Рішення

від 07.06.2023 по справі 921/56/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2023Справа № 921/56/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Чайківського Ігоря Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай»

про стягнення 9160803,87 грн.

Представники сторін:

від позивача: Яворський А.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.01.2023 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Чайківського Ігоря Івановича з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» про стягнення 9160803,87 грн, з яких 5941524,27 грн основного боргу, 1041801,52 грн пені, 1782457,28 грн штрафу, 62508,00 грн 3% річних та 332512,80 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022, не оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5941524,27 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1041801,52 грн пені, 1782457,28 грн штрафу, 62508,00 грн 3% річних та 332512,80 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2023 відкрито провадження у справі №921/56/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2023.

26.01.2023 до Господарського суду Тернопільської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.02.2023 до Господарського суду Тернопільської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» Коржом Є.В., в якому директор, в тому числі, повідомив, що він не підписував Договір поставки №1/2022 від 10.01.2022 та спірні видаткові накладні. Як зазначив відповідач, надані позивачем документи є сфальсифікованими, підпис на договорі та видаткових накладних зроблений іншою особою, а не директором.

02.02.2023 до Господарського суду Тернопільської області відповідачем подано заяву про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2023 справу №921/56/23 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №921/56/23 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 справу №921/56/23 прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., підготовче засідання призначено на 12.04.2023.

У підготовчому засіданні 12.04.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 03.05.2023.

У підготовчому засіданні 03.05.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 24.05.2023.

23.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

24.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 судом було відхилено клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) паро закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.06.2023.

29.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 07.06.2023 не з`явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01011, м. Київ вул. Панаса Мирного, буд. 14), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду з 29.05.2023 знаходиться у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105494453165).

У судовому засіданні 07.06.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем долучено до позовної заяви копію Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати та передати у власність замовника товар на підстав усних заявок замовника, а замовник зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 предметом поставки (товаром) є квадрокоптери та їх комплектуючі, зарядні пристрої, автомобільні комплектуючі, акумулятори, змащувально-мастильні матеріали та технічні рідини, тощо.

Згідно з п. 1.3 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 загальна кількість товару за договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура, одиниці виміру та ціна товару) визначаються сторонами у видатковій накладній.

Кількість товару, що поставляється за цим договором, зазначається в кожному окремому замовленні на постачання (п. 2.1 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022).

Відповідно до п. 3.2 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 сторони підтвердили, що підписання працівником чи іншими уповноваженими особами замовника накладної на товар підтверджує факт отримання замовленої продукції у кількості та якості, що замовлялась замовником. Сторони погодили, що завіряти підпис працівника, чи іншої уповноваженої особи замовника печаткою не є обов`язковим в момент передачі товару. Сторони погодили, що обмін офіційними документами з відповідними печатками здійснюється після факту - здійснення поставки.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 загальна сума цього договору складається з сум вартості товару, поставленого постачальником замовнику за період дії цього договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 товар вважається переданим та переходить у власність замовника після підписання видаткової накладної з переліком товарів, які постачаються.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору або до моменту його розірвання (п. 12.1 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022).

Вказаний договір містить підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» Коржа Є.В. та відбиток печатки відповідача.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022, не оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5941524,27 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1041801,52 грн пені, 1782457,28 грн штрафу, 62508,00 грн 3% річних та 332512,80 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що він не підписував Договір поставки №1/2022 від 10.01.2022 та спірні видаткові накладні. Як зазначив відповідач, надані позивачем документи є сфальсифікованими, підпис на договорі та видаткових накладних зроблений іншою особою, а не директором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивачем долучено до позовної заяви копію видаткової накладної №415 від 01.07.2022 на суму 977092,88 грн, копію видаткової накладної №412 від 01.07.2022 на суму 1250208,06 грн, копію видаткової накладної №411 від 01.07.2022 на суму 1059467,47 грн, копію видаткової накладної №410 від 01.07.2022 на суму 707484,24 грн., копію видаткової накладної №409 від 01.07.2022 на суму 971672,40 грн, копію видаткової накладної №408 від 01.07.2022 на суму 1615599,22 грн, що разом становить 6581524,27 грн.

У видаткових накладних міститься інформація, що покупцем товару є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай»; містяться підписи осіб відповідача, які отримували товар, та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай».

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За наведених обставин, беручи до уваги, що позивачем надано на підтвердження своїх позовних вимог видаткові накладні, які містять підписи представника відповідача та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай», а також Договір поставки №1/2022 від 10.01.2022, який містить підпис директора відповідача та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай», судом критично оцінюються твердження директора відповідача про те, що він не підписував ані вказаний договір, ані спірні видаткові накладні.

При цьому, судом враховано, що позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, які підтверджують подання позивачем податкової звітності по спірним видатковим накладним.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви корпію претензії, адресованої відповідачу, про сплату заборгованості за спірними видатковими накладними, та копію листа відповідача (відповідь на претензію), в якому відповідач просить позивача розстрочити суму основного боргу у розмірі 5941524,27 грн.

Також, у поданих до суду відзивах відповідач не заперечував поставки товару за Договором поставки №1/2022 від 10.01.2022 та за спірними видатковими накладними, а вказував, що не підписував вказаний договір та видаткові накладні.

Таким чином, враховуючи принцип змагальності та стандарт доказування «вірогідність доказів», суд дійшов висновку про укладення між сторонами спору Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 та поставки позивачем на користь відповідача товару на загальну суму 6581524,27 грн (за видатковою накладною №415 від 01.07.2022 на суму 977092,88 грн, за видатковою накладною №412 від 01.07.2022 на суму 1250208,06 грн, за видатковою накладною №411 від 01.07.2022 на суму 1059467,47 грн, за видатковою накладною №410 від 01.07.2022 на суму 707484,24 грн., за видатковою накладною №409 від 01.07.2022 на суму 971672,40 грн, за видатковою накладною №408 від 01.07.2022 на суму 1615599,22 грн).

Належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 оплата за отриману партію товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару замовником.

Доказів оплати товару за видатковою накладною №415 від 01.07.2022 на суму 977092,88 грн, за видатковою накладною №412 від 01.07.2022 на суму 1250208,06 грн, за видатковою накладною №411 від 01.07.2022 на суму 1059467,47 грн, за видатковою накладною №410 від 01.07.2022 на суму 707484,24 грн., за видатковою накладною №409 від 01.07.2022 на суму 971672,40 грн, за видатковою накладною №408 від 01.07.2022 на суму 1615599,22 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» за Договором поставки №1/2022 від 10.01.2022 (за видатковою накладною №415 від 01.07.2022, видатковою накладною №412 від 01.07.2022, видатковою накладною №411 від 01.07.2022, видатковою накладною №410 від 01.07.2022, видатковою накладною №409 від 01.07.2022, видатковою накладною №408 від 01.07.2022) у заявленій позивачем сумі підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Чайківського Ігоря Івановича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» суми основного боргу у розмірі 5941524,27 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1041801,52 грн за період з 16.07.2022 по 21.11.2022.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 у разі несвоєчасної оплати вартості товару та безпідставного неприйняття товару замовник зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Чайківського Ігоря Івановича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» пені у розмірі 1041801,52 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1782457,28 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 9.4 Договору поставки №1/2022 від 10.01.2022 у випадку протермінування замовником оплати варт соті товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що замовник необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь постачальника, крім установленої договором пені, штраф у розмірі 30% вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Чайківського Ігоря Івановича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» штраф у розмірі 1782457,28 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 62508,00 грн за період з 16.07.2022 по 21.11.2022 та інфляційні втрати у розмірі 332512,80 грн за період з серпня 2022 по жовтень 2022 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Чайківського Ігоря Івановича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» 3% річних у розмірі 62508,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 332512,80 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу (протиправна поведінка позивача та порушення ним ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України - на думку відповідача) не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язка з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрон.ЮА Агро Саплай» (01011, м. Київ вул. Панаса Мирного, буд. 14; ідентифікаційний код: 44144625) на користь Фізичної особи-підприємця Чайківського Ігоря Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) суму основного боргу у розмірі 5941524 (п`ять мільйонів дев`ятсот сорок одна тисяча п`ятсот двадцять чотири) грн 27 коп., пеню у розмірі 1041801 (один мільйон сорок одна тисяча вісімсот одна) грн 52 коп., штраф у розмірі 1782457 (один мільйон сімсот вісімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн 28 коп., 3% річних у розмірі 62508 (шістдесят дві тисячі п`ятсот вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 332512 (триста тридцять дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 137412 (сто тридцять сім тисяч чотириста дванадцять) грн 06 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 13.06.2023.

Суддя О.М. Спичак