Ухвала

від 29.05.2023 по справі 532/1443/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2023 року

м. Київ

справа № 532/1443/22

провадження № 61-6782ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_3 в особі адвоката Фесенко Юлії Олександрівни до ОСОБА_1 , Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, Пришибської об?єднаної сільської територіальної громади, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсними та скасування рішень, скасування рішень державного реєстратора, скасування запису у Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

В с т а н о в и в:

У вересні 2022 року представник ОСОБА_3 адвокат Фесенко Ю. О. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, Пришибської об?єднаної сільської територіальної громади, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсними та скасування рішень, скасування рішень державного реєстратора, скасування запису у Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486, яка розташована в с. Кишеньки Полтавського району Полтавської області.

Разом з тим, на думку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку незаконно, на підставі неіснуючих документів.

В квітні 2022 року ОСОБА_1 подано позовну заяву про встановлення земельного сервітуту щодо права проїзду до його земельної ділянки, з кадастровим номером 5321886403:03:001:0041 через земельну ділянку ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 вважає дії ОСОБА_1 такими, що безпідставно намагаються обмежити право на володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, а тому за захистом свого порушеного права він звернувся із цим позовом і просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 14 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

27 грудня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що позов ОСОБА_3 є безпідставним та з відсутнім предметом спору. Порушення своїх інтересів позивач ОСОБА_3 обґрунтовує обставинами цивільної справи № 532/441/22, що розглядалася Кобеляцьким районним судом Полтавської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. На його думку, у цій справі ОСОБА_1 намагався обмежити його право на володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486. Однак, позиваючись до ОСОБА_3 з вимогою про встановлення земельного сервітуту відносно належної йому земельної ділянки, позивач ОСОБА_1 не ставив вимог про позбавлення ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486, не ставив під сумнів законність набуття ним права власності на неї, не вимагав обмежити ОСОБА_3 у праві володіння, користування та розпорядження цією земельною ділянкою, а навпаки, повністю визнаючи право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, ОСОБА_1 лише просив визнати за ним право сервітуту, як обмежене для нього право користування чужою земельною ділянкою. У цивільній справі № 532/441/22 розгляд справи по суті не здійснювався, на стадії підготовчого засідання ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року за заявою ОСОБА_1 його позов залишено без розгляду. Сам факт наявності справи в суді за позовом ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту не порушив і не міг порушити жодних прав та інтересів ОСОБА_3 . Право власності відповідача ОСОБА_1 на дачний будинок та земельну ділянку під ним жодним чином не порушує майнових чи будь-яких інших прав та інтересів позивача ОСОБА_3 . Відтак, останньому не може належати право вимоги про позбавлення права власності ОСОБА_1 на дачний будинок та земельну ділянку для дачного будівництва. Отже, ні предмету спору, ні підстав самого позову, які могли б свідчити про наявність обставин порушення майнових прав позивача ОСОБА_3 з боку відповідача ОСОБА_1 , на момент пред`явлення позову не існували та не існують на цей час. Крім цього, сторона позивача не довела існування предмету спору, як на час пред`явлення позову до суду, так і на час судового розгляду справи. Стороною позивача не надано суду жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 якимось чином обмежував права позивача ОСОБА_3 на володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486. На цей час позовну заяву, на яку посилається позивач, як на підставу наявності спору по справі залишено без розгляду. Враховуючи викладене, просив закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року закрито провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем ОСОБА_3 заявлено вимоги про визнання недійсними та скасування рішення Світлогірської сільської ради, рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про державну реєстрацію земельної ділянки та рішення державного реєстратора Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,03 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5321886403:03:001:0041 та дачного будинку по АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що у провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа № 532/441/22 (2/532/225/2022) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, яку ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2022 року за заявою ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судом першої інстанції вказано, що відповідно до частини 5 статті 98 ЗК України, вставлення земельного сервітуту не позбавляє ОСОБА_3 як законного власника земельної ділянки з кадастровим номером 5321886403:03:001:0486, прав володіння, користування та розпорядження нею, тому з огляду на положення частини 1 статті 4 ЦПК України, а також враховуючи той факт, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у справі № 532/441/22 (2/532/225/2022) про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки залишено без розгляду, суд не вбачає порушення майнових прав позивача ОСОБА_3 з боку відповідача ОСОБА_1 , оскільки право власності ОСОБА_1 на дачний будинок та земельну ділянку під ним жодним чином не порушує майнових чи будь-яких інших прав та інтересів позивача ОСОБА_3 .

