Рішення

від 13.03.2023 по справі 758/11760/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11760/21

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

13 березня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Рибалки Ю. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Наливайко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Компанія «Гренд Веллі Фортіфаєрз Лімітед» про визнання припиненими трудових відносин, внесення змін до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Компанія «Гренд Веллі Фортіфаєрз Лімітед», в якому просить суд: 1)визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна» (ідентифікаційний код 38106278, місцезнаходження: вулиця Верхній Вал, будинок 4-А, місто Київ, 04071) та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна» Амельченковим Іваном Сергійовичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням з 19 червня 2020 року; 2) зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код: 37401206, місцезнаходження: вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, місто Київ, 01010) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), як директора за сумісництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна» (ідентифікаційний код 38106278, місцезнаходження: вулиця Верхній Вал, будинок 4-А, місто Київ, 04071).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що згідно Протоколу № 1 Засідання Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ УКРАЇНА» (надалі за текстом - Товариство) від 19 березня 2012 року Позивача, ОСОБА_1 , було призначено на посаду Директора Товариства за сумісництвом. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (в редакції Закону, що діяла на дату призначення Позивача директором Товариства за сумісництвом) відомості про те, що Позивач являється керівником (директором) Товариства внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту Реєстр). За Наказом № 1 від 01.06.2012 Позивач приступив до виконання обов`язків директора Товариства за сумісництвом.

Єдиним Засновником (Учасником) ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» є Компанія 'ТРЕНД ВЕЛЛІ ФОРТІФАЄРЗ ЛІМІТЕД", місцезнаходження: 486, Мейн Стріт Е, а/с 726, Кембридж, Онтаріо N1R 5W6, Канада, що є нерезидентом України.

На даний час єдиний Учасник Товариства, Компанія "ТРЕНД ВЕЛЛІ ФОРТІФАЄРЗ ЛІМІТЕД", не займається та не опікується своїм підприємством, не здійснює будь-яку виробничу та комерційну діяльність, а ні з метою задоволення суспільних потреб, а ні в отриманні прибутку, як це вказано у п 5.2 Статуту Товариства, найманих працівників не має.

Як наслідок, Позивач втратив матеріальну, економічну та будь яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді Директора в ТОВ "ЕВФ УКРАЇНА". На зв`язок Засновник (єдиний Учасник) ТОВ "ГВФ УКРАЇНА" не виходить, на листи не відповідає, тобто своєю бездіяльністю перешкоджає вільному (прямому) звільненню Позивача з посади директора за сумісництвом за власним бажанням (відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю), що є причиною звернення до суду.

Відповідно до п. 12.4.3. Статуту Товариства припинення повноважень Позивача, як директора Товариства за сумісництвом, належить до компетенції Загальних зборів Учасників Товариства. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: «У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.». 05 червня 2020 р. на юридичну адресу єдиного Учасника Товариства Позивачем було надіслано відповідний пакет документів щодо свого звільнення за власним бажанням, а саме: повідомлення про прийняття рішення про звільнення Позивача з посади директора Товариства за сумісництвом за власним бажанням в порядку, передбаченому ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України; заява на звільнення за власним бажанням та вимога про проведення позачергових Загальних зборів Учасників Товариства,. Документи були направлені кур`єрською службою, компанією AT «ДХЛ Інтернешнл Україна», що займається доставкою ділової міжнародної пошти, що підтверджується авіа накладною № 1632645534 від 10.06.2020 року та фіскальним чеком № 3000785655 від 10.06.2020 року. 15.06.2020 року Позивачем отримано лист підтвердження вручення документів адресату 12.06.2020 року о 11:47:14. Фактично, з 19.06.2020 року, Позивач припинив повноваження директора ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» за сумісництвом відповідно до Наказу № 18 від 05.06.2020 року «Про звільнення ОСОБА_2 » та будь-яких рішень по діяльності Товариства в подальшому не приймав. Позивачем Заява від 05.06.2020 року про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 не відкликалась.

29.10.2020 року, Позивач звернувся до Відповідача 2, Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, з заявою про неможливість вплинути на засновників ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» щодо подання змін з приводу звільнення його як директора ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» та з проханням внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо звільнення Позивача, ОСОБА_1 , з посади директора ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» відповідно до ст. 38 КЗпП України з 19.06.2020 року та виключити ОСОБА_1 з зазначеного реєстру як керівника ТОВ «ГВФ УКРАЇНА».

Проте, Позивачу Державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Павленко І.М. було відмовлено у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та видано Рішення про відмову від 30.10.2020 року (код 188998499634), оскільки одним із документів, який має бути поданий державному реєстратору, є саме рішення (протокол) загальних зборів про зміну керівника.

Невнесення Відповідачем 2 відповідних змін про звільнення з посади директора ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру свідчить про те, що Позивач продовжує вважатись керівником Товариства.

Відповідно вищезазначеному, ТОВ «ГВФ Україна» своєю бездіяльністю, порушило трудові права Позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. Тому Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05.01.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «ГВФ УКРАЇНА», Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відзив у встановлений строк не подали, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

19.03.2012 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора за сумісництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ УКРАЇНА», ідентифікаційний код 38106278, місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 41, відповідно до протоколу № 1 засідання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ УКРАЇНА» від 19.03.2012 року, про що було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.06.2012 року був виданий наказ №1 про вступ позивача на посаду директора товариства.

08.06.2020 року позивачем було написано заяву про звільнення з займаної посади директора товариства, за власним бажанням, у зв`язку з тим, що товариство фактично не здійснювало свою господарську діяльність.

