Рішення

від 07.06.2023 по справі 367/2304/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2304/22

Провадження № 2/369/2233/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2023 м. Київ

Києво - Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарях судового засідання Житар А.А., Бугайовій М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Джас І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк ЮА», про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі відповідач), у якому просив стягнути з відповідача грошові коштиу розмірі 19 627,00 грн.

На обґрунтування вимог, ОСОБА_3 зазначає, що 27 липня 2022 року він прибув до приміщення «Автопарк ЮА» маючи намір придбати автомобіль Audi A3, 2016 року випуску. Для подальшого отримання цього автомобіля позивач передав ОСОБА_4 певну грошову суму, а саме 5 000,00 грн та 500 доларів США, про що відповідачем надано розписку. Однак, не погодившись з умовами договору лізингу, позивач відмовився від купівлі автомобіля, однак згадані кошти йому повернуто не було. Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що у відповідача перестали існувати підстави для зберігання у себе грошових коштів, а тому такі кошти є безпідставно набуті і підлягають поверненню.

Крім того, позивач зазначив, що він звернувся до правоохоронних органів із заявою про шахрайські дії, на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України та відкрито кримінальне провадження від 03 лютого 2022 року № 12022116120000030.

09 грудня 2022 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у її задоволенні, мотивуючи тим, що відповідач не є належним відповідачем у цій справі, оскільки він є співробітником ТОВ «Автопарк ЮА», і саме товариство є належним відповідачем. Крім того, ОСОБА_4 зазначає, що грошові кошти, які він отримав від позивача, є завдатком, а тому у силу положень частини першої статті 571 Цивільного кодексу України, вони не підлягають поверненню, оскільки позивач самостійно відмовився від договору купівлі-продажу автомобіля (зокрема укладення договору лізингу). Також, відповідач стверджує, що розписка, яка надана позивачем до суду, та розписка, яка знаходить у телефоні відповідача як фотознімок, має суттєві відмінності, а саме відсутній крайній абзац «Грошові кошти ОСОБА_3 передав власноруч».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 17 лютого 2023 року клопотання представника позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задоволено. Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк ЮА» (код ЄДРПОУ 43297620, місцезнаходження: вул.Васильківська, буд. 2А, оф.12).

13 лютого 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зауважує, що у разі якщо відповідач діяв в інтересах юридичної особи, то в такому випадку він не мав би приймати грошові кошти від позивача за розпискою, а такі кошти повинні були б сплачені через касу банку або касу товариства із наданням відповідних підтверджуючих документів. Також зі змісту розписки не підтверджується факт того, що відповідач діяв від імені ТОВ «Автопарк ЮА». Уважає, що надані відповідачем довідка про місце роботи та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесена у рамках ВП № 68588033, жодним чином не підтверджують той факт, що відповідач отримав кошти на користь ТОВ «Автопарк ЮА».

13 лютого 2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява про збільшення позовних вимогу, у яких позивач просить стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача грошові кошти розміром 500,00 доларів США, 3% річних у розмірі 15,24 доларів США та 5 000,00 грн, 3% річних у розмірі 152,46 грн.

21 березня 2023 року від відповідача надійшло заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачем не сплачено судовий збір при поданні такої заяви, а тому вона підлягає поверненню без розгляду.

Цього ж дня, від відповідача надійшло заперечення, у якому останній повторно наголосив на тому, що ОСОБА_3 самостійно відмовився від укладення договору купівлі-продажу автомобіля з ТОВ «Автопарк ЮА», а тому грошові кошти не можуть бути йому повернуті.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 22 березня 2023 року клопотання представника відповідача про повернення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк ЮА» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів залишено без задоволення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 13 квітня 2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мороз Віктора Павловича про виключення відповідача ОСОБА_4 , зі складу учасників справи та заміни його на належного відповідача ТОВ «Автопарк ЮА» залишено без задоволення.

08 травня 2023 року від ТОВ «Автопарк ЮА» надійшли пояснення, у яких товариство зазначає, що 27 січня 2022 року між позивачем та відповідачем фактично відбувся усний правочин (попередній договір) про майбутнє укладення договору купівлі-продажу автомобіля, а тому кошти, які були передані позивачем відповідно до вимог частини першої статті 571 ЦК України є завдатком і поверненню не підлягають. Також третя особа стверджує, що якщо є домовленість між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову у порядку статті 1212 ЦК України.

У судове засідання 07.06.2023 представник позивача з`явився. Позов підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 07.06.2023 з`явився. Щодо позову заперечував та просив суд відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання 07.06.2023 з`явився. Щодо позову заперечував.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши наведені в позовній заяві доводи та перевіривши матеріали справи, суд установив таке.

27 січня 2022 року ОСОБА_3 прибув до приміщення ТОВ «Автопарк ЮА» з метою подальшого придбання автомобіля.

Під час перебування у автосалоні, позивач спілкувався з ОСОБА_4 , який надав йому консультацію та інформацію щодо транспортного засобу.

Під час такого спілкування сторони домовились про майбутню купівлі автомобіля Audi A3, 2016 року випуску за договором лізингу. Після чого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 500,00 доларів США та 5 000,00 грн, про що останнім складено розписку.

Ознайомившись детально з умовами договору лізингу, позивач відмовився від купівлі згаданого автомобіля та звернувся до відповідача з проханням повернути надані йому кошти.

Оскільки відповідач відмовився у добровільному порядку повернути отримані від позивача кошти, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом вказаної норми, застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 27 січня 2022 року відповідач ОСОБА_4 згідно розписки отримав від позивача ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 500,00 доларів США та 5 000,00 грн з умовою майбутнього продажу позивачу автомобіля марки Audi A3, 2016 року випуску.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.

З аналізу зазначеної норми матеріального права вбачається, що завдаток видається кредиторові боржником у разі укладення договору, а тому гроші, передані майбутнім покупцем потенційному продавцю за усною чи письмовою домовленістю, але до укладення основного договору, ще не є завдатком, не виконують забезпечувальної функції, а відтак їх видача не має правових наслідків для продавця, відповідно до норми частини першої статті 571 ЦК України.

Другим критерієм відмінності завдатку від авансу є умова обов`язкового дотримання сторонами форми укладення договору, встановленої законом.

Викладені положення закону є підставою для обґрунтованого висновку про те, що основними критеріями відмінності завдатку, як одного із засобів забезпечення виконання зобов`язань від авансу, як однієї з форм розрахунків є: забезпечення завдатком тільки дійсного, тобто укладеного сторонами цивільно-правового зобов`язання; обов`язкове дотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору, який забезпечений завдатком.

За умови відсутності хоча б одного із вищевказаних критеріїв, передані однією стороною другій стороні грошові суми є не завдатком а авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу автомобіля.

Ураховуючи наведене та наявну в матеріалах справи розписку відповідача про отримання ним завдатку не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов`язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу автомобіля.

Оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова сума у розмірі 500,00 доларів США та 5 000,00 грн є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

З огляду на викладене та положення статті 570 ЦК України суд дійшов висновку про те, що сума, яка названа в розписці завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти.

Посилання відповідача на те, що саме з вини позивача сторони не уклали основний договір, а тому позивач втратив право вимагати повернення коштів, є безпідставним, оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 461/5297/16-ц та від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений зговором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 904/312/18, аналіз приписів частини 2 статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що відповідальність боржника за порушення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування кредитором на суму грошового боргу індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми настає у разі невиконання або несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання перед кредитором.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 вказав, що формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача на його користь суму з урахуванням 3 % річних за період з 03 лютого 2022 року по 09 лютого 2023 року, яка відповідно до розрахунку складає:

у доларах США 500,00 * 3% / 100% * 371/365 = 15 доларів США 24 центів;

у гривні 5000,00 * 3% / 100% * 371/365 = 152,46 грн.

Таким чином, суд уважає, що наявні підстави для задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 500,00 доларів США, 3% річних у розмірі 15,24 доларів США та 5 000,00 грн та 3% річних у розмірі 152,46 грн.

Що стосується аргументів відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, а вимоги повинні бути заявлені до ТОВ «Автопарк ЮА», оскільки відповідач діяв від імені товариства, суд уважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Із тексту наданої позивачем розписки від 27 січня 2022 року вбачається, що в них відсутнє посилання на передачу ОСОБА_4 грошових коштів на користь юридичної особи ТОВ «Автопарк ЮА», а саме по собі перебування відповідача на посаді менеджера у сфері надання інформації цього товариства не може свідчити про складення такої розписки саме від імені ТОВ «Автопарк ЮА».

При цьому, у разі, якщо ОСОБА_4 мав намір передати грошові кошти саме юридичній особі ТОВ «Автопарк ЮА» певну суму грошових коштів, він мав зважати на необхідність оформлення договірних правовідносин із товариством у спосіб, який виключає будь-які сумніви щодо сторін такого правочину.

Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 442/5960/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частин першої, другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією від 07 липня 2022 року №0.0.2600544757.1 про сплату судового збору в сумі 992,00 грн.

Отже, у порядку статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 992,00 грн.

Відповідно до вимог частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позову.

Керуючись статтями 239, 546, 548, 570, 571, 635 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 56, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк ЮА», про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 500,00 (п`ятсот) доларів США, 3% річних у розмірі 15,24 (п`ятнадцять) доларів США 24 центів, 5 000 (п`ять тисяч гривень) 00 коп. та 3% річних у розмірі 152 (сто п`ятдесят дві гривні) 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) 00 коп.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 22 вересня 2021 року, орган, що видав 3215, адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 12.06.2023.

Суддя: Тетяна ДУБАС