Ухвала

від 13.06.2023 по справі 710/776/23

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №710/776/23

Номер провадження 2-з/710/15/23

УХВАЛА

про забезпечення позову

13.06.2023 м. Шпола

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Сивокінь С.С., розглянувши заяву першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ

12.06.2023 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла цивільна справа за позовом прокурора Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лебединська аграрна компанія» про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

13.06.2023 року до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла заява від першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури про забезпечення позову в якій міститься прохання: заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, в тому числі державним реєстраторам Центрів надання адміністративних послуг, здійснити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,6743 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 7125783600:03:001:0628, розташовану в адміністративних межах Лебединської сільської ради Шполянського району, Черкаської області (на даний час територія Шполянської об`єднаної територіальної громади), що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки російської федерації, адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2018, номер відомостей про речове право: 28645880, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1679740371257.

В обґрунтування заяви зазначено, що Звенигородською окружною прокуратурою до Шполянського районного суду Черкаської області подано позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

За обставинами справи, які зазначені у позовній заяві, Звенигородською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в ході опрацювання відомостей щодо законності використання іноземцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Шполянської об`єднаної територіальної громади (далі Шполянська ОТГ) встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та за останніми відомими даними проживає в АДРЕСА_1 .

На підставі державного акту на право власності на землю, серія та номер І-ЧР № 025379, виданого 11.02.2002 на підставі рішення Лебединської сільської ради від 30.11.2001 № 34 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 404, свідоцтва про шлюб, серія та номер: б/н, виданого 20.03.1998 РАЦС м. Сургут, Російська Федерація, ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 3,6743 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7125783600:03:001:0628, яка розташована в адміністративних межах Лебединської сільської ради Шполянського району, Черкаської області (на даний час територія Шполянської об`єднаної територіальної громади).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право власності підлягає державній реєстрації.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,6743 га з кадастровим номером 7125783600:03:001:0628 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2018, номер відомостей про речове право: 28645880.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22Земельного кодексу Українинабуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимогстатті 130цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 145 цього Кодексувстановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Відповідно до ч.1, 2ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянину України.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме - така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації. Відповідно до листів Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 31.03.2023 № 7101.3-2642/71.1-23 (на запит прокуратури від 23.03.2023 № 50-722вих-23) та від 24.04.2023 № 7101.6-3407/71.1-23 (на запит прокуратури від 18.04.2023 № 15/1-354вих-23) ОСОБА_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документована.

У зв`язку з вищезазначеним, вказана вище земельна ділянка не може перебувати у власності відповідачки.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземкою, упродовж року після набуття та реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 2018 до цього часу) не відчужила її, - є підстави для її конфіскації.

У даному випадку предметом спору є припинення права власності на земельну ділянку площею 3,6743 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7125783600:03:001:0628, розташовану на території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Отже, предмет спору у цій справі нерозривно пов`язаний та безпосередньо стосується нерухомого майна, щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову.

Оскільки відповідачка 25.10.2017 через представника за дорученням - ОСОБА_3 передала спірну земельну ділянку в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕБЕДИНСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» строком на 21 рік, а отже є зацікавленою в одержанні доходу від використання землі, існує імовірність спроб відчуження нею земельної ділянки до вирішення спору у цій справі, що може ускладнити в подальшому виконання судового рішення.

Ураховуючи встановлені обставини, позивач вважає, що накладення заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки буде співмірним із заявленими позовними вимогами та підлягає застосуванню судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та здійснення ефективного захисту прав останнього.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з п.п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до положень ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 504/1028/16-ц (провадження № 61-46750св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Судом установлено,що предметомспору уданому випадку є припинення права власності на земельну ділянку площею 3,6743 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7125783600:03:001:0628, розташовану на території Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Отже, предмет спору у цій справі нерозривно пов`язаний та безпосередньо стосується нерухомого майна, щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову.

Ураховуючи доводи заяви та надані на їх підтвердження документи, суд вважає що між сторонами дійсно виник спір. Обґрунтованість вимог позивача та наявність або відсутність підстав для їх задоволення підлягає встановленню під час судового розгляду.

Ураховуючи встановлені обставини, в межах заяви про забезпечення позову, суд вважає, що накладення заборони здійснення будь яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки, буде співмірним із заявленими позовними вимогами та підлягає застосуванню судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та здійснення ефективного захисту прав останнього.

При цьому суд, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що тимчасове обмеження прав ОСОБА_1 у зазначений вище спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до неї позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав значно ускладнить ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та спонукатиме до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення прав.

За викладених обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст.149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури про забезпечення позову, задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, в тому числі державним реєстраторам Центрів надання адміністративних послуг, здійснити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,6743 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 7125783600:03:001:0628, розташовану в адміністративних межах Лебединської сільської ради Шполянського району, Черкаської області (на даний час територія Шполянської об`єднаної територіальної громади), що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки російської федерації, адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2018, номер відомостей про речове право: 28645880, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1679740371257.

На підставі ч. 1 ст.157ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя С.С. Сивокінь