Рішення

від 07.06.2023 по справі 910/12862/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2023Справа № 910/12862/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.1-а)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕЛІЗІУМ" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалко, буд. 5-Б)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповід альністю «ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ «СУЧАСНІ БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

про стягнення 282 237,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тараненко С.В.

від відповідача: Удод О.Р.

від третьої особи: не з`явився

У судовому засіданні 07.06.2023, в порядку статті 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕЛІЗІУМ" (далі - відповідач) про стягнення 282 237,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 01357/6-10 від 05.06.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг за період з 01.10.2020 по 31.08.2022, внаслідок чого утворився борг у сумі 282 237,57 грн, з яких 228 684,67 грн - основна сума боргу, 48 173,44 грн - інфляційні втрати та 5 379,46 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 21.12.2022, здійснено виклик в судове засідання представників сторін та повідомлено про призначення справи до розгляду по суті.

21.12.2022 судом на місці було ухвалено відкласти судове засідання на 25.01.2023 у зв`язку із неявкою представника відповідача.

20.01.2023 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, із додатковими документами до нього та доказами направлення позивачу, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

25.01.2023 суд протокольно відклав судове засідання на 15.02.2023 з метою надання можливості сторонам у справі врегулювати спір поза межами суду.

30.01.2023 через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив із додатковими документами до неї та доказами направлення відповідачу.

08.02.2023 через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі із додатками та доказами направлення їх позивачу.

У судовому засіданні 15.02.2023 відповідач надав клопотання про відкладення з метою підготовки та подання письмових пояснень на відповідь на відзив та додаткові пояснення по справі позивача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача не заперечував проти відкладення судового засіданні.

Враховуючи викладене, суд на місці ухвалив залучити до матеріалів справи клопотання відповідача та відкласти судове засідання у справі на 01.03.2023.

27.02.2023 через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі із доказами направлення їх відповідачу.

27.02.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення позивача у справі із доказами направлення їх позивачу.

У судове засідання, призначене на 01.03.2023 з`явились представники позивача та відповідача по справі, які надали пояснення, та відповіли на питання суду. Крім того, представник позивача надав для залучення до матеріалів справи клопотання про зобов`язання позивача надати суду документальне підтвердження показників лічильників обліку (коди вводу 29-951-379 та 29-951-439) станом на 01.09.2023 та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача.

За наслідками судового засідання, суд ухвалив відкласти розгляд клопотання відповідача про витребування документального підтвердження показання лічильників та відклав судове засідання на 15.03.2023, зобов`язавши відповідача надати для огляду суду та залучення до матеріалів справи належним чином завірені копії платіжних доручень на підтвердження здійснення ним оплати наданих послуг.

10.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача по справі.

Цією ж датою через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення до клопотання поданого до суду 01.03.2023 із додатками до нього, а також додаткові пояснення у справі із додатками до них.

У судовому засіданні 15.03.2023 представник відповідача надав клопотання про проведення звірки розрахунків між сторонами, а також клопотання про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог позивача.

За наслідками судового засідання 15.03.2023 суд на місці ухвалив залучити подані відповідачем клопотання до матеріалів справи, надати сторонам час для проведення звірки взаємних розрахунків та відкласти судове засідання на 29.03.2023.

27.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі із додатками до них.

27.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові

пояснення та клопотання по справі із додатками до них.

За наслідками судового засідання 29.03.2023, суд на місці ухвалив повторно надати час сторонам для складання акту взаєморозрахунків спірного періоду та оголосив перерву в судовому засіданні 29.03.2023 до 19.04.2023.

19.04.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи нововиявленого документу, а саме Акту прийому передачі приладів обліку холодної води у житловому будинку № 5-б по вул. Маршала Рибалка у м. Києві від 01.08.2020, клопотання зобов`язання позивача надати відповідачу Акт звірки за спірний період з 01.10.2020 по 31.08.2020 та станом на 19.04.2023, а також клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.04.2023 представник позивача надав суду та відповідачу Акт звірки взаємних розрахунків за період червень 2020-березень 2023. Присутній в судовому засіданні представник відповідача в свою чергу надав позивачу примірники поданих клопотань. Суд на місці ухвали відкласти судове засідання на 10.05.2023.

08.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про зобов`язання позивача прискорити розгляд вх.№1161/0/8/18-23 від 26.04.2023 та надати аргументовану відповідь або підписану додаткову угоду №1 до договору № 01357/6/10, прийняти та врахувати при розгляді справи акт звірки взаємних розрахунків за період з червня 2020 по березень 2023, а також відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.05.2023 суд на місці ухвалив для всебічного розгляду справи залучити до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Сучасні будівельні технології», зобов`язати позивача направити копію позовної заяви з додатками третій особі, докази чого надати суду та відкласти судове засідання на 07.06.2023.

05.06.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі із додаткам до них.

У судовому засіданні 07.06.2023 представник відповідача надав клопотання про надання додаткового часу для підготовки заперечень на подані позивачем письмові пояснення по справі від 05.06.2023.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи. Суд на місці ухвалив відмовити в його задоволенні.

Надалі в судовому засіданні представником відповідача було оголошено заперечення проти заявлених позовних вимог позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05.06.2020 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивач, виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛІЗІУМ» було укладено договір № 01357/6-10 на надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Згідно з п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується своєчасно надавати колективному споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а колективний споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 17 Договору рахунки на оплату послуг формуються виконавцем на основі показань вузлів комерційного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються колективному споживачеві не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги.

Відповідно до п. 17 Договору оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

У разі неотримання споживачем від виконавця поточного щомісячного рахунку до 10 числа наступного місяця не з вини виконавця, колективний споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 20-го числа наступного місяця, виходячи із встановлених цим договором внесків, діючого тарифу та обсягу спожитих послуг.

Згідно з п. 18 Договору обсяг спожитих послуг визначається за показаннями вузла комерційного обліку, взятого виконавцем на абонентський облік.

Зняття показань вузла (вузлів) комерційного обліку регулюється додатком № 2 «Порядком зняття показань вузлів комерційного обліку та проведення нарахування за послуги» та здійснюється щомісяця одним із наступних способів:

- виконавцем у присутності колективного споживача, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань;

- самостійно колективним споживачем (п. 20 Договору).

Колективний споживач може у розрахункову дату самостійно знімати та передавати виконавцю послуг показання засобів обліку води через електронний особистий кабінет, а також у вигляді Акту про спожиті послуги з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення у спосіб передбачений цим Договором (п.2 Додатку № 2 до Договору).

Відповідно до п. 22 Договору обсяг наданих колективному Споживачу послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.

Пунктом 27 Договору передбачено, що в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від колективного споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, може зараховуватись виконавцем в погашення боргу.

Договір укладається строком на один рік. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про припинення його дії або перегляд його умов. (п. 56 Договору).

Згідно з п. 65 Договору, умови цього договору застосовуються до відносин між виконавцем та колективним споживачем, які виникли до його укладення, згідно ст. 631 Цивільного кодексу України, але не раніше дати обрання моделі договірних відносин.

За твердженням позивача, у період з 10.2020 по 31.08.2022 ним було надано відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на суму 1 011 344,71 грн (за о/р 951-379; 951-438; 951-439), з яких станом на дату подання позову до суду, відповідач сплатив 782 660,04 грн, внаслідок чого утворився борг у розмірі 228 684,67 грн.

Поряд із цим, позивачем було зазначено, що у зв`язку із епідеміологічним станом та введенням в Україні військового стану позивачем не здійснювалось зняття показань з приладу обліку, в відповідачем не передавались показання з вузлів обліку, з огляду на що, у червні 2021-липні 2021, березні 2022-квітні 2022 по о/р 951-379; 951-439 нарахування здійснювалось згідно середньодобовій витраті, а після відновлення надання показань з вузла обліку, позивачем було здійснено коригування відповідно до фактичного споживання.

Позивачем стверджувалось, що по о/р 951-438 за період червень 2021 - липень 2021, березень 2022-квітень 2022, червень 2022 нарахування не проводилось.

На підтвердження вказаних вище обставин, позивачем було серед іншого надано фотофіксацією лічильників за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року; з травня 2022 року по липень 2022 року, акти обстеження та зняття показань з вузла обліку за травень 2021 року; серпень 2021 року-лютий 2022року; серпень 2022року - вересень 2022року, реєстр надходження грошових коштів, довідки AT «АЛЬФА-БАНК» та AT «Комерційний індустріальний банк» з додатками, які підтверджують направлення до банківської установи відповідача платіжних документів; розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення на об`єктах споживача.

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язань позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позов та у додаткових письмових поясненнях по справі вказував на те, що:

- відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання, у розумінні Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення;

- не є власником квартир у будинку, що находяться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалко, 5-Б, тому у відповідача відсутнє право як власника квартир (будинку) права споживати надані позивачем за укладеним між сторонами договором комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню, що також підтверджує відсутність у відповідача права виступати стороною вищевказаного договору;

- саме позивач, як виконавець послуг зобов`язаний був укласти прями договори із безпосередніми споживачами послуг (фізичними та юридичними особами - власниками, користувачами та орендаторами приміщень у будинку по вул. Маршала Рибалко, 5-Б);

- акти складені до укладення договору є безпідставними з огляду на положення п. 65 Договору, відповідно до якого умови цього Договору, застосовуються до відносин між виконавцем та колективним споживачем, які виникли до його укладення, згідно статті 631 Цивільного кодексу України, але не раніше дати обрання моделі договірних відносин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають закриттю в частині та частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором про надання послуг.

Як передбачено статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

В силу положень частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спір у даній справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язань за Договором на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 01357/6-10 від 05.06.2020.

На виконання умов Договору, за період з 01.10.2020 по 31.08.2022 позивач надавав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за особовим рахунками 951-379, 951-438, 951-439, на загальну суму 1 011 344,71 грн, яка була сплачена відповідачем частково на суму 782 660,04 грн, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 228 684, 67 грн, яка була заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

При цьому, відповідно до матеріалів справи, у вересні 2020 року по о/р 951-379 та 951-439 було проведено нарахування згідно показників лічильників, переданих абонентом по телефону, при цьому нарахування об`ємів наданих відповідачу послуг здійснюється на підставі показань вузлів комерційного обліку. Зокрема нарахування відповідачу послуг, що є предметом розгляду у даній справі здійснювалось по о/р 951-379; 951-438; 951-439, відкритими відповідачу розпорядженнями на реєстрацію чи підтвердження даних щодо водолічильників та відкриття особових рахунків, копії яких долучені до позовної заяви. У вказаних розпорядженнях зазначені початкові показники приладів обліку від яких відповідачу почали нараховувати послуги з водопостачання холодної води та водовідведення. Визначення цих показників було здійснено на підставі: акту від 18.03.2020 № 229655 обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту по о/р 951-370; акту від 18.03.2020 №229657 обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту по о/р 951-439; акту від 18.03.2020 № 229656 обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту по о/р 951-438, копії яких були надані до матеріалів справи. Вказані акти обстеження підписані та скріплені печаткою відповідача, що свідчить про те, що надані відповідачу об`єми послуг є підтвердженими з боку відповідача.

Поряд із цим, у грудні 2022 року від відповідача надійшла оплата в розмірі 160 000,00 грн, які згідно п. 27 Договору зараховані в погашення боргу, що утворився за 09.2020 у сумі 60 855,31 грн та 99 144,69 грн зараховані в погашення заборгованості, яка є предметом розгляду судової справи № 910/12862/22.

Отже, з огляду на добровільне виконання відповідачем своїх зобов`язань, та зарахування вказаної грошової суми в рахунок наявної заборгованості, суд дійшов висновку щодо відсутності предмета спору між сторонами в цій частині позовних вимог.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частина 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що предмет спору між сторонами відсутній в частині стягнення основного боргу у сумі 99 144,69 грн, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі в цій частині позовних вимог, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання за Договором на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 129 539,98 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 5 379,46 грн та 48 173,44 грн інфляційних втрат.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, встановив що позивачем не вірно розраховано періоди нарахування, та, відповідно за розрахунком суду, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 5 334,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 35 975,10 грн.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов та у наданих додаткових поясненнях, суд зазначає наступне.

10.06.2018 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (яка введена в дію з 01.05.2019) було передбачено кілька моделей договірних відносин між виконавцями комунальних послуг та споживачами, зокрема: 1) кожний співвласник багатоквартирного будинку самостійно укладає договір з виконавцем (індивідуальний договір); 2) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або інша юридична особа, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективний споживач.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

При цьому, предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Отже, за висновками суду, між позивачем та відповідачем наявні договірні правовідносини обумовлені Договором від 05.06.2020 № 01357/6-10 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, предметом якого є надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідачу, як колективному споживачу, а у останнього виникає обов`язок з оплати наданих послуг. Таким, чином відповідач є колективним споживачем, який об`єднує всіх співвласників будинку та в їхніх інтересах укладав зазначений договір.

Крім того, судом зазначається, що основна діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (стаття 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг (аналогічна позиція викладена у листі від 26.04.2011 № 7/15-4687 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України).

Втім, ОСББ як юридична особа не потребує житлово-комунальних послуг - їх потребують члени об`єднання. У зв`язку з цим статтею 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено особливості укладення ОСББ договорів про надання житлово-комунальних послуг: об`єднання за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг.

Суд відзначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України «Про житлово-комунальні послуги», терміну «постачальник» комунальних послуг відповідають терміни «виконавець» та «виробник», а терміну «замовник (абонент)» - термін «споживач».

Тобто, з визначеного Законом України «Про житлово-комунальні послуги» переліку учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник) ОСББ може виступати у ролі споживача - як колективний замовник (абонент), що і мало місце у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 904/5702/16.

Отже, за висновками суду, те, що відповідач є належною стороною договірних правовідносин вбачається, в тому числі, з факту здійснення відповідачем систематичних оплат за надані за Договором послуги, що підтверджується також, долученою платіжною інструкцію від 23.12.2022 № 1011 з призначенням платежу «оплата частини боргу ОСББ Елізіум за водопостачання згідно договору 01357/6-10 від 05.06.2020», що свідчить про безумовне визнання відповідачем договірних правовідносин.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Так, враховуючи, що співвласниками багатоквартирного будинку по вул. Маршала Рибалко, 5-Б протоколом загальних зборів від 14.11.2019 обрано модель договірних правовідносин з позивачем, як колективний споживач, у період з 14.11.2019 по 04.06.2020 правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані умовами Договору від 05.06.2020 № 01357/6-10.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 99 144,69 грн.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕЛІЗІУМ" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалко, буд. 5-Б, ідентифікаційний код: 42648564) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість у розмірі 129 539,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 975,10 грн, 3% річних у розмірі 5 334,61 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 049,92 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.06.2023.

Суддя Л.Г. Пукшин