Рішення

від 01.06.2023 по справі 910/1116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2023Справа № 910/1116/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВСФ ТЕХНОЛОДЖІС"доАкціонерного товариства «Банк Січ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівнипростягнення 11 492,40 доларів США Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Бойко В.В.;

від відповідача: Герасимчук І.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1116/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСФ Технолоджіс" (далі також - позивач, ТОВ "ВСФ Технолоджіс") до Акціонерного товариства "Банк Січ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни (далі також - Банк, відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 11 492,40 дол. США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ «Банк Січ» не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про грошове покриття № 207054-Г-4788-ГП від 19.11.2021 та не повернув на поточний рахунок ТОВ "ВСФ ТЕХНОЛОДЖІС" грошове покриття у розмірі 11 492,40 дол. США, а тому набув вказані кошти без достатньої правової підстави.

21.02.2023 відповідачем подано відзив на позов.

Підготовче засідання у справі призначено на 20.04.2023.

14.04.2023 позивачем подано відповідь на відзив.

Крім того, 20.04.2023 позивачем на виконання вимог суду додано докази направлення акту звірки розрахунків на адресу відповідача.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 01.06.2023.

Представники сторін безпосередньо в судовому засіданні 01.06.2023 надали усні пояснення по справі.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.

У судовому засіданні 01.06.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСФ Технолоджіс" (як продавцем) та Нафтопереробним заводом імені Гайдара Алієва Державної нафтової компанії Азербайджанської Республіки (як покупцем) було укладено контракт № HS-356/2-21, за умовами якого продавець зобов`язався забезпечити поставку товару, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2.2. контракту передбачено, що загальна вартість контракту становить 383 080 доларів США.

ТОВ "ВСФ Технолоджіс" забезпечило виконання контракту банківською гарантією № 207054-Г-4788 від 19.11.2021 (далі також - Гарантія).

Пунктом 6 Гарантії встановлено, що ця Гарантія є безвідкличною. Вона набуває чинності з дати її видачі (у разі якщо її дія не буде припинена письмовим погодженням між Банком та бенефіціаром) та закінчиться не раніше ніж настане одна з зазначених нижче подій:

- 6.1. закінчення терміну діє Гарантії, який припадає на 02.09.2022 (дата закінчення терміну дії);

- 6.2. дата, на яку всі платежі, здійснені за цією Гарантією, дорівнюють сумі Гарантії, яка визначена в п.п. 1.1 цієї Гарантії.

Згодом, 19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСФ Технолоджіс" (як заявником) та Акціонерним товариством "Банк Січ" (як Банком) було укладено договір № 207054-Г-4788-ГП про грошове покриття, відповідно до умов якого заявник надає грошове покриття (майнові права на отримання і використання грошових коштів для здійснення розрахунків) в сумі 11 492,40 доларів США, надалі по тексту - Грошове покриття, в якості забезпечення в повному обсязі виконання зобов`язань Товариства перед Банком, що випливають (та/або випливатимуть) з договору про надання банківської гарантії № 207054-Г-4788 від 19.11.2021 та гарантії, наданої згідно нього, укладеного між Банком та принципалом, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, у тому числі щодо суми гарантії, строків їх виконання, розміру комісій та інших платежів та умов, надалі - Основне зобов`язання.

Відповідно до п. 2.1. договору про грошове покриття, з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі виконання принципалом основного зобов`язання, коли настане термін його виконання згідно з умовами договору про надання гарантії, виключно для цілей, визначених цим договором та договором про надання гарантії, заявник самостійно в день підписання цього договору здійснює перерахування у безготівковій формі коштів в сумі Грошового покриття зі свого поточного рахунку, відкритого в іншому Банку на відповідний рахунок грошового покриття заявника IBAN: НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Банк Січ», код банку 380816, відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2. договору про грошове покриття, Грошове покриття надається заявником на безвідкличній основі і не може повертатись / зменшуватись протягом терміну дії цього договору та договору про надання гарантії без згоди на це Банку. Сума Грошового покриття, відповідно до умов договору про надання гарантії складає - 11 492, 40 доларів США. Строк розміщення грошового покриття - з 19.11.2021 по 13.09.2022 включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання принципалом своїх зобов`язань за договором про надання гарантії та цим договором.

Як стверджує позивач, 19.11.2021 на виконання умов договору про грошове покриття він здійснив перерахування у безготівковій формі 11 492, 40 доларів США на відкритий рахунок грошового покриття заявника IBAN: UA НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 18 від 19.11.2021 з відміткою про проведення банком 22.11.2021.

Крім того, обґрунтовуючи заявлений позов ТОВ "ВСФ Технолоджіс" наголосило, що всі зобов`язання за контрактом було виконано у повному обсязі, як в частині поставки так і щодо оплати.

З огляду на виконання основного зобов`язання за контрактом та у зв`язку із закінченням терміну дії Гарантії, позивач звернувся до АТ «Банк Січ» з вимогою листом від 06.09.2022про повернення грошового покриття в сумі 11 492, 40 доларів США.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що АТ "Банк Січ" не виконало взяті на себе зобов`язання за договором про грошове покриття та не повернуло на поточний рахунок ТОВ "ВСФ Технолоджіс" грошове покриття в розмірі 11 492, 40 доларів США, а тому, вказані грошові кошти набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, здебільшого на таке:

- АТ "Банк Січ" перебуває у процедурі ліквідації;

- у спорах, пов`язаних з виконанням Банком, я якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах;

- відкликання Національним банком України банківської ліцензії АТ "Банк Січ" та ініціювання процедури його ліквідації з 10.10.2022 як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи банку виводяться, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованих Фондом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За положеннями статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Позивач вважає, що у зв`язку із закінченням строку дії Гарантії та з огляду на виконання зобов`язань за контрактом, Банк, наразі, зберігає грошові кошти позивача без достатньої правової підстави.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України №405-рш/БТ від 09.08.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №579 від 09.08.2022, яким розпочато процедуру виведення АТ «Банк Січ» з ринку та призначено тимчасовим адміністратором банку Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Степанець Вікторію Сергіївну.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.08.2022 №654 строк тимчасової адміністрації неплатоспроможного АТ «Банк Січ» продовжено по 09.10.2022 (включно) та продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Банк Січ» Степанець Вікторії Сергіївни по 09.10.2022 (включно).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 06.10.2022 №495-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк Січ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.10.2022 прийнято рішення № 803 "Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Січ» та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеними рішеннями відкликано банківську ліцензію АТ «Банк Січ» № 260 від 22.11.2011, розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк Січ» з 10.10.2022 по 09.10.2025 включно та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк Січ», визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписанням всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному вказаним законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у ч. 5 та ч. 10 ст. 52 вказаного Закону, провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Стрюковій Ірині Олександрівні строком на 3 роки з 10.10.2022 по 09.10.2025 включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - Закон), який є спеціальним законом у таких правовідносинах.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативними правовими актами фонду та національного банку України.

Пунктом 16 частини 1 статті 2 вказаного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Статтею 46 Закону України «Про систему в гарантування вкладів фізичних осіб» визначено наслідки початку процедури ліквідації банку. Так, зокрема, відповідно до частини 3 статті 46 Закону, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань.

Стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів.

Відтак, у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відкликання Національним банком України банківської ліцензії АТ «Банк Січ» та ініціювання процедури його ліквідації з 10.10.2022 як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до Банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури Банку не допускається, оскільки в такому випадку активи з Банку виводяться, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань в неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, та не було спростовано позивачем, 31.10.2022 ТОВ "ВСФ Технолоджіс" звернулося з кредиторськими вимогами до відповідача. На підставі його заяви про визнання вимог кредитора, останнього було включено до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк Січ» на суму 1 460 015, 98 грн за договорами про грошове покриття, у тому числі і по спірному договору № 207054-Г-4788-ГП на суму 11 492 , 40 дол. США.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань.

Частиною 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

З наявних у справі доказів вбачається, що позовну заяву з вимогами про повернення Грошового покриття в розмірі 11 492, 40 дол США подано до суду вже після введення тимчасової адміністрації, початку процедури ліквідації та позбавлення АТ «Банк Січ» банківської ліцензії.

Більше того, ще до подання позовної заяви ТОВ "ВСФ Технолоджіс" (позов надіслано до суду 19.01.2023) було включено до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк Січ» на суму 1 460 015, 98 грн за договорами про грошове покриття, у тому числі і по спірному договору № 207054-Г-4788-ГП на суму 11 492 , 40 дол. США.

Обов`язок Банку повернути суму Грошового покриття виник після введення процедури ліквідації.

Задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації Банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів Банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного Банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна Банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

В силу положень статей Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості.

При цьому, позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами та на нього поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Для задоволення наведених позовних вимог необхідним є встановлення обставин неправомірного ухилення відповідача від виконання свого обов`язку та порушення у зв`язку з цим прав (охоронюваних законом інтересів) позивача. При цьому, за наявності встановленої законом заборони здійснювати задоволення вимог кредиторів Банку під час тимчасової адміністрації та ліквідації, у господарського суду відсутні правові підстави до спонукання відповідача здійснити відповідні дії всупереч забороні, встановленій Законом.

Враховуючи викладене, зобов`язання повернути Грошове покриття на підставі договору покриття шляхом перерахування грошових коштів під час проведення процедури ліквідації Банку є неможливим, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 11 492, 40 дол США, як безпідставно отриманих, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСФ ТЕХНОЛОДЖІС" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко