Ухвала

від 13.06.2023 по справі 731/357/23

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 731/357/23

Провадження 1-кп/731/34/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року смт.Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023275420000242 від 23 травня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця с. Журавка Прилуцького району Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, маючого середню-спеціальну освіту, одруженого, неповнолітні діти на утриманні відсутні, не маючого статусу особи з інвалідністю чи учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2023 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023275420000242 від 23 травня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, оскільки він на земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером №7421182000:01:000:0137, яка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії №ЧН027587 від 06 серпня 2004 року, належить йому на праві приватної власності, достовірно знаючи про заборону використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням, діючи умисно, ігноруючи вимоги ст. 91 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель», у 2005 року, самовільно, без виготовлення документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, без отримання спеціального дозволу на зняття, зберігання та використання ґрунтовного покриву (родючого шару ґрунту), умисно, за допомогою спеціальної техніки на частині вказаної земельної ділянки, штучно створив водойму площею 18,5м х 10м, чим порушив структуру ґрунту, що проявляється у знятті та перенесенні ґрунтового покриву (поверхневого шару ґрунту).

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 звернувся з клопотанням про його звільнення від кримінальної відповідальності у межах даного кримінального провадження, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З`ясувавши позиції учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд зважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до обвинувального акту, кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 254 КК України, як безгосподарське використання земельної ділянки, що спричинило порушення структури ґрунту.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК України, є кримінальним проступком, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов`язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд бере до уваги, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до обвинувального акту, мали місце у 2005 році. При цьому, суд зважає, що дане кримінальне провадження на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду не зупинялось, тому відповідний перебіг строку давності не переривався та не зупинявся у встановленому законом порядку.

Таким чином, беручи до уваги перебіг строку давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, який складає три роки, та момент розгляду судом даного кримінального провадження, наявні правові підстави для висновку щодо закінчення вказаних строків.

Згідно ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині 2 статті 44 КК України зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

У відповідності з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23 грудня 2005 року особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин викладених в обвинувальному акті, порушення мало місце у 2005 році, відтак на час судового розгляду справи сплинув, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим суд, за наявності відповідного клопотання та згоди обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав та відсутність підстав для перериву перебігу давності, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлено. Запобіжні заходи застосовані не були.

Витрати, пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. 174, 284-289, 314, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо звільняється від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, задовольнити.

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 254 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №12023275420000242 від 23 травня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, закрити.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1