Постанова

від 01.06.2023 по справі 910/69/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. Справа№ 910/69/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Сивак М.С.

у присутності представника скаржника Гончарук А.М. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Солидарность" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року

у справі №910/69/21 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

до Приватного підприємства "Солидарность"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у справі №910/69/21 відмовлено ліквідатору боржника у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 51 002 371,73 грн.; зобов`язано ліквідатора боржника надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПП "Солидарность" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у даній справі в частині відмови ліквідатору боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства та прийняти нове рішення, яким вказану заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ПП "Солидарность" ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням ПП "Солидарность" до банкрутства та стягнення 51 002 371,73 грн. задовольнити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 року апеляційну скаргу ПП "Солидарность" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "Солидарность" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у справі №910/69/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/69/21 за заявою ГУ ДПС у місті Києві до ПП "Солидарность" про банкрутство.

15.03.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/69/21/1628/2023 від 15.03.2023 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційну скаргу ПП "Солидарность" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у справі №910/69/21 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів з описом вкладення ініціюючому кредитору - ГУ ДПС у місті Києві, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

28.03.2023 року через відділ документального забезпечення суду, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 20.03.2023 року надано докази сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та докази на підтвердження відправлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів з описом вкладення ініціюючому кредитору - ГУ ДПС у місті Києві.

Ухвалою суду від 03.04.2023 поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Солидарность" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у справі №910/69/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 20.04.2023 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.04.2023 відкладено розгляд справи на 18.05.2023 на підставі приписів ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.05.2023 відкладено розгляд справи на 01.06.2023 на підставі положень ст. 216 ГПК України, а також:

1) витребувано у ліквідатора ПП "Солидарность" арбітражного керуючого Реверука П.К. докази, що мають значення для справи та на які останній посилається у поданих суду звітах та заяві про покладення субсидіарної відповідальності, як на підставу своїх доводів та вимог, зокрема:

- запит від 19.07.2021 року до керівника/власника ПП "Солидарность" Зайця В.В. про передання ліквідатору документації, печатки та матеріальних цінностей боржника;

- звернення ліквідатора 09.12.2021 року до ГУ НП в м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення за фактом вчинення посадовими особами боржника кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України;

- запити від 22.02.2022 про результати розгляду вказаної вище заяви;

- лист-відповідь від 24.05.2022 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві;

2) зобов`язано ліквідатора ПП "Солидарность" арбітражного керуючого Реверука П.К. надати суду пояснення щодо стану розгляду кримінального провадження №42017000000001712 від 25.05.2017 року, в рамках якого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2018 у справі №757/38360/21-К накладено арешт на корпоративні права ПП "Солидарность";

3) запропоновано керівнику/власнику ПП "Солидарность" Зайцю В.В. надати суду пояснення з відповідними доказами на підтвердження відсутності у нього вини у доведенні боржника до банкрутства та на спростування відповідних доводів ліквідатора банкрута, викладених у заяві про покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Солидарность".

30.05.2023 року через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора ПП "Солидарность" арбітражного керуючого Реверука П.К. на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник ПП "Солидарность" в судовому засіданні 01.06.2023 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у даній справі в частині відмови ліквідатору боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства та прийняти нове рішення, яким заяву про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ПП "Солидарность" ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням ПП "Солидарность" до банкрутства та стягнення 51 002 371,73 грн. задовольнити.

ОСОБА_1 як особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності, або його представники в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали суду від 18.05.2023 року про відкладення розгляду справи засобами поштового зв`язку. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

01.06.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви ліквідатора, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/69/21 про банкрутство ПП "Солидарность", провадження у якій відкрито 02.03.2021 року за заявою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 року у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Солидарность" на загальну суму 33 598 046,62 грн., до якого включено лише вимоги ГУ ДПС у місті Києві.

Постановою господарського суду міста Києва від 27.05.2021 боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та, з урахуванням ухвали від 13.07.2021 про виправлення описки у тексті постанови, призначено арбітражного керуючого Реверука П.К. ліквідатором банкрута.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2021 року визнано ГУ ДПС у місті Києві кредитором боржника на суму 17 404 325,11 грн.

Строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута неодноразово продовжувався ухвалами суду, зокрема від 31.05.2022 на три місяці та від 20.10.2022 на шість місяців.

У листопаді 2022 року ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на керівника боржника ОСОБА_2 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП "Солидарность" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом стягнення на користь боржника 51 002 371,73 грн.

За твердженням ліквідатора в результаті дій та бездіяльності керівника ПП "Солидарность", боржник став неплатоспроможним, що призвело до його банкрутства та унеможливило проведення ним розрахунків з кредитором.

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у справі №910/69/21 відмовлено у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Місцевий господарський суд, посилаючись при прийнятті оскаржуваної ухвали на положення статті 58 Конституції України, виходив з того, що заборгованість боржника перед кредитором виникла у 2018 році, однак Кодекс України з процедур банкрутства набув чинності 21.04.2019, а введений в дію 21.10.2019, тобто на той час не існувало норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб до відповідальності за доведення боржника до банкрутства, а отже, за висновками суду, була відсутня цивільна відповідальність в рамках справи про банкрутство боржника.

Судом також було зазначено про те, що в матеріалах справи відсутній аналіз фінансово-господарського стану боржника на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Однак, з даними мотивами судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.

Провадження у справі №910/69/21 за заявою ГУ ДПС у місті Києві про банкрутство ПП "Солидарность" відкрито судом 02.03.2021 року.

Отже, провадження у даній справі, в тому числі і ліквідаційна процедура ПП "Солидарность", відбувається у відповідності до вимог зазначеного КУзПБ.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням комітету кредиторів боржника (протокол №12/08/22 від 12.08.2022 року) доручено ліквідатору банкрута арбітражного керуючому Реверуку П.К. звернутись до господарського суду у справі №910/69/21 із заявою про притягнення засновників (учасників, акціонерів) боржника або інших осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

У листопаді 2022 року ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства і ухвалою суду від 24.11.2022 року таку заяву було прийнято судом до розгляду.

Таким чином, у поданій заяві ліквідатор правомірно зазначив діючу на момент звернення норму ст. 61 КУзПБ, згідно якої йому надано право заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Посилання суду першої інстанції на те, що заборгованість боржника перед кредитором виникла у 2018 році, як наслідок була відсутня цивільна відповідальність в рамках справи про банкрутство боржника, є безпідставними та не відповідають положенням законодавства, оскільки згідно приписів ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, тобто в даному випадку відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, а тому законодавство, яке діяло під час виникнення заборгованості не має жодного значення при розгляді питання про покладення субсидіарної відповідальності.

Поряд з наведеним слід зазначити, що у 2018 році діяли норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року.

Згідно ч. 5 ст. 41 наведеного Закону, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Отже, зазначена норма Закону про банкрутство також передбачала можливість ліквідатора звернутись до суду з відповідною заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства, що, в свою чергу, спростовує відповідні висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів також наголошує на тому, що питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону про банкрутство має тотожне правове регулювання, а тому відмова суду першої інстанції у задоволенні поданої ліквідатором заяви з наведених в ухвалі мотивів є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, окрім зазначення про відсутність норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб до відповідальності за доведення до банкрутства, тобто відсутність цивільної відповідальності в рамкам справи про банкрутство боржника, а також відсутність аналізу фінансово-господарського стану боржника, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить жодної оцінки доданих до заяви і наявних у справі доказів, з її тексту не вбачається встановлення судом першої інстанції обставин наявності або відсутності таких складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної банком ухвали.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з приписами ч.1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. (Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 09.02.2022 у справі № 17/169-07, від 02.06.2022 у справі №905/1732/20, від 07.06.2022 у справі №922/605/15, від 08.11.2022 у справі №922/2315/16, від 29.11.2022 у справі №15/81, від 31.01.2023 у справі №903/64/22, від 28.02.2023 у справі №914/1661/20).

Отже, оскільки судом було розглянуто справу та зроблено висновки про відмову у задоволенні заявлених ліквідатором вимог, суд апеляційної інстанції, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки, тобто розглянути справу повторно.

Так, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом під час перегляду справи в апеляційному порядку, досліджуючи матеріали справи та подану ліквідатором заяву по суті заявлених в ній вимог, судова колегія вбачає підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення заяви ліквідатора з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно ст.61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями керівника/засновника боржника та наявністю негативних наслідків для кредиторів.

Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій ОСОБА_2 щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП "Солидарность" зареєстровано 27.10.2015 року та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у місті Києві.

Керівником та єдиним засновником ПП "Солидарность" з жовтня 2015 року виступає ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У 2018 році Головним управлінням ДПС у місті Києві були прийняті податкові повідомлення рішення від 31.01.2018 №0582615147 та №0592615147, яким визначено ПП "Солидарность" грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 28 817 299,00 грн., зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 990 591,00 грн. та застосовано пеню з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 724 490,00 грн.

У зв`язку із несплатою підприємством-боржником узгоджених грошових зобов`язань, а також ігнорування податкової вимоги від 20.03.2018 №54980-17, податковий орган звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом, за наслідками розгляду якого рішенням суду від 28.05.2019 року у справі №640/21927/18, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, присуджено до стягнення з боржника на користь ГУ ДФС у місті Києві 33 532 026,62 грн. податкового боргу.

Отже судом встановлено, що вже станом на січень 2018 року за боржником рахувалась податкова заборгованість перед державним бюджетом на загальну суму понад 30 млн. грн., що підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 року у справі №640/21927/18.

Саме наявність вказаної податкової заборгованості в подальшому стала підставою для ініціювання органом ДПС провадження у справі №910/69/21 про банкрутство ПП "Солидарность", яку було визнано господарським судом міста Києва в ухвалах від 22.04.2021 року та від 30.09.2021 року та включено до реєстру вимог кредиторів боржника.

Тобто, справу про банкрутство боржника було відкрито за ухилення його керівників/засновників від сплати наявної податкової заборгованості.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, під час провадження у справі №910/69/21 про банкрутство ПП "Солидарность" ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Реверуку П.К. стало відомо, що слідчими Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001712 від 25.05.2017 за ознаками складу кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 255, ч.2 ст.256, ч.2 ст.205, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.209, ч.2 ст.212, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

Як вбачається зі змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2018 по справі №757/47778/18-к, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та долучена ліквідатором до заяви, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановленими особами створено стійке ієрархічне об`єднання декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп, тобто створили злочинну організацію з метою систематичного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах та подальшої легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

Також, відповідно до наведеної ухвали, у ході досудового розслідування встановлено, що з метою досягнення своїх злочинних цілей організаторами через інших підпорядкованих їм членів злочинної організації регулярно реєструються суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, у тому числі ПП "Солидарность".

Згідно доданого до матеріалів справи листа-відповіді Одеської обласної прокуратури від 08.05.2023 року №10/1-5223-20, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001712 від 25.05.2017 триває.

Слід також зазначити, що за результатами аналізу виписки АТ "Правекс Банк" від 21.02.2022 року за особовим рахунком ПП "Солидарность" № НОМЕР_2 за період з 01.01.2016 по 21.02.2022 судом апеляційної інстанції встановлено, що від ТОВ "Финагро" (код ЄДРПОУ 40172072) на рахунок ПП "Солидарность" регулярно здійснювались операції з перерахунку грошових коштів з призначенням платежу як сплата за продукцію без ПДВ.

Так, зокрема, за період з 17.06.2016 по 14.09.2016 на рахунок ПП "Солидарность" від ТОВ "Финагро" надійшли грошові кошти на загальну суму 1 227 206,10 грн.

Водночас, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) крім іншого, є також директором ТОВ "Финагро" (код ЄДРПОУ 40172072) з 30.05.2016 та ТОВ "Проффі теск" (код ЄДРПОУ 38406215) з 30.05.2016.

Отже, від контрагента ТОВ "Финагро" находили грошові кошти на рахунок ПП "Солидарность" в період, коли ОСОБА_1 одночасно обіймав посади директора на обох вказаних підприємствах.

Разом з тим, на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2021 року відкрито провадження у оправі №911/2999/21 про банкрутство ТОВ "Финагро" за заявою ГУ ДПС у Київській області, оскільки за останнім обліковується заборгованість на загальну суму 66 764 263,34 грн.

Вказана вище податкова заборгованість у ТОВ "Финагро" виникла у період з 01.01.2015 по 30.09.2017 та підтверджується рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 року у справі №810/4657/18.

Водночас, у період з 30.05.2016 року по даний час директором ТОВ "Финагро" є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Більш того, відповідно до згаданої вище ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2018 по справі №757/47778/18-к слідчим суддею було встановлено, що ТОВ "Финагро" (код ЄДРПОУ 40172072) та ТОВ "Проффі теск" (код ЄДРПОУ 38406215 (керівником яких з 30.05.2016 являється ОСОБА_1 ) включені до переліку суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності.

Отже, з огляду на викладене вбачається, що ПП "Солидарность", ТОВ "Финагро" та ТОВ "Проффі теск", директором яких є ОСОБА_1 - відповідач у справі №910/69/21 про притягнення до субсидіарної відповідальності, включені до переліку суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави для висновку про те, що в діях директора ПП "Солидарность" ОСОБА_2 наявні ознаки доведення боржника до банкрутства, оскільки операції, які проводилися за участі ПП "Солидарность" фактично не були направлені на здійснення реальної господарської діяльності та сплаті податкових зобов`язань, що в свою чергу призвело до банкрутства боржника.

Отже, неналежне та недобросовісне виконанням учасником та одночасно керівником ПП "Солидарность" своїх обов`язків, які покладені на нього Цивільним кодексом України та Статутом підприємства, призвело до виникнення у боржника великої кредиторської заборгованості по сплаті податків та інших обов`язкових платежів до бюджету, що встановлено відповідним судовими рішеннями.

При цьому, матеріали справи не містять та судом не надано жодних доказів на підтвердження вжиття керівництвом ПП "Солидарность" заходів з метою погашення наявної податкової заборгованості до відкриття справи про банкрутство, що у сукупності із встановленими вище обставинами свідчить про наявність в діях/бездіяльності керівних осіб боржника ознак доведення такого підприємства до банкрутства.

Частиною 3 статті 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 по справі №906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Згідно абз.4 ч.1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення аналізує фінансовий стан банкрута.

Відповідно до положень "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства економіки України від 06.03.2006p. №81, основними джерелами інформації для проведення аналізу є: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; примітки до річної фінансової звітності; звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос): обстеження технологічних інновацій промислового підприємства; звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість; звіт з праці; звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці; звіт про використання робочого часу; звіт про виробництво промислової продукції, інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.

Також, відповідно до ч. 3.3 Методичних рекомендацій з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства Центральної спілки споживчих товариств України від 28.07.2006, інформаційною базою для аналізу є фінансова звітність за період, що аналізується, зокрема, баланси і звіти про фінансові результати за базовий, минулий (лі) і звітний періоди.

Отже, для проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника необхідна фінансова звітність боржника.

З наявних у справі матеріалів судом встановлено, що на запит ліквідатора банкрута, ГУ Статистики у м. Києві повідомило, що ПП "Солидарность" не подавало до Головного управління Статистики у м. Києві фінансову та статистичну звітність жодного разу. Інформація щодо відокремлених підрозділів ПП "Солидарность" в базі даних ЄДРПОУ по м. Києву відсутня.

Також, 19.07.2021 ліквідатор банкрута направив до ГУ ДПС у м. Києві запит про надання інформації щодо заборгованості із виплати заробітної плати працівникам, дебіторської заборгованості з розшифруванням за контрагентами, відкритих банківських рахунків ПП "Солидарность", та надання копій балансів за формою №1 (ф. 1- м), звітів про фінансові результати ф. №2 (ф. №2-м), звітів про рух грошових коштів ф. №3, звітів про власний капітал ф. №4, приміток до річної фінансової звітності ф. №5 та іншу фінансову звітність боржника за останні наявні 3 роки поспіль до відкриття провадження про банкрутство, а також наявну в ГУ ДПС у м. Києві області копію статуту ПП "Солидарность".

Водночас, листом від 04.08.2021 до ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що згідно відомостей Єдиного реєстру та даних Єдиного банку даних Реверук П.К відсутній в інформаційних ресурсах ГУ ДПС у м. Києві, в зв`язку з чим, надання інформації можливе лише за умови дотримання вимог законодавства.

15.12.2021 ліквідатором банкрута направлено до Головного управління ДПС у м. Києві повторний запит про надання інформації. Листом від 11.01.2022 ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що відповідно до інформаційних ресурсів, ПП "Солидарность" станом на 21.12.2021 фінансову звітність за останні 5 років не подавало. Таким чином, надати інформацію про дебіторську заборгованість та копії фінансової звітності ПП "Солидарность" немає можливості.

Більш того, на запит ліквідатора банкрута від 19.07.2021 №02-96/976 про надання інформації та документів, адресованих ПП "Солидарность" та керівнику ПП "Солидарность" Зайцю В.В., останній вимоги залишив без відповіді та документацію, печатки та інші матеріальні цінності банкрута арбітражному керуючому Реверуку П.К. не передав.

Внаслідок не виконання керівником боржника постанови суду від 27.05.2021 року щодо передання документації, ліквідатор звернувся до ГУ НП в м. Києві із заявою про вчинення посадовими особами ПП "Солидарность" кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 385 КК України.

Листом від 24.05.2022 року Шевченківське управління ГУ НП в м. Києві повідомило, що проведеною перевіркою заяву ліквідатора про невиконання рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2021 року колишнім керівником ПП "Солидарность" Зайцем В.В. було зареєстровано в єдиному обліку Шевченківського управління ГУ НП в м. Києві за №86203 від 17.12.2021 року. Після проведення перевірки, зібрані матеріали було списано до справи Шевченківського управління ГУ НП в м. Києві, оскільки підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не було встановлено.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю необхідних документів, в тому числі фінансової звітності товариства, аналіз фінансово-господарського стану ПП "Солидарность" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ліквідатором проведено не було.

Разом з тим, колегією суддів враховано, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03.11.2022 у справі №908/2694/20 та від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, який в свою чергу спростовує твердження суду першої інстанції, у якості відмови у задоволенні заяви ліквідатора, про відсутність в матеріалах справи аналізу фінансово-господарського стану боржника на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Вищенаведені обставини було доведено ліквідатором кредитору на зборах комітету кредиторів, які відбулись 12.08.2022, та за наслідками таких зборів ліквідатору банкрута арбітражного керуючому Реверуку П.К. було доручено звернутись до господарського суду у справі №910/69/21 із заявою про притягнення засновників (учасників, акціонерів) боржника або інших осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, оскільки такий спосіб є єдиним можливим для задоволення вимог податкового органу та погашення заборгованості перед державним бюджетом.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором надано належні та допустимі докази, які достеменно підтверджують вину ОСОБА_2 у доведенні юридичної особи ПП "Солидарность" до неплатоспроможності.

Більш того, під час розгляду заяви ліквідатора, судом взято до уваги, що статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

При цьому, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені відповідно до їх дійсного економічного змісту, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор з посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів унаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора. Зважаючи на це, особа має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст.74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу приписів статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки. Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.11.2021 року у справі №911/1810/18 (911/3398/20).

Таким чином, у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 03.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Солидарность" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у справі №910/69/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 20.04.2023 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Вказану ухвалу вручено ОСОБА_2 29.04.2023 року, про що свідчить підпис на зворотньмоу поштовому повідомленні про вручення ухвали суду.

Ухвалою суду від 20.04.2023 відкладено розгляд справи на 18.05.2023 на підставі приписів ст. 216 ГПК України.

