Рішення

від 07.06.2023 по справі 925/160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/160/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем судового засідання Дяченко Т.В., представники: позивача не з`явився, відповідача Гончар Л.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області до Приватного підприємства Рекар Україна про визнання договору укладеним та стягнення 319 574,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2023 року Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області звернулась до суду з позовною заявою в якій просить:

-стягнути з Приватного підприємства Рекар Україна 319 574,06 грн. безпідставно збережених коштів;

-визнати укладеним між Шрамківською сільською радою Золотоніського району Черкаської області та Приватним підприємством Рекар Україна укладеним договір оренди землі від 12 грудня 2022 року на умовах, викладених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу з 01.06.2017 належить на праві приватної власності комплекс будівель (споруд) (далі Об`єкт нерухомості) загальною площею 3 377,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Черкаська область, с.Шрамківка, вул.Набережна (колишня Пролетарська),1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 363253071206, що підтверджується Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі Довідка з ДРРПНМ). Цей Об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці (далі земельна ділянка) площею 3,4369 га кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, яка знаходиться в межах с.Шрамківка, вул.Набережна,1, Золотоніського району Черкаської області, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Вказана земельна ділянка належить на праві комунальної власності позивачу, що підтверджується Витягом з ДРРПНМ № 265389528 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (далі Витяг з ДЗК), з яких вбачається, що земельну ділянку було сформовано і зареєстровано в ДЗК 07.04.2021, а право власності за позивачем було зареєстровано 07.07.2021.

Позивач зазначив, що станом на дату складання цієї позовної заяви відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, не уклав з позивачем договору оренди щодо земельної ділянки, право оренди в установленому чинним законодавством не зареєстрував, що підтверджується вище вказаними Довідкою і Витягом з ДРРПНМ та Витягом з ДЗК).

Як вказав позивач, ухилення протягом 2017-2023 років відповідача як власника об`єкта нерухомості, від оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташований вище зазначений об`єкт, та фактичне використання цією земельною ділянкою без укладення договору оренди свідчить про існування між сторонами кондикційних зобов`язань.

Позивач повідомив, що належним способом захисту його порушеного права є визнання укладеним Договору оренди землі в редакції від 12.12.202, запропонованій ним та надісланій відповідачу на його адресу разом з Вимогою (Претензією) від 12.12.2022.

Позивач вважає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача як власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

16.03.2023 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що договір не може бути укладено в редакції, запропонованій позивачем, оскільки в ході погодження умов договору між сторонами виникли розбіжності щодо його змісту, які не дозволяють остаточно досягнути домовленості щодо усіх істотних умов та, відповідно, вважати договір укладеним.

Відповідач зазначив, що запропонований позивачем проект договору істотно відрізнявся від Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, та містив ряд категорично неприйнятних умов, що ставили сторони, на думку відповідача, вочевидь у нерівне становище. Відповідач пояснив, що ухилення від укладення договору з його боку не мало місця, а навпаки, він надсилав власний проект договору.

Суть незгоди відповідача із запропонованими позивачем умовами договору, складалася з того, що:

- згідно п. 4 проекту Договору оренди землі зазначено, що земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд та інших об`єктів. Ця умова потребує уточнення, де необхідно зазначити, що на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, належний орендареві на праві власності, що позивачем і не заперечується;

- неможливо погодитися із формулюванням п. 6 проекту Договору оренди землі, адже недоліки на земельній ділянці наявні: наявність залишків зруйнованих споруд від попереднього користувача земельної ділянки та ям із будівельним сміттям від будівель, які були раніше на вказаній земельній ділянці та перебували у власності попередніх землекористувачів, були знесені ними, проте земельну ділянку ними не було впорядковано. Визначення властивостей та, зокрема, недоліків земельної ділянки сторона відповідача вважає істотною умовою, оскільки ліквідація зазначених недоліків та приведення ділянки в належний стан вимагає додаткових витрат, що може впливати і на справедливість визначення ставки орендної плати на рівні максимально можливої, як цього вимагає позивач;

- п. 7 проекту Договору оренди землі виглядає некоректним - сторона відповідача вважає більше прийнятним формулюванням, що інші особливості об`єкту оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, на момент укладення договору невідомі;

- п. 9 проекту Договору оренди землі щодо ставки орендної плати не був погоджений і викликав протягом усього переговорного процесу, із 2021 року, істотні суперечності між сторонами. Відповідач просив про встановлення ставки орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- щодо сплати орендної плати частками, як це зазначено у п. 11 наданого проекту Договору оренди землі, відповідач заперечував у зв`язку з тим, що з огляду на взаємозв`язок положень п. 11 та п. 14 наданого проекту Договору з наведених формулювань випливає, що в разі прострочення сплати місячної частини орендної плати (тобто, 1/12 частки від річної) застосовується штраф у розмірі 100 % річної орендної плати (тобто, у 12 разів більше за прострочену суму), що є неприйнятним і порушує засаду справедливості як одну з фундаментальних у регулюванні цивільних правовідносин (ст.3 ЦК України). Також відповідач вважає несправедливим застосування одночасно двох видів неустойки за одне і те ж порушення договору: штрафу та пені, що прямо суперечить ст. 61 Конституції України. Тому п. 11 та п. 14 наданого проекту Договору оренди землі у такому вигляді є неприйнятними;

- положення п. 17 та п. 21 наданого позивачем проекту Договору оренди землі щодо умов збереження стану об`єкту оренди та відшкодування збитків при поверненні об`єкту оренди - є неприйнятними, оскільки наведені формулювання відносяться до земель сільськогосподарського призначення, насамперед ріллі, а тому умови п. 17 та 21 наданого проекту Договору оренди землі підлягають приведенню у відповідність із дійсним цільовим призначенням земельної ділянки;

- з тих же причин відповідач заперечував проти абз. 4 п. 28 наданого позивачем проекту Договору оренди землі, щодо дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг тощо, оскільки цей абзац підлягає приведенню у відповідність із цільовим призначенням земельної ділянки;

- обов`язки проведення благоустрою прилеглої території та розроблення агрохімічного паспорту поля, перелічені у п. 31 наданого проекту Договору оренди землі, не передбачені Законом України «Про оренду землі» (ст. 25) та очевидно є зайвими. Ця розбіжність є істотною і несправедливою, оскільки запропонований позивачем проект покладає на орендаря додаткові, не передбачені законом, обов`язки, а розроблення агрохімічного паспорту поля також не узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки;

- щодо змісту п. 32 проекту Договору оренди землі, відповідач не може погодитися прийняти цей ризик на себе і згідний нести лише ті ризики, які випливають із безпосереднього ведення господарської діяльності та із невиконання чи неналежного виконання прямих обов`язків відповідачем;

- згідно п. 26 запропонованого позивачем проекту договору на орендовану земельну ділянку наявні відомості про обмеження у її використання: 01.05 «Охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,2944 га». Таким чином, фактична площа, яку зможе використовувати відповідач, є меншою на 0,2944 га, проте це не враховано при визначенні розміру орендної плати. Тобто такі охоронні зони фактично є землями із спеціальним режимом використання. Така охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,2944 га не може використовуватись інакше, ніж для розміщення та обслуговування об`єктів енергетики, тому вказані землі не можуть використовуватись відповідачем для обслуговування та експлуатації власного нерухомого майна.

Відповідач наголошував, що не ухилявся від укладення договору оренди, перебував у комунікації із позивачем погодження умов договору, пропонував свій проект договору, між сторонами існують наявні розбіжності, які мають істотне значення, а затвердження проекту договору без урахування вказаних розбіжностей суттєво порушить баланс прав та інтересів сторін на користь позивача і буде несправедливим відносно відповідача. На цій підставі просив суд у задоволенні позовної вимоги щодо визнання договору укладеним відмовити у повному обсязі.

Наведену позивачем у позовній заяві судову практику до спірних правовідносин відповідач вважає не релевантною через різницю обставин справ, які не є тотожними.

Вимогу позивача щодо стягнення безпідставно збережених коштів відповідач вважає необґрунтованою і арифметично помилковою через посилання на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінки земельної ділянки від 10.09.2021, в якому вказано площу земельної ділянки 34369 м2, середню базову вартість грн./м2 вказано 43,94, що при перемноженні дає результат 34369 х 43,94 - 1 510 173, 86 грн., що не відповідає вказаній у витязі сумі 1 676 925, 37 грн.

У відзиві на позов відповідач також просив суд вирішити питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

28.03.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, та просив суд заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.04.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 16 травня 2023 р.

В судовому засіданні 16.05.2023 судом оголошувалась перерва до 06.06.2023.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені судом належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.06.2017 відповідачу належить на праві приватної власності комплекс будівель (споруд) загальною площею 3 377,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 363253071206, що підтверджується Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна

Цей Об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 3,4369 га кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, яка знаходиться в межах с.Шрамківка, вул.Набережна,1, Золотоніського району Черкаської області, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Вказана земельна ділянка належить на праві комунальної власності позивачу, що підтверджується Витягом з ДРРПНМ № 265389528 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з яких вбачається, що земельну ділянку було сформовано і зареєстровано в ДЗК 07.04.2021, а право власності за позивачем було зареєстровано 07.07.2021.

Станом на час звернення позивача до суду відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, не уклав з позивачем договору оренди щодо земельної ділянки, право оренди в установленому чинним законодавством не зареєстрував, що підтверджується вище вказаними Довідкою і Витягом з ДРРПНМ та Витягом з ДЗК).

Як зазначив позивач, процес належного оформлення орендних правовідносин тривав з 2017 року.

Так, рішенням позивача № 33-9/VII від 27.11.2017 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», з урахуванням рішення № 70-7/VII від 07.10.2020 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 27 листопада 2017 року № 33-9/VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

17.05.2021 відповідач звернувся до позивача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням позивача від 18.06.2021 № 8-82/VIІI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (далі - Рішення № 8-82/VIIІ) було, серед іншого, вирішено:

-затвердити поданий відповідачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,4369 га, цільове призначення: 1 1.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств кадастровий номер 7120655700:01:001:1500 в межах АДРЕСА_1 ;

-зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку за Позивачем;

-передати Позивачу в оренду Земельну ділянку;

-укласти з Позивачем договір оренди на Земельну ділянку терміном на 49 років та встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі;

-зареєструвати речове право на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку.

На виконання Рішення № 8-82/VIIІ позивачем 29.07.2021 було направлено на адресу відповідача разом з супровідним листом № 02.1-12/1157 два примірники договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, підписаних та скріплених печаткою позивача, а також вимога про сплату безпідставно збережених коштів за користування Земельною ділянкою за період 2018-2021 роки. У супровідному листі було зазначено прохання повернути на адресу Шрамківської сільської ради протягом десяти календарних днів з дати отримання даного листа один примірник договору оренди Земельної ділянки, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою підприємства.

Станом на дату направлення цієї Вимоги підписаний примірник договору оренди позивач не отримав, тобто договір не був укладений.

10.06.2022 відповідач звернувся до позивача із клопотанням № 10/06-1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким просив повторно затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років та укласти договір оренди відповідно до Типового договору оренди, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 відповідно до орендних правовідносин, визначених Податковим кодексом України.

Звертаючись з повторним клопотанням про затвердження проекту землеустрою, відповідач виходив з тих мотивів, що оскільки на момент затвердження проекту землеустрою рішенням №8-82/VIIІ право власності ще не було зареєстроване за позивачем, то позивач станом на дату прийняття цього рішення не був власником земельної ділянки, не мав повноважень розпоряджатися нею, а тому таке рішення, на думку відповідача, не є правочинним.

За результатами розгляду вказаного клопотання позивачем 29.07.2022 було прийнято рішення № 23-7/VІІІ, яким позивач відмовив у задоволенні клопотання з тих підстав, що Проект вже було затверджено Рішенням від 18.06.2021 року № 8-82/VІІІ.

Вказане рішення є чинним, у встановленому законом порядку не оскарженим та не скасованим, а тому позивач зазначив, що у нього були відсутні правові підстави для прийняття повторного рішення про затвердження Проекту та передачу земельної ділянки в оренду. Позивач, приймаючи рішення № 23-7/VІІІ, керувався положеннями ч.ч. 1,2 ст 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

У липні 2022 року відповідач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення позивача № 23-7/VIII від 29.07.2022 та зобов`язання позивача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою згідно клопотання позивача від 10.06.2022, а також про визнання протиправним та нечинним рішення позивача від 23.02.2021 № 5-82/VIII «Про затвердження розміру ставокорендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Шрамківської сільської територіальної громади». Рішення № 5-82/VIII було оскаржене відповідачем з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст. 7-9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при його прийнятті та відсутності в цілому повноважень у позивача приймати рішення щодо встановлення ставок орендної плати за землю.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 580/3227/22, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022, у задоволенні адміністративного позову відповідача до позивача було відмовлено повністю.

12.12.2022 позивач направив відповідачу Вимогу (Претензію) вих. № 02.1-12 1461 про укладення договору оренди земельної ділянки та сплату безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, у якій виклав вимогу підписати, скріпити печаткою підприємства примірники Договору оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги повернути один примірник підписаного Договору оренди землі позивачу, а також сплатити безпідставно збережені кошти за користування протягом 2020-2022 років даною земельною ділянкою. До Вимоги додавалися два підписані та скріплені печаткою з боку позивача примірники Договору оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, складені за формою Типового договору оренди, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

03.01.2023 у відповідь на Вимогу (Претензію) позивачу від відповідача надійшов лист від 17.12.2022, у якому відповідач повідомив, що претензія буде розглянута по суті в місячний строк з дня її одержання (одержано 15.12.2022), і відповідь буде надіслано не пізніше 15.01.2023.

Станом на 17.01.2023 відповідь від відповідача на Претензію від 12.12.2022 позивач не отримав.

З моменту набуття відповідачем права власності на Об`єкт нерухомості, він фактично користується земельною ділянкою безоплатно.

08.12.2022 позивач звернувся до Головного управління Державної податкової служби України в Черкаській області із запитом № 02.1-12/1457 щодо того, чи є відповідач згідно відомостей контролюючого органу платником плати за землю у формі орендної плати та/або у формі земельного податку за земельну ділянку площею 3,4369 га, кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, яка знаходиться в межах с. Шрамківка, вулиця Набережна,1, Золотоніського району, Черкаської області, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

У відповідь на вказаний вище запит ГУ ДПС у Черкаській області повідомило позивачу листом від 05.01.2023 № 61/5/23-00-04-10-06, що відповідач за період з 2020 по 2022 роки не перебував на обліку платником плані за землю (земельного податку та орендної плати) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Судом встановлено, що протягом 2017-2023 років відповідач як власник Об`єкта нерухомості, не здійснив оформлення права оренди Земельної ділянки, на якій розташований вище зазначений Об`єкта нерухомості, та фактично користувався цією земельною ділянкою без укладення договору оренди земельною ділянки. Тобто, це свідчить про існування між позивачем та відповідачем кондикційних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач набув право власності на Об`єкт нерухомості 01.06.2017, що підтверджується Довідкою з ДРРПНМ.

Земельну ділянку було сформовано і зареєстровано в Державному земельному кадастрі 07.04.2021.

Право власності за позивачем було зареєстровано 07.07.2021, що підтверджується Довідкою з ДРРПНМ та Витягом з ДЗК.

Суд бере до бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 про те, що за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

З огляду на викладене, фактично, позивачу земельна ділянка належала на праві комунальної власності до моменту державної реєстрації права власності, а саме - з 01.01.2002.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати:

а)чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки;

б)яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства;

в)в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та від 09.02.2021 року у справі № 922/3617/19.

Згідно з частинами першою-четвертою та дев`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19.

Суд враховує, що відповідач, звертаючись у 2017 та в 2020 році до позивача з клопотаннями про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, самостійно визначив розмір ділянки, необхідної для обслуговування належного йому Об`єкта нерухомості - 3,45 га. В подальшому після подання відповідачем клопотання про затвердження проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою рішенням позивача від 18.06.2021 № 8-82/VІІІ сторони, фактично, уточнили та визнали площу земельної ділянки, яку Відповідач використовував без правової підстави з дати набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на ній, тобто, з 01.06.2017 - 3,4369 га.

З урахуванням викладеного, позивач зауважив, що кондикційні зобов`язання відповідача перед позивачем за використання Земельної ділянки без правової підстави мають розраховуватись з моменту придбання нерухомого майна, розташованого на Земельній ділянці, тобто з 01.06.2017, а площа ділянки для цілей розрахунків має використовуватись уточнена - 3,4369 га.

За користування відповідачем земельною ділянкою протягом 2020-2022 роки позивач заявляє до стягнення з відповідача розмір кондикційних зобов`язань перед місцевим бюджетом в сумі 319 574,06 грн.

Нарахування збережених відповідачем коштів за 2020-2022 роки позивач здійснював на підставі Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 року (чинної станом на дату складання Витягу) та Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489.

Відповідно до Методики та Порядку нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається з урахуванням таких додаткових показників, як:

- Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони);

- Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони;

- Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки. Всі ці показники були зазначені у витязі від 10.09.2021.

Згідно пункту 8 підрозділу 6 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням:

- для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) -100 відсотків;

- для земель несільськогосподарського призначення -106 відсотків.

Зокрема, у пункті 9 підрозділу 6 розділу XX ПК України зазначено, що індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків:

- за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів);

- за 2017-2020 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

Отже, з огляду на ці пункти Перехідних положень ПК України, а також зміст ст. 289 ПК України, вбачається, що для визначення нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, зазначено станом на вересень 2021 року, був застосований індекс інфляції за 2016 рік 106 %.

За приписами п.п. 271.1.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку.

Рішенням позивача від 16.06.2016 №12-2 VII було затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів смт. Шрамківка та селища Вишневе Шрамківської селищної ради Драбівського району Черкаської області. З дати прийняття вказаного вище рішення, нормативно-грошова оцінка земель в межах населеного пункту с, Шрамківська не проводилась.

Судом з`ясовано, що на 2020 та 2021 роки розміри ставок орендної плати позивачем не встановлювались.

Відповідно до положень п. 288.5. ст. 288 ПК Україна, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку. Тому, з огляду на зміст п. 288.5.1. ст. 288 ПК України, для розрахунку розміру кондикційних зобов`язань відповідача за 2020-2021 роки позивач застосував ставки земельного податку, затверджені Шрамківською сільською радою на 2020 та 2021 роки.

Рішенням позивача від 18.06.2019 №55-4/VІІ «Про встановлення ставок земельного податку на 2020 рік» для земельних ділянок, які відносяться до категорії 11.02. Для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості розмір земельного податку встановлено в розмірі 3,0 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням позивача від 22.06.2019 року №66-4/VІІ «Про встановлення ставок земельного податку на 2021 рік» для земельних ділянок, які відносяться до категорії 11.02. Для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості розмір земельного податку встановлено в розмірі 3,0 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 2 рішення позивача від 23.02.2021 №5-82/VІІІ «Про затвердження розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Шрамківської сільської територіальної громади» було затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки, які надані у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в адміністративних межах населених пунктів Шрамківської сільської територіальної громади. Згідно Додатку № 2 до вказаного рішення для земельних ділянок, які відносяться до категорії « 11.02. Для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості», розмір ставки орендної плати встановлено в розмірі 12 (дванадцять) відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

За змістом п. 12.3. ст. 12 ПК України, вище зазначені ставки земельного податку та орендної плати мають застосовуватись з наступного бюджетного періоду (календарного року).

Для розрахунку кондикційних зобов`язань відповідача позивач застосовував наступні ставки орендної плати (земельного податку):

- за 2020 рік - 3,0 % від нормативно-грошової оцінки (далі - НГО);

- за 2021 рік - 3,0 % від НГО;

- за 2022 рік - 12,0 % від НГО.

Оскільки у позивача Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 7120655700:01:001:1500 за 2020 рік відсутній, то він, з огляду на наявність Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021 рік, та з урахуванням положень ст. 289 ПК України та правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, визначив нормативно-грошову оцінку вказано ділянки за 2020 рік, шляхом зменшення НГО на індекс споживчих цін за 2020 рік.

Із здійсненого позивачем розрахунку вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2021 рік становила: 1 676 925,37 грн. За офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2020 рік становив: 105,0%.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становить:

1 676 925,37 грн. / 105,0% = 1 597 071,78 грн.

Ставка орендної плати (земельного податку) у 2020 році = 3% від НГО.

Розмір безпідставно збережених коштів за 2020 рік становить:

1 597 071,78 грн * 3% = 47 912,15 грн (сорок сім тисяч дев`ятсот дванадцять гривень 15 коп).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2021 рік становила: 1 676 925.37 грн.

Ставка земельного податку у 2021 році = 3% від НГО.

Розмір безпідставно збережених коштів за 2021 рік становить:

1 676 925,37 грн * 3% = 50 307,76 грн. (п`ятдесят тисяч триста сім гривень 76 коп.).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік становила: 1 844 617,92 грн.

Ставка орендної плати у 2022 році = 12% від НГО.

Розмір орендної плати за 2022 рік становить:

1 844 617,92 грн * 12% = 221 354,15 грн.

Розмір загальної суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою протягом 2020 - 2022 р.р. склав: 319 574,06 грн (47 912,15 грн + 50 307,76 грн + 221 354,15 грн.).

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України Про оренду землі.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Приписи глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Суд установив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відтак господарський суд дійшов висновку, що за період з 2017 по 2022 роки відповідач безпідставно не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , якою фактично користувався без правовстановлюючих документів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 викладено позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 3,4369 га, кадастровий номер: 7120655700:01:001:1500 є сформованою, що підтверджується вище зазначеними та дослідженими судом Витягами. З 01.06.2017 земельна ділянка перебувала у фактичному володінні і користуванні відповідача.

Позивач, враховуючи положення ст. 257 ЦК України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, заявив до стягнення розмір кондикційних зобов`язань відповідача перед місцевим бюджетом, розрахований за 2020-2022 роки.

Твердження відповідача про те, що враховуючи дату позову та строк позовної давності, розмір кондикційних вимог слід розраховувати не з 01.01.2020, а з 17.01.2020, суд вважає помилковими, оскільки відповідно до п. 288.7. ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Згідно ст. 287.3. ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Тобто, строк сплати за січень 2020 року, протягом якого відповідач використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав, розпочався 01 лютого 2020 року. Відтак, строк позовної давності за вимогою щодо сплати орендної плати за січень 2020 року станом на дату подання позовної заяви не сплив.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою протягом 2020 2022 р.р., вважає його методологічно і арифметично правильним.

З огляду на викладене, оскільки нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання відповідачем на праві приватної власності об`єкта нерухомості є неможливим без використання відповідної земельної ділянки, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення з відповідача 319 574,06 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою протягом 2020 2022 р.р.

Доводи відповідача про те, що в межах земельної ділянки наявна охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,2944 га, і що дана частина земельної ділянки не може використовуватись відповідачем для обслуговування та експлуатації власного нерухомого майна, оскільки дана площа охоронної зони в межах земельної ділянки не може використовуватись для розрахунку суми кондикційних зобов`язань, суд вражає також помилковими, виходячи з наступного.

З огляду на кадастровий план земельної ділянки, який міститься у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в межах охоронної зони частково розміщено будівлю, а тому твердження відповідача щодо неможливості використання даної частини земельної ділянки за призначення є безпідставними.

Зокрема, проект землеустрою розроблявся на замовлення відповідача і з урахуванням потреб відповідача щодо обслуговування належного йому нерухомого майна. Тобто, відповідач мав можливість не включати чи/або частково не включати частину земної поверхні, на якій розташована охоронна зона, до меж земельної ділянки, необхідної для обслуговування та експлуатації нерухомого майна, проте цього не зробив, а відтак, і підстави для зменшення розміру кондикційних зобов`язань через наявність охоронної зони в межах земельної ділянки, відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору с умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

За приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків та порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

За змістом абз. 4 пункту 1 статті 288.1 ПК України договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004.

Суд вважає, що запропонований, в редакції позивача, договір оренди землі відповідає вимогам ст.14 Закону України «Про оренду землі».

Дослідивши умови запропонованого позивачем проекту договору оренди землі та заперечення/не погодження відповідача пунктів цього договору, а саме: 4, 6,7, 9, 11, 14, 17, 21, 26, абз.4 п.28, 31, 32, суд приходить до такого.

П. 4. проекту Договору викладено наступним чином: « 4. Земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд та інших об`єктів.»

Відповідач вважає, що в цьому пункті має бути зазначено, що на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, належний орендареві на праві власності.

Інформація про розмішений на земельній ділянці об`єкт зазначена у п. 3 проекту Договору. Пункт 4 Договору стосується майна, яке передається разом із земельною ділянкою від орендодавця орендарю. Оскільки позивачу не належить право власності чи інше речове право щодо розміщених на земельній ділянці будівель, то він позбавлений можливості передавати таке майно разом із земельною ділянкою орендарю, і саме тому за проектом Договору земельна ділянка передається без будівель, споруд та інших об`єктів.

Зміст пункту 6 запропонованого позивачем проекту Договору наступний:

« 6. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.».

Відповідач не погоджується з редакцією пункту 6 проекту Договору, оскільки, на його думку, земельна ділянка містить недоліки: «залишки зруйнованих споруд від попереднього користувача земельної ділянки та ям із будівельним сміттям від будівель, які були раніше на вказаній земельній ділянці та перебували у власності попередніх землекористувачів».

Доказів на підтвердження як наявності вище зазначених недоліків, так і доказів того, що такі недоліки залишились від попереднього землекористувача, а не виникли внаслідок господарювання відповідача на спірній земельній діяльності, яку він фактично використовує вже майже шість років, останнім не подано. Також, не надано відповідачем і доказів того, що вище зазначені недоліки можуть перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки. Відтак, невідповідність змісту пункту 6 проекту Договору вимогам законодавства чи умовам Типового договору оренди землі відповідачем не доведено.

У пункті 7 Договору відповідач пропонував зазначити, що «інші особливості об`єкту оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, - на моменту укладення договору невідомі».

До вказаного пункту є примітка: (*), викладена у Типовому договорі оренди землі, зміст якої є те, що у даному пункті щодо земель сільськогосподарського призначення державної та/або комунальної власності зазначаються дані агрохімічного паспорта земельної ділянки за його наявності.

Зазначення інших даних у пункті 7 Типового договору оренди землі не передбачено, а тому позивач не міг погодитись із запропонованою відповідачем редакцією даного пункту, оскільки така редакція за своєю суттю є не конкретизацією, а зміною умов типового договору, що, у свою чергу, з огляду на зміст ч. 4 ст. 179 ГПК України, є неприпустимим.

Пунктом 9 Договору відповідач просить встановити ставку орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Така пропозиція не може бути задоволена, оскільки п.2 рішення позивача від 23.02.2021 №5-82/VII «Про затвердження розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Шрамківської сільської територіальної громади» було затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки, які надані у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в адміністративних межах населених пунктів Шрамківської сільської територіальної громади. Відповідно Додатку № 2 до цього рішення для земельних ділянок, які відносяться до категорії « 11.02. Для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості», розмір ставки орендної плати встановлено в розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки

Пунктами 3 і 4 Рішення №8-82/VІІІ від 18.06.2021 позивача було вирішено передати відповідачу Земельну ділянку в оренду на 49 років, укласти з відповідачем договір оренди Земельної ділянки та встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Рішення позивача від 23.02.2021 №5-82/VІІІ та №8-82/VІІІ від 18.06.2021 є чинними, у встановленому законом порядку не оскаржені та не скасовані, а тому в порядку ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 124 ЗК України, ст.1 Закону України «Про оренду землі» є обов`язковим для виконання відповідачем.

Пропозиції відповідача щодо редакції пунктів 11 і 14 проекту Договору є неприйнятними, оскільки є не конкретизацією, а відступом від умов Типового договору оренди землі.

Власних пропозицій щодо редакції пунктів 17 та 21 проекту Договору відповідач не запропонував,але вважає їх неприйнятними. Проте, п.17 проекту Договору фактично відповідає диспозиції порушення земельного законодавства, визначеного пунктом в) ч. 1 ст. 211 ЗК України. Тобто, пункт 17 в редакції позивача, зводиться до того, що відповідач має використовувати земельну ділянку такими способами, щоб не допустити порушення, визначеного пунктом в) ч. 1 ст. 211 ЗК України.

Пункт 21 проекту Договору повністю відповідає редакції пункту 21 Типового договору оренди землі.

Відповідач стверджує, що абз. 4 п. 28 проекту Договору не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

Суд вважає, що п.28 проекту Договору відповідає переліку прав, визначених статтею 24 Закону України «Про оренду землі», а отже не порушує права відповідача.

Відповідач зазначив, що обов`язки щодо проведення благоустрою прилеглої території та розроблення агрохімічного паспорту поля, зазначені у п. 31 проекту Договору, не передбачені ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та є зайвими.

В контексті обов`язку орендаря щодо проведення благоустрою суд бере до уваги, що дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту (с. Шрамківка), а тому на відповідача як суб`єкта у сфері благоустрою населених пунктів покладається відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про обов`язок утримувати у належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію. Тому запропонований проектом Договору обов`язок проведення благоустрою території не суперечить чинному законодавству України.

Пояснень, з яких причин відповідач вважає пункт 26 проекту Договору таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства або умовам Типового договору оренди землі, відповідач не надав.

Щодо включення до п. 31 проекту Договору обов`язку розробити агрохімічний паспорт поля, суд вважає, що ця умова Договору не погіршує становище відповідача та не створює для нього негативних наслідків у вигляді додаткових витрат коштів, часу тощо. А тому наявність даної умови фактично не впливає на обсяг прав і обов`язків сторін. При цьому сторони Договору не позбавлені можливості після визнання Договору оренди землі укладеним в подальшому за взаємною згодою внести зміни до даного договору щодо виключення даної умови, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості своєчасно надати свої заперечення щодо даного пункту проекту Договору (тобто, протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання пропозиції укласти договір, висловленої у Вимозі (претензії) від 12.12.2022 вих. № 02.1-12-1461), але не скористався своїм правом та не надав такі заперечення протягом строку, визначеного відповідно до ст. 643 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечує проти редакції пункту 32 проекту Договору з мотивів її невідповідності ст. 323 ЦК України.

Пунктом 32 запропонованого до укладення проекту Договору обумовлено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

Така редакція цього пункту не суперечить положенням ст. 323 ЦК України (у статті зазначено про можливість відступу від загального правила на підставі закону чи договору) та умовам Типового договору оренди землі, оскільки умовами Типового договору пропонується необхідний варіант з двох запропонованих (Орендодавець/Орендар) - закреслити.

Відповідач не надав у строки, визначені у Вимозі (претензії) від 12.12.2022 № 02.1-12-1461 обґрунтовані заперечення щодо запропонованого позивачем варіанту, а тому Договір підлягає визнанню укладеним з редакцією пункту 32, запропонованою позивачем.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору.

Крім того, позивач заявляючи позов до суду просив стягнути з відповідача 20 000 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу на підставі укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.01.2023 № 238-23.

Розмір витрат на правову допомогу на час подання позовної заяви становив: підготовка позовної заяви, її подання до суду - 20 000,00 грн., виходячи з ціни 1 000,00 грн. за 1 сторінку тексту документа по суті спору до суду господарської юрисдикції (підпункт 3.1. пункту 3.2. Договору).

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Позивач зазначив, що Розмір витрат на правову допомогу на момент подання даної позовної заяви (відповідно до вказаного Договору) становить:

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги (підпункт 3.1. пункту 3.2 Договору), враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 20 000 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 3 ст. 126 ГПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлена вимога позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати укладеним між Шрамківською сільською радою Золотоніського району Черкаської області (19812, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Шрамківка, вул. Незалежності, 16; код ЄДРПОУ 34238355) та Приватним підприємством «РЕКАР-УКРАЇНА» (19812, Черкаська обл., с. Шрамківка, вул. Набережна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 41358005) договір оренди землі у запропонованій позивачем 12.12.2022 редакції:

«ДОГОВІР

ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

с. Шрамківка,

Золотоніський район

Черкаська область« 12» грудня 2022 року

Шрамківська сільська рада, в особі сільського голови Кулі Анатолія Анатолійовича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (дай за текстом «Орендодавець») з одного боку, та Орендар: Приватне підприємство «РЕКАР-УКРАЇНА» (код 41358005), в особі Близнюк Ольги Анатоліївни, що діє на підставі правовстановлюючих документів (далі за текстом - «Орендар») з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене:

Предмет договору

1.Орендодавець, на підставі рішення Шрамківської сільської ради № 8-82/У1П від 18.06.2021 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500, яка розташована в с. Шрамківка, вул. Набережна, 1 (в межах населеного пункту) в адміністративних межах Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Об`єкт оренди

2.В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4369 га, цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, у т. ч. 3.4369 га -угіддя: землі під будівлями та спорудами промислових підприємств.

3.На земельній ділянці розміщений майновий комплекс будівель загальною площею 3377,6 кв.м., що належить Орендарю (витяг з ДРРП: номер запису 208171ЗО, дата запису- 01.06.2017).

