Рішення

від 07.06.2023 по справі 905/4/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2023р. Справа №905/4/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Зеленського Б.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА» (код ЄДРПОУ 20391853; адреса: 87502, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Перемоги, буд. 38; Email: buh.apteka@gmail.com) в особі представника - адвоката Бумби Ореста Андрійовича (адреса: 04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, буд. 13, корп. 6-Е, оф. 24)

до відповідача: Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; Email: info@minjust.gov.ru)

про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 331485,81 доларів США, -

представники не з`явились, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 31.12.2022 про стягнення з Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації суми спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в розмірі 331485,81 доларів США за курсом НБУ на дату ухвалення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що збройне вторгнення військ Російської Федерації та підконтрольних їй збройних формувань на територію України у 2022 році та проведення бойових дій на території Донецької області стали причиною знищення майна, що належить заявнику на праві власності та яке знаходиться в м. Маріуполь, а саме: нежитлових приміщень №№ 1, 18, 19, 21, які розташовані на першому поверсі та підвалі триповерхового будинку А-3 за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Перемоги, будинок 38 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794586214123), товарних залишків медикаментів, які зберігалися в аптечних пунктах у місті Маріуполь Донецької області, автомобіля марки ВМW, модель Х4, VIN код - НОМЕР_1 , чим завдано позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 12099232,06 грн. (дванадцять мільйонів дев`яносто дев`ять тисяч двісті тридцять дві гривні, шість копійок) або 331485,81 доларів США (триста тридцять одна тисяча доларів США, вісімдесят один цент).

Нормативно вимоги обґрунтовані приписами статті 41 Конституції України, статей 371, 321, 387, 1166, 1167, 1177 Цивільного кодексу України, статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Ухвалою суду від 06.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/4/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та визначено сторонам строки для вчинення дій процесуального характеру.

Підготовче засідання відкладалось згідно ухвал суду від 15.02.2023, від 15.03.2023.

Ухвалою від 11.04.2023 закрито підготовче провадження у справі № 905/4/23 та призначено розгляд справи по суті на 16.05.2023, явка представників сторін у судове засідання визнана не обов`язковою.

Ухвалою від 16.05.2023 відкладено розгляд справи на 07.06.2023, явка представників сторін у судове засідання визнана необов`язковою.

Вказані ухвали суду надіслані на електронні адреси учасників справи. Додатково розміщено відповідне оголошення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» в порядку, передбаченому частинами 4, 5 статті 122 Господарського процесуального кодексу України.

Також, всі процесуальні документи суду по справі № 905/4/23 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

При цьому суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №905/4/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, сторони даної справи вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ними дій процесуального характеру.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

За правилами ч.9 ст. 165 та ч.2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

У судове засідання 07.06.2023 позивач та відповідач своїх представників не направили. Позивач подав заяву про розгляд справи без його представника за наявними матеріалами.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, а також принцип розумності строків розгляду справи судом, господарський суд доходить висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА» є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 20391853, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 22.08.94, дата запису - 01.09.04, номер запису - 12741200000000207.

Місцезнаходженням вказаної юридичної особи є: 87502, Донецька область, Маріуполь, проспект Перемоги, будинок 38.

Види діяльності: 47.73 роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 86.21 загальна медична практика; 86.90 інша діяльність у сфері охорони здоров`я.

З поданих документів відомо, що Товариству з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА» на праві власності належить наступне майно:

Нежитлове приміщення за адресою Донецька область, Маріуполь, проспект Перемоги, будинок 38, приміщення 1, 18, 19, 21, загальною площею 394,5 кв.м., розташовані на першому поверсі та підвалі триповерхового будинку А-3, форма власності - приватна, вид власності - спільна часткова, розмір частки - 31/100, що підтверджують свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 49033056 від 03.12.2015, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 49033312 від 03.12.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794586214123; технічний паспорт на громадський будинок з експлікацією (том 1, арк.справи 22-28);

Автомобіль марки ВМW, модель Х4, номер кузова (VIN код) - НОМЕР_1 , рік випуску 2017, об`єм (потужність) двигуна 1995 куб.см., колір - білий, тип пального - дизельне паливо, дата першої реєстрації 11.05.2017, первинна реєстрація б/в ТЗ придбаного в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону, що підтверджують лист-відповідь Головного сервісного центру МВС від 21.11.2022 № 31/1242АЗ-11820-2022, витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів станом на 02.11.2022 (том 1, арк.справи 51-52).

Згідно Довідки позивача про товарні залишки медикаментів, медичних товарів від 28.02.2022 № 1-02 разом із додатком (том 1, арк.справи 29-50), на 31.01.2022 товарні залишки медикаментів, медичних товарів в ТОВ «АПТЕКА» становили 1948743,41 грн.; надійшло в лютому 2022 року медикаментів, медичних виробів на суму 1340135,18 грн.; перелік (всього 3973 найменування) та загальна сума медикаментів, медичних виробів на 28.02.2022 становить 2087501,35 грн. (два мільйони вісімдесят сім тисяч п`ятсот одна гривня 35 копійок).

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, його майно знищено/пошкоджено збройними силами Російської Федерації та підконтрольними їй збройними формуваннями під час збройного вторгнення на територію України у 2022 році та проведення бойових дій на території Донецької області, зокрема у місті Маріуполь. Наслідки пошкодження майна зафіксовано фотоматеріалами та роздруківками з сайту веб ресурсу UA Damage, веб ресурсу «Карта відновлення», наданими до матеріалів справи (том 1, арк. справи 53-59). Також, на підтвердження обставин проведення активних бойових дій на території міста Маріуполя та їх наслідків позивач надав роздруківки публікацій у засобах масової інформації (том 1, арк.справи 60-101). Позивач зазначає, що його майно знищили збройні сили російської федерації та підконтрольні їй збройні формування, чим завдали позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 331485,81 доларів США.

Між позивачем та ПП ВКФ «АЗОВІНТЕРПРОМ» було укладено Договір комісії від 10.10.2022р., відповідно до якого ПП ВКФ «АЗОВІНТЕРПРОМ» зобов`язався в інтересах позивача укласти договори з будь-якою організацією/експертною установою на власний розсуд щодо визначення вартості майна, що належить позивачу, а саме: нежитлових приміщень № 1,18,19,21, які розташовані на першому поверсі та підвалі триповерхового будинку А-3 за адресою: Донецька область місто Маріуполь, проспект Перемоги, будинок 38 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №794586214123); товарних залишків медикаментів, які зберігалися в аптечних пунктах у місті Маріуполь Донецької області; автомобіля марки BMW, модель X4, VIN-код НОМЕР_2 (том 2, арк.справи 53 зворот - 55).

З поданих документів відомо, що для визначення розміру збитків на замовлення директора ПП ВКФ «АЗОВІНТЕРПРОМ» проведено оціночно-будівельну експертизу (висновок експерта № 63/11 від 19.12.2022, складений судовим експертом Контимировою Вікторією Вікторівною, свідоцтво № 27-21/П від 01.06.2021), транспортно-товарознавче дослідження автомобіля (висновок експерта № 668М від 27.12.2022, складений судовим експертом Михальським Олегом Олександровичем, свідоцтво № 22-21/П від 11.05.2021), товарознавчу експертизу (висновок експерта б/н, б/д, складений судовим експертом Гавриловою Катериною Вадимівною, свідоцтво № 1917 від 17.12.2017).

З висновку судового експерта Контимирової Вікторії Вікторівни № 63/11 від 19.12.2022 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи (том 1, арк.справи 102-117) вбачається, що середньозважене значення ринкової вартості приміщень загальною площею 394,5 кв.м. за адресою: Україна, Донецька обл., місто Маріуполь, Перемоги, будинок 38, прим. 1, 18, 19, 21, які зруйновані військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації та учасниками контрольованих РФ незаконних збройних формувань, станом на дату оцінки - 15.02.2022, становить 7767310,00 грн. (сім мільйонів сімсот шістдесят сім тисяч триста десять гривень) без ПДВ. Грошовий еквівалент вартості нерухомого майна станом на дату оцінки - 272198,00 доларів США (двісті сімдесят дві тисячі сто дев`яносто вісім доларів США). Дослідження проводилось за наданими на дослідження матеріалами, та в обсязі наданих на дослідження матеріалів. Натурний огляд об?єкту не проводився, оскільки об?єкт дослідження знаходиться на тимчасово окупованій території.

З висновку судового експерта Михальського Олега Олександровича № 668М від 27.12.2022 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля марки BMW, модель Х4, VIN-код НОМЕР_2 (том 1, арк.справи 118-120 зворот) вбачається, що середня ринкова вартість цього автомобіля у грошовому еквіваленті в доларах США станом на 24.02.2022 складає 37349,85 доларів США (тридцять сім тисяч триста сорок дев`ять доларів США, 85 центів). Експертиза проведена на підставі опису об`єктів дослідження, зазначених у запиті про призначення дослідження.

З висновку судового експерта Гаврилової Катерини Вадимівни (том 1, арк.справи 123-206) та листа експерта від 23.05.23р. про дату складення експертного висновку (том 2, арк.справи 56), за результатами проведення судової товарознавчої експертизи вбачається, що вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА» (ідентифікаційний код ЄДР 20391853), яке зруйновано військовослужбовцями збройних сил РФ та учасниками контрольованих РФ незаконних збройних формувань складає 802236,77 грн. (вісімсот дві тисячі двісті тридцять шість гривень, 77 копійок) або 21937,96 доларів США (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять сім доларів США, 96 центів) за курсом НБУ, станом на дату проведення експертизи (26.12.2022). Дослідження проведено по наданим замовником документах.

Суд враховує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено, зокрема, Указом Президента України №254/2023 від 1 травня 2023 року воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"».

14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.

22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».

Так, згідно ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

22.12.2022 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій наказом № 309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого з 05.03.2022 і до цього часу вся територія Маріупольського району Донецької області окупована Російською Федерацією.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

За твердженням позивача 01.03.2022, внаслідок протиправних дій відповідача та порушення Росією Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму (п. 1, 2), Заключного акту наради по безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75, договорів, укладених між Україною та російською федерацією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, майно позивача було пошкоджено.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Позивач надав суду оціночно-будівельну експертизу (висновок експерта № 63/11 від 19.12.2022, складений судовим експертом Контимировою Вікторією Вікторівною, свідоцтво № 27-21/П від 01.06.2021), транспортно-товарознавче дослідження автомобіля (висновок експерта № 668М від 27.12.2022, складений судовим експертом Михальським Олегом Олександровичем, свідоцтво № 22-21/П від 11.05.2021), товарознавчу експертизу (висновок експерта б/н від 26.12.2022, складений судовим експертом Гавриловою Катериною Вадимівною, свідоцтво № 1917 від 17.12.2017), складені на його замовлення.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951) Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І "Основні положення" Методики).

До матеріалів справи не надавались докази виникнення спорів, пов`язаних із результатами оцінки збитків (визначеного розміру збитків), у тому числі рецензування звіту про оцінку збитків. Відтак, суд приймає подані позивачем експертні висновки як належний доказ у справі.

Суд констатує, що факт пошкодження майна позивача підтверджується наявними в матеріалах справи висновками експертів, а також фотоматеріалами.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Таким чином, на переконання суду, позивачем у даній справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди.

Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію Маріупольського району Донецької області позивач фактично втратив можливість володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, а саме: нежитловими приміщеннями № 1,18,19,21, які розташовані на першому поверсі та підвалі триповерхового будинку А-3 за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Перемоги, будинок 38 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №794586214123); товарними залишками медикаментів, які зберігалися в аптечних пунктах у місті Маріуполь Донецької області; автомобілем марки BMW, модель X4, VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску 2017, об`єм (потужність) двигуна 1995 куб.см., колір - білий.

Суд враховує, що відповідно до положень ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно із ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Як вбачається, загальна ціна позову визначена у розмірі 12099232,06 грн. (дванадцять мільйонів дев`яносто дев`ять тисяч двісті тридцять дві гривні, шість копійок) або 331485,81 доларів США (триста тридцять одна тисяча доларів США, вісімдесят один цент), проте зміст позовної заяви не містить детального розрахунку позовних вимог по складових у гривні, а у прохальні частині позову заявлено до стягнення саме 331485,81 доларів США (триста тридцять одна тисяча доларів США за курсом на момент винесення рішення.

Згідно поданих позивачем висновків експертів вартість нерухомого майна та товарних залишків визначена у гривні на дату складання відповідних висновків і становить 7767310,00 грн. без ПДВ та 802236,77 грн. відповідно, що разом складає 8569546,77 грн. (вісім мільйонів п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень, 77 копійок).

У висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля марки BMW, модель Х4, визначено середню ринкову вартість автомобіля у грошовому еквіваленті в доларах США станом на 24.02.2022, що складає 37349,85 доларів США.

Судом встановлено, що загальна вартість шкоди спричиненої позивачу за офіційним курсом продажу долару США по відношенню до гривні, встановлених на українському міжбанківському валютному ринку (згідно даних сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/, станом на 07.06.2023 - 1 долар США еквівалентно 36,9343 грн) на день прийняття рішення у цій справі становить 232021,37 доларів США (двісті тридцять дві тисячі двадцять один долар США, 37 центів + 37349,85 доларів США (вартість автомобіля), що разом складає 269371,22 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч триста сімдесят один долар США, 22 центи).

За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА» до Російської Федерації про стягнення майнової шкоди у розмірі вартості втраченого позивачем майна в сумі 331485,81 доларів США частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково - у розмірі 269371,22 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч триста сімдесят один долар США, 22 центи).

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2684 гривні.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 149235,56 грн. (сто сорок дев`ять тисяч двісті тридцять п`ять гривень, 56 копійок), що дорівнює 1,5% від 9949037,45 грн. (гривневого еквівалента задоволеної суми на 07.06.2023).

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА» про стягнення з Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації суми спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в розмірі 331485,81 доларів США за курсом НБУ на дату ухвалення рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТЕКА» (код ЄДРПОУ 20391853; адреса: 87502, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Перемоги, буд. 38) суму спричиненої майнової шкоди в розмірі 269371,22 доларів США (двісті шістдесят дев`ять тисяч триста сімдесят один долар США, 22 центи).

Стягнути з Держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 149235,56 грн. (сто сорок дев`ять тисяч двісті тридцять п`ять гривень, 56 копійок).

В іншій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 12.06.2023.

Суддя Н.В. Величко