Вказану ухвалу вручено ОСОБА_2 03.05.2023 року, про що свідчить підпис на зворотньмоу поштовому повідомленні про вручення ухвали суду.

Ухвалою суду від 18.05.2023 відкладено розгляд справи на 01.06.2023 на підставі положень ст. 216 ГПК України, а також, зокрема, запропоновано керівнику/власнику ПП "Солидарность" ОСОБА_2 надати суду пояснення з відповідними доказами на підтвердження відсутності у нього вини у доведенні боржника до банкрутства та на спростування відповідних доводів ліквідатора банкрута, викладених у заяві про покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Солидарность".

Суд апеляційної інстанції враховує усталену позиції Верховного Суду, згідно якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 26.05.2021 у справі №916/1176/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі №873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 19.04.2023 у справі №920/256/22, від 04.05.2023 у справі №910/12087/21, від 09.05.2023 у справі №910/2852/22.

Вказані вище обставини свідчать про належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи про притягнення його до субсидіарної відповідальності, як наслідок про вжиття апеляційним судом всіх можливих заходів щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, дотримання принципу змагальності стороні та заслуховування всіх сторін такого спору.

Разом з тим, обізнаний про судове засідання з розгляду справи ОСОБА_1 вимоги ухвали суду від 18.05.2023 року не виконав та, маючи відповідний обов`язок доказати відсутність своєї вини, жодних пояснень з відповідними доказами на підтвердження відсутності у нього вини у доведенні боржника до банкрутства та на спростування відповідних доводів ліквідатора банкрута, викладених у заяві про покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Солидарность", суду не надав. Крім того, в судове засідання ані суду першої інстанції, ані апеляційного суду жодного разу не з`явився та участь свого представника не забезпечив.

Дані обставини свідчать про повне ігнорування ОСОБА_2 як приписів чинного законодавства про банкрутство, законних вимог ліквідатора банкрута щодо передання документів, так і вимог суду, що підтверджує його незаінтересованість у розгляді цієї справи та додатково дає підстави для висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута.

Отже, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини та докази доводять наявність вини (умислу) у діях колишнього керівника боржника в доведенні ПП "Солидарность" до банкрутства, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредитора - державного органу, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності, причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута.

Відповідачем, в свою чергу, закріплену у статті 61 КУзПБ правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб не спростовано.

Таким чином наявні підстави для задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення на ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Таким чином, розмір вимог за заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і сумою реалізованої ліквідаційної маси.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, загальна сума грошових вимог кредиторів у справі №910/69/21 становить 51 002 371,73 грн. та є вимогами єдиного кредитора - ГУ ДПС у місті Києві.

Однак, під час ліквідаційної процедури у справі майнових активів, які б було включено до ліквідаційної маси банкрута та за рахунок якого можливо б було погасили наявну кредиторську заборгованість, ліквідатором не виявлено.

Відтак, керуючись законодавчо визначеним розрахунком, різниця між сумою вимог кредитора та ліквідаційною масою становить 51 002 371,73 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПП "Солидарность" грошових коштів у розмірі 51 002 371,73 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення відмову у задоволенні заяви ліквідатора.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ПП "Солидарность", скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у справі №910/69/21 з прийняттям нового рішення про задоволення заяви ліквідатора про покладення на керівника ПП "Солидарность" ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням ПП "Солидарность" до банкрутства та стягнення на користь боржника грошових коштів у розмірі 51 002 371,73 грн.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нового рішення про задоволення заяви ліквідатора, витрати скаржника з оплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн. за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на ОСОБА_2 шляхом їх стягнення на користь ПП "Солидарность.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Солидарность" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у справі №910/69/21 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 року у справі №910/69/21 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким заяву ліквідатора про покладення на керівника ПП "Солидарность" ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням ПП "Солидарность" до банкрутства задовольнити.

4.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства "Солидарность" (03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4, код ЄДРПОУ 40086717) грошові кошти у розмірі 51 002 371,73 грн. та 2 684,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарського суду міста Києва видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

7.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 12.06.2023 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

В.О. Пантелієнко