Ухвала

від 05.06.2023 по справі 204/8254/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8254/23

Провадження № 1-кс/204/2056/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року слідчий суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області капітан поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12022050000000876 від 03.11.2022 року, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-

встановив:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області капітан поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12022050000000876 від 03.11.2022 року, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СУ ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022050000000623 від 06.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, в рамках якого 28.10.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. 15.07.2022 керівником Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню слідчим СУ ГУНП в Донецькій області. 03.11.2022 відповідно до ч. 3 ст. 217 КПК України матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виділено в окреме кримінальне провадження № 12022050000000876 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.01.2000 по 06.11.2015, проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 до 13.06.2022 проходив службу Національній поліції України, останнього звільнено зі служби на підставі наказу ГУНП в Донецькій області № 262 о/с від 13.06.2022. У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету i територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Водночас ОСОБА_5 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.1, 2, 17, 19 Конституції України, зрадив українській державі та всьому Українському народові, добровільно зайнявши посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин. Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України в АР Крим та м. Севастополі. Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів. При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання. З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил російської федерації (далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України. Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_7 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру. У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності. Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань. Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України. Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації (далі ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим. Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави. У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України. Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР». За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області. З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію. 19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст.36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна. Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України. Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить дозагибелі значноїкількості людейта іншихтяжких наслідків. 24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено, востаннє до 23.08.2022. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року» Маріупольська міська територіальна громада Донецької області включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у редакції від 20.09.2022. Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація російською федерацією території України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. Згідно п. 6 ст. 1-1 зазначеного Закону: окупаційна адміністрація російської федерації сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг. Згідно п. 7 ст. 1-1 вказаного закону: тимчасово окупована російською федерацією територія України це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 вказаного закону тимчасово окупована територія визначається сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях. Згідно «Указа главы Донецкой Народной Республики № 5 от 08.11.2014 года о дате создания Министерства внутренних дел Донецкой Народной Республики» в редакції від 27.05.2016 року встановлено, що «17 июля 2014 года Совет Министров Донецкой Народной Республики принял постановление № 17-4 «О создании Министерства внутренних дел Донецкой Народной Республики». Так, приблизно на початку квітня 2022 року (точна дата та час органами досудового розслідування не встановлена) військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «днр» які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію територій Донецької області, серед яких Маріупольський район та частина Волноваського району з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами. Після чого представниками «ДНР» на окупованих територіях створено у складі так званого «МВД ДНР» територіальні підрозділи поліції, серед яких «отдел государственной автоинспекции по обслуживанию административной территории г. Мариуполь, управления Госавтоинспекции министерства внутренних дел ДНР», «отделение государственной автоинспекции по обслуживанию административной территории Володарского района, управления Госавтоинспекции министерства внутренних дел ДНР», отделение государственной автоинспекции по обслуживанию административной территории Першотравневого района, управления Госавтоинспекции министерства внутренних дел ДНР», отделение государственной автоинспекции по обслуживанию административной территории Волновахского района, управления Госавтоинспекции министерства внутренних дел ДНР», «Першотравневый РО МВД ДНР», «Ильичевский РО Мариупольского ГУ МВД ДНР», «Орджоникидзевский РО Мариупольского ГУ МВД ДНР», «Жовтневый РО Мариупольского ГУ МВД ДНР», «Приморский РО Мариупольского ГУ МВД ДНР» та інші. Згідно «Постановления Народного Совета Донецкой Народной Республики» від 07.08.2015 року було прийнято «Закон о полиции ДНР». Так відповідно ч. 1 ст. 1 так званого закону о поліції (Полиция это государственный вооруженный орган исполнительной власти, предназначенный для защиты жизни, здоровья, прав и свобод человека и гражданина, интересов общества и государства от противоправных посягательств, охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности). Крім того, відповідно ст. 24 так званого закону о поліції встановлено, що (сотрудник полиции это должностное лицо, состоящее на службе в органах внутренних дел Донецкой Народной Республики, которое наделено полномочиями по осуществлению обязанностей и прав полиции, и имеет специальное звание, присвоенное в определенном законом порядке. Сотрудник полиции, проходящий службу в территориальном органе, выполняет обязанности, возложенные на полицию, и реализует права, предоставленные полиции, в пределах территории, обслуживаемой этим территориальным органом, в соответствии с замещаемой должностью и должностным регламентом (должностной инструкцией). За пределами указанной территории сотрудник полиции выполняет обязанности, возложенные на полицию, и реализует права, предоставленные полиции, в порядке, определяемом руководителем государственного органа исполнительной власти в сфере внутренних дел и в соответствии с действующим законодательством Донецкой Народной Республики. Сотруднику полиции выдается служебное удостоверение, образцы которых утверждаются государственным органом исполнительной власти в сфере внутренних дел. Так, на початку липня 2022 року (більш точний час органами досудового розслідування невстановлений), ОСОБА_5 пройшов співбесіду з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації РФ, на предмет його переходу на сторону окупанта. У ході вказаної співбесіди ОСОБА_5 діючи умисно надав згоду представникам рф на добровільне зайняття поліцейської посади, а саме «инспектора отдела государственной автоинспекции по обслуживанию административной территории г. Мариуполь управления Госавтоинспекции министерства внутренних дел ДНР», а саме в незаконному правоохоронному органі «Полиции ДНР». Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, 05 липня 2022 ОСОБА_5 знаходячись у приміщенні так званого «отдела государственной автоинспекции по обслуживанию административной территории г. Мариуполь управления Госавтоинспекции министерства внутренних дел ДНР», який розташовано за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 16, будучи одягнутим у формений одяг так званої «Полиции ДНР», на якому наявні відповідні шеврони, склав присягу «сотрудника органов внутренних дел Донецкой Народной Республики» та зайняв посаду «инспектора отдела государственной автоинспекции по обслуживанию административной территории г. Мариуполь управления Госавтоинспекции министерства внутренних дел ДНР», а саме в незаконному правоохоронному органі «Полиции ДНР», отримавши при цьому спеціальне звання старший сержант поліції. Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. 19.10.2022 відповідно вимог ч. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_5 а також повістку про виклик останнього опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті кабінету міністрів України «Урядовий Кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. На вказаний виклик ОСОБА_5 не з`явився. 28.10.2022 відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду відеохостингу «YouTube» на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в публікації за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 06.07.2022 за участю спеціаліста ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, за участюсвідка ОСОБА_10 ; протоколом огляду відеохостингу «YouTube» на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в публікації за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за участю свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, за участюсвідка ОСОБА_11 ; протоколомогляду відеохостингу«YouTube»на каналі« ІНФОРМАЦІЯ_3 »в публікаціїза адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з назвою« ІНФОРМАЦІЯ_5 »,за участюсвідка ОСОБА_11 ; іншимиматеріалами кримінальногопровадження,які всвоїй сукупності,прямо вказуютьна вчиненнякримінального правопорушення ОСОБА_5 .Допитати підозрюваного ОСОБА_5 у даномукримінальному провадженніне виявилосяможливим,оскільки останнійпереховується відорганів досудовогорозслідування тасуду іперебуває натимчасово окупованійтериторії України,а самеу м.Маріуполь,Маріупольського району,Донецької області. Узв`язкуз чим,02.11.2022керуючись ст.110,ст.281КПК України ОСОБА_5 оголошено урозшук. Відповіднодо даних,які булинадані зНАІС єдиногодержавного реєструМВС Українивстановлено,що загромадянином ОСОБА_5 зареєстровано наступнітранспортні засоби,а саме:легковий/седан-загальниймарки HONDAмоделі ACCORD,2007року випуску,сірого кольору,номер тасерія знака НОМЕР_1 ,VIN НОМЕР_2 ;легковий/седан-загальниймарки NISSANмоделі ALMERA1.8,2005року випуску,сірого кольору,номер тасерія знака НОМЕР_3 ,VIN НОМЕР_4 ;легковий/седан-загальниймарки ВАЗмоделі 210700-20,2006року випуску,сірого кольору,номер тасерія знака НОМЕР_5 ,VIN НОМЕР_6 .Згідно інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек;Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодосуб`єкта ОСОБА_5 встановлено щоу володінніостаннього єнаступні об`єктинерухомого майна,а саме: часткавласності домоволодіння розташоваогоза адресою: АДРЕСА_1 ; земельнаділянка,площею 2(га),кадастровий номер:1423986600:03:000:0633,що розташованау Донецькійобласті,Маріупольському районі,на територіїМангушської селищноїтериторіальної громади;земельна ділянка,для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,площею 5,5726(га),кадастровий номер:1423986600:03:000:0144,що розташованау Донецькійобласті,Маріупольському районі,на територіїс.Стародубівка Мангушськоїселищної територіальноїгромади. Разомз тим,під часдосудового розслідуваннявиникла необхідністьв забезпеченнізбереження майнапідозрюваного,з метоюреалізації санкції ч.7статті 111-1КК Українивнаслідок вчиненняостаннім кримінальногоправопорушення. Враховуючи те, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 на даний час переховується від органів досудового розслідування, перебуває на тимчасово окупованій території України в м. Маріуполі Донецької області, а одержавшивідомості прозвернення слідчогодо судуз клопотаннямпро арештмайна,може неприбути досуду засудовим викликомвнаслідок переховуваннямвід слідства,а такожвжити заходищодо приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження майна,яке підлягаєарешту. З оглядуна наявністьдостатніх підставвважати,що існуєреальна загрозаприховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження майна,яке підлягаєарешту, розглядданого клопотаннянеобхідно проводитибез повідомлення підозрюваного, щодо якого здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Враховуючи наявність достатність доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, з метою реалізації санкції ч. 7 статті 111-1 КК України у вигляді конфіскації майна, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 в разі його засудження за скоєння злочину враховуючи, що незастосування заборони на перереєстрацію зазначеного вище майна може призвести до незаконної перереєстрації права власності на нього, з метою його подальшого відчуження, На підставі викладеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про арешт майна та просить проводити розгляд клопотання за відсутності підозрюваного згідно ч. 2 ст. 172 КПК України.

Від слідчого надано заяву про проведення судового засідання без його участі.

Вважаю за можливе розглянути дане клопотання на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення арешту майна.

Ознайомившись зматеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов`язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.

Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов`язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи;b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч.4ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

В судовому засіданні встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022050000000623 від 06.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, в рамках якого 28.10.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

19.10.2022 відповідно вимог ч. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_5 а також повістку про виклик останнього опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті кабінету міністрів України «Урядовий Кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. На вказаний виклик ОСОБА_5 не з`явився. Санкція ч.7 ст. 111-1 КК України передбачає вид додаткового покарання - конфіскацію майна. 28.10.2022 відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Санкція ч.7 ст. 111-1 КК України передбачає вид додаткового покарання - конфіскацію майна.

Також, встановлено, що згідно відповідно до даних, які були надані з НАІС єдиного державного реєстру МВС України встановлено, що за громадянином ОСОБА_5 зареєстровано наступні транспортні засоби, а саме: легковий/седан-загальний марки HONDA моделі ACCORD, 2007 року випуску, сірого кольору, номер та серія знака НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; легковий/седан-загальний марки NISSAN моделі ALMERA 1.8, 2005 року випуску, сірого кольору, номер та серія знака НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; легковий/седан-загальний марки ВАЗ моделі 210700-20, 2006 року випуску, сірого кольору, номер та серія знака НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_5 встановлено що у володінні останнього є наступні об`єкти нерухомого майна, а саме: частка власності домоволодіння розташоваого за адресою: АДРЕСА_1 ;земельна ділянка, площею 2(га), кадастровий номер: 1423986600:03:000:0633, що розташована у Донецькій області, Маріупольському районі, на території Мангушської селищної територіальної громади; земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5726 (га), кадастровий номер: 1423986600:03:000:0144, що розташована у Донецькій області, Маріупольському районі, на території с. Стародубівка, Мангушської селищної територіальної громади.

Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.3 ч.2 ст.170 КПК України конфіскація майна як виду покарання.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи органу досудового розслідування, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, у зв`язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 110,131-132, 170-171,309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області капітан поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12022050000000876 від 03.11.2022 року, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке зареєстроване за підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- транспортний засіб - легковий/седан-загальний марки HONDA моделі ACCORD, 2007 року випуску, сірого кольору, номер та серія знака НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб - легковий/седан-загальний марки NISSAN моделі ALMERA 1.8, 2005 року випуску, сірого кольору, номер та серія знака НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб - легковий/седан-загальний марки ВАЗ моделі 210700-20, 2006 року випуску, сірого кольору, номер та серія знака НОМЕР_7 ІР, VIN НОМЕР_6 ;

- частка власності домоволодіння розташоваого за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельна ділянка, площею 2(га), кадастровий номер: 1423986600:03:000:0633, що розташована у Донецькій області, Маріупольському районі, на території Мангушської селищної територіальної громади;

- земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5726 (га), кадастровий номер: 1423986600:03:000:0144, що розташована у Донецькій області, Маріупольському районі, на території с. Стародубівка, Мангушської селищної територіальної громади;

шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1