Рішення

від 12.06.2023 по справі 910/4962/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2023Справа № 910/4962/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» (04119, місто Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8, літ. 20Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНО ГРУП» (04053, місто Київ, вул. Кудрявська, буд. 5) про стягнення 1 034 336,67 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.03.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНО ГРУП» (далі - відповідач) про стягнення 1 034 336,67 грн та була передана 31.03.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНО ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» суму заборгованості за договором оренди №15132-ДС/А з яких: основний борг - 927523,94 грн, 3% річних - 4581,19 грн, інфляційні втрати - 25878,29 грн, пеня - 76 353,24 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 04.04.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105494179373) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Однак, конверт з ухвалою суду від 04.04.2023, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНО ГРУП» (04053, місто Київ, вул. Кудрявська, буд. 5) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.04.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРНО ГРУП» (далі - Орендар) було укладено Договір оренди №15132-ДС/А (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю у тимчасове оплатне користування об`єкт нерухомості (надалі за текстом іменований - «Об`єкт») та майно (надалі за текстом іменоване «Майно»), перелік, площа та балансова вартість яких зазначена в Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору, надалі за текстом «Послуги», код за ДКПП 68.20.

Орендар, в свою чергу, бере на себе зобов`язання прийняти Об`єкт і Майно, своєчасно здійснювати оплату в порядку, передбаченому цим Договором і по закінченню терміну оренди повернути Об`єкт і Майно з оренди з урахуванням їх звичайного зносу (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що факт передачі Об`єкта і Майна в оренду та факт повернення з оренди оформлюються відповідними Актами приймання-передачі Об`єкта/Майна в оренду/з оренди, які повинні бути підписані уповноваженими представниками обох Сторін. Дата початку строку оренди Об`єкта та Майна - дата передачі Об`єкта та Майна Орендарю, зафіксована в Акті приймання-передачі Об`єкта/Майна в оренду, із зазначенням коду за ДКПП.

У відповідності до підпункту 2.1. п. 2.1.1. Договору, орендодавець бере на себе зобов`язання передати Об`єкт та Майно, відповідно до умов цього Договору, у тимчасове користування Орендарю з обов`язковим оформленням відповідного двостороннього Акту приймання-передачі Об`єкта та Майна в оренду у дводенний строк, зазначений Орендарем в листі про готовність прийняти Об`єкт в оренду.

Підпунктом 2.3.4 п. 2.3 Договору, орендар бере на себе зобов`язання у разі закінчення строку дії або розірвання цього Договору - здійснити повернення Об`єкта і Майна в тому стані, в якому Орендар його прийняв, з урахуванням звичайного зносу.

Повернення Об`єкта і Майна з оренди оформлюється відповідним Актом приймання - передачі Об`єкта і Майна з оренди, що підписується уповноваженими представниками Сторін.

У відповідності до підпункту 2.3.20-2.3.21 п. 2.3 Договору орендар бере на себе зобов`язання за відсутності зауважень протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг оренди прийняти надані за цим Договором послуги оренди шляхом підписання, або направити Орендодавцю письмову мотивовану відмову від приймання наданих послуг оренди (Акт) у разі невідповідності наданих послуг умовам цього Договору з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення.

Протягом дня з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг оренди, прийняти надані за цим Договором послуги оренди шляхом підписання вищевказаного Акту приймання-передачі та передати його Орендодавцю. У разі, коли можливість передати підписаний оригінал документа Орендодавцю в цей же день відсутня, Орендар надсилає його скановану копію по електронній пошті RadіnEA@dtek.com, при цьому оригінал повинен бути переданий протягом 3 (трьох) робочих днів.

Підпунктами 4.1.1-4.1.2 п. 4.1 Договору сторони погодили, що за користування орендованим Об`єктом та Майном встановлюється орендна плата, яка складається з:

базової вартості послуг оренди в розмірі 165 537,50 грн. без ПДВ (сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот тридцять сім грн. 50 коп.) за один календарний місяць, у тому числі з оплати платежів за земельну ділянку, розташовану під Об`єктом пропорційно площі, що орендується, відповідно до п.1.1., за один календарний місяць, яка може бути змінена за погодженням сторін,

витрат Орендодавця на утримання Об`єкта та оплати комунальних послуг (щодо забезпечення Об`єкта електроенергією, опаленням, водопостачанням та каналізацією, вивезенням відходів, у тому числі побутових, снігу, а також інших комунальних послуг) і враховується за місяць, що передує звітному. Ця частина орендної плати змінюється автоматично залежно від суми понесених витрат і не підлягає додатковому погодженню Сторонами. Після закінчення строку дії цього Договору Сторони протягом 20 календарних днів складають коригувальний акт за фактичними витратами на утримання Об`єкту. Розрахунок витрат Орендодавця на утримання Об`єкту та оплату спожитих комунальних послуг зазначається в додатку до Акту приймання-передачі наданих послуг.

Орендна плата є договірною.

Орендна плата за користування Об`єктом та Майном здійснюється в порядку, передбаченому цим Договором, відповідно, з дати початку строку оренди по дату повернення Об`єкта та Майна з оренди. Орендна плата за користування Об`єктом і Майном, може змінюватися за погодженням Сторін, шляхом підписання Додаткової угоди до цього Договору (п. 4.6 Договору).

Розрахунки між Сторонами за оренду Об`єкта і Майна проводяться шляхом перерахування Орендарем орендної плати на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому. Після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг Орендар протягом 5 (п`яти) робочих днів повинен доплатити різницю між авансовим внеском и сумою в Акті приймання-передачі наданих послуг. Якщо останній день строку для оплати, який встановлений цим Договором, випадає на вихідний, святковий або Інший не робочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п. 4.7 Договору).

Згідно з п. 6.2 Договору 6.2. у разі прострочення сплати сум орендної плати Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, 3% процентів річних за користування чужими коштами, Інфляційні нарахування.

Пунктами 6.6-6.7 Договору сторони погодили, що у разі порушення Орендарем прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати сум орендної плати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Орендодавець має право достроково розірвати/припинити Договір у односторонньому порядку, попередивши про це Орендаря шляхом надсилання письмового повідомлення за 7 (сім) календарних днів до передбачуваної дати його розірвання. Таким чином Договір буде вважатися розірваним на 8 (восьмий) календарний день від дати відправлення Орендодавцем такого письмового повідомлення (датою відправлення вважається дата вихідного номеру, проставленого у журналі вхідної/вихідної кореспонденції Орендодавця). Будь-які штрафні санкції та Інші наслідки забезпечення виконання зобов`язання за цим Договором, тощо, в такому випадку до Орендодавця не застосовуються.

У разі прострочення передачі (повернення) Об`єкта і Майна Орендодавцю по закінченню терміну дії Договору, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі подвійної орендної плати, визначеної в п. 4.1. Договору.

Розділом 11 Договору сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 1 (один) рік 8 (вісім) місяців, набирає чинності з дати, що зазначена в преамбулі Договору після його підписання Сторонами та діє по 30.06.2024 рік включно. Договір може бути скріплений печатками Сторін.

Термін оренди Об`єкта і Майна починається з дати оформлення Акту приймання-передачі Об`єкта і Майна в оренду і закінчується датою складання Акту приймання-передачі Об`єкта і Майна з оренди.

Дострокове розірвання Договору допускається тільки на підставах, передбачених чинним законодавством України, цим Договором.

Додатком №1 до Договору сторони погодили перелік Об`єкта і Майна, яке передається в оренду, та економічна характеристика.

Відповідно до акту передавання в оренду від 01.11.2022 до Договору оренди, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування об`єкт нерухомості та майно, перелік, площа та балансова вартість яких зазначена в Додатку №1 до Договору.

15.02.2023 Позивач повідомив Відповідача про припинення Договору в односторонньому порядку з підстав передбачених п. 6.6 Договору та просив звільнити орендоване майно, погасити заборгованість за Договором.

В якості доказів надіслання вищевказаного листа позивачем долучено копію опису вкладення № 0504538173000, копію фіскального чеку та копію поштової накладної № 0504538173000.

В подальшому, з метою оформлення повернення майна з оренди та припинення договірних відносин, Позивач направив Відповідачу додаткову угоду про розірвання Договору від 23.02.2023 та про зобов`язання Відповідача оплатити наявну заборгованість з додатками.

В якості доказів надіслання вищевказаного листа позивачем долучено копію опису вкладення № 0504541908739, копію фіскального чеку.

Відповідно до акту приймання-передавання об`єкту у нерухомості та майна з оренди від 23.02.2023 до Договору відповідач звільнив орендоване майно від свого рухомого майна. Разом з тим, як вказує позивач, відповідач ухилився від підписання додаткової угоди про розірвання Договору та зобов`язання оплатити наявну заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, останні містять електронну переписку з боку позивача (електронна пошта RadіnEA@dtek.com ) та електронної адреси 0949286764@ukr.net., однак приналежність останньої відповідачеві з матеріалів справи не можливо встановити.

Оскільки на думку позивача відповідачем взяті на себе зобов`язання не виконано в повному обсязі, а лише сплачено 148 100,00 грн, у відповідача перед позивачем обліковується основна заборгованість в розмірі 927 523,94 грн.

У зв`язку із чим, позивач просить стягнути з відповідача основний борг - 927 523,94 грн; 3% річних з простроченої суми - 4 581,19 грн; інфляційні втрати - 25 878,29 грн.; пеня - 76 353,24 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належить, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частинами 1 і 2 статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 6.6 Договору сторони погодили, що у разі порушення Орендарем прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати сум орендної плати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Орендодавець має право достроково розірвати/припинити Договір у односторонньому порядку, попередивши про це Орендаря шляхом надсилання письмового повідомлення за 7 (сім) календарних днів до передбачуваної дати його розірвання. Таким чином Договір буде вважатися розірваним на 8 (восьмий) календарний день від дати відправлення Орендодавцем такого письмового повідомлення (датою відправлення вважається дата вихідного номеру, проставленого у журналі вхідної/вихідної кореспонденції Орендодавця). Будь-які штрафні санкції та Інші наслідки забезпечення виконання зобов`язання за цим Договором, тощо, в такому випадку до Орендодавця не застосовуються

Як вбачається з матеріалів справи 15.02.2023 Позивач повідомив Відповідача про припинення Договору в односторонньому порядку з підстав передбачених п. 6.6 Договору та просив звільнити орендоване майно, погасити заборгованість за Договором.

В якості доказів надіслання вищевказаного листа позивачем долучено копію опису вкладення № 0504538173000, копію фіскального чеку та копію поштової накладної № 0504538173000.

Оскільки позивачем 15.02.2023 надіслано лист про припинення Договору в односторонньому порядку, суд дійшов висновку, що з 23.02.2023 договір вважається розірваним.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами за оренду Об`єкта і Майна проводяться шляхом перерахування Орендарем орендної плати на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому. Після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг Орендар протягом 5 (п`яти) робочих днів повинен доплатити різницю між авансовим внеском и сумою в Акті приймання-передачі наданих послуг. Якщо останній день строку для оплати, який встановлений цим Договором, випадає на вихідний, святковий або Інший не робочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Матеріали справи містять:

- рахунок фактура № 92040900 від 30.11.2022 за оренду приміщення на загальну суму 227104,98 грн, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 92040900 від 30.11.2022 на загальну суму 227104,98 грн;

- рахунок на оплату № 150826667 від 01.12.2022 за оренду приміщення на загальну суму 198 645,00 грн;

- рахунок на оплату № 150825316 від 15.12.2022 за оренду приміщення на загальну суму 198 645,00 грн,

- акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 92038850 від 31.12.2022 на загальну суму 323853,60 грн, розрахунок вартості орендної плати за користування приміщенням до акту за грудень на загальну суму 323 853,60 грн;

- акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 92089446 від 31.01.2023 на загальну суму 314144,72 грн, розрахунок вартості орендної плати за користування приміщенням до акту за січень 2023 на загальну суму 314144,72 грн.

- рахунок фактура № 92104760 від 23.02.2023 за оренду приміщення на загальну суму 210520,64 грн, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 92104760 від 23.02.2023 на загальну суму 210520,64 грн та розрахунок вартості орендної плати за користування приміщенням до акту за лютий 2023 на загальну суму 210 520,64 грн.

Вищевказані акти не містять підпису з боку відповідача.

Як вбачається з долучених позивачем актів звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2022 - 23.02.2023 (не підписані з боку відповідача) за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1075623,94 грн, яка складалась з наступних сум: 227104,98 грн, 323853,60 грн, 314144,72 грн, 210520,64 грн, таким чином позивачем не включались суми у розмірі 198 645,00 грн.

Разом з тим, матеріали справи містять докази часткових оплат здійснених відповідачем за наступними платіжними інструкціями:

№212 від 09.02.2023 на суму 28 000,00 грн;

№211 від 02.02.2023 на суму 7 000,00 грн;

№210 від 16.01.2023 на суму 9000,00 грн;

№209 від 05.01.2023 на суму 43 100,00 грн;

№206 від 16.12.2022 на суму 31 000,00грн;

№ 205 від 16.12.2022 на суму 30 000,00 грн;

Загальна сума здійснених відповідачем оплат складає 148 100,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем не було сплачено суму заборгованості в розмірі 927 523,94 грн., а тому просить стягнути з відповідача вказану суму основної заборгованості.

Відтак, відповідач, у порушення взятих зобов`язань за договором, не виконав наявний обов`язок щодо оплати за оренду нежитлового приміщення в розмірі 927 523,94 грн.

Будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов`язання, обумовлені договором оренди №15132-ДС/А від 01.11.2022, та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 927523,94 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних - 4581,19 грн, інфляційні втрати - 25878,29 грн, пеня - 76 353,24 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 4581,19 грн за розрахунком суду вийшло більше ніж заявлено позивачем.

Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 4581,19 грн.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат у розмірі 25 878,29 грн,суд зазначає наступне.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд встановив, що вони виконані невірно та за розрахунком суду з врахуванням заявленого позивачем періоду розмір інфляційних втрат становить 18 931,88 грн, в іншій частині слід відмовити.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати орендних платежів не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у заявлений ним період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 76 353,24 грн за розрахунком суду вийшло більше ніж заявлено позивачем.

Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 76 353,24 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 15410,85 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНО ГРУП» (04053, місто Київ, вул. Кудрявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 39941119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СЕРВІС» (04119, місто Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8, літ. 20Д, код ЄДРПОУ 34456687) 927 523 (дев`ятсот двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять три) грн 94 коп. сума основної заборгованості, 4581 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна) грн. 19 коп. 3% річних, та судовий збір у розмірі 2139 (дві тисячі сто тридцять дев`ять) грн 34 коп., 18 931 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн. 88 коп. - інфляційні втрати, 76 353 (сімдесят шість тисяч триста п`ятдесят три) грн. 24 коп - пені та судовий збір у розмірі 15410 (п`ятнадцять тисяч чотириста десять) грн. 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