Рішення

від 13.06.2023 по справі 920/427/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2023м. СумиСправа № 920/427/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/427/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогруп Паливна Компания» (вул. Садова, буд. 16, смт. Чечельник, Гайсинський район, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 41608667; ел. пошта: polyglot.elena@gmail.com)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Івашко Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 513205 грн 94 коп.

Суть спору: 21.04.2023 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 513205 грн 94 коп., з яких: 361330 грн 98 коп заборгованість, 11221 грн 74 коп - 3% річних, 53506 грн 31 коп пені, 87146 грн 91 коп. інфляційні збитки, за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів від 04.01.2021 № 204; а також стягнути витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 920/427/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, окрім цього встановив сторонам строки для надання процесуальних документів.

Станом на 13.06.2023 відповідач відзив на позовну заяву суду не надав.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

04.01.2021 між ТОВ «Енергогруп Паливна Компанія» (Постачальник, Позивач) та Фізичною особою- підприємцем Івашком Ігорем Олександровичем (Покупець, Відповідач) шляхом обміну електронними документами та із застосуванням електронних цифрових підписів через систему M.E.Doс було укладено Договір поставки нафтопродуктів №204.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти (іменовані далі Товар), а Покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у Договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

Поставка Товару підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін (п. 2.2).

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 31.01.2022 року по 24.02.2023 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 378496 грн 98 коп, що підтверджується видатковими накладними та рахунками на оплату ( а.с. 16-48).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії Товару з ПДВ згідно рахунків постачальника протягом трьох банківських днів після отримання рахунку.

Пунктом 4.7 Договору встановлено, що у разі наявності заборгованості постачальник зараховує грошові надходження в хронологічному порядку незалежно від призначення платежу, вказаного у платіжних документах.

Згідно п. 5.7 Договору у випадку прострочення оплати більше як 5 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості відвантаженого, але неоплаченого Товару.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що за кожен день прострочення грошового зобов`язання покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п.7.7 Договору, сторони підтверджують, що цей Договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за Договором можуть складатися в електронній формі та підписуватись сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в сервісі M.E.Doc та інші. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

З матеріалів справи вбачається, що накладні на Товар та рахунки підписувалися позивачем з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП), надсилалися покупцю через систему M.E.Doс та затверджувалися ним з використанням ЕЦП.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивачем було зазначено, що ним договірні зобов`язання виконувалися належним чином, зокрема протягом січня-лютого 2022 року Постачальник поставив Покупцю Товар на загальну суму 378496 грн 98 коп., а Покупець оплатив Товар частково, через, що станом на день звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений товар у загальному розмірі 361330 грн 98 коп., що і стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 204 від 04.01.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписи вказаної статті кореспондуються з нормами статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 361330 грн 98 коп, проте Відповідач не оплатив поставлений товар, доказів оплати поставленого товару в повному обсязі до суду Відповідач не надав.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як судом вказано вище, сторони умовами пункту 4.2. Договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії Товару з ПДВ згідно рахунків постачальника протягом трьох банківських днів після отримання рахунку.

Крім того, відповідно до п.7.7 Договору, сторони підтверджують, що цей Договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за Договором можуть складатися в електронній формі та підписуватись сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в сервісі M.E.Doc та інші. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що граничний строк оплати товару на наданими Позивачем видатковими накладними, а саме: № ПК00-000469 від 31.01.2022 на суму 33165 грн 72 коп., № ПК00-000499 від 01.02.2022 на суму 10886 грн 40 коп, № ПК00-000551 від 02.02.2022 на суму 9953 грн 28 коп, № ПК00-000538 від 03.02.2022 на суму 11197 грн 44 коп., № ПК00-000573 від 04.02.2022 на суму 29548 грн 80 коп, № ПК00-000617 від 07.02.2022 на суму 17586 грн 24 коп., № ПК00-000655 від 09.02.2022 на суму 29395 грн 44 коп.; № ПК00-000675 від 10.02.2022 на суму 23706 грн 00 коп; № ПК00-000751 від 14.02.2022 на суму 33606 грн 24 коп; № ПК00-000781 від 15.02.2022 на суму 10779 грн 36 коп; № ПК00-000801 від 16.02.2022 на суму 24228 грн 00 коп; № ПК00-000829 від 17.02.2022 на суму 11373 грн 60 коп, № ПК00-000852 від 18.02.2022 на суму 31320 грн 18 коп, № ПК00-000884 від 21.02.2022 на суму 47882 грн 16 коп, № ПК00-000908 від 22.02.2022 на суму 13118 грн 40 коп, № ПК00-000932 від 23.02.2022 на суму 21317 грн 40 коп, № ПК00-000951 від 24.02.2022 на суму 19432 грн 32 коп., є таким що настав.

При цьому, за Товар отриманий за накладною № ПК00-000469 від 31.01.2022 на суму 33165 грн 72 коп, Відповідач розрахувався частково, залишок заборгованості по вказаній накладній складає 15999 грн 99 коп.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги Позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 361330 грн 98 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати товару, Позивач також просив суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 53506 грн 31 коп, три проценти річних у розмірі 11221 грн 74 коп та 87146 грн 91 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що за кожен день прострочення грошового зобов`язання покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Відповідачем контр розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань надано не було.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в розмірі 53506 грн 31 коп., 11221грн 74 коп. три проценти річних, 87146 грн 91 коп інфляційних втрат, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогруп Паливна Компанія» у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-239, 241, 242, 247-252, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогруп Паливна Компания» до Фізичної особи - підприємця Івашко Ігоря Олександровича про стягнення 513205 грн 94 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Івашко Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогруп Паливна Компанія» (вул. Садова, буд. 16, смт. Чечельник, Гайсинський район, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 41608667) заборгованість у розмірі 361330 грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 11221 грн. 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 87146 грн. 91 коп., пеню у розмірі 53506 грн. 31 коп. та 7700 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.06.2023.

Суддя С.В. Заєць