Постанова

від 12.06.2023 по справі 917/121/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. Харків Справа № 917/121/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

в порядку спрощеного провадження без виклику сторін;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудбетон", м. Бровари, Київська область (вх. №702 П/1)

на рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2023 (повний текст рішення складений 27.03.2023, суддя Ціленко В.А.)

у справі №917/121/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудбетон", м. Бровари, Київська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прораб - М", м. Зіньків, Полтавська область,

про стягнення 29 416,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробудбетон" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прораб - М" про стягнення 29 416,67 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.03.2023 у справі №917/121/23 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- права позивача в разі нездійснення/здійснення неналежної відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на дії відповідача, адже податковим органом в цьому випадку здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення;

- необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, а саме - доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, тому зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки

- позивачем на виконання ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано доказів на підтвердження доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зокрема акту (довідки) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробудбетон", не погодилось із зазначеним рішенням місцевого господарського суду та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2023 у справі №917/121/23 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Власну правову позицію Товариство щ обмеженою відповідальністю «Євробудбетон» обґрунтовує таким:

- суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи позивача про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ у розумінні положень п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;

- місцевий господарський суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що у разі нездійснення/здійснення неналежної відповідачем реєстрації податкових накладних, права позивача підлягають захисту шляхом подання позивачем разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на дії відповідача; скаржником було обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18;

- позивачем на підтвердження доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації податкових накладних було надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних від 13.12.2022 №770089, яким встановлено, що податкова накладна від 20.10.2021 №13 - не зареєстрована, що у сукупності свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.04.2023 для розгляду справи №917/121/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 у справі №917/121/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудбетон» (вх. №702 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2023 у справі №917/121/23; встановлено учасникам справи строк до 10.05.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 02.05.2023 без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/121/23.

09.05.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/121/23.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до Східного апеляційного господарського суду надано не було.

Будь-яких інших заяв, клопотань щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між сторонами спору виникли правовідносини за договором підряду від 02.11.2021 №02/11, відповідно до умов якого одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом п.п. 2.1, 5.1. наведеного ціна договору складає 353 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 58 833,33 грн. Оплата виконаних робіт проводиться у наступному порядку: 1 -й етап: передоплата в розмірі 50% від вартості робіт, а саме: 176 500,00 грн; 2-й етап: остаточний розрахунок на протязі 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт та проведення всіх приймально-здавальних заходів включаючи усунення всіх виявлених в момент приймання недоліків.

03.11.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача платіж (авансовий) у розмірі 176 500 грн з урахуванням ПДВ (29 416,67 грн) , що підтверджується платіжним доручення № 941.

За першою подією (датою зарахування коштів від позивача) відповідачем було складено податкову накладну на частину зарахованих коштів від замовника.

Підрядник виконав роботи передбачені договором підряду № 02/11 від 02.11.2021, у зв`язку з чим сторони підписали акт прийому-передачі послуг № 04/12 від 04.12.2021 на загальну суму 353 000,00 грн, в тому числі ПДВ 58 833,33 грн.

22.12.2021 позивач здійснив остаточний розрахунок із відповідачем за виконанні роботи в сумі 176 500,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 1172.

Відповідачем було складено податкову накладну на залишок коштів №314 від 04.12.2021 на загальну суму 176 500,00 в т.ч. ПДВ - 29 416,67 грн.

Позивач через особистий кабінет платника податків, дізнався, що вищевказана податкова накладна знаходиться в статусі «реєстрацію зупинено».

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 770089 від 13.12.2022, який наданий на підставі запиту №770089 від 13.12.2022, податкова накладна - № 314 від 04.12.2021 не зареєстрована.

Посилаючись на те, що через невиконання обов`язку відповідачем щодо реєстрації податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудбетон» втратило можливість включити нараховані суми податку на додану вартість до податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 29 416,67 грн, останнє звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення зазначеної суми як збитків.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України (в редакції станом на час виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Як встановлено вище, відповідачем було складено податкову накладну на залишок коштів №314 від 04.12.2021 на загальну суму 176 500,00 в т.ч. ПДВ - 29 416,67 грн, яка в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована та знаходиться у статусу «реєстрацію зупинено», у зв`язку з чим позивач просить стягнути збитки у сумі 29 416,67грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними.

На підтвердження відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних від 13.12.2022 №770089, яким встановлено, що податкова накладна від 20.10.2021 №13 - не зареєстрована.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Водночас, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20.

Тобто, Верховний Суд наголосив на необхідності доведення факту вини контрагента у подібних спорах, яка була б підтверджена належним та допустимим доказом (акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, всупереч вказаним вимогам законодавства позивачем таких доказів до матеріалів справи не надано, а водночас позивач не заперечує, що із заявою зі скаргою на дії відповідача в порядку ст. 201 ПК України він не звертався.

За змістом частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, обов`язок доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних повинен бути доведений саме позивачем і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в цьому випадку може бути саме акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, не надано до матеріалів справи акту або рішення контролюючого податкового органу за результатами проведення податкової перевірки, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у даному випадку всіх елементів збитків, завданих відсутністю реєстрації відповідачем податкової накладної, та наявністю правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2023 у справі №917/123/23 слід залишити без змін.

У розумінні положень статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудбетон" (вх. №702 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2023 у справі №917/121/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.03.2023 у справі №917/121/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.06.2023

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко