Рішення

від 12.06.2023 по справі 910/4917/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2023Справа № 910/4917/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (01009, м. Київ, вул. Банкова, 6-8)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул.. Івана Мазепи, 6 )

про стягнення 214 835,02 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» про стягнення 214 835,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не було виконано умов Договору № 36 від 20.06.2022, а саме, не поставлено позивачу електричну енергію у період з 01.09.2022 по 12.09.2022, внаслідок чого, позивачем було понесено збитки у зв`язку із закупівлею останнім електричної енергії у постачальника «останньої надії» за тарифом, який перевищує тариф, визначений у Договорі № 36, а саме, 4,80782 замість 3,56844. Отже, з 01.09.2022 по 12.09.2022 позивачем було спожито 173 351 кВт*год електричної енергії, а відтак понесено збитки на суму 214 835,02 грн, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

26.04.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов із додатками до нього та доказами направлення на адресу позивача, відповідно до якого останній, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» (відповідач) було укладено договір № 36 від 20.06.2022 про постачання електричної енергії на період з 21.06.2022 по 31.08.2022, за умовами п. 2.1. якого у зв`язку з оголошенням воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» за цим Договором позивач зобов`язується постачати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія, а споживач оплатити постачальнику вартість товару у строки та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 2.2. Договору обсяг закупівлі товару за цим договором визначено у Додатку до нього. Зменшення обсягів здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього Договору за результатами сторін. Сторони погодили, що обсяги закупівлі Товару можуть бути зменшені Споживачем, зокрема залежно від потреби Споживача або з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача відповідно до показників постійного кошторису. Про зміну обсягу закупівлі Товару Споживач повідомляє Постачальника шляхом надсилання на його адресу або вручення уповноваженому представнику Постачальника відповідного письмового повідомлення.

Відповідно до п. 3.1 Договору, строк постачання товару: з 21.06.2022 року (але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Оператора систем розподілу) та протягом дії воєнного стану, оголошеного Указом Президента України. Термін постачання електричної енергії може бути продовжений за згодою Сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений в Указі Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Згідно з п. 3.3 Договору обсяг фактичного споживання товару споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (Кодекс комерційного обліку) та інших нормативно-правових актів.

Як вбачається з п.5.1 Договору, загальна вартість товару (вартість Договору) визначена у Додатку 2 до цього Договору та становить: 5 907 600,00 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот сім тисяч шістсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 984 600,00 грн (дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі шістсот гривень 00 копійок), у тому числі: за рахунок загального фонду - 5 907 600,00 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот сім тисяч шістсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 984 600,00 грн (дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі шістсот гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 5.7 Договору, обсяги спожитого товару визначаються за розрахунковий період, який становить 1 (один) календарний місяць. Обсяг спожитого протягом розрахункового періоду товару визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Вартість товару за розрахунковий період визначається, як добуток ціни за одиницю товару, визначену у Додатку 2 до цього договору, та обсягу спожитого протягом розрахункового періоду товару.

Згідно з п. 5.8 Договору, оплата товару здійснюється споживачем протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії (Акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі Акта, який формується постачальником відповідно до п. 4.14 та п. 4.31 ПРРЕЕ.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.10.2022, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. (п. 12.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.08.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 36 від 20 червня 2022 року, сторонами було викладено п.5.1 розділу 5 Договору в наступній редакції : «Загальна вартість Товару (вартість Договору) визначена у Додатку 2 до цього Договору та становить: 5 907 599,33 грн. (п`ять мільйонів дев`ятсот сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 33 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 984 599,89 грн. (дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 89 коп.), у тому числі: за рахунок загального фонду - 5 907 599,33 грн. (п`ять мільйонів дев`ятсот сім тисяч п ятсот дев`яносто дев`ять гривень 33 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 984 599,89 грн. дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 89 коп.)»

Крім того, вказаною Додатковою угодою № 1 від 31.08.2022, сторони погодили викласти Додатки 1,2 та 3 до цього Договору у новій редакції, а також погодили застосувати умови даної Додаткової угоди з 01 серпня 2022 року. Всі інші умови Договору залишились без змін.

Додатком № 3 до Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 сторонами було визначено ціну за одиницю електричної енергії з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ, у розмірі 3,282 та 3,56844 грн/кВт, а також визначено термін постачання електричної енергії з 21 червня 2022 по 12 вересня 2022 року.

На підтвердження отримання послуг з постачання електричної енергії та проведення розрахунків згідно із договором № 36 від 20.06.2022 (послуга надавалася до 31.08.2022) позивачем було надано:

- акт приймання-передачі електричної енергії № 16348 від 21.07.2022 на суму 547 076,58 грн; платіжне доручення № 662 від 21.07.2022 на суму 322 573,24 грн; платіжне доручення № 664 від 04.08.2022 на суму 224 503,34 грн;

- акт приймання-передачі електричної енергії № 21070 від 16.08.2022 на суму 2 348 481,05 грн; платіжне доручення № 878 від 16.08.2022 на суму 1 608 448,35 грн; платіжне доручення № 879 від 16.08.2022 на суму 43 000,00 грн; платіжне доручення № 965 від 06.09.2022 на суму 697 032,70 грн;

- акт приймання-передачі електричної енергії № 23119 від 13.09.2022 на суму 1 919 838,56 грн; платіжне доручення № 1076 від 14.09.2022 на суму 1 919 838,56 грн;

- акт приймання-передачі електричної енергії № 26362 від 30.09.2022 на суму 2 594,26 грн (в рядку «найменування» вказано період з 21.08.2022 по 31.08.2022); корегуючий акт № 31697 від 30.11.2022 до акта № 26362 від 30.09.2022 на суму 2 166,05 грн; платіжне доручення № 1889 від 09.12.2022 на суму 2 166,05 грн.

Також, позивачем було зазначено, що надалі від ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» актів про надані послуги не надходило, що на думку позивача, підтверджує відсутність постачання електричної енергії відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.08.2022, якою продовжено термін поставки електричної енергії до 12.09.2022.

В подальшому позивачем, в електронній системі закупівель Prozorro було опубліковано оголошення про проведення спрощеної закупівлі електричної енергії на період з 13.09.2022 по 20.11.2022. За результатами електронного аукціону переможцем було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Східний енергетичний союз», однак зазначене товариство не підписало з позивачем договір постачання електричної енергії.

У випадку, коли споживач з тих чи інших причин залишається без постачальника електричної енергії, такий споживач автоматично переводиться на постачальника «останньої надії», у цьому випадку - державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго». Однак, державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» під час погодження проекту договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» повідомило позивача, що здійснює постачання електричної енергії останньому з 01.09.2022 за тарифом 4,80782 грн/кВт.

У відповідь на запит позивача, останнім було отримано лист від 14.11.2022 № 193470 від ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі», яким було повідомлено, що позивача переведено до постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» з 01.09.2022 на підставі звернення електропостачальника - ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП».

За доводами позивача, останнім не було отримано листів-повідомлень від відповідача про припинення постачання електричної енергії з 31.08.2022.

Отже, за твердженням позивача, оскільки фактично постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» розпочалося з 01.09.2022, з цього моменту вважається укладеним договір між позивачем та постачальником «останньої надії», що в свою чергу призвело до того, що у позивача згідно з договором № 36 наявний постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» до 12.09.2022, проте постачання з 01.09.2022 здійснював постачальник «останньої надії», тарифи якого значно вищі ніж у постачальника згідно з договором № 36.

Позивачем також було надано докази на підтвердження отримання послуг з постачання електричної енергії від ДПЗД «Укрінтеренерго», а саме:

- акт № 027996 від 30.09.2022 купівлі-продажу електроенергії до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на суму 2 178 838,52 грн; платіжне доручення № 2024 від 14.12.2022 на суму 2 178 838,52 грн (факт постачання електроенергії у вересні 2022 року);

- акт № 028993 від 31.10.2022 купівлі-продажу електроенергії до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на суму 312 486,79 грн; платіжне доручення № 2025 від 14.12.2022 на суму 312 486,79 грн (факт постачання електроенергії у жовтні 2022 року).

Отже, звертаючись із позовом до суду позивач стверджував, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме, не забезпечив постачання позивачу електричної енергії до 12.09.2022, що є порушенням умов укладеного договору та норм чинного законодавства, у зв`язку із чим позивач, посилаючись на положення підпункту 7.2.10 пункту 7.2, пунктів 8.1 та 8.3 Договору № 36 від 20.06.2022, стверджує про понесені ним збитки у зв`язку із закупівлею ним електричної енергії у постачальника «останньої надії» за тарифом, який перевищує тариф, визначений у договорі, укладеним із відповідачем, а саме 4,80782 замість 3,56844.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 214 835,02 грн, понесені ним у зв`язку із споживанням 173 351 кВт*год у період з 01.09.2022 по 12.09.2022 електричної енергії за вищім тарифом.

Відповідач проти заявлених вимог позивача заперечував, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність та спростування наданими ним доказами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова виконавця від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (належне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 224 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності частині 1 статті 225 Господарського процесуального кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов`язань, а не причиною.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 8.1. розділу 8 Договору № 36 визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та законодавством.

Пунктом 8.3 розділу 8 Договору № 36 встановлено, що постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв`язку з припиненням постачання товару споживачу внаслідок неправомірних дій постачальника, в порядку та в обсязі визначеному ПРРЕЕ та законодавством.

Відповідно до підпункту 7.2.10. пункту 7.2 розділу 7 договору № 36 «постачальник зобов`язується здійснювати компенсацію та/або відшкодування збитків, понесених споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за цим Договором...».

Отже, оскільки відповідачем не було виконано умови Договору № 36, а саме не поставлено позивачу електричну енергію у період з 01.09.2022 по 12.09.2022, останнім було понесено збитки у зв`язку із закупівлею ним електричної енергії у постачальника «останньої надії» за тарифом, який перевищує тариф, визначений у договорі № 36, а саме 4,80782 замість 3,56844.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01.09.2022 по 12.09.2022 позивачем було спожито 173 351 кВт*год електричної енергії, а отже за розрахунком позивача, перевіреним судом, останнім було понесено збитки на суму 214 835,02 грн, які за наслідком розгляду справи підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 214 835,02 грн підлягають задоволенню.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов та посилання на повідомлення ним позивача про припинення постачання електричної енергії з 00:00 01.09.2022 листом за вих.№ /977 від 01.08.2022 з огляду на те, що з наданого відповідачем скріншоту електронної пошти відповідача не можливо встановити, який саме лист був направлений та кому. Інших доказів повідомлення позивача про припинення постачання електричної енергії відповідачем не надано.

Крім того, підписання відповідачем Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до Договору № 36 від 20.06.2022 свідчить про обізнаність відповідача про взяття на себе обов`язку з постачання електричної енергії позивачу з 01.09.2022 по 12.09.2022, що в свою чергу унеможливлює прийняття судом доводів відповідача про виконання ним вимог законодавства в частині вчасного інформування позивача про закінчення постачання електричної енергії.

Також, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 6, ідентифікаційний код: 36716332) на користь Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (01009, м. Київ, вул. Банкова, 6-8, ідентифікаційний код: 26252302) збитки у розмірі 214 835 грн 02 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 222 грн 53 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.06.2023

Суддя Л.Г. Пукшин