4.Земельна ділянка передасться в оренду без будівель і споруд та інших об`єктів.

5.Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить:

1844617,92 гри. (один мільйон вісімсот сорок чотири тисячі шістсот сімнадцять гривень 92 копійки).

6.Земельна ділянка, яка передасться в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

7.Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути па орендні відносини - відсутні.

Строк дії договору

8.Договір укладено строком на 49 (сорок де в`ять) років.

Після закінчення строку дії договору орендар мас переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за ЗО днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата

9.Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Річна орендна плата розраховуються орендарем самостійно виходячи зі ставки 12 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

10.Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації

11.Орендна плата вноситься: в грошовій формі щомісячно рівними частками пропорційно річній орендній платі не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним.

12.Передача продукції в рахунок орендної плати не проводиться.

13.Розмір орендної плати переглядається один раз на ріку разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством:

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності:

в інших випадках, передбачених законом.

14.У разі несвоєчасного внесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

-у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

-справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу.

Умови використання земельної ділянки

15.Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

16.Цільове призначення земельної ділянки: 11.02 Дія розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

17.Умови збереження стану об`єкта оренди - орендована земельна ділянка повинна використовуватись способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії, поліпшувати корисні властивості землі, дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля.

{Розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду» виключено на підставі Постанови КМ № 843 від 23.11.2016)

Умови повернення земельної ділянки

21.Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку (земельні ділянки) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 (ЗП України, 1993 р., № 10, ст. 193).

22.Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

23.Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін.

24.Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором.

Збитками вважаються:

фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

25.Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки

26.На орендовану земельну ділянку відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку наявні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: 01.05 Охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,2944 га.

27.Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для притінення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Інші права та обов`язки сторін

28.Права Орендодавця:

Орендодавець мас право вимагати від Орендаря:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил. у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;

дотримання режиму водоохоронних зон, прибереж них захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються тощо;

своєчасного внесення орендної плати.

29.Обов`язки Орендодавця:

Орендодавець зобов`язаний:

передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди:

при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендареві користуватися земельною ділянкою;

відшкодувати Орендарю капітальні витрати, пов`язані з поліпшенням стану об`єкта оренди, яке проводилося Орендарем за згодою Орендодавця;

попередити Орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об`єкта оренди.

Орендодавець гарантує, що на момент укладення цього договору земельна ділянка не відчужена будь-яким способом, не знаходиться у заставі, під арештом, не є предметом судового спору, не передана у користування, не обмежена будь-якими правами фізичних чи юридичних осіб.

30.Права орендаря:

Орендар земельної ділянки мас право:

самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

отримувати продукцію і доходи.

31.Обов`язки орендаря:

Орендар земельної ділянки зобов`язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

провести благоустрій прилеглої території та підтримувати її в належному стані;

розробити у шестимісячний термін агрохімічний паспорт поля;

у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

32.Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

Страхування об`єкта оренди

33.Згідно з цим договором об`єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

34.Страхування об`єкта оренди не проводиться.

35.Сторони домовилися про те. що, страхування об`єкта оренди не здійснюється.

Зміна умов договору і припинення його дії

36.Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

37.Дія договору припиняється у разі:закінчення строку, па який його було укладено;

придбання орендарем земельної ділянки (земельних ділянок) у власність;

викупу земельної ділянки (земельних ділянок) для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки (земельних ділянок) з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

38.Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок), яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

39. Розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

40.Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до третьої особи, а також реорганізація юридичної особи-Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

41.За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

42.Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Прикінцеві положення

43.Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Цей договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря.

Реквізити сторін

ОРЕНДОДАВЕЦЬОРЕНДАРШрамківська сільська рада 19812, вулиця Незалежності, 16 с. Шрамківка, Золотоніський район. Черкаська область Р/р UА 328999980334189812000023763 Отримувач: ГУК у Черк. обл. /ТГ с. Шрамківка/18010600/орендна плата з юридичних осіб Код ЄДРПОУ: 37930566 Банк отримувача: Казначейство України /Куля А.А./Приватне підприємство «РЕКАР- УКРАЇНА» 19812, вулиця Набережна, 1 с. Шрамківка, Золотоніський район, Черкаська область Код ЄДРПОУ: 41358005 /Бли знюк О. А./»

Стягнути з Приватного підприємства «РЕКАР-УКРАЇНА» (19812, Черкаська обл., с. Шрамківка, вул. Набережна, буд. 1; код ЄДРПОУ: 41358005) на користь Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (19812, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Шрамківка, вул. Незалежності, 16; код ЄДРПОУ 34238355) - 319 574,06 грн. (триста дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні 06 копійок) безпідставно збережених коштів, 7 477,61 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят сім гривень 61 коп.) витрат на оплату судового збору та 20 000 грн. (двадцять тисяч грн) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.06.2023.

Суддя К.І.Довгань