Рішення

від 12.06.2023 по справі 910/4159/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2023Справа № 910/4159/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда Ф» (Площа Ринок, 18, м. Івано-Франківськ, 76008, ідентифікаційний код 32606203)

до Адвокатського об`єднання «Лігал інновейшнс Груп» (вул. Леоніда Первомайського, 7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 41667015)

про стягнення 60 076, 19 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Легенда Ф» (далі за текстом - ТОВ «Легенда Ф», Позивач, Орендодавець) з позовом до Адвокатського об`єднання «Лігал інновейшнс Груп» (далі за текстом - АО «Лігал інновейшнс Груп», Відповідач, Орендар) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового (торгового) приміщення № 48/21 від 23.12.2023 (далі за текстом - Договір) в розмірі 7 515, 33 грн та 52 558, 86 грн пені за прострочення виконання зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконував Договір у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендних платежів за червень-липень (включно) 2022 та 14 днів серпня місяця 2022 в загальному розмірі 11 689, 29 грн, яка в частині 4 171, 96 грн погашена за рахунок гарантійного платежу у зв`язку з чим сума основного боргу станом на дату звернення до суду становить 7 517, 33 грн.

Крім того, Позивачем на підставі пункту 17 Договору здійснено нарахування пені в розмірі 52 558, 86 грн.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала суду від 10.04.2023 надсилалась на офіційну адресу місцезнаходження Відповідача поштовим повідомленням № 0105494003186, однак конверт із зазначеною ухвалою повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «За закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.12.2021 між Позивачем та Відповідачем (Івано-Франківською філією) укладено Договір, предметом якого є нежитлове приміщення в офісному центрі «Легенда ЛОФТ», що надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендарю для провадження господарської (торгівельної) діяльності (пункт 1 Договору).

Відповідно до пунктів 7 та 8 Договору об`єкт оренди передається орендареві протягом 2 днів з моменту підписання акта приймання -передачі. Сторони домовились, що нарахування орендної плати розпочинається з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 9 Договору закріплено, що за користування об`єктом оренди Орендар сплачує плату в розмірі 4 172 грн, в т.ч. ПДВ 695, 33 грн, тобто 280 грн за 1 кв.м. за 1 місяць оренди, визначеному законодавством.

Орендна плата за перший місяць користування об`єктом оренди і гарантійний платіж вноситься одночасно з укладенням договору, а кожен наступний платіж вноситься до 10-го числа за поточний місяць користування приміщенням (пункт 11 Договору).

Пунктом 12 Договору передбачено внесення Орендарем гарантійної суми в розмірі місячної орендної плати, яка становитиме забезпечення відшкодування Орендодавцю ризиків випадкового пошкодження орендованого майна чи несплати Орендарем комунальних платежів.

Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря та фактичного використання ним об`єкта оренди (пункт 13 Договору).

Відповідно до пункту 17 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням пені у розмірі 10 відсотків від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Договір укладено на період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно (пункту 25 Договору).

Договір може бути припинено в односторонньому порядку у випадку несплати Орендарем орендної плати впродовж 2 місяців при систематичному затриманні орендної плати (пункт 27 Договору).

Згідно з пунктом 28 Договору сторони мають право відмовитися від Договору, попередивши офіційним листом одна одну у строк не менше 2 місяців до прийняття такого рішення.

01.01.2022 між сторонами підписано Акт від 01.01.2022 приймання-передачі об`єктів оренди, з якого вбачається, що Позивачем надано у тимчасове користування об`єкт оренди за Договором, а Відповідачем (в особі філії) його прийнято.

Суд вказує, що зазначений Акт підписаний сторонами.

14.02.2022 між Позивачем та Відповідачем (в особі філії) укладено Додаткову угоду, відповідно до якої внесено зміни до пункту 9 Договору, виклавши його в наступній редакції: «за користування об`єктом оренди Орендар сплачує плату в розмірі 4 768грн, в т.ч. ПДВ 794, 67 грн, тобто 320 грн за 1 кв.м. за 1 місяць оренди, визначеному законодавством.

28.02.2022 між Позивачем та Відповідачем (в особі філії) укладено Додаткову угоду, відповідно до якої внесено зміни до пункту 9 Договору, шляхом викладення його в наступній редакції:

«За користування об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату в розмірі:

За березень 2022 звільняється від сплати орендної плати.

За квітень 2022 року - 50 % від суми договору в розмірі 2 086 грн, в т.ч. ПДВ 347, 67 грн, тобто 140 грн, за 1 квадратний метр за 1 місяць оренди.

За травень 2022 - 50 % від суми договору в розмірі 2 086 грн, в т.ч. ПДВ 347, 67 грн, тобто 140 грн, за 1 квадратний метр за 1 місяць оренди…»

Додаткова угода від 28.02.2022 діє з 01.03.2022 до 01.06.2022.

Згідно з доводів Позивача, які не заперечуються Відповідачем, останній користувався приміщенням на пільгових умовах протягом березня - травня 2022, а 15.06.2022 представником Позивача отримано лист вих. № 03/22 від 14.06.2022 про розірвання договору з 01.07.2022 з огляду на форс-мажорні обставини, які пов`язані з військовим станом, введеним на території України.

