Рішення

від 13.06.2023 по справі 922/1360/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1360/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш", м. Полтава до Приватного підприємства "Райдер-Про", м. Харків про стягнення 96529,70 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Райдер-Про" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором поставки № 5221 від 15.12.2021 у сумі 96529,70 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.04.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61001, м. Харків, вул. Лебединська, буд. 3, кв. 1. Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/1360/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

15 грудня 2021 року між Приватним підприємством "Райдер-Про" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (покупець) було укладено договір поставки № 5221 (надалі - договір).

У відповідності до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язувався виготовити за технічним завданням, підписаним сторонами та поставити у власність покупця продукцію, в номенклатурі, кількості, у строки за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами й цьому договорі, специфікаціях та технічному завданні, що є додатком до цього договору і складають його невід`ємну частину.

Згідно п. 1.2. договору, покупець зобов`язувався прийняти та оплатити продукцію в порядку і на умовах, передбачених цим договором, та у відповідних специфікаціях до нього.

Пунктами 8.9., 8.10. договору було передбачено, що цій договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022; закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань, передбачених договором.

17 листопада 2022 року між сторонами була укладена специфікація № 5 до договору щодо виготовлення та поставки продукції на загальну суму 151970,94 грн. Умовами специфікації передбачався строк поставки - 30 календарних днів від дати оплати; умови оплати - 70% передплата, 30% оплата протягом 5 банківських днів з моменту поставки продукції (підписання сторонами акту приймання-передачі); умови поставки - ЕХW згідно з "Інкоткермс-2000"; гарантійний строк - 12 місяців з дати поставки продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно платіжної інструкції № 4305 від 28.12.2022 року перерахував відповідачу 106379,66 грн., що складає 70% від суми 151970,94 грн. (специфікація № 5 до договору).

Згідно позову позивач вказує, що відповідачем було порушено строк поставки передбачений п.2 специфікації №5 до договору поставки, частково поставка була здійснена 15.02.2023 року, частина продукції не була поставлена взагалі. Під час приймання продукції - передня панель - було встановлено, що лише 10 одиниць відповідають підписаному технічному завданню, 35 одиниць продукції є неналежної якості. Внаслідок чого, керуючись пунктом 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року, позивачем було зупинено прийомку продукція. В підтвердження вказаних обставин позивачем надано акт приймання від 16.02.2023.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що якість і комплектність продукції повинні відповідати технічному завданню, ДСТУ, нормам, стандартам якісних показників і технічних вимог, технічних умов заводу-виробника, технічним завданням, умовам цього договору щодо кожного виду продукції, а також підтверджуватися сертифікатом якості (паспортом якості) заводу-виготовлювача.

Згідно п. 2.6. договору, якщо під час приймання буде виявлена дефектна продукція, покупець має право не приймати її.

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка продукції постачальником проводиться у строки та на умовах, обумовлених у цьому договорі, та у відповідних специфікаціях до нього.

Датою поставки продукції вважається дата, що стоїть на видатковій накладній (п. 3.5. договору).

У відповідності до п. 3.6. договору, зобов`язання постачальника з поставки продукції вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в обумовленому пункті призначення поставки та підписання двостороннього акту приймання-передачі.

Разом з цим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні видаткові накладні та акти приймання-передачі продукції за договором.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у разі передачі продукції в асортименті, який не відповідає умовам цього договору, покупець має право відмовитися від її прийняття і оплати, а якщо продукція вже оплачена - вимагати повернення сплаченої за неї грошової суми.

Згідно п. 5.6. договору, у разі істотного порушення вимог якості продукції (виявлення недоліків, які не підлягають усуненню, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися заново після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої за продукцію грошової суми; вимагати заміни продукції.

23.02.2023 ТОВ "Завод Укрбудмаш" звернулось до Приватного підприємства "Райдер-Про" з претензією-вимогою № 1, у якій повідомило про недоліки з проханням виконати свої зобов`язання за договором поставки № 5221 від 12.12.2021 належним чином та повернути сплачені за продукцію неналежної якості та непоставлену продукцію кошти в сумі 96529,70 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення відповідачем претензії-вимоги № 1 від 22.02.2023, докази укладання між сторонами інших договорів та докази повернення відповідачем позивачу суми у розмірі 96529,70грн.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Частиною 5 статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Частиною 2 статі 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 96529,70 грн. в рахунок повернення попередньої оплати за непоставлений товар за договором.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2684,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Райдер-Про" (61001, м. Харків, вул. Лебединська, буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код 32031396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (36034, м. Полтава, вул. Садовського, 8, ідентифікаційний код 32174727) борг у сумі 96529,70 грн. та 2684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (36034, м. Полтава, вул. Садовського, 8, ідентифікаційний код 32174727).

Відповідач: Приватне підприємство "Райдер-Про" (61001, м. Харків, вул. Лебединська, буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код 32031396).

Повне рішення складено "13" червня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/1360/23