Ухвала

від 12.06.2023 по справі 583/1879/23

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/1879/23

2-з/583/14/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року Охтирський міськрайонний суду Сумської області в складі:

головуючого судді - Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Артеменко О.С.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Агротех»</a>, третя особа відділ державної реєстрації Охтирської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2023 представник позивача звернувся до суду із зазначеною заявою, відповідно до якої просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони, на період розгляду справи, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок: кадастровий номер 5920386300:01:002:3076 площею 1,786 га, кадастровий номер 5920386300:01:002:3232 площею 0,5523 га, кадастровий номер 5920386300:01:002:4398 площею 0,8074 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Олешнянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Заява обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 є власником зазначених вище земельних ділянок, на які 21.05.2018 зареєстровано інше речове право договір встановлення емфітевзису з ТОВ «Нива-Агротекс», які він не підписував та у зв`язку з чим ним подано позов до Охтирського міськрайонного суду про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками з боку ТОВ «Нива-Агротех», який на даний час знаходиться на розгляду у суді.

Разом з тим, представнику позивача стало відомо, що 19.04.2023 за заявою представника ТОВ «Нива- Агротекс» державним реєстратором Чернеччинської сільської ради Заяц Н.М. зареєстровано інше речове право на четверту земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,2027 га, кадастровий номер 5920386300:01:001:4399, номер запису про інше речове право 50013750, щодо якої договір оренди ОСОБА_1 також не підписував.

На переконання представника позивача на сьогоднішній день існує ризик перереєстрації відповідачем права оренди на підставі договору оренди землі, який ОСОБА_1 не укладав, що може значно утруднити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду, а тому він змушений звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про наявність підстав для її задолення, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Так, предметом даного позову є усунення перешкод у користуванні належними ОСОБА_1 земельними ділянками шляхом витребування їх від ТОВ «Нива-Агротех» та повернення позивачу, а також скасування записів про інше речове право (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на зазначені земельні ділянки внаслідок не укладення договорів оренди цих земельних ділянок з відповідачем.

Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір щодо правомірності користування земельними ділянками позивача.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і осно Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, що викладена в постановах від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, при вирішенні питання про забезпечення позову у немайнових спорах, до яких належить спір між позивачем та відповідачем, судом має досліджуватися така підстава вжиття таких заходів як достатньо обґрунтоване припущення, що їхнє невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір щодо права оренди на земельні ділянки, реєстрації правочину, і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому, обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельних ділянок

узгоджується із заявленими позовними вимогами і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що його незастосування може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову.

Згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, враховуючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та наслідки невжиття таких заходів, суд прийшов до висновку, що вимога про заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок підлягає до задоволення, оскільки спосіб забезпечення позову дозволить належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб і вжиті заходи не перешкоджатимуть законній підприємницькій діяльності відповідача, а спрямовані на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті. Окрім того, немає підстав вважати, що відповідач понесе збитки та інші ризики, пов`язані із вжиттям забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259, 260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Абрамовича Олексія Володимировича про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 5920386300:01:002:3076 площею 1,786 га, 5920386300:01:002:3232 площею 0,5523 га, 5920386300:01:002:4398 площею 0,8074 га, які розташовані на території Олешнянської сільської ради Охтирського району Сумської області та власником яких є ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Агротех»</a>, третя особа відділ державної реєстрації Охтирської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко