Рішення

від 12.06.2023 по справі 914/1118/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023 Справа № 914/1118/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Асторія", м.Львів

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 244494,38грн.

vQXh7VH0HD4AbЗа участі представників: не викликались, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суть спору: Львівська міська рада, м. Львів, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Асторія", м.Львів, 244494,38 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610137500:03:003:0002) за адресою: вул. Заводська,8 у м. Львові.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.09.2005 р. в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:03:003:0002 за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 8. Позивач стверджує, що на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею 593,6 кв.м., які належить відповідачу на праві власності. Таким чином, відповідач фактично використовує земельну ділянку для обслуговування належної йому на праві власності будівлі без правовстановлюючих документів.

Відповідач впродовж 2020-2022 років використовував земельну ділянку без правових підстав, внаслідок чого зберіг у себе 244494,38грн., які мав сплатити позивачу за користування з 01.01.2020 р. по 31.12.2022 р. цією земельною ділянкою.

Позивач вважає, що земельна ділянка на вулиці Заводській,8 у м.Львові (кадастровий номер 4610137500:03:003:0002) площею 0,1491га належить територіальній громаді м.Львова, є комунальною власністю та не є об'єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам. На підтвердження наведеного позивачем долучено до позову копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001498032022 від 23.12.2022р.

На думку Львівської міської ради, відповідач на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України має відшкодувати власнику земельної ділянки кошти, що без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберігає у себе (кошти, які мали заплатити за користування земельною ділянкою її власнику).

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить у задоволенні його відмовити повністю. У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не надіслано йому копію позовної заяви з додатками до неї. Відповідно до відстеження за Трек-номером 215600426655, вказаному на фіскальному чеку, дані про відправлення взагалі відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що безпідставність користування земельною ділянкою спричинена з вини позивача. Відповідач в 2019 році звернувся до Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації для укладення договору оренди. Маючи звернення відповідача, позивач не вчиняв жодних дій для розгляду та надання дозволу, та розглядав його з 21.03.2019р. по 09.07.2021р.

Львівська міська рада приймаючи ухвалу № 1228 від 09.07.2021р. вийшла за межі своїх повноважень надавши дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на вул. Заводській,8 із умовою укладення договору про відшкодування недоотриманих коштів.

Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 року у справі № 380/17793/21 визнано протиправними та скасовано пункти № 2, 3, 4, ухвали Львівської міської ради від 09.07.2021р. № 1228, які стосувалися укладення договору про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у межах строку позовної давності - 3 роки.

Відповідач стверджує, що пункти 1, 5 згаданої ухвали чинні щодо надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою. На підставі цієї ухвали відповідач замовив технічну документацію та очікує на її виготовлення.

На думку відповідача, позивач недотримував грошових коштів з власної вини.

Крім цього, відповідач вважає, що використання нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка зазначена у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2022р., є неналежним до періодів 2020-2022 років, оскільки така є завищеною по відношенню до минулих років. Відповідачем здійснюється збір доказів для вирішення питання про призначення у справі судової експертизи.

Стислий виклад заперечень позивача на відзив.

07.06.2023р. позивачем подано суду відповідь на відзив, у якій він не погоджується з доводами відповідача та просить позов задоволити.

Щодо відстеження надісланої позовної заяви відповідачеві, то позивач вказує на те, що ПН 215600426655, який зазначено в фіскальному чеку про підтвердження відправлення позовної заяви не є трек-номером, який складається з 13 символів і за яким можна відстежити відправлення. Трек-номер вказувався в списку (доданий до позовної заяви на підтвердження відправлення відповідачеві позовної заяви з додатками) за № відправлення 0504553649135. Відтак відповідач невірно прослідкував трекінг відправлення позовної заяви з додатками Львівської міської ради, які були йому направлені.

Щодо постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022р. у справі № 380/17793/21 то позивач вказує на те, що предметом позову у цій справі було визнання протиправним та скасування п.п.2, 3, 4 ухвали Львівської міської ради від 09.07.2021р. № 1228, а не визнання бездіяльності Львівської міської ради щодо неналежного розгляду звернення, чи не укладення договору оренди землі Львівською міською радою з відповідачем.

Твердження відповідача, що Львівська міська рада своїми діями та бездіяльністю перешкоджала йому належним чином узаконити користування земельною ділянкою та належним чином сплачувати орендні платежі є лише його припущенням, так як, такі дії чи бездіяльність не була доведеною чи оскарженою у судовому порядку.

При формуванні розрахунку розміру недоотриманих коштів міським бюджетом позивач враховував правовий висновок Верховного Суду, який викладено у його постанові від 29.05.2020р. у справі № 922/2843/19. Тому, твердження відповідача про те, що використання нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 04.11.2022р. є неналежним до періодів 2020-2022р., оскільки така є завищеною по відношенню до минулих років, є недоведеними.

Процесуальні дії у справі, заяви.

Ухвалою суду позовну заяву Львівської міської ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Ухвалою суду від 31.05.2023р. відмовлено відповідачу у задоволенні його клопотання про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження та призначення у справі підготовчого судового засідання.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування факту фактичного використання відповідачем з 01.01.2020 р. по 31.12.2022 р. земельної ділянки комунальної власності площею 0,1491 га (кадастровий номер 4610137500:03:003:0002) за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 8 без правовстановлюючих документів, а також обґрунтованості розміру заявленої до стягнення з відповідача суми, або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими позивач та відповідач підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив.

Суд визнає встановленими, з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформовано 23.12.2022, підтверджується факт державної реєстрації 09.09.2005 р. земельної ділянки площею 0,1491 га з кадастровим номером 4610137500:03:003:0002 за адресою: м. Львів, вул. Заводська,8.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна за номером 318000738 від 19.12.2022 р. підтверджується факт державної реєстрації 05.05.2006р. права власності відповідача на будівлю площею 593,6 кв. м, яка розташована у м. Львові, по вул. Заводська,8.

У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

Актом обстеження земельних ділянок № 56 від 19 грудня 2022 р. підтверджується факт відсутності на дату складення цього акту документів, які посвідчують право користування відповідачем земельною ділянкою.

Земельна ділянка на вул.Заводській,8 у м.Львові (кадастровий номер 4610137500:03:003:0002) площею 0,1491 га є комунальною власністю. Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наявним у матеріалах справи Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2022р. № 0-13-0.91-2766/15-22 підтверджується той факт, що у 2022 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач, становила 2891869,05 грн., коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф), - 1,2.

Згідно з п.289.1, 289.2 та ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок, право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з висновком Верховного Суду, який викладено у його постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (який визначається щорічно).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022р. № 6-28-0.222-275/2-22, за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110,0%. Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить: для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,1. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2020 році становив - 1,0.

Відтак у 2020р. та у 2021 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач, з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2022 р., зазначених у Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2022р., становила 2628971,86 грн.

Згідно з п. 7.5.1. Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, який затверджено ухвалою Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 (https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/254099DDAD5624F7C22581370040C727?OpenDocument), річний розмір орендної плати встановлено у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку. Пунктом 7.16. Порядку встановлено, що Орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування нежитлових будівель/споруд, складів, тощо встановлюється на підставі ухвали міської ради про передачу земельної ділянки в оренду від 3 до 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.

За таких обставин, річний розмір орендної плати за 2022 р. становив 86756,07грн., за 2021р. - 78869,16грн., а за 2020 р. - 78869,16 грн. ( 3 % від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 1,2.).

Скерований Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель відповідачу лист № 2412-вих-116769 від 28.12.2022р. про проведення оплати всіх належних власнику земельної ділянки коштів за користування згаданою вище земельною ділянкою у розмірі безпідставно збережених коштів в межах строку позовної давності - три роки залишений останнім без задоволення.

Наведені вище обставини підтверджують доводи позивача про те, що відповідач безпідставно зберіг кошти, які належали до сплати позивачу за користування з 01.01.2020 р. по 31.12.2022 р. земельною ділянкою Львівської міської ради, в розмірі 244494,38грн.

Суд дійшов висновку, що ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі таких правових норм.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки проте плати за користування земельною ділянкою не сплачує.

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов'язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов'язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає таке.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надіслано йому копію позовної заяви з додатками спростовуються долученими позивачем до позовної заяви фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 05.04.2023р., Списком № 2494 згрупованих відправлень «Укрпошта Експрес», поданих в Львів 6 05.04.2023р., описом вкладення до цінного листа від 05.04.2023р. та Списком згрупованих відправлень «Укрпошта Експрес» ф.103А, поданих в Львів 6 05.04.2023р.

Поштове відправлення позивача з штрихкодовим ідентифікатором 0504553649135 скеровувалось позивачу. Однак повернулось відправнику «За закінченням терміну зберігання».

Відповідач вказує на те, що позивач розглядав його звернення про надання дозволу на виготовлення технічної документації з 21.03.2019р. по 09.07.2021р. (хоча законом встановлений строк 1 місяць), проте жодних доказів, які б свідчили про оскарження бездіяльності позивача по розгляду його звернення не надає.

З огляду на позиції Верховного Суду, які викладено у його постановах від 10.02.2020р. у справі № 922/981/18 та від 02.06.2020р. у справі № 922/2417/19, навіть за наявності доведеної в судовому порядку протиправної бездіяльності Львівської міської ради, це не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020р. до 31.12.2022р. позивачем проведено правомірно. Твердження відповідача про те, що використання нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 04.11.2022р. є неналежним до періодів 2020-2022р., оскільки така є завищеною по відношенню до минулих років, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, який викладено у його постанові від 09.02.2022р. у справі № 910/8770/19, чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Крім цього, суд зазначає, що середня (базова) вартість 1 кв.м. земель міста визначена ухвалою ЛМР №631 від 30.06.2016 - 423,10 грн., а ставка орендної плати відповідно до ухвали ЛМР №1995 від 25.05.2017 становить від 3 % до 6% від нормативної грошової оцінки землі.

Відтак доводи відповідача, викладені у відзиві є необгрунтованими та не спростовують доводів позивача.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Платником судового збору у справі № 914/1118/23 є Департамент містобудування Львівської міської ради. Відтак стягненню з відповідача на користь Департаменту містобудування Львівської міської ради підлягає 3667,42 грн. судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) до Приватного підприємства «Асторія» (79019, м.Львів, вул.Заводська,8, код ЄДРПОУ 23976287) задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Асторія» (79019, м.Львів, вул.Заводська,8, код ЄДРПОУ 23976287) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 244494,38 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Стягнути з Приватного підприємства «Асторія» (79019, м.Львів, вул.Заводська,8, код ЄДРПОУ 23976287) на користь Департаменту містобудування Львівської міської ради (79008, м.Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ 34857473) 3667,42 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Бортник О.Ю.