Постанова

від 13.06.2023 по справі 130/1838/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/1838/22

Провадження № 22-ц/801/1270/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 рокуСправа № 130/1838/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Копаничук С.Г.,

суддів: Голоти Л. О. Денишенко Т. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шепеля К. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» про стягнення заборгованості з орендної плати,

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Поділля Агропродукт» про стягнення заборгованості з орендної плати. Позовні вимоги мотивовано тим, що 16 липня 2012 року між позивачем та ПАТ «Райз-Максимко» було укладено договір оренди належної позивачу на праві власності земельної ділянки площею 3,0864 га, з кадастровим номером 7123481400:02:001:0566. Згідно з додатковою угодою від 02 січня 2018 року до договору оренди ТОВ «Поділля Агропродукт» прийняло на себе права та обов`язки орендаря, передбачені договором оренди, змінено умови договору щодо розміру орендної плати та продовжено строк оренди до 23 липня 2022 року. ТОВ «Поділля Агропродукт» за 2021 рік нараховано ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 16829,18 грн. однак, орендна плата за 2021 рік їй не виплачувалась, а 19 жовтня 2022 року відповідач здійснив перерахунок коштів в сумі 12497,47 грн орендної плати. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь 4331,71 грн боргу з орендної плати за договором оренди землі, 395,49 грн пені, 2860,95 грн інфляційних витрат, 380,32 грн трьох процентів річних у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання з орендної плати.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги відомості про видачу сільськогосподарської продукції, які на його думку, містять ознаки підробки.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 квітня 2023 року, вищевказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,0864 га, що розташована у землях Черкаської області Монастирищенського району Долинківської сільської ради (за межами населеного пункту), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 6).

16 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райз-Максимко» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,0864 га. строком на п`ять років. Орендна плата складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2804 грн. Відповідно до пункту 9 вказаного договору орендна плата може вноситись орендарем також у одній з форм та розмірів або натуральною формою або відробітковою формою (а.с. 7-8).

ОСОБА_1 (орендодавець) та ПАТ «Райз - Максимко» (орендар) та ТОВ «Поділля Агропродукт» (новий орендар) було укладено додаткову угоду б/н (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі б/н від 16 липня 2012 року (а.с. 11).

Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди, сторони домовились викласти пункт 5 основного договору в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 9% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 12610,53 грн за рік оренди».

Згідно з пунктом 4.2 додаткової угоди до договору оренди землі, сторони домовились викласти пункт 9 основного договору в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 140117 грн».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 17 серпня 2022 року, за 2021 рік, ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Поділля Агропродукт» кошти в сумі 4331,69 грн, з нарахованих 16829,18 грн. Сума невиплачених коштів за 2021 рік складає 12497,49 грн (а.с. 13).

Згідно розрахунку здійсненому позивачем, відповідач має заборгованість зі сплати їй орендної плати у розмірі 16829,18 грн, 395,49 грн - пені станом на 22 серпня 2022 року, 2860,95 грн - інфляційні витрати за період прострочення, та 380,32 грн - 3% річних від простроченої суми, а всього 20465,94 грн (а.с. 14).

Відповідно до наданого представником відповідача копії платіжного доручення № 69807030 від 19 жовтня 2022 року, ТОВ «Поділля Агропродукт» здійснило оплату орендної плати за договором оренди землі за 2021 рік, а ОСОБА_1 отримала на особистий рахунок суму 12497,47 грн (а.с. 44 на звороті).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 ст. 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі» , орендна плата за землюце платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У договорі оренди землі від 16 липня 2012 року, сторони узгодили, що орендна плата може сплачуватись у грошовій, натуральній або відробітковій формах.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Поділля Агропродукт» нарахувало та виплатило ОСОБА_1 орендну плату відповідно до договору оренди землі та додаткової угоди за 2021 рік в розмірі 21843,34 грн. Орендна плата вносилась відповідачем у грошовій та натуральній формі, шляхом передачі сільськогосподарської продукції, а саме 26 лютого 2021 року на суму 1050 грн грошова; 31 березня 2021 року на суми 3450 грн натуральна (ячмінь), 5560 грн натуральна (пшениця), 2456 грн натуральна (соняшник) та 6300 грн натуральна (кукурудза); 31 грудня 2021 року на суми 2794,47 грн та 323,87 грн утримання податків. Крім того, 19 жовтня 2022 року відповідачем здійснено виплату орендної плати в грошовій формі на суму 12497,47 грн (а.с. 44-50).

Доводи апеляційної скарги, про те, що надані відповідачем докази про сплату орендної плати містять ознаки підробки є безпідставними, оскільки не доведені позивачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції звернув увагу що, відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач не надав суду доказів, які беззаперечно свідчать про наявність заборгованості по орендній платі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницькоїобласті від18квітня 2023року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за позивачкою.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С.Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

Т. О. Денишенко