданим сторонами доказам.

Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, що відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, викладені такі висновки:

- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;

- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

- ураховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц відступила від правового висновку Верховного Суду України в постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

Отже, оскільки у підписаній відповідачем Заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг відсутні умови договору щодо встановлення розміру процентів, комісії за користування кредитом та пені, позовні вимоги частині заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 105672,67 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 13889,00 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у сумі 331654,12 грн є необґрунтованими.

За вище викладених обставин, а також враховуючи те, що позивачем не надано доказів наявності правових підстав для нарахування заборгованості по рахунку НОМЕР_1 у сумі 332,35 грн (150,00 грн - борг за кредитом, 182,35 грн - пеня) та по рахунку НОМЕР_2 у сумі 149,51 грн, суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача визнати кредиторські вимоги позивача у зазначених сумах.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" заборгованість за кредитом у сумі 39000,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 11466,00 грн, пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у сумі 3756,23 грн та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3159,00 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд зазначає таке.

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд зазначає, що до вимог щодо заборгованості за кредитом у сумі 39000,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 11466,00 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у сумі 3756,23 грн та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 3159,00 грн, то строки позовної давності у цій частині не застосовуються, оскільки позивачем були заявлені зазначені вимоги у 2014 році та присуджені до стягнення рішенням суду.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відтак, у цьому випадку відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог щодо заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії та пені, що нараховані до 02.04.2017, оскільки відповідно до статті 261 ЦК України позовна давність застосовується за наявності порушеного права особи.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що встановлений ч.3 ст.112 ЦК місячний строк на звернення до суду із позовом до ліквідатора не є позовною давністю в розумінні ст.256 ЦК України.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" заборгованість за кредитом у сумі 39000,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 11466,00 грн, пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у сумі 3756,23 грн та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3159,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За приписами ч.9 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" (03150, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 26, квартира 17, ідентифікаційний код 38792844) в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" (03150, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 26, квартира 17, ідентифікаційний код 38792844) заборгованість за кредитом у сумі 39000,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 11466,00 грн, пеню за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у сумі 3756,23 грн та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 3159,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗЕ ГРУПП" (03150, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 26, квартира 17, ідентифікаційний код 38792844) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) витрати зі сплати судового збору 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.06.2023.

Суддя С. О. Турчин