У відповідь на лист Відповідача Позивач листом від 23.06.2022 повідомив про те, що він не погоджується з тим, що наявність військового стану в Україні можна визнати форс-мажорними обставинами в межах договірних правовідносин, при тому що пунктом 28 Договору передбачено право сторони відмовитися від Договору, попередивши іншу сторону у строк не менше ніж за два місяці.

Відтак, Позивач не погодився із пропозицією Відповідача розірвати Договір з 01.07.2022 та зазначає, що Відповідачем неналежним чином виконувалися умови Договору в частині здійснення орендних платежів, у зв`язку з чим у нього і виникла заборгованість в розмірі 11 689, 29 грн, яка складається із платежів за червень місяць 2022 - 4 768 грн, за липень місяць 2022 - 4 768 грн та за 14 днів серпня 2022 - 2 153, 29 грн.

Згідно доводів Позивача, частину заборгованості в розмірі 4 171, 96 грн погашено за рахунок сплаченого Відповідачем гарантійного платежу, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду з позовом основний борг становить 7 517, 33 грн.

Зазначені обставини Відповідачем не заперечуються, а докази належного виконання умов Договору та сплати орендних платежів за спірний період в матеріалах справи відсутні.

З огляду на прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування пені за період з 15.08.2022 по 16.11.2022 в розмірі 52 558, 86 грн.

У якості доказів понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: ордер серії АТ № 1031269 від 02.11.2022.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1 та 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом вище, об`єкт оренди за Договором передано Відповідачу у тимчасове користування згідно Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 01.01.2022, а відтак у Відповідача виник обов`язок зі сплати орендних платежів у відповідності до пункту 11 Договору - до 10 числа за поточний місяць користування приміщенням.

Суд вказує, що обов`язок Відповідача здійснювати орендну плату виникає з моменту передання у тимчасове користування нежилого приміщення, тобто з дати підписання акту приймання - передачі (пункт 8 Договору), а враховуючи відсутність доказів повернення такого приміщення за спірний період Відповідачем Позивачу та з огляду на відсутність доказів на спростування заявлених Позивачем вимог щодо існування заборгованості за червень-липень 2022 та 14 днів серпня 2022, суд дійшов висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 7 517, 33 грн є обґрунтованою та правомірною.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1 та 2 статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Отже в силу положень статті 95 ЦК України філії та представництва виступають лише як відокремлені частини юридичної особи, що їх створила та не мають статусу самостійної юридичної особи, що відповідно підтверджує правомірність стягнення заборгованості за Договором з Відповідача.

Що стосується нарахованої Позивачем пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у або відсотках від суми невиконаного неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Із зазначеного Позивачем розрахунку вбачається, що пеня у розмірі 10 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення за період з 15.08.2022 по 16.11.2022 становить 52 558, 86 грн (нараховано на суму 5 712, 92 грн).

Однак, проаналізувавши пункт 17 Договору та враховуючи визначений період нарахування, суд вказує, що пеня може нараховуватися на суму 7 517, 33 грн, а походження суми 5 712, 92 грн суду взагалі є незрозумілим.

При цьому суд вказує, що він не може виходити за межі позовних вимог у відповідності до частини 2 статті 237 ГПК України.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами Позивача щодо правомірності заявлення вимоги про стягнення пені, однак розмір останньої має обмежуватися розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та відповідно за підрахунками суду становить 968, 98 грн, а відтак дана вимога Позивача підлягає частковому задоволенню.

Також судом враховано відсутність згоди Позивача щодо розірвання Договору з 01.07.2022 та відсутність відповідно рішення суду з цього питання, як це передбачено статтею 651 ЦК України.

Що стосується заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 3 та 4 статті 126 ГПК України закріплено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.

Дослідивши надані Позивачем до позову докази понесення витрат на професійну правничу допомогу суд вказує, що стороною надано лише ордер на надання правничої (правової) допомоги, з якого не вбачається за можливе встановити та деталізувати, які саме роботи виконані адвокатом в межах даної справи та які саме послуги входять у визначену Позивачем суму 5 000 грн.

Суд фактично наразі позбавлений можливості встановити співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу з виконаними адвокатом роботами, витраченим на це часом, а також встановити обставини фактичного понесення таких витрат стороною, що відповідно є підставою для відмови у їх відшкодуванні.

При цьому суд звертає увагу Позивача на те, що питання витрат на професійну правничу допомогу судом вирішено при ухваленні рішення за наявними доказами, оскільки стороною у позовній заяві не вказано застереження про те, що існує необхідність у подачі доказів пізніше згідно порядку визначеного частиною 8 статті 129 ГПК України.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, за сукупність досліджених судом доказів, враховуючи відсутність заперечень Відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору в частині здійснення орендних платежів, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн не підлягають відшкодуванню та покладаються на Позивача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда Ф» - задовольнити.

2. Стягнути з Адвокатського об`єднання «Лігал інновейшнс Груп» (вул. Леоніда Первомайського, 7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 41667015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда Ф» (Площа Ринок, 18, м. Івано-Франківськ, 76008, ідентифікаційний код 32606203) основний борг - 7 517 (сім тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 33 коп, пеню - 967 (дев`ятсот шістдесят сім) грн та 98 коп та судовий збір - 379 (триста сімдесят дев`ять) грн 09 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. У відшкодуванні Позивачу витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано:

Суддя Антон ПУКАС