05 червня 2020 р. на юридичну адресу єдиного Учасника Товариства Позивачем було надіслано відповідний пакет документів щодо вільнення за власним бажанням, а саме: повідомлення про прийняття рішення про звільнення Позивача з посади директора Товариства за сумісництвом за власним бажанням в порядку, передбаченому ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України; заява на звільнення за власним бажанням та вимога про проведення позачергових Загальних зборів Учасників Товариства,. Документи були направлені кур`єрською службою, компанією AT «ДХЛ Інтернешнл Україна», що займається доставкою ділової міжнародної пошти, що підтверджується авіа накладною № 1632645534 від 10.06.2020 року та фіскальним чеком № 3000785655 від 10.06.2020 року. 15.06.2020 року Позивачем отримано лист підтвердження вручення документів адресату 12.06.2020 року о 11:47:14. Фактично, з 19.06.2020 року, Позивач припинив повноваження директора ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» за сумісництвом відповідно до Наказу № 18 від 05.06.2020 року «Про звільнення ОСОБА_2 » та будь-яких рішень по діяльності Товариства в подальшому не приймав. Позивачем Заява від 05.06.2020 року про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 не відкликалась.

29.10.2020 року, Позивач звернувся до Відповідача 2, Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, з заявою про неможливість вплинути на засновників ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» щодо подання змін з приводу звільнення його як директора ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» та з проханням внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо звільнення Позивача, ОСОБА_1 , з посади директора ТОВ «ГВФ УКРАЇНА» відповідно до ст. 38 КЗпП України з 19.06.2020 року та виключити ОСОБА_1 з зазначеного реєстру як керівника ТОВ «ГВФ УКРАЇНА».

Проте, Позивачу Державним реєстратором Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Павленко І.М. було відмовлено у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та видано Рішення про відмову від 30.10.2020 року (код 188998499634), оскільки одним із документів, який має бути поданий державному реєстратору, є саме рішення (протокол) загальних зборів про зміну керівника.

Отже позивачем підтверджено, що прийняття рішення із питань його звільнення з займаної посади директора та державна реєстрація відповідних змін виявилися неможливими, у зв`язку з відсутністю рішення (протоколу) загальних зборів про зміну керівника.

19.06.2020 року позивачем було видано наказ № 18, про його звільнення з посади директора товариства з 19.06.2020 року на підставі статті 38 КЗпП України.

Відтак 19.06.2020 року позивач фактично припинив свої повноваження директора Товариства, однак загальні збори учасників товариства як уповноважений орган не вчинили будь-яких дій, щодо призначення нового керівника товариства та не вчинили дій щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у зв`язку зі звільненням позивачки.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є й право бути звільненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом п. 4 ч. 1 cт. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено умови розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, зокрема визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Разом із тим, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що позивач є керівником товариства і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якого позивач, як виконавчий орган товариства, має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.

Відповідно до ст. 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 30 та ч. 3 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства». Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

Судом встановлено, що позивачем, як виконавчим органом товариства, було вжито заходи, передбачені ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зокрема дотримано порядок скликання загальних зборів.

Крім того, позивачка дотрималася вимог п. 8.8 та 8.9 Статуту товариства, щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема:

«8.8. Скликання загальних зборів учасників.

8.8.1. Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених Законом або Статутом Товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу Товариства»…

«8.9. Порядок скликання загальних зборів учасників товариства.

8.9.1. Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства.

8.9.2. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

8.9.3. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або таке повідомлення може здійснюватися засобами зв`язку: електронна пошта, смс-повідомлення, месенджери тощо.. Виконавчий орган на власний розсуд обирає спосіб повідомлення. Всі способи зв`язку є рівнозначними.

8.9.4. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін».

За змістом вищевказаних положень законодавства, праву керівника товариства на звільнення за власним бажанням, кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори, розглянути заяву про звільнення керівника товариства та створення нового виконавчого органу.

Ухвалюючи рішення у справах, пов`язаних із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю, Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 зазначено, що встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755-IV від 15.05.2003 року, врегульовано порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

За приписами ч. 1 ст. 25 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;

3) рішень, прийнятих Міністерством юстиції України, його територіальними органами відповідно до статті 34 цього Закону.

Згідно висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/7164/19 для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що бездіяльність відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ УКРАЇНА» щодо своєчасного здійснення реєстраційних дій і внесення змін до Єдиного державного реєстру про звільнення позивача з посади директора призводить до того, що відомості про позивача як про керівника юридичної особи досі містяться в реєстрі і не відображають факт припинення трудових відносин між товариством і позивачем, що призводить до порушення прав та інтересів позивачки.

За приписами ч. 2 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Недосконалість національного законодавства та прогалини в правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист її порушених прав в обраний нею спосіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17, викладено правову позицію, згідно з якою особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відображенні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.75 року у справі «Голден проти Сполученого королівства»).

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтею 43 Конституції України, статтями ст. 28, 29, 30, 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», статтею 38 Кодексу законів про працю України, статтями 4, 10, 12, 32, 81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Компанія «Гренд Веллі Фортіфаєрз Лімітед» про визнання припиненими трудових відносин, внесення змін до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - задовольнити в повному обсязі.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна» (код ЄДРПОУ 38106278, 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-А) припиненими з 19 червня 2020 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна» (код ЄДРПОУ 38106278, 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-А).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 816,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;

відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГВФ Україна»: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-А, код ЄДРПОУ 38106278;

відповідач 2 - Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, 01010, м. Київ, М. Омеляновича-Павленка, буд. 15, код ЄДРПОУ 37401206;

третя особа - Компанія «Гренд Веллі Фортіфаєрз Лімітед»: 486, Канада, Кеибридж, Онтаріо, Мейн Стріт Е, а/с 726, NIR 5W6.

Суддя Ю. В. Рибалка