Постанова

від 13.06.2023 по справі 924/799/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року Справа № 924/799/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ІНСАЙТ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 1 лютого 2023 року, повний текст судового рішення складено 9 лютого 2023 року по справі №924/799/22 (суддя Субботіна Л.О.)

за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Інсайд"

про стягнення 156457 грн 74 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури м. Шепетівка (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Луцької міської ради (надалі - Позивач) звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Інсайд" (надалі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 156457 грн 74 коп. за фактичне користування земельної ділянкою кадастровий номер 6810500000:02:007:0183, розташованої в місті Нетішині за адресою: вулиця Промислова, 1/28, площею 0,5911 Га.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що рішенням Позивача від 19 червня 2008 року № 24 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Промислова у м.Нетішин та надано ТОВ "Вектор" із земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду терміном на 1 рік для виробничих потреб земельну ділянку площею 1,5364 га, у зв`язку з набуттям права власності на будівлю квасильно-маринадного цеху на підставі біржової угоди від 7 лютого 2006 року за №2048. В подальшому, 24 квітня 2017 року ТОВ "Вектор" укладено договір купівлі-продажу квасильно-маринадного цеху №402, відповідно до якого право приватної власності на зазначену будівлю зареєстровано за Відповідачем. Прокурор зазначає, що вказаний об`єкт нерухомого майна (квасильно-маринадний цех) площею 5910,9 кв.м розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183, яка перебуває у комунальній власності Позивача. Водночас, Позивач з моменту набуття права власності - 24 травня 2017 року на вказаний об`єкт нерухомого майна заходи щодо оформлення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183 не вживав, кошти за користування земельною ділянкою не сплачував. З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183, площею 0,5911 га, на якій безпосередньо розташований квасильно-маринадний цех, з моменту набуття права власності Відповідачем (24 травня 2017 року) на даний об`єкт нерухомого майна використовується Відповідачем без оформлення права користування у встановленому Законом порядку. Тому, оскільки Позивач не вживав дій, спрямованих на захист інтересів держави, то Прокурор, посилаючись, зокрема на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до господарського суду із даним позовом.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 1 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 156457 грн 74 коп. за фактичне користування земельної ділянкою.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини. Суд вказав, що Прокурор неодноразово звертався до Позивача із листами № 54/2-4169вих-22 від 10 червня 2022 року, №54/2-6810вих-22 від 31 серпня 2022 року, в яких повідомляла, що об`єкт нерухомого майна - квасильно-маринадний цех з 24 травня 2017 року зареєстрований на праві власності за Відповідачем, і вказане товариство використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183, площею 0,5911 га, розташовану у м. Нетішин, вул. Промислова, 1/28, яка перебуває у комунальній власності Позивача, без правовстановлюючих документів. Оскільки Позивач протягом розумного строку самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, то Прокурор на підставі пункту 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листом № 54/2-7835вих-22 від 5 жовтня 2022 року повідомив Позивача про намір здійснення Прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Позивача та пред`явив до Господарського суду Хмельницької області позов про стягнення 156457 грн 47 коп..

Місцевим господарським судом зазначено, що згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Суд вказав, що у розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено про правомірність звернення Прокурора в особі Позивача з позовом до Відповідача, оскільки несплата Відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

В той же час, суд наголосив, що незважаючи на те, що Відповідач використовував земельну ділянку у м. Нетішин без правовстановлюючих документів, при цьому не сплачуючи платежів за землю, Позивачем не було подано позов про стягнення вказаної суми коштів самостійно, чим завдається шкода інтересам держави.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 132-135), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач зазначає, що Прокурором не підтверджено власні повноваження на підписання та подання вказаного позову по справі №924/799/22. На переконання апелянта, наразі залишається невідомим чи мав право громадянин ОСОБА_1 , який в позові зазначається як перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури, на вчинення такого роду процесуальних дій, як подання позову до Господарського суду Хмельницької області.

Відповідач зазначив, що під об`єктом нерухомості Відповідача - будівлею квасильно-маринадного цеху фактично знаходиться земельна ділянка площею 0.59109 га або 5910.9 кв.м., що ніяк не відповідає заявленим Позивачем розрахункам, які майже на третину перевищують фактичний розмір (обсяг) території занятої будівлею Відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 квітня 2023 року по справі №924/799/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Прокурору, Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (а.с. 152).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в котрому, Прокурор заперечив проти доводів апеляційних скарг Відповідача, просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скарги без задоволення. Вказавши при цьому, що враховуючи, що Позивач не вживав заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати, в зв`язку з чим, позов пред`явлено Прокурором. На переконання Прокурора, Відповідач використовує земельну ділянку кадастровий номер 6810500000:02:007:0183, площею 0,5911 га, без належним чином оформлених документів з 24 травня 2017 року по теперішній час. За позиції Прокурора, Відповідач користується вищевказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна (а.с. 154-155).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в котрому, Позивач заперечив проти доводів апеляційних скарг Відповідача, просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скарги без задоволення. Вказавши при цьому, що в апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що належний Відповідачеві на праві власності об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0.59109 га або 5910,9 кв. м., що ніяк не відповідає заявленим Позивачем розрахункам, які майже на третину перевищують фактичний розмір (обсяг) території занятої будівлею Відповідача. Однак дана позиція Відповідача, на переконання Позивача, також є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності. Позивач наголосив, що при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів враховувалася площа земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, що належить на праві власності Відповідачу, а саме ділянка площею 5910,9 кв.м., переведено в 0,5911 га. Визначення площі земельної ділянки здійснюється з урахуванням арифметичного округлення до 4-ьох знаків включно після коми (розрахунок розміру безпідставно збережених коштів наявний в матеріалах справи).

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 924/799/22 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2682 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 етап і 270 ГПК України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 19 квітня 2023 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/799/22 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 19 червня 2023 року включно. Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому Північно-західний апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Рішенням тридцять другої (позачергової) сесії Нетішинської міської ради V скликання від 19 червня 2008 року №24 надано ТОВ "Вектор" із земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду терміном на 1 рік для виробничих потреб, зокрема земельну ділянку площею 1,5364 га, яка розташована на вул. Промисловій, у зв`язку з набуттям права власності на будівлю квасильно - маринадного цеху відповідно до біржової угоди від 7 лютого 2006 року за №2048.

Відповідно до акту №2/2021 обстеження земельної ділянки від 21 жовтня 2021 року, складеного представниками Виконавчого комітету Нетішинської міської ради, було проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183, площею 1,5364 га, яка знаходиться у м. Нетішин Хмельницької області по вул. Промислова. За результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці розміщений квасильно - маринадний цех площею 5910,9 кв.м., бетоноване покриття, самостійні порослеві зелені насадження. Також на земельній ділянці знаходиться дренажно-насосна станція площею 35 кв.м., яка перебуває на балансі Фонду комунального майна м.Нетішин. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Нетішин в особі Позивача. Рішенням Позивача від 19 червня 2008 року № 24 земельна ділянка площею 1,5364 га передана в оренду ТОВ "Вектор", у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно будівлю квасильно- маринадного цеху, відповідно до біржової угоди від 7 лютого 2006 року № 2048, договір оренди не укладений. Майно квасильно - маринадний цех перебуває у власності ТОВ "Вектор", реєстраційний номер нерухомого майна 14418371.

Додатками до акта обстеження земельної ділянки від 21 жовтня 2021 року оформлено: викопіювання з публічної кадастрової карти щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183; інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29 жовтня 2021 року, згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183 перебуває у власності територіальної громади міста Нетішин в особі Позивача; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 281896150 від 29 жовтня 2021 року, яка містить інформацію щодо державної реєстрації 11 квітня 2006 року права власності ТОВ "Вектор" на квасильно-маринадний цех; фотокопії обстеження земельної ділянки.

В подальшому представниками Виконавчого комітету Позивача складено акт обстеження земельної ділянки від 7 вересня 2022 року, згідно з яким проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183, площею 1,5364 га, яка знаходиться у м. Нетішин, Хмельницької області по вул. Промислова. За результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці розміщений квасильно - маринадний цех площею 5910,9 кв.м., бетоноване покриття, самостійні порослеві зелені насадження. Також на земельній ділянці знаходиться дренажно-насосна станція площею 35 кв.м., яка перебуває на балансі Фонду комунального майна м.Нетішин. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Нетішин в особі Нетішинської міської ради. Рішенням Нетішинської міської ради від 19 червня 2008 року № 24 земельна ділянка площею 1,5364 га передана в оренду ТОВ "Вектор", у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно будівлю квасильно- маринадного цеху, відповідно до біржової угоди від 7 лютого 2006 року № 2048, договір оренди не укладений. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на квасильно-маринадний цех перейшло до Відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2017 року № 402. Щодо укладення договору оренди земельної ділянки Відповідач не звертався.

Додатками до акта обстеження земельної ділянки оформлено: викопіювання з публічної кадастрової карти щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183; інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 7 вересня 2022 року, згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183 перебуває у власності територіальної громади міста Нетішин в особі Позивача; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 301256959 від 9 травня 2022 року, яка містить інформацію щодо державної реєстрації 24 травня 2017 року права власності Відповідача на квасильно-маринадний цех; фотокопії обстеження земельної ділянки.

Матеріали справи містять також інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №311645293 від 5 жовтня 2022 року та №318262557 від 21 грудня 2022 року, відповідно до яких 24 травня 2017 року проведена державна реєстрація права власності Відповідача на квасильно-маринадний цех загальною площею 5910,9 кв.м., що розташований за адресою Хмельницька області, м. Нетішин, вул. Промислова, буд. 1/28, на підставі договору купівлі - продажу від № 402 від 24 травня 2017 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №311645029 від 5 жовтня 2022 року, земельна ділянка кадастровий номер 6810500000:02:007:0183, площею 1,5364 га, що знаходиться у м. Нетішин Хмельницької області по вул. Промисловій, зареєстрована 18 серпня 2016 року на праві власності за територіальною громадою міста Нетішин в особі Позивача.

З метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, Прокурор звертався до міського голови Позивача з листом № 54/2-4169вих-22 від 10 червня 2022 року, в якому повідомляв, що об`єкт нерухомого майна - квасильно-маринадний цех (Хмельницька області, м. Нетішин, вул. Промислова, буд. 1/28) з 24 травня 2017 року зареєстрований на праві власності за Відповідачем, у зв`язку із чим необхідно вжити заходи щодо проведення досудового врегулювання спору з метою стягнення коштів з нового власника нерухомого майна за користування земельною ділянкою за період з 24 травня 2017 року по даний час. Також Прокурор вказував, що у разі, якщо дане питання не буде врегульовано у добровільному порядку та якщо радою не будуть вжиті заходи представницького характеру, то на адресу Прокуратури слід направити відповідні документи з роз`ясненням причин невжиття таких заходів самостійно.

У відповідь на вказаний лист, міський голова Позивача у листі № 30/01-10-1846/2022 від 28 червня 2022 року повідомив, що з метою здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, Виконавчим комітетом Позивача надіслано запит до Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Однак станом на 28 червня 2022 року відповіді не надходило.

Листом №30/01-10-2007/2022 від 14 липня 2022 року міський голова Позивача повідомив Прокурора про направлення 14 липня 2022 року претензії на адресу Відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки. Зазначено, що про надходження відповіді Прокурора буде повідомлено додатково.

До вказаного листа долучена копія претензії Позивача від 14 липня 2022 року, адресована директору Відповідача, в якій Позивач просив перерахувати суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 327996 грн 65 коп.. Додатком до претензії оформлено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів площею 0,5911 га та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №302303984 від 8 червня 2022 року.

Надіслання претензії підтверджено поштовою накладною, фіскальним чеком від 14 липня 2022 року та описом вкладення у цінний лист.

У листі №30/01-10-2403/2022 від 22 серпня 2022 року міський голова Позивача повідомив Прокурора, що станом на 22 серпня 2022 року відповідь про розгляд заявлених у претензії вимог від Відповідача до Виконавчого комітету Позивача не надходила.

31 серпня 2022 року Прокурор звернувся до Позивача з листом №54/2-6810вих-22, відповідно до якого просив надати копії документів з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Із супровідним листом №30/01-10-2623/2022 від 9 вересня 2022 року на адресу Шепетівської окружної прокуратури надіслані копії витребуваних документів.

Оскільки Позивач самостійно не звернувся до суду, то листом № 54/2-7835вих-22 від 5 жовтня 2022 року Прокурор звернувся до Позивача з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

У відповідь на вказане повідомлення листом №30/01-05-3021/2022 від 10 жовтня 2022 року міський голова Позивача повідомив Прокурора, що Позивач не має можливості самостійно звернутися до суду з метою захисту порушених прав, а тому просить Прокурора забезпечити дотримання інтересів держави в особі Позивача, шляхом подання позову до суду.

На підтвердження розрахунку заявлених до стягнення коштів, Прокурор долучив до матеріалів справи:

· рішення сорок п`ятої (позачергової) сесії Позивач VІ скликання від 10 липня 2013 року №45/984, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Нетішин, розроблену ДП "Хмельницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою"; вирішено увести в дію затверджену нормативну грошову оцінку земель міста Нетішин від 1 січня 2014 року;

· лист відділу № 4 Управління у Шепетівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 940 від 10 вересня 2021 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:007:0183 несільськогосподарського призначення, площею 1,5364 га, яка розташована по вул. Промислова, становила: у 2019 році - 5 млн 705 тис. 728 грн 68 коп., у 2020 році - 5 млн 705 тис. 728 грн 68 коп.;

· рішення Нетішинської міської ради №66/4300 від 20 грудня 2019 року, котрим затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Нетішин, розроблена ТОВ "Експертцентр", та затверджена базова вартість 1 кв.м. землі, що становить у м. Нетішин - 202,58 грн, та яким введено в дію затверджену нормативну грошову оцінку земель населеного пункту міста Нетішин від 1 січня 2021 року; також даним рішенням визнано таким, що втратило чинність, рішення Позивача №45/984 від 10 липня 2013 року;

· витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:007:0183, площею 15364 кв.м., сформований відділом у м.Нетішині Міськрайонного управління у Славутському районі та м.Нетішині ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №849 від 29 червня 2021 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 5064588 грн 96 коп.;

· витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:007:0183, сформований Управлінням надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №10492 від 12 липня 2022 року, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 5571047 грн 86 коп.;

· рішення Позивача №68/1623 від 27 січня 2015 року, згідно з яким внесено зміни до рішення Позивача від 31 березня 2011 року №8/157 "Про розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у межах міста Нетішина" шляхом викладення додатка до рішення у новій редакції; відповідно до пункту 3 додатку у новій редакції (Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у межах міста Нетішина) плата за 1 кв. м. орендованої земельної ділянки в рік (% до грошової оцінки) за землі промисловості, транспорту, зв`язку становить 3%.

Крім того, Прокурор подав лист Головного управління ДПС у Хмельницькій області №4790/5/22-01-04-01-11 від 29 червня 2022 року, в якому повідомив, що відповідно до інформації щодо переліку орендарів, з якими укладені договори оренди на землі державної або комунальної власності на території Позивача, Відповідач - як орендар не значиться. Згідно з інформаційно - комунікаційною системою ДПС "Податковий блок" по Відповідачу інформація щодо сплати орендної плати/земельного податку з юридичних осіб за запитуваний період з 24 травня 2017 року по 1 червня 2022 року, відсутня.

На підставі витягу з технічної документації Прокурором в особі Позивача нараховано розмір орендної плати за період з 1 січня 2020 року по 30 червня 2022 року, яку мав би сплатити Відповідач у випадку дотримання вимог чинного законодавства України щодо укладення договору оренди землі. Прокурор в особі Позивача звернувся з позовом до суду з метою захисту порушеного, на його думку права, з позовом про стягнення з Відповідачів 156457 грн 74 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Суд констатує, що конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В силу дії статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу У країни тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Водночас, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки, викладені і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі N 629/4628/16-ц (провадження N 14-77цс 18), від 20 листопада 2018 року в справі N922/3412/17 (провадження N 12-182гс18).

Відповідно до правових висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року в справі № 922/3617/19 та від 10 лютого 2020 року в справі № 922/981/18, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Отже, інформація з Держгеокадстру є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності.

Відтак, колегія суддів констатує, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України: використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України .

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідачі, як вбачається з доказів долучених до матеріалів справи, не є власниками або постійним землекористувачеми спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. В той же час, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції дослідивши доводи апеляційної скарги щодо того, що матеріалами справи не підтверджено повноважень підписанта - Прокурора на підписання та подання вказаного позову по справі №924/799/22, зауважує таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

В силу дії частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім того, сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

В силу дії Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Частиною 1 статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Статтею 14 Конституції України визначено, що Земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статтей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Отже, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками, в тому числі на правах оренди чи продажу права оренди за результатами торгів, визначаються законами.

Крім того, слід зазначити, що плата за землю - це місцевий податок у складі податку на майно, яка є обов`язковою і запроваджується сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад та в повному обсязі зараховується до відповідних місцевих бюджетів.

Використання земельної ділянки Відповідачем без правовстановлюючих документів призвело до ненадходження до місцевого бюджету коштів.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч статті 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції констатує і факт того, що несплата відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

Вказаним порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Нетішин як носія влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку тощо.

З огляду на зазначене, суд ще раз констатує факт неодноразового звернення Прокурора до Позивача із листами № 54/2-4169вих-22 від 10 червня 2022 року, №54/2-6810вих-22 від 31 серпня 2022 року, в яких повідомлялось, що об`єкт нерухомого майна - квасильно-маринадний цех з 24 травня 2017 року зареєстрований на праві власності за Відповідачем, і вказане товариство використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183, площею 0,5911 га, розташовану у м.Нетішин, вул. Промислова, 1/28, яка перебуває у комунальній власності Позивача, без правовстановлюючих документів.

За результатами розгляду вказаних звернень Позивач повідомив листами №30/01-10-1846/2022 від 28 червня 2022 року, №30/01-10-2007/2022 від 14 липня 2022 року, №30/01-10-2403/2022 від 22 серпня 2022 року, 30/01-10-2623/2022 від 9 вересня 2022 року, що 14 липня 2022 року на адресу Відповідача надіслана претензія про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, однак вказана претензія залишена без відповіді та задоволення. Також на адресу Шепетівської окружної прокуратури надіслані копії витребуваних Прокурором документів.

Оскільки Позивач протягом розумного строку самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то Прокурор на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листом № 54/2-7835вих-22 від 5 жовтня 2022 року повідомив Позивача про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Позивача та пред`явив до Господарського суду Хмельницької області позов про стягнення 156457 грн 47 коп. (а.с. 83-84).

Розглянувши вказане повідомлення, Позивач листом №30/01-05-3021/2022 від 10 жовтня 2022 року повідомив Прокурора, що Позивач не має можливості самостійно звернутися до суду з метою захисту порушених прав, а тому просить Прокурора забезпечити дотримання інтересів держави в особі Позивача шляхом подання позову до суду (а.с. 85).

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача.

