Ухвала

від 08.06.2023 по справі 914/1516/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.06.2023 Справа № 914/1516/23

За позовом: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівдевфактрі, м. Львів

про: стягнення заборгованості за перетікання електричної енергії

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Шевчук О.

Представники:

від позивача: Кухар Надія Василівна представник;

від відповідача: Грицай Юрій Федорович;

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватним акціонерним товариством Львівобленерго, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Львівдевфактрі, м. Львів про стягнення заборгованості за перетікання електричної енергії у сумі 28 718,16грн.

У поданій позовній заяві позивач просить стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2684,00грн. та повідомляє, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 10 400,00грн.

22.05.2023 року ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 08.06.2023 року о 10:50 год.

25.05.2023 року представником позивача подано заяву за вх.№2068/23 про закриття провадження у справі, повернення сплаченого судового збору та стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Також додано до заяви платіжне доручення №192 від 18.05.2023 року про оплату суми боргу у розмірі 28 718,16грн.

У судове засідання 08.06.2023 року представник позивача з`явився, підтримав подану заяву про закриття провадження у справі та повідомив суд, що відповідачем 18.05.2023 року добровільно оплачено заборгованість за перетікання електричної енергії в сумі 28178,16грн., що підтверджується платіжним дорученням №192 від 18.05.2023 року.

У судове засідання 08.06.2023 року представник відповідача з`явився, 29.05.2023 року через канцелярію суду директором відповідача подано заяву за вх.№13459/23, про сплату боргу та додано платіжну інструкцію №192 від 18.05.2023 року на суму 28 718,16грн.

Обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Судом встановлено, що у поданій заяві за вх.№2068/23 позивач просить суд, закрити провадження та повернути сплачений позивачем судовий збір у справі та просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як встановлено судом, за подання заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівдевфактрі 28 178,16грн. заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, заявником сплачено судовий збір у розмірі 268,40грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4113 від 20.03.2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Як встановлено з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем сплачено 2415,60грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №6824 від 04.05.2023 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу - Приватному акціонерному товариству Львівобленерго з Державного бюджету України 2684,00грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №4113 від 20.03.2023 року та платіжною інструкцією №6824 від 04.05.2023 року.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

У поданій позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу становлять 10 400,00грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Представником позивача у прохальній частині позовної заяви, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу та повідомляє, що їх розмір становить 10400,00грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником (позивачем) долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правничої допомоги №23/5-7 від 2 травня 2023 року, рахунок на оплату №23/088 від 09 травня 2023 року, платіжна інструкція №7342 від 11.05.2023 року про оплату 10400,00грн. з призначенням платежу : рах.№23/088 від 0905.23р. оплата згідно п.4.1 договору, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю видане адвокату Кухар Надії Василівні ЛВ №000461 від 29.09.2016 року, ордер на надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Суд зазначає, що згідно позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:- фіксованого розміру, погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Одночасно суд зазначає, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Отже з даної позиції слідує, що детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки сторони погодили фіксований розмір витрат на правову допомогу у договорі.

Слід зазначити, що сторони у п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги №23/5-7 від 2 травня 2023 року, визначили, що вартість правничої допомоги становить: авансова оплата 10400,00грн. за ведення справи у суді першої інстанції про що вказано у п.1.2. договору.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 закону).

У судовому засіданні представник відповідача доводив неспівмірність витрат з врахуванням тих обставин, що ним сплачено розмір заборгованості, справа нескладна з врахуванням і об`єму поданого матеріалу, не потребувала значного часу на підготовку позовної заяви.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип розумності та співмірності судових витрат, ціну позову, складність справи та усну заяву відповідача щодо правових витрат, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які відповідають критеріям реальності та співмірності. При цьому судом враховано, що у судовому наказі у справі №914/1010/23, який в подальшому був скасований, позивач просив стягнути 1 000,00грн витрат на правову допомогу, а також час, протягом якого відповідач сплатив заявлену у судовому наказі заборгованість у розмірі 28 718,16грн, а саме після подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 231, 233, 234, 235 ГПК України, п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

постановив:

1.Закрити провадження у справі № 914/1516/23.

2.Повернути Приватному акціонерному товариству Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) з Державного бюджету України 2684,00грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №4113 від 20.03.2023 року та платіжною інструкцією №6824 від 04.05.2023 року.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівдевфактрі (79019, м. Львів, вул. Липинського, 28, офіс 201, ідентифікаційний код 44032377) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 8000,00грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до розділу 4 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.06.2023 року.

Суддя Коссак С.М.