Постанова

від 30.05.2023 по справі 952/711/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 952/711/20 Номер провадження 22-ц/814/1105/23Головуючий у 1-й інстанції Яценко Є.І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,

секретар Владіміров Р.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 27 липня 2021 року, постановлене суддею Яценко Є.І. (повний текст складено 04 серпня 2021 року),

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М», про визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування його державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

11.08.2020 ОСОБА_4 звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №027673 від 13.01.2005 є власником земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з кадастровим номером 6322283000:05:000:0107, площею 4,4649 га, розташованої на території Новоможарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області.

У 2009 році він мав намір укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Комінтерн-М». 20.07.2010 ТОВ «Комінтерн-М» надіслало йому три примірники договору оренди без номеру строком на 49 років. Проте проекти таких договорів він не підписував та не повертав їх до ТОВ «Комінтерн-М». У подальшому товариство не проявляло ніякої ініціативи щодо укладення договору оренди землі. Від сусідів по земельній ділянці позивач дізнався, що його земля обробляється ТОВ «Комінтерн-М». 11.06.2020 на адвокатський запит Відділом у Зачепилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надано відповідь, що належна йому земельна ділянка використовується на праві договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ОСОБА_3 , строк дії до 26.11.2090.

Позивач заперечує факт укладення такого договору, з відповідачем він особисто незнайомий, строк його дії в 75 років вважає незаконним. Із підстав викладеного просить суд визнати недійсним договір на право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з кадастровим номером 6322283000:05:000:0107, площею 4,4649 га, розташованої на території Новоможарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, скасувавши його державну реєстрацію.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 27.07.2021 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування його державної реєстрації - залишено без задоволення.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що вимоги позову в частині визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) задоволенню не підлягають, оскільки позивачем обрано неефективний способі захисту порушеного права. У задоволенні позову в частині відмови скасування державної реєстрації відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Із рішенням не погодився позивач та подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, з підстав попередньо викладених у позові, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заперечує проти застосування до спірних правовідносин позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 та наголошує, що він звернувся в суд із позовом про визнання договору недійсним, а не визнання його неукладеним. Наполягає, що обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним.

Звертає увагу, що строк дії оскаржуваного договору до 26.11.2090, тобто понад 70 років, що суперечить чинному законодавству України, яким встановлено строки не менше 7 та не більше 50 років. Вважає наведене порушення беззаперечною підставою визнання договору недійсним.

Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду у справах №183/1617/16 від 14.11.2018, №367/2022/15-ц від 29.05.2019, за змістом якої негаторний позов можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Отже строк звернення в суд із цим позовом ним дотримано.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 14.09.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішенняЗачепилівського районного суду Харківської області від 27.07.2021; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін.

01.10.2021 відповідачем подано до Харківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

04.10.2021 до Харківського апеляційного суду надійшли пояснення третіх осіб ТОВ «Комінтерн-М», Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.11.2022 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін.

У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, що з огляду на положення ч.2 ст.372 цього кодексу, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,4649 га, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107, розташованої на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №027673, виданого 13.07.2005./а.с.18 т.1/

03.06.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Предметом цього договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, площею 4,4649 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107, щодо якої власник, ОСОБА_2 , передає емфітевту, ОСОБА_3 , право володіння та право цільового використання (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право власності на земельну ділянку. За змістом п.2.1. цього договору сторони домовилися про те, що емфітевтичне право за цим договором встановляється строком на 75 років.

Згідно п.6.2. договору цей договір може бути розірваним: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду у випадках, передбачених законодавством України./а.с.38-41 т.1/

03.06.2015 ОСОБА_2 передано ОСОБА_3 указану земельну ділянку, про що складено акт прийому-передачі об`єкта емфітевзису (земельної ділянки сільськогосподарського призначення)./а.с.48 т.1/

03.06.2015 ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Комінтерн-М» із заявою, що ним підписано договір емфітевзису на належну йому земельну ділянку площею 4,6449 га, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107, розташована на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області. Із підстав викладеного просить здійснити доплату в розмірі щорічної орендної плати за 49 років./а.с.53 т.1/

28.09.2015 ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Комінтерн-М» з вимогою про врегулювання питання оренди земельної ділянки та отримав відповідь №132 від 30.11.2015, що відносно цієї земельної ділянки укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)з громадянкою ОСОБА_3 /а.с.50,52 т.1/

26.11.2015 за ОСОБА_3 зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), рішення державного реєстратора Зачепилівського РУЮ у Харківській області Лазарєва Ю.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26486138 від 26.11.2015./а.с.49 т.1/

21.01.2016 ОСОБА_2 звернувся до Зачепилівського ВП Краноградського ВП ГУНП в Харківській області щодо неправомірних дій посадових осіб ТОВ «Комінтерн-М», які самовільно зайняли його земельну ділянку; за фактом викладеного порушено кримінальне провадження №12016220290000009 за ч.1 ст.197-1 КК України./а.с.54-56 т.1/

25.09.2020 ТОВ «Комінтерн-М» подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності./а.с.38-41 т.1/

Відмовляючи у задоволенні вимог позову в частині визнання договору недійсним, районний суд, застосовуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020, виходив із того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. В частині відмови у скасуванні державної реєстрації такого правочину, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, який сплив 03.06.2018.

Апеляційний суд із такими висновками районного суду не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до частин 1-5статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У цій справі позивач обґрунтовує порушення його права із двома обставинами, по-перше, дефектом волі на укладення оскаржуваного правочину; по-друге, умови договору суперечать вимогам законодавства, зокрема, ч.6 ст.1021 ЗК України щодо строку дії права користування чужою земельною ділянкою понад 50 років.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, у якій йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є самостійним різновидом виду речового права на чуже майно (п.3 ч.1 ст.395 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1021 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваного правочину) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом статті 408 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваного правочину)строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років. Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.

В редакції Закону №2498-VІІІ від 10.07.2018 статтю 102-1 ЗК України доповнено частиною 6 наступного змісту: Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років.

Із огляду на викладене, оскільки на час вчинення оскаржуваного правочину (03.06.2015) законодавцем не було обмежено строк користування земельною ділянкою приватної власності 50 роками, наступні зміни законодавства не є підставою для визнання правочину недійсним.

Разом із цим, колегія суддів, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, погоджується із доводами позивача, що оскаржуваний правочин вчинений із дефектом волі власника земельної ділянки, а саме, під впливом істотної помилки щодо особи емфітевта, яким він вважав ТОВ «Комінтерн-М» та строку дії зобов`язання - 49 років.

За змістом частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Так, сторонами не заперечується, що із 2009 року спірна земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ «Комінтерн-М», бенефіціаром та засновником (99,9%) якого є ОСОБА_3 , що підтверджується даними, розміщеними на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскаржуваний правочин укладений на 75 років емфітевтом ОСОБА_3 03.06.2015 і того ж дня власник земельної ділянки звертався із заявою до директора ТОВ «Комінтерн-М», у якій просив за наслідками укладеного договору здійснити йому доплату щорічної орендної плати за 49 років./а.с.53 т.1/

У подальшому, 28.09.2015 ОСОБА_2 звертався до ТОВ «Комінтерн-М» із вимогою укласти договір оренди земельної ділянки та отримав відповідь про неможливість його укладення, оскільки наявним є договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений ним із ОСОБА_3 .

Наведене в сукупності підтверджує дефект волі власника на укладення оскаржуваного правочину щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: особи емфітевта та строку дії зобов`язання, та є підставою визнання його недійсним та скасування державної реєстрації речового права, як похідної вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду скасуванню, із постановленням нового про задоволення вимог позову.

Згідно ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати у розмірі 2101,20 грн. (840,00 грн. + 1261,20 грн.)

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 27 липня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування його державної реєстрації - задовольнити.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, площею 4,4649 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322283000:05:000:0107.

Скасувати рішення державного реєстратора Зачепилівського РУЮ у Харківській області Лазарєва Ю.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26486138 від 26.11.2015

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2101,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.06.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.А. Лобов