Враховуючи наведені вище обставини щодо обізнаності Позивача з порушенням інтересів територіальної громади м. Нетішин, зважаючи на характер наданої відповіді на запит прокуратури (відсутність належного обґрунтування причин невжиття заходів щодо стягнення з Відповідача коштів до місцевого бюджету, у тому числі й у судовому порядку), свідчить про встановлення обставин, за яких порушення Відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Позивача, шляхом пред`явлення даного позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом і у постанові від 15 жовтня 2019 року в справі №903/129/18.

Окрім того, Відповідачем в апеляційній скарзі зауважено, що звертаючись з заявою про забезпечення позову вказана заява підписана першим заступником керівника Шепетівської окружної прокуратури Базаном О.В., яким не підтверджено власні повноваження. Зокрема апелянт вважає, звертаючись із вказаною заявою Шепетівська окружна прокуратура діяла не в порядку самопредставництва, тобто діяла не в інтересах Шепетівської окружної прокуратури, як юридичної особи, а у порядку представництва інтересів держави в особі Позивача.

З огляду на вказні доводи колегія суду констатує наступне. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Частиною 1 статті 24 Закону «Про прокуратуру» закріплено повноваження щодо підписання заступником керівника регіональної прокуратури, у тому числі, позовної заяви повинні реалізуватись у чітко визначених законодавством випадках, а саме, у разі здійснення таким органом прокуратури представництва інтересів громадянина або держави в суді. Тобто, у справах, де прокурор здійснює представництво інтересів держави, заступники керівника мають право на підписання відповідних процесуальних документів. Позовна заява в межах даної справи була подана на виконання прокуратурою функції щодо представництва інтересів держави в суді, а не на захист прав, свобод та інтересів прокуратури, як самостійного позивача у статусі юридичної особи.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом і у справах № 819/198/17 та №819/478/17.

З даного апеляційний господарський суд робить висновок, що вказаний процесуальний документ правомірно підписано Прокурором.

Водночас, зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо того, що розрахунки Позивача не відповідають ПКУ, оскільки під об`єктом нерухомості фактично знаходиться земельна ділянка площею 0,59109 га або 5910, 9 кв.м., то колегія суддів дослідивши матеріали справи, зважаючи на предмет та підставу позовних вимог в розрізі правовідносин, які виникли по даній справі саме з огляду на нормативно-правове регулювання, зазначає наступне.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29 жовтня 2021 року та від 7 вересня 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183 перебуває у власності територіальної громади міста Нетішин в особі Позивача.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №311645029 від 5 жовтня 2022 року, земельна ділянка кадастровий номер 6810500000:02:007:0183, площею 1,5364 га, що знаходиться у м. Нетішин Хмельницької області по вул. Промисловій, зареєстрована 18 серпня 2016 року на праві власності за територіальною громадою міста Нетішин в особі Позивача.

Відтак, дана позиція Відповідача є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності, оскільки при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів враховувалася площа земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, що належить на праві власності Відповідачу, а саме ділянка площею 5910,9 кв.м., переведено в 0,5911 га, і при цьому визначення площі земельної ділянки здійснено з урахуванням арифметичного округлення до чотирьох знаків включно після коми (розрахунок розміру безпідставно збережених коштів наявний в матеріалах справи).

Відповідно до положень частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Згідно зі статтями 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а, отже, бюджет Позивача недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що: використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами пунктів 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у чинній редакції, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Так, згідно зі статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, також визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як встановлено вище в даній постанові, Відповідач придбав на підставі договору купівлі-продажу № 402 від 24 травня 2017 року об`єкт нерухомого майна, а саме квасильно - маринадний цех, загальною площею 5910,9 кв.м., що знаходиться за адресою Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Промислова, буд. 1/28, право власності на яке зареєстровано за Відповідачем, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №311645293 від 5 жовтня 2022 року та №318262557 від 21 грудня 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане майно знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810500000:02:007:0183, власником якої є територіальна громада міста Нетішин в особі Позивача відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29 жовтня 2021 року та від 7 вересня 2022 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №311645029 від 5 жовтня 2022 року.

Згідно з рішенням тридцять другої (позачергової) сесії Позивача V скликання від 19 червня 2008 року №24 вищевказана земельна ділянка надана в оренду ТОВ "Вектор" із земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення терміном на 1 рік для виробничих потреб, у зв`язку з набуттям права власності на будівлю квасильно - маринадного цеху відповідно до біржової угоди від 7 лютого 2006 року за №2048.

Однак договір оренди між Позивачем та ТОВ "Вектор" так і не був укладений, про що свідчить акт №2/2021 обстеження земельної ділянки від 21 жовтня 2021 року, складений представниками Виконавчого комітету Позивача.

В подальшому право власності на квасильно - маринадний цех, загальною площею 5910,9 кв.м., що знаходиться за адресою Хмельницька обл., м. Нетішин, вул.Промислова, буд. 1/28 набув Відповідач.

Проте між Відповідачем як власником нерухомого майна та Позивачем як власником земельної ділянки, на якій знаходиться таке нерухоме майно, також не укладено договору оренди земельної ділянки комунальної власності. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.

З аналізу змісту норм статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України, абзацу 5 частини 1 статті 144, абзацу 5 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: відбувається набуття чи збереження майна; правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання відповідача.

По-перше, Відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 5910,9 кв.м., що знаходиться по вул. Промислова, 1/28 у м. Нетішин Хмельницької області.

Колегія суду зауважує, що збереження (заощадження) майна почалося незалежно від волі сторін, в результаті правомірних дій Відповідача з моменту набуття ним права власності на об`єкт нерухомого майна квасильно - маринадний цех, загальною площею 5910,9 кв.м., що знаходиться за адресою Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Промислова, буд. 1/28. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута Відповідачем будівля, будучи, згідно з статею 181 Цивільного кодексу України, нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність Договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно з статею 206 Земельного кодексу України, пунктами 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь Позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання Відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, Відповідач зберіг майно саме за рахунок Позивача, оскільки власником земельної ділянки площею 5910,9 кв.м. га, що знаходиться по вул. Промислова, 1/28 у м. Нетішин Хмельницької області, та є частиною земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:02:007:0183, площею 1,5364 га, є територіальна громада міста Нетішин в особі Позивача, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29 жовтня 2021 року та від 7 вересня 2022 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №311645029 від 5 жовтня 2022 року.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26 червня 2021 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:02:007:0183 становить 5571047 грн 86 коп..

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

В силу приписів статті 206 Земельного кодексу України, підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власником майна фактично збереженого Відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Нетішин в особі Позивача. Таким чином, збереження (заощадження) Відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Відповідача за рахунок їх неодержання Позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці Відповідача, сам факт несплати Відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату Позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтею 1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Як встановлено вище в даній постанові, між сторонами відсутній договір оренди земельної ділянки. Відповідач у період з 1 січня 2020 року по 30 червня 2022 року (період заявлений Позивачем) не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату/земельний податок у встановленому законодавчими актами розмірі, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області №4790/5/22-01-04-01-11 від 29 червня 2022 року та не спростовано Відповідачем. Отже, останній без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

З огляду на усе вищеописане в даній постанові Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки площею 5910,9 кв.м. за адресою Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Промислова, буд. 1/28 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно розрахунку безпідставно збережених коштів вбачається, що даний розрахунок здійснювався відповідно до площі 5910,9 кв.м. (а.с. 32).

Враховуючи все вищевикладене, а також позиції, наведені у постановах Верховного Суду щодо кондикційних зобов`язань, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Позивачем належними та допустимими доказами по справі, доведено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів в сумі ради 156457 грн 74 коп., що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог, та як наслідок підставу для їх задоволення.

Відповідно суд приймає рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення Відповідача на користь Позивача 156457 грн 74 коп. безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Дане рішення було прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ІНСАЙТ" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 1 лютого 2023 року по справі №924/799/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 1 лютого 2023 року по справі №924/799/22 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 924/799/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.