Рішення від 13.06.2023 по справі 759/6305/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6305/23

пр. № 2-а/759/81/23

13 червня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. На підставу своїх вимог зазначив, що на підставі наказу №56 командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації перебуває на військовій службі. Оскільки автомобілів на фронті катастрофічно не вистачало, волонтери також не встигали організовувати постачання автомобілів для фронту в необхідних кількостях, позивач, для пересування членів підрозділу лінією фронту, використовує свій власний автомобіль Mitsubishi Pajero Sport д.н.з. НОМЕР_2 , який пожертвував для цих цілей. Для цього автомобіль був перефарбований в захисний колір та на нього було нанесено відповідне маркування.

За свідченнями позивача, 25 березня 2023 року він приїхав з-під м. Бахмут до Києва на прощання та поховання його побратима, яке відбулося 27 березня 2023 року в Михайлівському соборі. Цього ж дня, 27 березня 2023 року, близько 12 год. 00 хв., під час пересування по м. Київ на вказаному автомобілі, на проспекті Соборності, 10, його зупинив поліцейський патруль Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП. Поліцейський повідомив, що причиною для зупинки автомобіля стало те, що на останньому перевернуті номерні знаки.

Позивач зазначив, що пояснював поліцейському, що автомобіль з фронту і він на ньому щойно повернувся з передової на поховання побратима. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що з метою забезпечення безпеки військових, з номерними знаками автомобіля були проведені вимушені заходи маскування, оскільки, по-перше, сама поверхня номерного знака є світловідбивною, а, по-друге, зчитавши номерні знаки, ворог, при бажанні, може дізнатися інформацію і про власника автомобіля і про його адресу проживання, а, відповідно, і про його сім`ю. Тим не менше, номерний знак автомобіля розташований на місці і відповідає даному автомобілю.

ОСОБА_1 вказує, що на надані ним пояснення поліцейський не відреагував, а повідомив, що відносно позивача буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП та буде накладено стягнення у вигляді штрафу.

В подальшому позивач на свою поштову адресу отримав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач вважає, що працівник поліції діяв упереджено, не з`ясував питання винності особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив всебічно, повно і об`єктивно всіх обставин справи в їх сукупності, які викликали необхідність здійснити відповідне маскування автомобіля, що використовується на лінії фронту. На підставі викладеного просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №571643 від 25 березня 2023 року та закрити провадження у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції в особі свого представника - Дідковської Д.Ю. зазначило, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Наголосили, що позивач не заперечує, що 25.03.2023 року о 12 год. 15 хв. в м. Києві по проспекту Соборності, керував Mitsubishi Pajero номерний знак НОМЕР_2 , в якого днз були перевернуті та зафарбовані, у зв`язку із чим відповідач звільняється від доказування обставини, яка визнана позивачем. Вказали, що Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією. До відзиву на позовну заяву додали оптичний диск з відеозаписом з нагрудного реєстратора Інспектора.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На момент розгляду справи по суті клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 25 березня 2023 року о 12 год. 25 хв. поліцейським УПП в м. Києві ДПП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №571643 відносно ОСОБА_1 зі змісту якого вбачається, що: 25 березня 2023 року о 12 год. 15 хв. в м. Київ, по проспекту Соборності, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero номерний знак НОМЕР_2 , із номерним знаком перевернутим та зафарбованим чорною фарбою, чим порушив п.п. 2.9 (в) ПДР України, також водій не пред`явив посвідчення водія категорії «В», чим порушив п.п. 2.1 (а) ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 52 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 1 та 2 ст. 121-3 КУпАП.

Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до Постанови серії БАБ №571643 ОСОБА_1 керував транспортним засобом із номерним знаком перевернутим та зафарбованим чорною фарбою, що охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Пунктом 2.9 (в) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Даний пункт Правил дорожнього руху є спрощеним варіантом ст. 37 Закону України «Про дорожній рух». Водієві забороняється керувати транспортним засобом, якщо він не зареєстрований (не перереєстрований), ідентифікаційні номери складових частин якого не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які прикріплені у непризначених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, перевернуті або не освітлені, а також транспортними засобами, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством; без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Згідно ч. 2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини 5, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2.3 Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної, відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5~рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дано офіційне тлумачення положенню частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення». Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Проте, з 08 серпня 2015 року (тобто після ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення) набрав чинності Закон України № 596 -VIII від 14.07.2015, яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цими змінами законодавець наділив органи Національної поліції правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв (стаття 222 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень (стаття 276 КУпАП). Наведеним вище Законом України № 596-УІІІ від 14.07.2015 внесені зміни і до статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, законодавець звільнив Національну поліцію від складання протоколу у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до її компетенції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. При цьому, уповноважені органи (посадові особи) отримали право на місці вчинення правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Слід також зазначити, що Законом № 596-УПІ від 14.07.2015 законодавець позбавив осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, права на складання протоколу, віднісши їх - розгляд до скороченого провадження.

З вищенаведеного випливає висновок, що працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08 серпня 2015 року наділені Законом № 596-УПІ від 14.07.2015 правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення. Зазначений Закон не визнаний неконституційним, а відтак, є обов`язковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Отже, виявивши транспортний засіб, в діях водія якого містяться ознаки порушення вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме порушення п. 2.9. (в) Правил дорожнього руху України, за вчинення якого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, враховуючи той факт, що така дія була скоєна водієм в присутності поліцейського і останній бачив її вчинення на власні очі, останнім було прийнято рішення про зупинку такого транспортного засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», та в подальшому розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, щодо водія такого транспортного засобу, яким виявився позивач.

Згідно п. 9 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Згідно п.10 розділу 3 Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Із доданого до матеріалів справи відеозапису із боді-камери вбачається, що позивач не погоджувався із тим, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Працівником патрульної поліції була складена саме постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Але суд звертає увагу на частину 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відтак, суб`єкт владних повноважень наділений правом на подання до суду усіх наявних у нього доказів, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зі змісту постанови серії БАБ №571643 вбачається, що позивач керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero номерний знак НОМЕР_2 , із номерним знаком перевернутим та зафарбованим чорною фарбою, чим порушив п.п. 2.9 (в) ПДР України.

На підтвердження правомірності винесеної постанови відповідач доєднав до матеріалів справи оптичний диск із відеозаписом з нагрудного реєстратора Інспектора.

Із відеозапису чітко вбачається, що вимоги законодавства працівниками поліції дотримано, інспектор оголосив про розгляд справи, ознайомив водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначив за що саме позивач притягається до адміністративної відповідальності тощо. Крім того, на відеозаписі видно, що номерний знак автомобіля перевернутий та зафарбований чорною фарбою, що не дає змогу чітко визначити символи номерного знака.

Також суд враховує, що у відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач у позовній заяві вказав: «Так, дійсно, з метою забезпечення безпеки військових, з номерними знаками автомобіля були проведені вимушені заходи маскування (це всім відомо і це використовується військовими як крайня необхідність), оскільки, по-перше, сама поверхня номерного знака є світловідбивною, а, по-друге, зчитавши номерні знаки, ворог (а тим більше колаборанти, яких, нажаль, також і в м. Києві на сьогоднішній день ще немало), при бажанні, може дізнатися інформацію і про власника автомобіля і про його адресу проживання, а, відповідно, і про його сім`ю».

Таким чином, позивач зазначив у поданому позові, що порушення ним вчинене було, але пояснював, що це заходи крайньої необхідності.

До матеріалів позовної заяви позивач, крім того, додав фотографії власного автомобіля, з яких також вбачається порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме те, що номерний знак автомобіля Mitsubishi перевернутий та зафарбований чорною фарбою, що позбавляє можливості чітко визначити символи номерного знака.

Суд також звертає увагу, що це власний автомобіль позивача, який зареєстровано на нього і який не відноситься до транспортних засобів Збройних сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Під час дослідження відеозапису, наданого відповідачем, суд також встановив, що позивач вказував, що оскільки він є військовослужбовцем, працівники патрульної поліції мали викликати ВСП на його вимогу. Суд з даними доводами позивача не погоджується, зважаючи на наступне.

До позовної заяви позивач доєднав копію військового квитка серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 , копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 та копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 року №56 з якого вбачається, що старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника військового полігону військової частини НОМЕР_1 .

Частиною 1 ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. В той же час, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.

Частиною 3 ст. 15 КУпАП визначено, що при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Згідно абз. п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи: органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).

Таким чином, уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, виходячи з положень абз. п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, не мають права складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, що вчиненні військовослужбовцями.

Ця вимога Закону узгоджується з приписами, передбаченими ч.ч. 1 та 3 ст. 15 та абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, оскільки військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах і, лише в разі, коли порушення правил дорожнього руху вчинене водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчинення ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується, як і не можуть бути застосовані до зазначених осіб громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.

Отже, враховуючи, що судовим розглядом встановлено, що позивачем порушено вимоги Правил дорожнього руху, відповідач правомірно притягнув його до відповідальності.

Враховуючи, що обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що ним доведено належними та допустимими доказами факт дотримання ним процедури притягнення до адміністративної відповідальності та факт скоєння правопорушення позивачем, а тому спростовуються пояснення позивача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2,4,8,17,33, 71, 86, 94,158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Горбенко