Рішення від 08.06.2023 по справі 522/13134/22

Справа № 522/13134/22

Провадження № 2/522/2710/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

08 червня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Шумило М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначили, що відповідач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради - при поділі у 2005 році належної їм квартири спільного заселення № 2 у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 103,3 кв.м на дві самостійні квартири - АДРЕСА_2 площею 41,7 кв.м та АДРЕСА_2 площею 61,1 кв.м оформив нові правовстановлюючі документи лише на одну з новоутворених квартир квартиру АДРЕСА_2 . Друга з новоутворених квартир квартира АДРЕСА_2 площею 61,1 кв.м юридично продовжила існувати в статусі частки у праві спільної часткової власності у розмірі 551/1000 у праві власності на квартиру загальною площею 103,3 кв.м. Не будучи позбавленими права володіння спірною квартирою, фактично володіючи нею, позивачі мають перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження даним нерухомим майном, оскільки:

- квартири АДРЕСА_3 більше не існує (згідно з Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3254 від 09 листопада 2005 р.), в той час як згідно з правовстановлюючими документами позивачі зазначені власниками частки у праві власності на неіснуючу квартиру спільного заселення (Свідоцтво про право власності на житло від 15 серпня 2002 р. та Свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 листопада 2017 р.);

- через зміни у законодавстві відповідач на даний час не має повноважень щодо видачі позивачам нового свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 площею 61,1 кв.м замість свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2002 р. на частку у розмірі 551/1000 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 ;

- через неможливість у позасудовому порядку привести правовстановлюючі документи на спірну квартиру у відповідність до даних технічної інвентаризації позивачі вважають єдиним ефективним способом захисту у спірних правовідносинах ухвалення судового рішення про визнання права власності на цю квартиру як окремий самостійний об`єкт.

Ухвалою суду від 26.10.2022 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради - у строк, встановлений судом, було надано відзив на позовну заяву.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду письмові заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У 2002 році ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_5 набули право власності на частку у праві власності на квартиру спільного заселення, а саме: згідно із Свідоцтвом про право власності на житло від 15 серпня 2002 р., виданим Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 162722 від 15 серпня 2002 р. (далі за текстом Свідоцтво про право власності на житло від 15 серпня 2002 р.), частка у розмірі 551/1000 у праві спільної часткової власності на квартиру спільного заселення за адресою АДРЕСА_4 (у подальшому квартира АДРЕСА_2 ) належить усім вищепереліченим особам у рівних частках. При цьому 551/1000 частин загальної площі квартири складають 56,9 кв.м.

Решта квартири АДРЕСА_2 частка у праві спільної власності у розмірі 449/1000, якій відповідають 46,4 кв.м загальної площі належала гр. ОСОБА_6 , який помер у 2016 році і спадкоємцем якого є його син ОСОБА_7 , що підтверджується Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11 липня 2017 р. у цивільній справі № 522/8726/16-ц (за позовом ОСОБА_1 до Другої Одеської державної нотаріальної контори, за участі третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та спадкоємця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ).

У 2005 році усі співвласники квартири спільного заселення тобто квартири АДРЕСА_5 загальною площею 103,3 кв.м. та житловою площею 70,6 кв.м. і родина ОСОБА_8 , і ОСОБА_6 прийняли спільне рішення про поділ цієї квартири на два окремі об`єкти нерухомого майна, тобто дві самостійні квартири з окремими виходами на сходову клітину.

Станом на 2005 рік згідно з п.п.10 п.«б» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали делеговані повноваження, у тому числі облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Згідно з п.6.1 чинного на той час Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. N 7/5, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки, а також у разі виділення окремого будинку зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель).

Згідно з Висновком про розділ квартири АДРЕСА_6 на самостійні квартири, складеним КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 21 жовтня 2005 р. (оригінал зберігається в матеріалах інвентаризаційної справи № 447 пр стр 118 в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості»), в результаті розділу за згодою всіх співвласників утворюється дві самостійні квартири:

1) квартира АДРЕСА_5 , що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 30,5 кв.м, загальною площею 61,1 кв.м, що належить, в рівних частках кожному, гр.гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 в одній цілій частині від знов утвореної квартири;

2) квартира АДРЕСА_7 , що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 24,6 кв.м., загальною площею 41,7 кв.м, що належить ОСОБА_6 в одній цілій частині від знов утвореної квартири.

Тобто за спільною згодою усіх співвласників при влаштуванні окремих входів на сходову клітину відбулася незначна зміна у площах квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 у порівнянні з даними технічного паспорту станом на 14 червня 2002 р., а саме: площа квартири ОСОБА_8 збільшилися з 56,9 кв.м до 61,1 кв.м, а площа квартири ОСОБА_10 зменшилась з 46,4 кв.м до 41,7 кв.м.

Згодом Розпорядженням відповідача - Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за № 3254 від 09 листопада 2005 р. було затверджено акт державної приймальної комісії від 19 вересня 2005 р. про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією об`єкту частини комунальної квартири АДРЕСА_5 , з виділенням в самостійну квартиру, а також присвоєно АДРЕСА_8 прийнятій в експлуатацію двокімнатній квартирі загальною площею 41,7 кв.м, в тому числі житлова 24,6 кв.м, власником якої в цілому є гр. ОСОБА_6 .

Цим же Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3254 від 09 листопада 2005 р. було доручено КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» видати гр.. ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Вищевказане Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3254 від 09 листопада 2005 р. стосувалося лише ОСОБА_6 , у ньому взагалі не згадується решта частин квартири спільного заселення й інші її співвласники та відповідно не вирішується питання документального оформлення статусу окремої самостійної квартири, що фактично утворилася внаслідок поділу та належить у рівних частках сім`ї ОСОБА_8 (по кожному).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 та відповідно батько ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (доказом чого є копія Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 14 вересня 2015 р., виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції), і ОСОБА_1 звернулася до Другої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом і видачу їй свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно частку ОСОБА_4 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 (доказом чого є копія заяви від 27 січня 2016 р. № 58, оригінал зберігається в матеріалах спадкової справи № 20/2016). В свою чергу, її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви від 27 січня 2016 р. № 59 та від 27 січня 2016 р. № 60 про відмову від часток спадкового майна, що залишилось після смерті їхнього батька ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 . Даний факт встановлений вищезгаданим Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11 липня 2017 р. у цивільній справі № 522/8726/16-ц, а відтак в силу ст.82 ЦПК не потребує доказування у даній справі.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак на момент смерті ОСОБА_4 згідно із Свідоцтвом про право власності на житло від 15 серпня 2002 р. його частка у праві власності на спірну квартиру становила 551/4000 частину, а згідно з останньою технічною інвентаризацією, що проводилась за життя спадкодавця (14 червня 2002 р.), загальна площа квартири АДРЕСА_5 становила 103,3 кв.м., а житлова площа 70,6 кв.м.

У зв`язку із цим державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори Абараджи К.Г. видала ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 листопада 2017 р. (зареєстровано в реєстрі за № 3-1636) на частку спадкодавця ОСОБА_4 у праві власності на спірну квартиру, керуючись саме тими правовстановлюючими і технічними документами, які були чинні на момент смерті спадкодавця, - Свідоцтвом про право власності на житло від 15 серпня 2002 р. та Технічним паспортом на дану квартиру, складеним Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості станом на 14 червня 2002 р.

Відтак у вищезгаданому Свідоцтві про право на спадщину за законом від 09 листопада 2017 р. № 3-1636 зазначено розмір успадкованої позивачкою ОСОБА_1 частки у праві власності на спірну квартиру 551/4000, а також її загальна площа 103,3 кв.м та житлова площа 70,6 кв.м.

Разом із тим, як зазначено у ст.364 ЦК, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Факт припинення права спільної часткової власності на квартиру спільного заселення у ОСОБА_6 встановлено судовим рішенням у цивільній справі № 522/8726/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Другої Одеської державної нотаріальної контори, за участі третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та спадкоємця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , а відтак не потребує доказування в силу ст.82 ЦПК, а саме: вищезгаданим Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11 липня 2017 р.

Отже, внаслідок виділу частки ОСОБА_6 у самостійну квартиру у 2005 році право спільної часткової власності (у частках 449/1000 та 551/1000) припинилося, і після цього квартира АДРЕСА_5 має загальну площу 61,1 кв.м, житлову площу 30,5 кв.м і є об`єктом права спільної часткової власності для наступних осіб і в наступних частках:

- частина належить позивачці ОСОБА_1 - на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2002 р. та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 листопада 2017 р. № 3-1636. Як встановлено у Рішенні Приморського районного суду м.Одеси від 11 липня 2017 р. у цивільній справі № 522/8726/16-ц, яке в силу ст.82 ЦПК має преюдиційне значення для даної справи, частка ОСОБА_4 у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , розмір якої згідно із Свідоцтвом про право власності на житло від 15 серпня 2002 р. становить (551/4000) частину, увійшла до складу спадщини, яка була прийнята позивачкою ОСОБА_1 і від якої, в свою чергу, відмовилися треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- частина належить позивачеві ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2002 р.;

- частина належить позивачці ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2002 р.

Влітку 2017 р. позивачкою ОСОБА_1 було ініційовано проведення поточної технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_2 . Згідно з Технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , складеним КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» станом на 13 липня 2017 р. (тобто вже після виділу частки ОСОБА_6 у самостійну квартиру і після смерті спадкодавця ОСОБА_4 ), загальна площа квартири АДРЕСА_5 становить 61,1 кв.м, житлова площа - 30,5 кв.м, що також відповідає обмірам, наведеним у Висновку про розділ квартири АДРЕСА_6 на самостійні квартири, складеним КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 21 жовтня 2005 р.

Тобто наразі має місце невідповідність відомостей щодо технічних характеристик квартири АДРЕСА_2 і розміру часток її співвласників у правовстановлюючих документах та документах технічної інвентаризації.

Однак за період з 2005 по 2023 рр. суттєво змінилося чинне законодавство, яке регулює питання оформлення права власності на нерухоме майно у разі його поділу чи виділу частки, що унеможливлює для позивачів приведення правовстановлюючих документів у відповідність до дійсних технічних характеристик квартири у позасудовому порядку.

Зокрема, п.п.4 п.І Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 р. внесено зміни до підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , а саме: слова "та реєстрація" виключено, внаслідок чого виконавчі органи сільських, селищних, міських рад втратили делеговані їм повноваження з реєстрації відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності і наразі вправі здійснювати лише облік таких об`єктів.

В свою чергу, згідно з п.3 Наказу Мінюсту «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 14 грудня 2012 р. № 1844/5 з 01 січня 2013 р. втратило чинність вищезгадане Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. N 7/5, пункт 6.1 якого передбачав оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Через відсутність будь-яких претензій та спорів щодо квартири АДРЕСА_5 у власників виділеної квартири АДРЕСА_5 співвласниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 у 2018 р. звернулась до Приморського районного суду м.Одеси за правилами окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту виділу частки у розмірі 551/1000 у праві спільної власності у квартирі спільного заселення в окрему квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 61,1 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м.

Однак Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21 серпня 2019 р. у справі № 522/2576/18 (провадження №2/522/486/19) вищевказану заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду, роз`яснено заявниці, що вона має право звернутись до суду за захистом своїх прав, подавши позов про визнання права власності на загальних підставах. Також в Ухвалі Приморського районного суду м.Одеси від 21 серпня 2019 р. у справі № 522/2576/18 зазначено, що в порядку окремого провадження не підлягають розгляду заяви щодо встановлення належності прав на майно чи його частини.

Разом із тим, згідно з п.54 нині чинного Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, утворене у результаті поділу іншого нерухомого майна чи виділу в натурі частки з іншого нерухомого майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки, подається договір про поділ спільного майна чи відповідно договір про виділ у натурі частки із спільного майна або рішення суду.

Укласти договори про поділ/виділ позивачі не можуть, оскільки померли два колишні співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , а спадкоємець ОСОБА_11 ОСОБА_7 успадкував не частку у квартирі спільного заселення, а окрему квартиру АДРЕСА_2 , утворену внаслідок поділу квартири АДРЕСА_5 , тобто відсутній предмет поділу.

Оскільки кінцева мета позивачів зареєструвати право власності на належну їм квартиру як на самостійний об`єкт (а не квартиру спільного заселення), однак при цьому з незалежних від них причин вони не можуть ні оформити свідоцтво про право власності на цю квартиру, ні укласти договори про її поділ/виділ, єдиним доступним для них варіантом є рішення суду.

Відповідач Приморська районна адміністрація Одеської міської ради у своєму відзиві заперечує проти позову, посилаючись на застосування позовної давності, неналежного відповідача та ту обставину, що право власності на квартиру позивачів вже зареєстровано, а отже, не потребує визнання.

Як зазначено в ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи заслуговують на увагу висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 4 липня 2018 р. у справі № 653/1096/16-ц (проваження № 14-181 цс 18), а саме:

- «до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення»;

- « негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном»;

- «визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду»;

- «враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку».

У даному випадку позов відповідає усім ознакам негаторного:

1) спірне нерухоме майно безперервно перебуває у володінні позивачів з 12 листопада 1976 р., що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті ОСОБА_1 , на момент звернення з позовом до суду і до цього часу позивачі не позбавлені права володіння квартирою АДРЕСА_5 ;

2) право власності позивачів на спірну квартиру зареєстровано, однак державна реєстрація права власності була здійснена щодо частки у розмірі 551/1000 у праві спільної власності на квартиру спільного заселення загальною площею 103,3 кв.м;

3) відповідач Приморська районна адміністрація Одеської міської ради при поділі у 2005 році квартири спільного заселення АДРЕСА_5 загальною площею 103,3 кв.м на дві самостійні квартири - АДРЕСА_2 площею 41,7 кв.м та АДРЕСА_2 площею 61,1 кв.м оформив правовстановлюючі документи лише на одну з новоутворених квартир квартиру АДРЕСА_2 . Друга з новоутворених квартир квартира АДРЕСА_2 площею 61,1 кв.м юридично продовжила існувати в статусі частки у праві спільної часткової власності у розмірі 551/1000 у праві власності на квартиру загальною площею 103,3 кв.м;

4) не будучи позбавленими права володіння спірною квартирою, фактично володіючи нею, позивачі мають перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження даним нерухомим майном, оскільки:

- квартири АДРЕСА_3 юридично більше не існує (згідно з Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3254 від 09 листопада 2005 р.), в той час як згідно з правовстановлюючими документами позивачі зазначені власниками частки у праві власності на неіснуючу квартиру спільного заселення (Свідоцтво про право власності на житло від 15 серпня 2002 р. та Свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 листопада 2017 р.);

- через зміни у законодавстві відповідач на даний час не має повноважень щодо видачі позивачам нового свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 площею 61,1 кв.м замість свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2002 р. на частку у розмірі 551/1000 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 ;

- згідно зі ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться також на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 6 березня 2018 року у справі N 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 р. у справі № 653/1096/16-ц, допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

У Постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки, цитуємо: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3))».

Що стосується доводів Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо заміни неналежного відповідача, то вони не заслуговують на увагу. Адже у позовній заяві на першій сторінці зазначено відповідача у справі - Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303264), саме ця юридична особа видала Розпорядження за № 3254 від 09 листопада 2005 р. (про що зазначено на бланку цього документа та відбитку печатки), яким, в свою чергу, було затверджено акт державної приймальної комісії від 19 вересня 2005 р. про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією об`єкту частини комунальної квартири АДРЕСА_5 , з виділенням в самостійну квартиру, а також присвоєно АДРЕСА_8 прийнятій в експлуатацію двокімнатній квартирі загальною площею 41,7 кв.м, в тому числі житлова 24,6 кв.м, власником якої в цілому є гр. ОСОБА_6 .

Дійсно, у тексті позовної заяви було допущено описку замість «Приморська районна адміністрація» було зазначено «Приморська державна адміністрація» в контексті автора вищевказаного Розпорядження за № 3254 від 09 листопада 2005 р.

Однак ця описка спростовується текстом Розпорядження за № 3254 від 09 листопада 2005 р. і жодним чином не змінює суб`єктного складу спору.

Належним відповідачем у даній справі є саме Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, оскільки саме Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3254 від 09 листопада 2005 р. було створено правову невизначеність щодо статусу квартири АДРЕСА_5 . Ця правова невизначеність триває у часі, тобто правопорушення є триваючим, а відтак до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ЦК про позовну давність.

Стосовно доводів відповідача про відмову у позові з огляду на те, що право власності на квартиру, що становить предмет спору у даній справі, вже зареєстровано, а відтак не потребує додаткового визнання, слід зазначити наступне.

Видаючи Розпорядження за № 3254 від 09 листопада 2005 р., відповідач повинен був вирішити питання про визнання права власності і видачу нових правовстановлюючих документів на обидві новоутворені внаслідок поділу квартири квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_5 .

Адже, як зазначено у Постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року справа № 2-48/11 (ч.4 ст.263 ЦПК), «ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Виділивши у власність позивачам частину спірного домоволодіння, суд не зазначив в рішенні яка частка виділяється відповідачам. Загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін. Правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-4цс14)».

Натомість Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3254 від 09 листопада 2005 р. було доручено КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» видати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 лише гр. ОСОБА_6 .

Тобто вищевказане Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3254 від 09 листопада 2005 р. стосувалося лише ОСОБА_6 , у ньому взагалі не згадується решта частин квартири спільного заселення й інші її співвласники та відповідно не вирішується питання документального оформлення статусу окремої самостійної квартири, що фактично утворилася внаслідок поділу та належить у рівних частках сім`ї ОСОБА_8 (по кожному).

При цьому при обранні способу захисту у даному випадку позивачі виходили з наступного:

1) визнання незаконним і скасування Розпорядження Приморської районної адміністрації № 3254 від 09 листопада 2005 р. не призведе до поновлення прав позивачів, а лише створить правову невизначеність для власників новоутвореної внаслідок поділу квартири АДРЕСА_5 ;

2) такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме: видати розпорядження, на підставі якого видати позивачам нове свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 як на самостійний об`єкт загальною площею 61,1 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м (а не частку у квартирі спільного заселення загальною площею 103,3 кв.м), - не може вважатися ефективним способом захисту, адже на даний час внаслідок змін у законодавстві Приморська районна адміністрація Одеської міської ради більше не має повноважень щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Зокрема, п.п.4 п.І Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 р. було внесено зміни до підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , а саме: слова "та реєстрація" виключено, внаслідок чого виконавчі органи сільських, селищних, міських рад втратили делеговані їм повноваження з реєстрації відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності і наразі вправі здійснювати лише облік таких об`єктів. В свою чергу, згідно з п.3 Наказу Мінюсту «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 14 грудня 2012 р. № 1844/5 з 01 січня 2013 р. втратило чинність Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. N 7/5, пункт 6.1 якого передбачав оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

3) як зазначено у ст..27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Як зазначено у п.54 нині чинного Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, утворене у результаті поділу іншого нерухомого майна чи виділу в натурі частки з іншого нерухомого майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки, подається договір про поділ спільного майна чи відповідно договір про виділ у натурі частки із спільного майна або рішення суду.

При вирішенні даної справи заслуговують на увагу висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 16 листопада 2022 у справі № 911/3135/20 та у Постанові від 08 лютого 2022 р. у справі № 209/3085/20, а саме: «якщо особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту».

Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 р. у справі № 488/2807/17 та у Постанові Великої Палати Верховного суду від 12 червня 2019 р. у справі № 487/10128/14-ц зазначено, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Оскільки позови про визнання права власності не пов`язані з конкретними порушеннями правомочностей власника і зумовлені триваючим порушенням з боку третіх осіб, на них, як і на негаторні позови, не поширюється позовна давність.

При винесенні рішення за позовами про визнання права власності суд лише констатує факт належності спірного майна певній особі, визнаючи її власником. Саме рішення несе захисну функцію.

У даному випадку у позивачів не виникає право власності на квартиру АДРЕСА_6 на підставі рішення суду, це право існує з 15 серпня 2002 р., однак судове рішення у даній справі констатує факт набуття цією квартирою статусу самостійного об`єкту після виділу з квартири спільного заселення площею 103,3 кв.м квартири АДРЕСА_2 на підставі Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3254 від 09 листопада 2005 р.

Згідно з Технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , складеним КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» станом на 13 липня 2017 р. (тобто вже після виділу частки ОСОБА_6 у самостійну квартиру АДРЕСА_2 і після смерті співвласника ОСОБА_4 ), загальна площа самостійного об`єкту - квартири АДРЕСА_5 - становить 61,1 кв.м, житлова площа - 30,5 кв.м.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223,ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України;

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 61,1 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м, (що утворилася внаслідок виділу частки у розмірі 551/1000 у праві спільної власності у квартирі спільного заселення в окрему квартиру АДРЕСА_5 ), яка належить:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_2 ) частина на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2002 р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 162722 від 15 серпня 2002 р., та частина на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 листопада 2017 р. № 3-1636, виданого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Абараджи К.Г. (зареєстровано в реєстрі за № 3-1636);

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_3 ) - частина на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2002 р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 162722 від 15 серпня 2002 р.;

- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІН НОМЕР_4 ) - частина на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 2002 р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 162722 від 15 серпня 2002 р.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.06.2023 року.

Суддя

08.06.2023