Постанова

від 12.06.2023 по справі 495/1741/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5824/23

Справа № 495/1741/23

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 495/1741/23

Номер провадження: 22-ц/813/5824/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - ОСОБА_2 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Шевчук Ю.В. 05 квітня 2023 рокуо 14 годині 36 хвилині, повний текст рішення складений 12.04.2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який уточнила 14.03.2023 року, та остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3 у розмірі - 9 375,75 грн. Також позивачка просить стягнути - 150,00 грн. витрат, понесених під час підготовки позовної заяви (а. с. 1 - 6, 148 - 149).

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що за судовим наказом по справі № 495/4706/21 Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 серпня 2021 року ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання доньки - ОСОБА_3 , 2008 року народження, яка проживає разом із нею, у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 тривалий час офіційно не працює, аліменти на утримання доньки або зовсім не сплачує, або сплачує частинами з тривалими перервами. Внаслідок чого за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , 2008 року народження, за період з 16 липня 2021 року по 01 лютого 2023 року у розмірі - 9 375,75 грн..

Враховуючи вимоги ст. 196 СК України просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі - 9 375,75 грн..

Позиція сторін в суді першої інстанції

08.03.2023 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_2 (а. с. 38 - 48).

У своєму відзиві ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що з 24.02.2022 року було обмежено деякі конституційні права людини і громадянина, у тому числі і право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а також право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Також зазначає, що у період з липня 2021 року, крім офіційних виплат аліментів, він здійснював значні витрати на придбання дочці одягу, взуття, косметики, засобів особистої гігієни, канцтоварів, шкільного приладдя, книг, музичних інструментів для її особистого розвитку, продукти харчування та інше. Сукупний розмір вказаних витрат становить понад 62 000 грн..

Також у вказаний період позивачка брала у нього гроші на потреби їхньої дитини на загальну суму - 2 400 грн. 19.09.2021 року за власні кошти ним було придбано для позивачки взуття на суму - 2 960 грн.. У період з 16.07.2021 року по 01.02.2023 року ним перераховувалися кошти на банківський рахунок позивачки на зальну суму - 12 750 грн.. У цей же період він перерахував кошти на банківську картку дочки у сумі - 8 642 грн.. Також, у періоди з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 20.02.2023 року відповідачем було здійснено грошові перекази на дитячу картку дочки ОСОБА_3 на загальну суму - 95 620 грн..

Крім того, ОСОБА_2 посилається на розрахунок заборгованості зі сплати аліментів старшого державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МРУЮ від 28.02.2023 року по АСВП № НОМЕР_1, з якого вбачається, що станом на 28.02.2023 року борг відсутній - переплата складає - 78,77 грн. (а. с. 136).

14.03.2023 року до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив на позов від позивачки ОСОБА_1 (а. с. 150 - 152).

У відповіді позивачка посилається на те, що у своєму відзиві відповідач признає свою заборгованість по сплаті аліментів на доньку ОСОБА_3 та не приводить аргументованих доказів своєї неспроможності сплачувати їх вчасно. Навпаки, з рахунків за травень, серпень 2022 року, які надав відповідач про оплату ним замовлень в кафе на чималі суми (на 13 000 грн.), та з інших квитанцій та рахунків, інших документів, наданих відповідачем вбачається, що відповідач мав на той час достатньо коштів, щоб виконати вчасно свої зобов`язання по сплаті аліментів, але не хотів цього робити.

З розрахунку заборгованості по аліментам по ВП № НОМЕР_1 від 14.02.2023 року вбачається, що заборгованість виникла ще в липні, серпні, вересні 2021 року, та незважаючи на це відповідач купує в цей час собі дорогі речі, а саме: - у листопаді 2021 року придбав причеп до легкового автомобіля вартістю - 17 700 грн.; - у грудні 2021 року придбав щепоріз (подрібнювач гілок) на суму - 46 917 грн.. Відповідач стверджує, що він працює лише сезонно, проте це не перешкоджає йому робити чималі витрати на себе. Крім того, коли виникла заборгованість у відповідача, ще не було проголошено воєнного стану в країні, тому відповідач не мав ніяких причин не сплачувати аліменти на дитину.

Щодо витрат, які відповідач здійснював на доньку, а саме - походи до кафе, привітання дитини з днем народження та інше, позивачка посилається на норми ст. ст. 150, 151, 185 СК України. Також зазначає, що з наданих рахунків не зрозуміло, кому саме відповідач купував вказані продукти. Надписи на рахунках зроблені рукою відповідача. Відповідач фотографує якісь розкидані в авто речі, робить якісь надписи на цих фотознімках і видає це за належні докази. Крім того, виходячи із рахунків кафе, які надає відповідач, дитина під час кожного відвідування кафе з`їдає за раз по п`ять або шість порцій суші та запиває трьома різними напоями.

Також з квитанцій, які надав відповідач по оплаті ним аліментів з карти Універсал банку (монобанку) з надписом «в счет алиментов» вбачається, що відправником і отримувачем є одна і та ж сама людина - це сам ОСОБА_2 . Аліменти повинні здійснюватися тільки через державного виконавця шляхом перерахунку коштів на відкритий в Ощадбанку рахунок на ім`я стягувача - ОСОБА_1 , як того вимагає судовий наказ Білгород-Дністровського міськрайонного суду № 495/4706/21, виданий 17.08.2021 року.

Факт того, що ОСОБА_2 признав свій борг по сплаті аліментів на доньку є те, що він сплатив його в кінці лютого 2023 року, про що свідчить розрахунок державного виконавця від 28.02.2023 року, але це не знімає з нього зобов`язання сплатити пеню за прострочення сплати аліментів.

Щодо витрат, понесених позивачкою при виготовлені ксерокопій при підготовці матеріалів до суду, ОСОБА_1 зауважує, що окрім позовної заяви в матеріалах справи всі інші документи є ксерокопії оригіналів, що вбачається неозброєним оком. Товарний чек магазину «КНИЖУН» від 20.02.23 року, одержаний в магазині «КНИЖУН», має підпис та мокру печатку.

20.03.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від ОСОБА_2 (а. с. 158 - 165).

У своїх запереченнях ОСОБА_2 посилається на те, що доводи позивачки про його ухилення від сплати аліментів є неспроможними, оскільки, якщо врахувати усі його неофіційні витрати на утримання дочки, то є навіть переплата. У нього була аліментна заборгованість тільки тому, що позивачка приховує і не визнає факт надання ним неофіційної допомоги на утримання дочки та відмовляється від написання державному виконавцю заяви про отримання від нього неофіційної допомоги, яка не враховується державним виконавцем. Крім того, посилання позивачки на те, що щомісячні платежі зі сплати аліментів за виконавчим провадженням повинні здійснюватися тільки через державного виконавця, шляхом перерахунку коштів на відкритий в Ощадбанку рахунок на ім`я стягувача - ОСОБА_1 , як того вимагає судовий наказ Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2021 року, є надуманими, оскільки Інструкцією з організації примусового виконання рішень не вимагається того, щоб платежі за виконавчим провадженням здійснювалися виключно через державного виконавця шляхом перерахунку коштів на відкритий в банку рахунок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року задоволено частково уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 .. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів по ВП № НОМЕР_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі - 9 375,75 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в сумі - 1 073,60 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а. с. 171-176).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем допущено прострочення виконання його обов`язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення. Поважних причин, які б давали підстави для його звільнення від відповідальності за таке прострочення, судом не встановлено, у зв`язку із чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені за несплату аліментів у розмірі - 9 375,75 грн. за період з 16.07.2021 року по 20.02.2023 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі (а. с. 177 - 186).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що судом було ухвалено рішення із порушеннями вимог ст. 265 ЦПК України. Не враховано докази, які надавав апелянт до суду першої інстанції, не з`ясовані всі обставини, що мають значення для цієї справи. Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не з`ясував, чи було відомо апелянту про початок примусового виконання рішення, чи надсилалася йому як боржнику постанова про відкриття виконавчого провадження, оскільки він не отримував вказані документи.

Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді

29.05.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 (а. с. 198 - 201).

У відзиві ОСОБА_1 вказує на те, що посилання ОСОБА_2 про те, що йому не було відомо про початок примусового виконання рішення є неспроможними. Так, в матеріалах виконавчого провадження є конверт на ім`я ОСОБА_2 разом із копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2021 р., який повернувся 25.11.2021 року з відміткою пошти - «за закінченням терміну зберігання». Проте, 25.10.2021 року ОСОБА_2 надав до Білгород-Дністровського ВДВС заяву про приєднання до матеріалів провадження про стягнення аліментів довідку про доходи з місця роботи, що свідчить про його обізнаність щодо наявності постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, ОСОБА_2 не заперечував у суді першої інстанції про те, що він неодноразово спілкувався з державним виконавцем відносно нарахувань аліментів.

Також посилання апелянта на ту обставину, що ним неодноразово перераховувалися добровільно кошти на доньку, не мають відношення до примусового виконання рішення, що не забороняється законом.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

25.04.2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження (а. с. 191). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи (а. с. 193).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.06.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення сторонам по справі повернулися до суду з відміткою про отримання (а. с. 196, 197, 208).

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що сторони є обізнаними про розгляд справи в апеляційному суді.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.

Дана справа за предметом позову (стягнення пені у зв`язку із простроченням сплати аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Судовим наказом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/4706/21 від 17 серпня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 , 2008 року народження, яка проживає разом із нею у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 10 - 12).

12.10.2021 року старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 13).

Проте, відповідач аліменти у повному обсязі та своєчасно не сплачував, в результаті чого станом на 31.01.2023 року має заборгованість по їх сплаті в сумі - 9 375,73 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, виданим старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС 14.02.2023 року (а. с. 14). Відомостей про оскарження вказаного розрахунку матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів старшого державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МРУЮ від 28.02.2023 року по АСВП № НОМЕР_1, станом на 28.02.2023 року борг відсутній - переплата складає 78,77 грн. (а. с. 136).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, дійшов вірного висновку щодо існування між сторонами правовідносин, які витікають з стягнення аліментів на утримання дитини, необхідність стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів дійшов правильних зазначених висновків у вказаній частині. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

На підставі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення, але не більше 100 відсотків заборгованості. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини.

У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові ВС від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, а саме у разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць із дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалюючи рішення суду, суд першої інстанції прийняв до уваги розрахунок державного виконавця станом на 31.01.2023 року, яким встановлено заборгованість по аліментам у розмірі - 9 375,73 грн..

Заборгованість по сплаті аліментів була повністю погашена тільки у лютому 2023 року.

З вищенаведеного виходить, що боржником визнавалась наявність заборгованості зі сплати аліментів, що в свою чергу є визнанням неналежного виконання ним аліментних зобов`язань, що є підставою для стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Водночас, розрахунок пені за прострочення сплати аліментів здійснюється з урахуванням не лише розміру стягуваних щомісячних платежів, а й розміру сплачених аліментів у кожному місяці.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачкою здійснено розрахунок пені без урахування усіх сплачених відповідачем аліментів та без дотримання відповідної формули нарахування пені. Отже, виходячи з наданого розрахунку заборгованості та врахуванням переплат здійснених з липня 2021 року по лютий 2023 року, які покривали суми недоплачених аліментів, пеня обраховується за наступні місяці, в яких виникала заборгованість з сплати аліментів. Загальна сума неустойки (пені) за вказаний період складає - 55 367,61 грн..

Однак, враховуючи встановлені статтею 196 Сімейного кодексу України обмеження щодо не перевищення суми неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів 100 % заборгованості та виходячи із суми встановленої заборгованості, що складає - 9 375,73 грн., то сума неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів не може становити більше основної суми заборгованості.

Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного суду 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Таким чином, доводи апелянта щодо порушення судом приписів ст. 265 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки вони є неспроможними, виходячи з положень ст. 20 СК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні.

Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження

За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді О. В. Князюк

С. О. Погорєлова