Рішення

від 31.05.2023 по справі 923/1265/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1265/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши справу №923/1265/21

за позовом: Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-Україна", (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 12/10, код ЄДРПОУ 30725226)

до відповідача: Фермерського господарства "ОСІРІС" (74502, Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, пров. Маяковського, буд. 1А, код ЄДРПОУ 21305560)

про стягнення 3185725,95 грн.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа №923/1265/21, за позовом Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) "АГРІМАТКО-Україна" до Фермерського господарства (ФГ) "ОСІРІС" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 3185725,95 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.12.2021 у справі №923/1265/21 (суддя Нікітенко С.В.) призначено у справі №923/1265/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Херсонському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Зупинено провадження у справі № 923/1265/21 на час проведення експертизи.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 02.12.2021 у справі №923/1265/21 скасовано та справу передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду, оскільки відповідно до розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0.9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області в умовах воєнного стану.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022р., справу №923/1265/21 передано на розгляд судді Погребної К.Ф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2022р. справу №923/1265/21 було прийнтом до свого провадження із призначенням до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2023р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву до Господарського суду Одеської області від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи до Господарського суду Херсонської області від відповідача 16.11.2021р. за вх. №3499/21 надійшов відзив на позову заяву, згідно якого останній просить суд поновити строк на подання відзиву, позовні вимоги не визнає, вказує що Договір поставки № СОК-424000001 від 22 січня 2020 року, специфікація № 00001 від 2020 року, довіреності № 1 від 20.02.2020 року, № 2 від 24.07.2020 року, № 3 від 27.07. 2020 року, видаткові накладні № 226018 від 26.02.2020 року, № 227003 від 27.02.2020 року, № 727015 від 27.07.2020 року, № 727004 від 27.07.2020 року, платіжні доручення № 1 від 24.07.2020 року, № 3 від 27.07.2020 року, № 4 від 20.02.2020 року, №5 від 20.02.2020 року, головою Фермерського господарства «ОСІРІС» не підписувались, він ні кого не це уповноважував, та взагалі про будь-які відносини з ПАТ «АГРІМАТКО-УКРАЇНА» дізнався на початку вересня 2021 року, після отримання поштою позовної заяви та доданих до неї матеріалів. За твердженням відповідача товар зазначений у видаткових накладних ФГ "ОСІРІС " не отримувався, в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

Також, у відповідному відзив на позов відповідач просив суд, провадження по справі зупинити до набрання законної сили судовим рішення в іншій справі, та як вбачається з протоколу судового засідання від 18.11.2021 судом строк на подання відзиву був поновлений та відзив прийнятий до розгляду, а в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.01.2020р. між Приватним акціонерним товариством Агріматко-Україна (постачальник) та Фермерським господарством "ОСІРІС" (покупець) було укладено договір поставки № СОК-424000001, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві на умовах DDP Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха (згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 р.) товари (надалі іменуються товари) за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменуються специфікації), які є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до цього договору.

Згідно п. 2.2 договору строки поставки товару погоджуються сторонами та відображаються в специфікаціях.

В п.п. 3.1, 3.3 договору сторони визначили, що постачальник зобов`язаний: передати покупцю товар у строки, визначені п. 1.1 договору. Товар постачається централізовано-кільцевими завезеннями повністю або частинами за попередніми заявками покупця, узгодженими з постачальником в будь-якій формі (в т.ч. усно). Постачальник свідчить, що товар, який постачається, під забороною (арештом) не перебуває, є вільним від будь-яких прав стягнення, застави, та інших подібних прав та вимог будь-якого виду, включаючи відсутність договірних прав третіх осіб чи зобов`язань перед будь-якими третіми особами щодо товару, які можуть бути реалізовані після укладення договору.

Умовами п.п. 3.4, 3.5 договору визначено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, вказаний у п. 1.1 цього договору, в погоджені сторонами строки. Здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 4 даного договору.

Покупець здійснює обов`язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору на решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації.

Відповідно до п. 4.3 договору ціни на товари є договірними і вказані у специфікаціях.

В п. 5.1 договору визначено, що відвантаження товару постачальником здійснюється виключно за умови виконання п. 4.1.

Положеннями п. 5.2 договору передбачено, що передача товару постачальником представнику покупця здійснюється виключно за умови надання представником покупця документу, що підтверджує його повноваження на отримання товару (довіреності).

Пунктом 6.2 договору визначено, що у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Умовами п. 6.6 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

Право власності на товар покупець набуває з моменту передачі товару (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору взаємодія сторін в ході прийому-передачі товару, що постачається, регламентується нормами чинного законодавства.

Згідно п. 9.1 договору всі спори, що можуть виникнути в ході виконання договору, сторони вирішують шляхом переговорів. Якщо сторони не досягнуть узгодженого рішення, спір вирішується у відповідному господарському суді.

В п. 9.2 договору сторони визначили, що додатки до договору і протоколи, в залежності від їхнього змісту, можуть доповнювати або змінювати зміст окремих пунктів договору за умови підписання повноважними особами обох сторін.

Умовами п. 9.3 договору визначено, що згідно з положеннями, викладеними у ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились встановити загальний строк позовної давності - 5 (п`ять) років та спеціальний строк позовної давності, в частині стягнення пені - 5 (п`ять) років.

Положеннями п. 10.3 договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, поставив відповідачу товару на загальну суму 3 199 221,35грн., що підтверджується видатковими накладними №226018 від 26.02.2020р. на суму 1 938 379,50грн., №227003 від 27.02.2020р. на суму 1 247 424грн., №727004 від 27.07.2020р. на суму 8939,90грн., №727015 від 27.07.2020р. на суму 4 477,95грн.

Проте відповідач в порушення своїх зобов`язань за договором поставки вартість поставленого товару сплатив частково в суму 453417,85грн., в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в суму 2 745 803,50грн.

Крім того, позивач зазначає, між сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за яким сума заборгованості відповідача за договором поставки складає 2 745 803,50грн.

Також в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем відповідно до умов договору та положень ст. 625 ГПК України було нараховано відповідачу пеню в сумі 175 504,51грн., 3% річних в розмірі 60 689,47грн. та інфляційні витрати в сумі 203 728,47грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № СОК-424000001 від 22.01.2020р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2020р. між Приватним акціонерним товариством Агріматко-Україна (постачальник) та Фермерським господарством "ОСІРІС" (покупець) було укладено договір поставки № СОК-424000001, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві на умовах DDP Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха (згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 р.) товари (надалі іменуються товари) за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменуються специфікації), які є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього (п.1.1 Договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за умовами п.п. 4.1, 4.2 договору покупець здійснює обов`язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації. На решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, поставив відповідачу товару на на загальну суму 3 199 221,35грн., що підтверджується видатковими накладними №226018 від 26.02.2020р. на суму 1 938 379,50грн., №227003 від 27.02.2020р. на суму 1 247 424грн., №727004 від 27.07.2020р. на суму 8939,90грн., №727015 від 27.07.2020р. на суму 4 477,95грн.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару здійсним не належним чином та не в повному обсязі сплативши 453 417,85грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 2 745803,50грн. При цьому встановлені судом обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 2 745 803,50грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору визначено, що у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З посиланням на умови договору та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України у загальному розмірі 175 504,51 грн. за порушення строків оплати вартості поставленого природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення з Фермерського господарства "ОСІРІС" пені в розмірі 175 504,51грн., суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог в названій частині у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості отриманого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції у розмірі 203 728,47грн. та три відсотки річних у розмірі 60 689,47грн.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Фермерського господарства "ОСІРІС" трьох відсотків річних в розмірі 60 689,47грн.

Разом з тим, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат, господарський суд зазначає його помилковість, оскільки позивачем під час здійснення розрахунку був невірно визначений сукупний індекс інфляції. Так, здійснивши перерахунок інфляційних витрат за допомогою системи Ліга Закон, судом встановлено, що загальна сума інфляційних витрат яка підлягає задоволенню становить 197 829,40грн.

Заперечення відповідача наведені у відзиві на позов, який буд поданий до Господарського суду Херсонської області суд оцінює критично з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних №226018 від 26.02.2020, №227003 від 27.02.2020, №727015 від 27.07.2020, №727004 від 27.07.2020, останні містять усі обов`язкові реквізити, встановлені відповідним законодавством. Більш того, крім підпису Кривцуна О.В., який оспорюється відповідачем, на вказаних видаткових накладних міститься відбиток печатки ФГ "ОСІРІС" (як і на Договорі поставки, довіреностях, специфікації тощо). При цьому, ані заяв, ані будь-якої інформації щодо загублення, викрадення або вибуття печатки в інший спосіб із володіння відповідача, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, у матеріалах справи не міститься. Водночас, суд зазначає, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних.

Крім того, суд зазначає що в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 24.07.2020 №1, від 27.07.2020 №3, від 20.02.2020 №4, від 20.02.2020 №5, відповідно до яких відбувалась часткова оплата товару відповідачем за спірним Договором поставки, що свідчить про хибність тверджень ФГ "ОСІРІС" щодо необізнаності про будь-які правовідносини з позивачем, а також свідчать про його схвалення та виконання шляхом здійснення платежів в рахунок оплати вартості отриманого товару в межах Договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-Україна" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-Україна", (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 12/10, код ЄДРПОУ 30725226) до Фермерського господарства "ОСІРІС" (74502, Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, пров. Маяковського, буд. 1А, код ЄДРПОУ 21305560) задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства "ОСІРІС" (74502, Херсонська область, Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, пров. Маяковського, буд. 1А, код ЄДРПОУ 21305560) на користь Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-Україна", (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 12/10, код ЄДРПОУ 30725226) основний борг в сумі 2 745 803 (два мільйони сімсот сорок п`ять тисяч вісімсот три)грн. 50коп., пеню в розмірі 175 504 (сто сімдесят п`ять тисяч п`ятсот чотири)грн. 51коп. 3 % річних в розмірі 60 689 (шістдесят тисяч шістсот вісімдесят дев`ять)грн. 47коп., інфляційні витрати в сумі 197 829 (сто дев`яносто сім тисяч вісімсот двадцять дев`ять)грн. 40 коп. та судовий збір в сумі 47 697 (сорок сім тисяч шістсот дев`яносто сім)грн. 40коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 червня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна