Рішення

від 12.06.2023 по справі 916/1195/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1195/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-ФАРМ" (код ЄДРПОУ 40779917, 04086, м. Київ, вул. Бакинська, буд.37 кв.59)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК МЕД-ФАРМ" (код ЄДРПОУ 39732954, 65051, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21 офіс 402)

про стягнення 42296,48 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА-ФАРМ" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК МЕД-ФАРМ" про стягнення 42296,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №03-09/21П від 19.09.2021 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 27.03.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано сторонам надати заяви по суті справи.

11.04.2023 копія вищевказаної ухвали суду була направлена відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК МЕД-ФАРМ" на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21.04.2023 направлена відповідачу ухвала про відкриття провадження у цій справі повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 19.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮА-ФАРМ" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК МЕД-ФАРМ" (далі - покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №03-09/21П (далі - договір), згідно з п.п. 1.1.- 1.2. якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснити поставку лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших товарів аптечного асортименту тощо (далі - товар), асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його після реалізації товару третім особам, на умовах даного договору. Продавець гарантує, що товар, який є предметом цього договору, не обтяжено ніякими правами третіх осіб.

За умовами п.п. 2.1.-2.3. договору, продаж товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару визначається сторонами шляхом оформлення заявок відповідно до умов, викладених в розділі 3 цього договору. Загальна кількість та асортимент товару, що передається за договором, складається з кількості та асортименту товару, що вказується у накладних, які підписуються сторонами на кожну окрему партію товару. Одиниці виміру для кожного виду товару вказуються в накладних на передачу кожної партії товару.

Відповідно до розділу 3 договору, заявка на продаж відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв`язку. Продавець в строк, що не перевищує 2 робочих дні від дати отримання заявки покупця на відповідну партію товару, розглядає направлену заявку та погоджується на повний чи частковий продаж партії товару або відхиляє заявку. Доказом передачі товару та його отримання покупцем є накладна на кожну окрему партію товару, із зазначенням дати отримання та підписом уповноваженої особи покупця. Передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється продавцем на підставі довіреності, виданої покупцем на ім`я такої уповноваженої особи. Разом з товаром продавець передає покупцю два примірники накладної, один примірник залишається у покупця, а інший після підписання уповноваженою особою покупця та скріпленою печаткою (штампом) - повертається продавцю.

Розділом 5 договору передбачено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється з відстроченням платежу на підставі звіту про реалізацію, який надається покупцем товару не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, оплата здійснюється не пізніше ніж 25-го числа місяця наступного за звітним або не пізніше ніж через 20 календарних днів після отримання звіту про реалізацію. При цьому строк реалізації товару не може перевищувати 4 (чотири) календарних місяці з моменту поставки товару. У випадку перевищення строку реалізації товару (більше ніж 4 місяці), товар підлягає поверненню продавцю за рахунок та/або силами останнього. Ціна за одиницю товару на кожну окрему партію визначається відповідною накладною і є незмінною. З обставин, незалежних від продавця (зміни економічної політики держави, коливання курсу валют, інфляційні процеси, зміна закупівельної ціни) ціни можуть коригуватися, що, відповідно, узгоджується сторонами. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість всіх партій товару, які були відпущені за даним договором, протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх накладних продавця. Вартість пакування, маркування включається в ціну товару. Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України. Покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений в Розділі 11 даного договору.

Згідно з п. 6.1.-6.3. договору, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки, сплата яких не звільняє її від виконання своїх зобов`язань за договором в цілому. У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. У випадку несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.2 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання умов договору. У разі якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору не надішле письмове повідомлення про розірвання договору - він вважається продовженим (пролонгованим) на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Договір підписаний між сторонами без будь-яких зауважень та скріплений печатками.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 41913,00 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (а.с. 11-18), а саме:

-№ А6-000004134 від 21.09.2021 на загальну суму - 6990,00 грн.;

-№ А6-000004135 від 21.09.2021 на загальну суму - 6990,00 грн.;

-№ А6-000004136 від 21.09.2021 на загальну суму - 6990,00 грн.;

-№ А6-000004139 від 21.09.2021 на загальну суму - 6990,00 грн.;

-№ А6-000005101 від 29.10.2021 на загальну суму - 4011,00 грн.;

-№ А6-000005102 від 29.10.2021 на загальну суму - 1503,00 грн.;

-№ А6-000005103 від 29.10.2021 на загальну суму - 5982,00 грн.;

-№ А6-000005104 від 29.10.2021 на загальну суму - 2457,00 грн.

Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатуру) товару, вартість, підписи та печатки сторін.

01.02.2022 відповідач повернув відповідачу товар на суму 351,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною (повернення) №ПА-Нв-0000001, яка підписана між сторонами та скріплена печатками (а.с. 19).

На підтвердження часткової сплати відповідачем заборгованості за цим договором позивачем надано платіжне доручення на загальну суму 16744,50 грн. (а.с. 20).

Між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період з вересень 2021 року - січень 2022 року на суму 41913,00 грн.

22.12.2022 позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав від відповідача сплатити заборгованість в сумі 24817,50 грн. станом 22.12.2022 на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2021 №03-09/21.

Означена претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Водночас, звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 10763,32 грн. пені, 760,84 грн. 3% річних, 5954,82 грн. збитків від інфляції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини, за якими позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити вартість отриманого товару в порядку та на умовах, визначених договором.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, доказів повернення позивачу товару після його отримання або заявлення претензій до позивача щодо його якості, кількості, асортименту тощо не надав, оплату вартості поставленого товару в повному обсязі не здійснив.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у спірний період на підставі договору у розмірі 24817,50 грн., враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Крім цього, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 10763,32 грн. пені, 760,84 грн. 3% річних, 5954,82 грн. збитків від інфляції.

Так, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Приписами ст.199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, визначено ч.2 ст. 546 цього Кодексу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 6.1.-6.3. договору, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки, сплата яких не звільняє її від виконання своїх зобов`язань за договором в цілому. У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. У випадку несвоєчасної оплати товару покупець, за вимогою продавця, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом здійснено перевірку нарахованої суми пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та встановлено наступне.

Як слідує з розрахунку, наведеному в позовній заяві, пеня, 3% річних та інфляційні нараховані позивачем за період з 01.03.2022 по 08.03.2023.

Суд не погоджується з визначеним позивачем періодом прострочення та зауважує наступне.

Так, пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється з відстроченням платежу на підставі звіту про реалізацію, який надається покупцем товару не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, оплата здійснюється не пізніше ніж 25-го числа місяця наступного за звітним або не пізніше ніж через 20 календарних днів після отримання звіту про реалізацію. При цьому строк реалізації товару не може перевищувати 4 (чотири) календарних місяці з моменту поставки товару. У випадку перевищення строку реалізації товару (більше ніж 4 місяці), товар підлягає поверненню продавцю за рахунок та/або силами останнього.

В матеріалах справи відсутні звіти про реалізацію товару, у зв`язку з чим суд враховує положення договору відносно того, що строк реалізації товару не може перевищувати 4 (чотири) календарних місяці з моменту поставки товару, а оплата покупцем товару здійснюється з відстроченням платежу не пізніше ніж 25-го числа місяця наступного за звітним.

Як слідує з наданих до суду копій видаткових накладних, поставка товару відбулась 21.09.2021 на загальну суму 27960,00 грн. та 29.10.2021 на загальну суму 13953,00 грн.

З урахуванням часткової оплати та повернення товару, залишок заборгованості за поставку товару від 21.09.2021 складає 10864,50 грн. (27960,00 - 351,00 - 16744,50).

Згідно умов п.5.1 договору, товар, поставлений 21.09.2021, мав бути реалізований не пізніше 21.01.2022, оплачений до 25.02.2022; товар, поставлений 29.10.2021, мав бути реалізований 28.02.2022, оплачений до 25.03.2022.

Отже, початком періоду нарахування пені, річних та збитків від інфляції за видатковими накладними від 21.09.2021 є 26.02.2022, від 29.10.2022 - 26.03.2022.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з огляду на визначення позивачем початку періоду нарахування 01.03.2022, суд вважає, що належними періодами нарахування заявлених до стягнення сум є: за видатковими накладними від 21.09.2021 на суму 10864,50 грн. - з 01.03.2022 по 08.03.2023, за видатковими накладними від 29.10.2021 на суму 13953,00 грн. - з 26.03.2022 по 08.03.2023.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на визначений позивачем період нарахування пені (по 08.03.2023).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 доповнено Розділ IX Прикінцеві положення ГК України п. 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12.03.2020.

Станом на 08.03.2023 (кінцеву дату нарахування пені) на усій території України продовжував діяти карантин, пов`язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, нарахування пені за порушення відповідачем зобов`язань зі сплати за спірні періоди по 08.03.2023 є правомірним.

Суд здійснив розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції з урахуванням визначених судом періодів.

Розрахунок 3% річних:

Період розрахунку: з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року - 306 днів

[Проценти] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 306 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 273,25 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 08.03.2023 року - 67 днів

[Проценти] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 67 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 59,83 грн.

Період розрахунку: з 26.03.2022 року по 31.12.2022 року - 281 день

[Проценти] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 281 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 322,26 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 08.03.2023 року - 67 днів

[Проценти] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 67 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 76,84 грн.

Таким чином, за розрахунком суду, належною до стягнення сумою 3% річних є 732,18 грн. У задоволенні решти вимог в сумі 28,66 грн. слід відмовити.

Розрахунок збитків від інфляції:

У період з 01.03.2022 року по 08.03.2023 року індексація на суму 10 864,50 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 104,50% х 103,10% х 102,70% х 103,10% х 100,70% х 101,10% х 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% х 100,70% = 124,862% (за період Березень 2022 - Лютий 2023)[Інфляційні нарахування] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 124,862% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 10 864,50 грн. (сума боргу) = 2 701,18 грн.

У період з 01.04.2022 року по 08.03.2023 року індексація на суму 13 953,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 103,10% х 102,70% х 103,10% х 100,70% х 101,10% х 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% х 100,70% = 119,486% (за період Квітень 2022 - Лютий 2023) [Інфляційні нарахування] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 119,486% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 13 953,00 грн. (сума боргу) = 2 718,82 грн.

Отже, належною до стягнення сумою збитків від інфляції є 5420,00 грн., у задоволенні вимог в цій частині в сумі 534,82 грн. слід відмовити.

Розрахунок пені:

За видатковими накладними від 21.09.2021:

Період розрахунку: з 01.03.2022 року по 03.03.2022 року - 3 дні

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 3 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 17,86 грн.

Період розрахунку: з 04.03.2022 року по 02.06.2022 року - 91 день

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 91 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 541,74 грн.

Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 21.07.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 729,26 грн.

Період розрахунку: з 22.07.2022 року по 08.09.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 729,26 грн.

Період розрахунку: з 09.09.2022 року по 20.10.2022 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 625,08 грн.

Період розрахунку: з 21.10.2022 року по 08.12.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 729,26 грн.

Період розрахунку: з 09.12.2022 року по 31.12.2022 року - 23 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 23 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 342,31 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 26.01.2023 року - 26 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 26 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 386,95 грн.

Період розрахунку: з 27.01.2023 року по 08.03.2023 року - 41 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 10 864,50 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 41 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 610,20 грн.

За видатковими накладними від 29.10.2021:

Період розрахунку: з 26.03.2022 року по 02.06.2022 року - 69 днів

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 69 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 527,54 грн.

Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 21.07.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 936,57 грн.

Період розрахунку: з 22.07.2022 року по 08.09.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 936,57 грн.

Період розрахунку: з 09.09.2022 року по 20.10.2022 року - 42 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 802,78 грн.

Період розрахунку: з 21.10.2022 року по 08.12.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 936,57 грн.

Період розрахунку: з 09.12.2022 року по 31.12.2022 року - 23 дні

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 23 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 439,62 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 26.01.2023 року - 26 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 26 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 496,96 грн.

Період розрахунку: з 27.01.2023 року по 08.03.2023 року - 41 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 13 953,00 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 41 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 783,66 грн.

Отже, за розрахунком суду належною до стягнення сумою пені є 10572,19 грн., у задоволенні решти вимог в частині пені в сумі 191,13 грн. слід відмовити.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-ФАРМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК МЕД-ФАРМ" в частині сплати штрафних санкцій, річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню в такому обсязі: 5420,00 грн. збитків від інфляції, 732,18 грн. 3% річних та 10572,19 грн. пені. У задоволенні решти вимог в частині 534,82 грн. збитків від інфляції, 28,66 грн. 3% річних та 191,13 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-ФАРМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК МЕД-ФАРМ" слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача - 24817,50 грн. основного боргу, 10572,19 грн. пені, 732,18 грн. 3% річних, 5420,00грн. інфляції.

У задоволенні решти вимог слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, при зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн. на підставі платіжної інструкції №21643909 від 09.03.2023.

За наведеного, з відповідача, на підставі ст.129 ГПК України, підлягає стягненню на користь позивача 2636,11 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Судовий збір в сумі 47,89 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАВИК МЕД-ФАРМ" (код ЄДРПОУ 39732954, 65051, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21 офіс 402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-ФАРМ" (код ЄДРПОУ 40779917, 04086, м. Київ, вул. Бакинська, буд.37 кв.59) - 24817 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 50 коп. основного боргу, 10572 (десять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 19 коп. пені, 732 (сімсот тридцять дві) грн. 18 коп. 3% річних, 5420 (п`ять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. інфляції та 2636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 11 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір в сумі 47,89 грн. покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 12 червня 2023 р.