Не погодившись із ухвалою місцевого суду представник ОСОБА_3 - Фесенко Ю. О. оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі адвоката Фесенко Ю. О. задоволено.

Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо користування земельною ділянкою, тому підстави для закриття провадження відсутні.

04 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (далі - представник) надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.

У касаційній скарзі представник посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року та залишити в силі ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутній предмет спору. На думку представника, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що встановлення земельного сервітуту не позбавляє ОСОБА_3 , як законного власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею; порушення майнових прав позивача з боку відповідача не вбачається, оскільки право власності ОСОБА_1 на дачний будинок та земельну ділянку під ним жодним чином не порушує майнових чи будь-яких інших прав та інтересів позивача ОСОБА_3 . Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання представників позивача про те, що на цей час спір існує, так як ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду повторно та іншим чином вирішити своє право користування земельною ділянкою, окрім як установлення сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_3 не має змоги, оскільки таке твердження є припущенням і не підтверджено жодними доказами по справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження по справі, апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що між сторонами існує спір щодо користування земельною ділянкою, тому підстави для закриття провадження відсутні.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції представник не погоджується, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали не зрозуміло, відносно якої земельної ділянки апеляційний суд вважав, що існує між сторонами спір про користування, в чому саме полягає спір між сторонами, які неврегульовані питання існують між сторонами.

Зазначає, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення не надав оцінки доводам представника про те, що право власності ОСОБА_1 на дачний будинок та земельну ділянку під цим будинком жодним чином не порушує майнових чи будь-яких інших прав та інтересів позивача ОСОБА_3 . Отже, останньому не може належати право вимоги про позбавлення права власності ОСОБА_1 на дачний будинок та земельну ділянку для дачного будівництва. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин порушення майнових прав позивача ОСОБА_3 з боку відповідача ОСОБА_1 на час пред`явлення позову та/або на час розгляду справи.

Розглянувши касаційну скаргу представника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка у розмірі 0,034 га для обслуговування дачного будинку в с. Кишеньки Кобеляцького району Полтавської області.

В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа № 532/441/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Зі змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що до жовтня 2021 року він мав можливість проїзду на свою земельну ділянку та дачний будинок через проїзд, який знаходився на земельній ділянці відповідача ОСОБА_3 , але останній огородив свою земельну ділянку огорожею та встановив ворота.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2022 року у справі № 532/441/22 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, вказав, що встановлення земельного сервітуту не позбавляє ОСОБА_3 як законного власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею, тому з огляду на положення частини 1 статті 4 ЦПК України, а також враховуючи той факт, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у справі № 532/441/22 про встановлення земельного сервітуту та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки залишено без розгляду, тому судом не вбачається порушення майнових прав ОСОБА_3 з боку відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність предмета спору.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Судом апеляційної інстанції вказано, що неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 18/266, (провадження № 12-186звг19)).

Так, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначила, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Апеляційним судом вказано, що між сторонами існує спір щодо користування земельною ділянкою, тому підстави для закриття провадження відсутні.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно пунктами 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відтак, у даному випадку, закриття провадження у справі суперечило б процесуальним нормам та правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року (справа № 638/3792/20).

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали районного суду про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки встановив, що між сторонами існує спір щодо користування земельною ділянкою, а тому направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції не здійснив юридичної оцінки усіх фактичних обставин справи та обмежився висновками про те, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань, що відповідно до положень частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для скасування апеляційним судом ухвали суду.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із змісту касаційної скарги, вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності постанови Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.

Керуючись частинами четвертою-шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_3 в особі адвоката Фесенко Юлії Олександрівни до ОСОБА_1 , Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, Пришибської об?єднаної сільської територіальної громади, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсними та скасування рішень, скасування рішень державного реєстратора, скасування запису у Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук