Рішення

від 12.06.2023 по справі 910/1589/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2023Справа № 910/1589/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Лоджістік"

про розірвання договору та стягнення 200890,35 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Лоджістік" про розірвання договору фінансового лізингу від 08.04.2021 № FL505-04/21 та стягнення за договором фінансового лізингу від 08.04.2021 № FL505-04/21 заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 124077,82 грн., пені в розмірі 45008,57 грн., трьох процентів річних у розмірі 3253,21 грн. та інфляційних втрат у розмірі 28550,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 1, оф. 2.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2021 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" (лізингодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Лоджістік" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № FL505-04/21, відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) (надалі - «договір купівлі-продажу») зобов`язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, загальна вартість та строк поставки якого зазначаються 1 в специфікації (додаток №2 до цього договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору строк лізингу становить 60 (шістдесят) місяців та складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток №1 до договору) (надалі «графік»), але не може бути менше одного року.

Відповідно до пункту 2.3. договору передача предмета лізингу лізингоодержувачу здійснюється відповідно до умов додатку 4 до договору "Загальні умови фінансового лізингу" (надалі "Загальні умови") та на підставі акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість предмета лізингу становить 579 590,00 грн.

Як передбачено п. 4.1 договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізинговдавця.

Відповідно до розділу 4 договору розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду. Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі договору здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця в порядку передбаченому умовами цього договору та п. 5 загальних умов.

У пункті 5.1. загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до договору лізингоодержувач зобов`язується сплачувати лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.

Згідно з пунктом 5.3. загальних умов лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цих загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв`язку. лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків від лізингодавця.

Відповідно до п. 5.5. загальних умов лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу. Недоліки якості та комплектності предмету лізингу, його втрата, ремонт, технічне обслуговування не звільняють лізингоодержувача від виконання своїх зобов`язань за договором, в тому числі, своєчасної сплати лізингових платежів.

Пункт 8.1.4. загальних умов передбачає обов`язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

18.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої внесені зміни щодо банківських реквізитів лізингодавця.

Надалі, 10.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору внесені зміни щодо електронного документообігу.

01.07.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору щодо внесення зміни до п. 2 додатку № 1 договору (графік платежів).

Згідно із додатком № 2 предметом лізингу є автомобіль Toyota Corolla, робочий об`єм ДВЗ: 1598 куб.см, тип КПП: CVT, колір: чорний металік, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , який придбано лізингодавцем у ТОВ «Автосаміт на Столичному».

На виконання умов п 2.3. договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у тимчасове платне користування та володіння предмет лізингу, про що сторони склали акт приймання-передачі від 14.04.2021 року.

Утім, станом на 20.01.2023 відповідачем не сплачено чергові лізингові платежі в сумі 124 077,82 грн., а саме: № 11 в сумі 12 107,05 грн. (настав 08.03.2022 року), № 12 в сумі 12 018,50 грн. (настав 08.04.2022 року), № 13 в сумі 11 929,95 грн. (настав 08.05.2022 року), № 14 в сумі 11 841,40 грн. (настав 08.06.2022 року), № 15 в сумі 8 033,82 грн. (настав 08.07.2022 року), № 16 в сумі 8 033,82 грн. (настав 08.08.2022 року), № 17 в сумі 8 033,82 грн. (настав 08.09.2022 року), № 18 в сумі 13200,71 грн. (настав 08.10.2022 року), № 19 в сумі 13080,15 грн. (настав 08.11.2022 року), № 20 в сумі 12959,58 грн. (настав 08.12.2022 року), № 21 в сумі 12839,02 грн. (настав 08.01.2023 року).

Згідно зі статтею 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений додатковою угодою від 01.07.2022 № 3 до договору строк не сплатив лізингові платежі за періоди лізингу з 08.03.2022 по 08.01.2023 у сумі 124077,82 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 124077,82 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нарахована за період за період з 13.03.2022 по 20.01.2023 пеня в сумі 45008,57 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно із п. 5.1. договору за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п`ятого дня прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 10.1 договору положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань.

За арифметичним перерахунком суду розмір пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 124077,82 грн. за період з 13.03.2022 по 20.01.2023, становить 45007,95 грн., відтак відповідна позовна вимога підлягає задоволенню частково.

Також позивачем за період з 08.03.2022 по 20.01.2023 нараховані три проценти річних у розмірі 3253,21 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28550,75 грн. за період березень-грудень 2022 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Пунктом 6.1.2 договору передбачено, що лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у таких випадках, коли лізингоодержувач: не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Таким чином, сторонами в договорі передбачено право лізингодавця в односторонньому порядку достроково розірвати договір лізингу за наявності певних умов у разі не сплати лізингового платежу (частково або у повному обсязі), та коли прострочення сплати становить більше 30 днів.

Приймаючи до уваги, що договором прямо передбачена можливість дострокового в односторонньому порядку розірвання договору, та прострочення відповідача зі сплати лізингових платежів становить більше 30 днів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору фінансового лізингу від 08.04.2021 № FL505-04/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Лоджістік" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 1, оф. 2; ідентифікаційний код 43122045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; ідентифікаційний код 41802323) 124077 (сто двадцять чотири тисячі сімдесят сім) грн. 82 коп. основного боргу, 45007 (сорок п`ять тисяч сім) грн. 95 коп. пені, 3253 (три тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 21 коп. трьох процентів річних, 28550 (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 75 коп. інфляційних втрат, а також 5697 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

Розірвати договір фінансового лізингу від 08.04.2021 № FL505-04/21, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50; ідентифікаційний код 41802323) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свіс Оіл Лоджістік" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 1, оф. 2; ідентифікаційний код 43122045).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова