Постанова

від 12.06.2023 по справі 910/13586/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р. Справа №910/13586/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023

у справі №910/13586/22 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдполімер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані"

про стягнення 54 001,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдполімер" (далі - ТОВ "Трейдполімер") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані" (далі - ТОВ "Артпласт Компані") про стягнення заборгованості у розмірі 54 001,60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається порушення відповідачем умов договору поставки від 10.08.2022 №100822-01ТП в частині оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54 001,60 грн боргу, а також 2 481,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 54 001,60 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги ТОВ "Трейдполімер" про стягнення вказаної суми боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Артпласт Компані" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13568/22, де у частині позовних вимог про стягнення 54 001,60 грн основного боргу провадження закрити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач вказує на відсутність станом на 16.12.2022 боргу відповідача перед позивачем. Водночас позивач зі свого боку не повідомив суд про відсутність заборгованості з відкликанням власної позовної заяви.

Крім того, скаржник зазначає, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, підприємство частково не здійснювало свою діяльність, а бухгалтер у віданні якого перебувають відомості по платіжним дорученням покинула як біженець місто Київ. Разом із тим, згідно усної домовленості позивач мав право подати уточнення позовних вимог, що ним не було зроблено.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13568/22 та долучено до апеляційної скарги копії платіжних інструкцій від 05.12.2022 №2349 на суму 10 001,69 грн, від 09.12.2022 №2382 на суму 10 000,00 грн та від 16.12.2022 №2428 на суму 34 000,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Артпласт Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13568/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Артпласт Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22.

Матеріали справи надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 10.04.2023.

17.04.2023 суддя Ходаківська І.П. перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 задоволено клопотання ТОВ "Артпласт Компані" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Артпласт Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22 на час апеляційного провадження. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень - до 09.05.2023.

В межах встановлених судом процесуальних строків від ТОВ "Трейдполімер" письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 269, частиною 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Як зазначалось вище, відповідачем долучено до апеляційної скарги копії платіжних інструкцій від 05.12.2022 №2349 на суму 10 001,69 грн, від 09.12.2022 №2382 на суму 10 000,00 грн та від 16.12.2022 №2428 на суму 34 000,00 грн, причиною несвоєчасного подання яких останній обґрунтовує введенням воєнного стану в Україні, у зв`язку з яким підприємство частково не здійснювало свою діяльність, а бухгалтер, у віданні якого перебувають відомості по платіжним дорученням, покинула місто Київ як біженець.

За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, а також неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції відповідачем з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для долучення вищенаведених платіжних інструкцій до матеріалів справи та врахування їх при здійсненні апеляційного перегляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.08.2022 між ТОВ "Трейдполімер" (постачальник) та ТОВ "Артпласт Компані" (покупець) укладено договір поставки №100822-01ТП, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, обумовлених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару - гранула вторинна поліетиленова.

Кількість, асортимент і строк поставки товару, що постачається, вказуються у видаткових накладних на товар, що мають силу специфікації або за згодою сторін можливе складення окремих специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору загальна вартість договору складає суму вартості товару, зазначеного у видаткових накладних підписаних сторонами цього договору.

За умовами пункту 2.4 договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунка-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів у розмірі 100% попередньої оплати протягом 3-х календарних днів з дати виставлення рахунка-фактури.

Відповідно до пункту 2.7 договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. У випадку неможливості виконання будь-якою із сторін якого-небудь прийнятого зобов`язання у вказаний термін, дія договору продовжується на час його повного виконання (пункт 9.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 104 001,60 грн, що підтверджується видатковою накладною від 02.09.2022 №209/0002.

Згідно з платіжною інструкцією від 26.09.2022 №2040 відповідач сплатив за виставленим позивачем рахунком від 02.09.2022 №209/0001 - 50 000,00 грн.

04.11.2022 позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 26.10.2022 26/10-20 про сплату заборгованості у розмірі 54 001,60 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що відповідач повного розрахунку за отриманий товар не провів, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Артпласт Компані" заборгованість у розмірі 54 001,60 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором від 10.08.2022 №100822-01ТН позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною від 02.09.2022 №209/0002 на суму 104 001,60 грн.

Вказана видаткова накладна підписана з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 2.4 договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунка-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів у розмірі 100% попередньої оплати протягом 3-х календарних днів з дати виставлення рахунка-фактури.

Позивачем, на виконання умов договору, виставлено відповідачу рахунок на оплату від 02.09.2022 №209/0001 на суму104 001,60 грн.

Враховуючи загальну вартість поставленого позивачем товару за видатковою накладною від 02.09.2022 №209/0002 та фактично сплачену відповідачем суму коштів за поставлений товар, судом першої інстанції встановлено, що станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 54 001,60 грн.

Водночас, апелянт заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що станом на 16.12.2022 сплатив позивачу вищезазначену суму боргу, що підтверджується платіжними інструкціями від 05.12.2022 №2269 на суму 10 001,60 грн, від 09.12.2022 №2382 на суму 10 000,00 грн та від 16.12.2022 №2428 на суму 34 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом у цій справі 02.12.2022.

05.12.2022, після подання ТОВ "Трейдполімер" до Господарського суду міста Києва позовної заяви у цій справі, ТОВ "Артпласт Компані" платіжною інструкцією від 05.12.2022 №2349 сплатило на користь позивача суму заборгованості у розмірі 10 001,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 було відкрито провадження у даній справі; розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Отже, оскільки заявлена до стягнення сума боргу частково сплачена відповідачем 05.12.2022 у розмірі 10 001,60 грн до відкриття провадження у даній справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022, наведені обставини зумовлюють відмову у позові в частині стягнення вищенаведеної суми боргу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 09.12.2022 та 16.12.2022, після подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви, ТОВ "Артпласт Компані" платіжними інструкціями від 09.12.2022 №2382 та від 16.12.2022 №2428 сплатило на користь позивача суму заборгованості в розмірі 44 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, в тому числі сплати відповідачем суми боргу, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, суд повинен на підставі поданих сторонами доказів встановити, що заявлена до стягнення сума боргу дійсно сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 відкрито провадження у даній справі, платіжними інструкціями від 09.12.2022 №2382 та від 16.12.2022 №2428 сплачено на користь позивача суму заборгованості в розмірі 44 000,00 грн.

Оскільки ТОВ "Артпласт Компані" після відкриття провадження у даній справі частково погасило суму спірної заборгованості в загальному розмірі 44 000,00 грн, колегія суддів дійшла висновку про відсутність предмета спору в даній справі в частині стягнення вищезазначеної суми, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у даній справі і частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 44 000,00 грн закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини 4 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд, зокрема, вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що останній не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про повернення йому сплаченої суми судового збору в сумі 2 021,50 грн у частині закриття провадження в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповідні на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм права, які регулюють спірні відносини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "Артпласт Компані", скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22 в частині стягнення 10 001,60 грн заборгованості, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, а також про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 44 000,00 грн.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на ТОВ "Трейдполімер".

Керуючись статтями 129, 231, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдполімер" заборгованості у розмірі 10 001,60 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/13586/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдполімер" заборгованості в розмірі 44 000,00 грн скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким провадження у справі в частині стягнення 44 000,00 грн закрити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдполімер" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 4, квартира 56; ідентифікаційний код 39479913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Компані" (02125, місто Київ, проспект Визволителів, будинок 13, офіс 103; ідентифікаційний код 41490475) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/13586/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова