Рішення

від 13.06.2023 по справі 910/4878/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2023Справа № 910/4878/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 14/55; ідентифікаційний код: 42428570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1; ідентифікаційний код: 37388051)

про стягнення 37273,27 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» про стягнення 37273,27 грн, з яких 25000,00 грн основного боргу, 6232,88 грн пені, 3750,00 грн штрафу, 413,01 грн 3% річних та 1877,38 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 не у повному обсязі оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6232,88 грн пені, 3750,00 грн штрафу, 413,01 грн 3% річних та 1877,38 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 03.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 відкрито провадження у справі №910/4878/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/4878/23 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку та поштовим конвертом, в якому ухвала суду надсилалась на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» (клієнт) укладено Договір №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за плату, за рахунок та за дорученням клієнта надати послуги з організації перевезення вантажу залізничним транспортом по території України та/або іноземних держав, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з п. 3.2 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 перерахування грошових коштів здійснюється клієнтом на поточний рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення виконавцем клієнту рахунку на оплату в електронному вигляді, але не пізніше дати оформлення перевізного документа (залізничної накладної) на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документа (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу). Клієнт не може посилатися на неотримання рахунку як на підставу для несплати послуг або ненастання строку оплати.

Вартість послуг, вид рухомого складу, назва вантажу, маршрут перевезення, тощо погоджуються сторонами в додатках до цього договору, що є невід`ємними його частинами (п. 3.4 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021).

Датою надання послуг за цим договором є дата складання акту надання послуг (п. 3.5 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021).

Відповідно до п. 3.6 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 загальна ціна договору складається із суми всіх актів наданих послуг, складених сторонами на виконання цього договору.

Згідно з п. 8.1 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2021 включно, а у частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді (листом з описом вкладення) про припинення дії договору, договір вважається автоматично продовженим на 1 календарний рік на тих ж умовах. Порядок автоматичного продовження строку дії договору, передбачений у цьому пункті, розповсюджується на кожний наступний рік (п. 8.3 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 не у повному обсязі оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6232,88 грн пені, 3750,00 грн штрафу, 413,01 грн 3% річних та 1877,38 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021, що підтверджується Актом надання послуг №116 від 31.08.2022 на суму 35000,00 грн, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток юридичних осіб позивача і відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 взаєморозрахунки між виконавцем та клієнтом здійснюються на умовах 100% попередньої оплати запланованих витрат.

У п. 3.7 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 сторонами погоджено, що остаточний розрахунок в будь-якому випадку здійснюється сторонами не пізніше 5-ти банківських днів від дати підписання актів наданих послуг або дати їх погодження в порядку, передбаченому п. 3.5 договору.

Таким чином, в будь-якому випадку відповідач повинен був у повному обсязі оплатити надані позивачем послуги у строк до 07.09.2022 включно.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів у розмірі 35000,00 грн (за Актом надання послуг №116 від 31.08.2022).

Однак, позивач у позовній заяві повідомив суд, що відповідач 08.09.2022 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 25000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» за Договором №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 (за Актом надання послуг №116 від 31.08.2022) у сумі 25000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» суми основного боргу у розмірі 25000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6232,88 грн за період з 08.09.2022 по 08.03.2023.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 у разі порушення строків оплати послуг, що надаються виконавцем клієнту за цим договором, клієнт сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим договором, за кожен день прострочення платежу. Обов`язок сплати пені наступає у клієнта у випадку надсилання йому виконавцем відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом виконавця. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

Таким чином, умовами договору сторони встановили інший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу країни.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» пені у розмірі 6232,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3750,00 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.3 Договору №Р/2021-07-01 транспортно-експедиторського обслуговування від 22.07.2021 у випадку порушення строків оплати послуг, що надаються виконавцем клієнту за цим договором, більше ніж на 60 календарних днів, клієнт додатково до пені сплачує виконавцю штраф у розмірі 15% від суми заборгованості. Обов`язок сплатити штраф наступає у клієнта у випадку надсилання йому виконавцем відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування штрафу є правом виконавця.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» пені у розмірі 3750,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 413,01 грн за період з 08.09.2022 по 27.03.2023 та інфляційні втрати у розмірі 1877,38 грн за вересень 2022 року - лютий 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» 3% річних у розмірі 413,01грн та інфляційних втрат у розмірі 1877,38 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансстрім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова вагонна компанія» суму основного боргу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 6232 (шість тисяч двісті тридцять дві) грн 88 коп., штраф у розмірі 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 413 (чотириста тринадцять) грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак