Рішення

від 09.06.2023 по справі 562/707/23

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 562/707/23

провадження № 2/570/727/2023

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2023 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника адвоката Мокрицької Л.Я.,

представника служби у справах дітей Козярець Т.В.,

дитини ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Здолбунівського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

покликаючись на невиконання батьківських обов`язків щодо доньки сторін, позивач у поданій до суду 02 березня 2023 року позовній заяві просить просить позбавити відповідача батьківських прав щодо їх доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасників справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Відповідач до суду не з`явилася. Її мама надала суду нотаріально посвідчену заяву про розгляд справи у її відсутність та про визнання позову. Сторона позивача не заперечує проти розгляду справи без участі відповідача .

Зважаючи на те, що її явку не визнано обов`язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у відсутність відповідача.

Позивач в суді позов підтримав повністю і по аналогічних мотивах. Стверджує, що з кінця 2016 року він проживає разом з донькою у своєї матері, з 2019 року відповідач зовсім не цікавиться дитиною та не приймає участь у її вихованні.

Представник позивача адвокат Мокрицька Л.Я., підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, вважає, що задоволення позову є у найкращих інтересах дитини. Можливе проживання її з матір"ю при обставинах, що можуть виникнути на даний час, загрожуватиме її життю та здоров"ю, оскільки відповідач тривалий час зловживає спиртним і числені заходи лікування не дають позитивного результату.

Представник третьої особи вважає, що задоволення позову відповідає інтересам дитини. Даний висновок зроблений на підставі довідок-характеристик зі школи, свідчень сусідів, обстежень умов проживання, мама жодних свідчень не надала.

Дитина сторін повідомила, що з мамою практично не бачиться, живе з татом та бабусею ОСОБА_3 - його мамою. Бабуся ОСОБА_4 - мама мами інколи забирає її до себе в гості, але мами найчастіше тоді вдома немає.

Суд, заслухавши їх пояснення, думку дитини, показання свідка, з"ясувавши обставни справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

Судом встановлені такі обставини.

Ніким не заперечується, що сторони є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2019 року шлюб сторін розірвано.

Показання учасників по суті спору підтвердила свідок ОСОБА_5 - матір позивача. Показала, що онука називає її мамою, хоча вона проти цього і заперечує. Стверджує, що саме сваха стала ініціатором подачі даного позову, оскільки фактично у дитини з батьків лише тато і в даний час дитина може залишитися сиротою і на їх вихованні, бо мама жодної участі у житті дитини не приймає із-за зловживання спиртним. Коли сторони жили разом, то були неодноразові випадки, які загрожували життю дитини, коли мама її зовсім не доглядала, залишала саму вдома і на тривалий час зникала у невідомому напрямку. Саме після чергової втечі з дому, коли син знайшов її в Києві через тиждень після зникнення, син забрав доньку і привіз їй на виховання, оскільки сам працює позмінно.

30 березня 2023 року затверджений висновок №54 комісії з прав захисту дитини про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до ч.11 ст.18 Конвенції ООН батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини. Ст.9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості (Принцип 6 Декларації прав дитини).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання ними своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 року таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результату доля дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав, не дасть дитині полегшення. Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов`язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до ч.ч.4, 5ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов`язки батька і дитини.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Позбавлення батьківських прав - одна з найскладніших з емоційної та процедурної точки зору категорія справ. Позбавити батьківських прав можливо, але позивачу потрібно зібрати достатньо доказів недобросовісної поведінки відповідача.

Позивачем доведено обставини стосовно свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, уваги дитині не приділяє. Жодних активних дій на підтвердження своїх намірів приймати участь в житті дитини відповідач не вчинив, активна дієва позиція у відповідача відсутня. Документальних доказів, які б свідчили про дійсність таких їх намірів відповідачем надано не було. Суд дійшов висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дитини: не цікавиться її життям, розвитком та здоров`ям, не надає матеріального утримання. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомо нехтує ними, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, права дитини є порушеними і підлягають захисту.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушене право дитини, за захистом якого спрямоване звернення до суду позивача, а тому позов підлягає до задоволення.

Позивачем належними доказами доведені свої позовні вимоги. Відповідачам не надано будь-яких доказів на спростування доказів, наданих позивачем, і у суду немає підстав вважати обставини, викладені в матеріалах справи, такими, що не відповідають дійсності. З урахуванням наведених обставин, суд переконався в обґрунтованості позовних вимог про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та враховує положення ч.1 ст.142 ЦПК України, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки у поданій до суду заяві позивач не наполягав на відшкодуванні судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Згідно з положеннями ч.3 ст.7 Закону "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Повідомляю відповідачу про юридичні наслідки позбавлення батьківських прав.

Результатом набрання законної сили рішенням суду про позбавлення батьківських прав батька і/або матері є втрата всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Це означає, що такі особи:

а) втрачають право на виховання дитини;

б) втрачають немайнові права щодо дитини (втрачають право на спілкування з дитиною, визначення її місця проживання і навчання, тощо);

в) перестають бути представниками дитини;

г) втрачають права на пільги і державну допомогу;

ґ) не можуть бути усиновлювачами та опікунами;

д) не можуть розраховувати на майнові права, пов`язані з батьківством і материнством, які присуджувалися б їм при непрацездатності, а саме:

- право на аліменти від такої дитини;

- права на спадкування після цієї дитини;

- права на управління майном дитини;

- виплати аліментів, пенсій, грошової допомоги на дитину такому батьку або матері також припиняються.

Дитина зберігає свої майнові права, засновані на факті спорідненості з особою, позбавленою батьківських прав, у тому числі: право на одержання аліментів від такої особи та на спадкування після неї.

Звертаю увагу відповідача, що відповідно ст.169 СК України особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.

Розглядаючи такі справи, суди зобов`язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

За змістом ч.4 ст.169 СК України поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що особа, позбавлена батьківських прав істотно змінила в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя особи, позбавленої батьківських прав, її ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів особи, позбавленої батьківських прав змінити свою поведінку, необхідно, щоб її спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров`ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Поновлення батьківських прав допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову особи, позбавленої батьківських прав про поновлення її в батьківських правах. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в особи в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).

Отже, за наявності підстав у майбутньому, відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 536 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Здолбунівського району Рівненської області, місцезнаходження: вул.Т.Якимчука 12, смт.Мізоч Здолбунівського району Рівненської області, ЄДРПОУ 43955908.

Суддя Кушнір Н.В.