Рішення

від 05.06.2023 по справі 160/6435/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року Справа № 160/6435/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №408/32-00-07-01-03-29 від 28.12.2022 р. про накладення штрафу у розмірі 1040000,00 грн., яке прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про сплату штрафу є протиправним, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки винесене без ретельної перевірки всіх первинних документів і врахування всіх обставин під час проведення перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 року відкрито провадження у справі №160/6435/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

До позовної заяви позивачем додано заяву про виклик свідків.

За правилами ст. 92 КАС України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Тобто, процесуальними вимогами встановлені чіткі вимоги до заяви про виклик свідків, які є обов`язковими для врахування сторонами. При цьому, з аналізу наведеного вбачається, що така заява може бути подана у випадку розгляду справи з викликом сторін за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Розгляд цієї справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, позивач з клопотанням про розгляд справи в загальному провадженні з викликом сторін не звертався, а тому заява позивача про виклик свідків не підлягає задоволенню.

Суд також зазначає, що у разі недостатності отримання додаткових пояснень суд може за власною ініціативою викликати свідка, про якого повідомив відповідач та призначити справу дорозгляду у судовому засіданні.

21.04.2023 від Східного міждрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на наступне.

Підставами для проведення фактичної перевірки (вказано у наказі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.10.2022 №99-п на проведення фактичної перевірки ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс», зокрема може бути у разі отримання в установленому законодавством порядку інформація про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових робів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцихних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/абл масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Податкове законодавство не містить вимоги вказувати у наказі про проведення перевірки інформацію щодо порушення законодавства, яка стала підставою для прийняття цього наказу.

За нормами ст. 230 ПК України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідач наголошує, що обсяг скрапленого газу отриманий ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» протягом 2021 року від ТОВ «СП ГАЗ ЮГ» склав 567 тон, що встановлено згідно первинних документів, наданих у ході перевірки (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) та регістрів бухгалтерського обліку.

Отримання 567 тон підтверджено акцизними накладним, які складено постачальником газу скрапленого ТОВ «СП ГАЗ ЮГ».

Та зареєстровано у Єдиному державному реєстрі акцизних накладних. 567 тон газу скрапленого це є 1068913,7 літрів, приведених до температури +15*С, або 1068,9 куб. м. В акті перевірки на сторінці 3 та 7 зазначено інший об`єм -1605,565 куб.м. в зв`язку з технічною помилкою.

Акт звірки від 31.12.2021 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, який було підписано між підприємством і постачальником (ТОВ «СП ГАЗ ЮГ») про фактичний об`єм отриманого товару підприємством в межах передбаченого ліміту, тобто 999976,530 літрів у ході перевірки перевіряючим не надавався.

Через систему «Електронний суд» від відповідача 25.04.2023 до суду надійшли додаткові пояснення у справі щодо висновку експерта, доданого до позовної заяви.

За результатами проведеної судової будівельної технічної експертизи № 1388-02 від 16.03.2023 року у ході натурного візуального огляду зовнішніх та внутрішніх складових частин системи газопостачання об`єкту дослідження встановлено, що будь-яких додаткових врізок у існуючу мережу, які б могли свідчити про відбір газу із системи газопостачання, не встановлено. З наведеного випливає, що ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» використовує зріджений вуглеводневий газ виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання зрідженого вуглеводневого газу іншим особам. Кожна автоцистерна, яка доставляла зріджений вуглеводневий газ до підземних сховищ, укомплектована вимірювачем витрати газу (лічильником) у комплекті з механічним реєстратором та принтером. Вимірювач витрат газу є об`ємним механічним витратоміром для вимірювання кількості ЗВГ з газової автоцистерни газовозу. Такі самі прилади обліку встановлені в АГЗС, газових заправках, газових модулях.

Відповідач вважає, що даний висновок експерта не стосується справи, так зрозуміло, що ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» використовує зріджений вуглеводневий газ виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання зрідженого вуглеводневого газу іншим особам, а необладнання резервуару рівнеміром-лічильником та витратоміром лічильником стосується стаціонарного резервуару, а не пересувного складу (автоцистерни, вона повинна теж бути обладнана рівнеміром-лічильником та витратоміром лічильником). А головне ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» повинно було здійснити реєстрацію акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального, та обладнати 1 резервуар зареєстрованим рівнеміром-лічильником, а також обладнати 1 місце відпуску пального наливом з акцизного складу зареєстрованим витратоміром-лічильником, про що Позивач не обґрунтував причину не зареєстрованого акцизного складу та лічильників.

27.04.2023 судом отримано від позивача відповідь на відзив. Позивач підтверджує свою правову позицію і наполягає на тому, що проведення перевірки було протиправним. Наказ на проведення перевірки взагалі не містить жодного обгрунтування з можливих підстав перевірки, визначеної під. 80.2.2., 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, крім посилання на норми, що їх регулюють, та не відображає у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.

Щодо висновку експерта, то позивач зазначає, що ним встановлено той факт, що позивачу згідно з наданої інформації та проведеного розрахунку з фактично отриманого газу та з урахуванням його втрат взагалі непотрібно реєструвати акцизний склад (1000,00 м. куб вимога діючого законодавства, а отримано з урахуварнням витрат 997699 м. куб), оскільки зазначений в звіті обсяг (фактично отриманого газу) виключає необхідність його реєстрації, як акцизний склад у розумінні діючого законодавства України.

Відповідач 09.05.2023 подав до суду додаткові пояснення у справі.

Щодо посилання позивача на наданий акт звірки з постачальником, в якому вказано нібито фактичні обсяги отриманого скрапленого газу, відповідач зазначає, що акт звірки з постачальником не є первинним документом в розумінні норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до первинних документів (акцизних накладних, видаткових накладних, ТТН) ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» придбало 567,0 тон (1068913,7 літрів, 1068,9 куб. м.) скрапленого газу, що відображено в акцизних накладних. Якщо ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» вважає, що було 999976,530 літрів, то на допустимі відхилення в межах +/- 10% слід було зробити коригуючи акцизні накладні відповідно до абз. 2 п. 231,1 ст. 231 ПК України.

Відповідач вважає, що висновок експерта не стосується справи, оскільки ще до виходу на фактичну перевірку було зрозуміло, що ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» використовує зріджений вуглеводневий газ виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання зрідженого вуглеводневого газу іншим особам, а необладнання резервуару равнеміром-лічильником та витратоміром лічильником стосується стаціонарного резервуару, а не пересувного складу (автоцистерни, вона повинна теж бути обладнана рівнеміром-лічильником та витратоміром-лічильником).

Позивачем не здійснено реєстрацію акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального, та обладнати 1 резервуар зареєстрованим рівнеміром-лічильником, а також обладнати 1 місце відпуску пального наливом з акцизного складу зареєстрованим витратоміром-лічильником.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

17.10.2022 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було винесено наказ №99-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» (код ЄДРПОУ -37373551).

На підставі вказаного наказу і направлень від 17.10.2022 №112/32-00-07-01-03-22, №113/32-00-07-01-03-22, №113/32-00-07-01-03-22, посадовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у присутності головного бухгалтера ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» Кузьменко І.В. було проведено фактичну перевірку ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В ході перевірки було встановлено, що підприємство ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» використовує газ вуглеводневий скраплений (код УКТЗЕТ-2711129700) у виробництві, опалення виробничих приміщень, опалення адміністративних приміщень, опалення складських приміщень. За 2021 рік відповідно до оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 209, обороти по Дт цього рахунку склали 567,0 тон (надходження 1605,565 куб.м.), що відповідає акцизним накладним на поставку палива -567,0 тон (згідно баз ДПС України).

Постачальником газу веглеводневого скрапленого (код УКТЗЕТ-2711129700) є ТОВ «СП ГАЗ ЮГ» (код ЄДРПОУ 43312030), яким здійснювалося постачання згідно договору поставки №29/09-1 від 29.09.2021.

ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» після отримання обсягів пального, що перевищили 1000 кубічних метрів (1000000 літрів) у межах календарного року, та використання ємностей для зберігання ПММ, загальна місткість яких перевищила 1000 куб. метрів, вважалося розпорядником акцизного складу, та у відповідності до вимог п «б» абз. 2 п.п. 230.1.1 п. 230.1 ст. 230 ПК України зобов`язане було здійснити реєстрацію такого складу, за місцем зберігання пального за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 76 (у 2021р.). Проте, ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» реєстрацію акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального не здійснено.

Крім того, ємність (бочка) для зберігання пального (скрапленого газу) не була обладнана зареєстрованими рівнеміром-лічильником та витратоміром-лічильником.

За висновками перевіри встановлені наступні порушення:

пп. б пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині відсутності вини платника податку реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального;

пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині необладнання 1 резервуару зареєстрованим рівнеміром-лічильником, а також необладнання 1 місця відпуску пального наливом з акцизного складу зареєстрованим витратоміром-лічильником;

п. 63.3 ст. 63 ПК України в частині неподання у строки та у випадках, передбачених Клодесом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених Кодексом, а саме: несвоєчасне подання форми №20-ОПП щодо наявності ємності для зберігання пального.

Не погодившись з висновками акту, в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України Товариством були направлені заперечення за №Ф-2022-000129 від 17.11.2022.

Відповідь на заперечення була надана податковим органом листом №4787/6//32-00-07-01-03-08 від 28.12.2022.

На підставі акта перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №408/32-00-07-01-03-29 від 28.12.2022 про сплату штрафу у сумі 1040000,00 грн. через відсутність з вини платника податку реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального у розмірі 1000000,00 грн, а також через відсутність (необладнання) 1 резервуара зареєстрованим рівнеміром-лічильником та необладнання 1 місця відпуску пального наливом з акцизного складу зареєстрованим витратоміром-лічильником у розмірі 20000,00 грн.х2=40000,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення було оскаржено Товариством до Державної податкової служби України.

За результатом розгляду скарги, рішенням Державної податкової служби України від 09.03.2023 №5879/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення №408/32-00-07-01-03-29 від 28.12.2022 залишено без змін.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає, що воно було прийнято за результатами неправомірної перевірки, у зв`язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Згідно підп. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки наведений у ст. 80 ПК України.

Відповідно до п.80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2. ст. 80 ПК України (в редакції на час проведення фактичної перевірки) встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених упункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

В наказі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №99-п від 17.10.2022 підставою проведення перевірки вказано підп. 80.2.2. і підп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 у справі справа № 120/5729/20- а зауважує, що стаття 80 Податкового кодексу України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Подібна позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 22.09.2020 року у справі №520/1304/2020, від 19.11.2020 року у справі №160/7971/19, від 08.04.2021 року у справі №640/21528/19, від 28.10.2021 року у справі №520/10214/2020, від 29.12.2021 року у справі №140/2889/21, від 18.04.2022 року у справі№440/6887/20.

У наказі не наведено фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків, відповідачем не обґрунтовано наявність конкретних підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.2 і 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Таким чином, матеріали справи свідчать , що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства.

Умовою, яка надає право реалізувати контролюючому органу право на проведення фактичної перевірки є зокрема обставина наявності у наказі інформації щодо періоду діяльності, який буде перевірятися.

Разом з тим, з встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що наказ про проведення фактичної перевірки не містить зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту81.1 статті 81 ПК України.

Відсутність конкретизації періоду господарської діяльності позивача, який буде перевірятися також створює у позивача відчуття правової невизначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього. Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірний наказ не відповідає положеннямПК Українищодо його змісту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09. 2018 у справі № 826/14478/17.

Оскільки відповідач не довів наявність підстав, визначених пп.80.2.2та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, для призначення фактичної перевірки позивача , суд погоджується з доводами позову про незаконність призначення та проведення такої фактичної перевірки.

Щодо встановленовлення за результатами проведеної фактичної перевірки позивача порушення вимог, зокрема, пп.230.1.2, пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України.

Спірні відносини окрім Податкового кодексу України регулюються також Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» (Закон №481/95-ВР).

В ст. 1 Закону №481/95-ВР наведена, зокрема наступна термінологія:

місце зберігання пальногомісце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пальногодіяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- місце оптової торгівлі пальниммісце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

- оптова торгівля пальнимдіяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Згідно підп. 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції)будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексубудь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

За визначенням в абз.б пп.14.1.6. п.14.1 ст.14 ПК України акцизний склад це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

В свою чергу підпунктом14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК Українивстановлено, що розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Підпункт 14.1.6. п.14.1 ст.14 ПК України містить також визначення, що не є акцизним складом.

Так, за п. б ним не може бути приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи)власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

За змістом вищенаведених норм у суб`єкта господарювання відсутній обов`язок реєструвати акцизний склад за наступних обставин:

- у приміщенні чи території розташовані ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, загальна ємність яких не перевищує 200 кубічних метрів;

- суб`єкт господарюваннявласник або користувач такого приміщення чи території, протягом календарного року отримує пальне у розмірах, що не перевищує 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки у місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії);

- суб`єкт господарювання використовує пальне виключно для власних потреб або промислової переробки та не здійснює операції по реалізації та зберіганню пального іншим особам.

Суд відмічає, що під поняттям «приміщення» у контексті наведеної норми у п. «а» абз. 1 п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 ПК України розуміється «спеціально обладнані приміщення на обмеженій території».

При цьому, наведений пункт містить критерії, що стосуються окремо характеристики приміщення чи території, на якій розташовано ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також самого суб`єкта господарювання в частині обсягів отриманого пального за календарний рік та мети використання такого пального.

Таким чином, при визначенні приміщення або території акцизним складом, необхідно враховувати, зокрема, загальну місткість розташованих у певному приміщенні або на певній території ємностей, які використовуються для навантаження-розвантаження і зберігання пального, та обсяг пального отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року.

Враховуючи вищезазначене, якщо у суб`єкта господарювання, пальне зберігається у декількох приміщеннях та/або територіях, то загальна місткість ємностей для зберігання пального визначається окремо по кожному приміщенню або території.

Разом з тим, обсяг отриманого пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України передбачено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Пунктом 128-1.2 ст. 128-1 ПК України передбачена відповідальність за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу у виді накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Отже, обладнання кожного місця відпуску пального витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками виникає у платника податку у разі зберігання пального у ємності для зберігання пального більшою ніж 200 куб.м і отримує протягом календарного року пальне в обсягах, які перевищують 1000 куб.м.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено наявність у позивача ліцензії на зберігання пального для власних потреб чи промислової переробки від 29.04.2021 №04170414202100207 з терміном дії з 29.04.2021 до 29.04.2026 за адресою Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 76.

ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» для зберігання ПММ (газ вуглеводневий скраплений) використовує бочку для зберігання пального ємністю 25 куб.м .

Відповідачем в тексті акту перевірки вказано, що позивачем протягом 2021 року було придбано скраплений газ в об`ємі 1605,565 куб.м. (567,0 тон) відповідно до акцизних накладних. В той час як за реєстром акцизних накладних придбання акцизного газу становить 1068,9 куб.м. (567,0 тон).

Позивач вважає, що дана цифра не відповідає дійсному фактичному об`єму поставленого газу, оскільки відповідачем не були дослідженні всі первинні документи, зокрема акти приймання-передачі до договору поставки та умови договору поставки №29/09-1 від 29.09.2021.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, позивач використовує у своїй діяльності вуглеводневий скраплений газ, поставлений йому за договором поставки №29/09-1.

Саме документи, на виконання договору поставки можуть бути доказом в підтвердження фактичного обсягу, а тому суд не приймає твердження відповідача, що умови договору не можуть бути враховані, оскільки договір складений за нормами господарського права.

Відповідно до п. 3.11 договору приймання товару за кількістю здійсюється продавцем на підставі видаткової накладної та/або акту-приймання передачі товару та/або товарно-транспортної накладної, в залежності від умов поставки.

Отже, кількість товару за умовами договору може бути підтверджена як актом приймання-передачі, так і ТТН.

Разом з тим, перш за все ТТН є доказом перевезення товару, факту надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), до такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 у справі №804/644/16.

Тоді як, акт приймання-передачі первиний документ, що підтверджує факт передачі товару у власність.

Пунктами 3.13-3.15 договору встановлено, що кількість товару визначається об`ємним методом за допомогою лічильника, встановленого на транспорті (автоцистерні) постачальника, на якому було здійснено поставку товару.

Допускається відхилення в об`ємі поставленого товару в межах +/10% від об`єму узгодженого сторонами, та не вважається недопоставкою товару або поставкою понад норму. У випадку якщо поставка товару була проведена з відступленням від заявлених покупцем даних про товар та умов поставки, однак сторонами було підписано видаткову накладну та/або акт приймання-передачі товару, поставка товару вважається погодженою сторонами і такою, що відповідає умовам договору.

Тобто, фактично поставлений об`єм скрапленого газу, перш за все, підтверджується актами приймання-передачі товару за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, які були залишені відповідачем поза увагою. Надання позивачем для перевірки актів приймання-передачі не спростовано відповідачем.

Суд перевіривши об`єм поставленого скрапленого газу за актами приймання-передачі, встановив, що позивачем протягом 2021 року було отримано 999976 літрів (999,97 куб.м.) скрапленого газу в об`ємі меншому ніж 1000 куб. метрів.

В силу ч. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зважаючи на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів і засвідчує факт здійснення господарської операції. Своєю чергою, статусу належним чином оформленого первинного документа акт виконаних робіт (наданих послуг) набуде за наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених у ст. 9 указаного Закону. Первинні облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, саме первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов`язків.

Акти приймання-передачі наданих послуг, оригінали яких містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам цих нормативних актів та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій і передачі фактичного об`єму поставленого товару з допустимим відхиленням відповідно до п. 3.14. договору поставки.

Відповідно до приписів п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями ст. 112 ПК України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №408/32-00-07-01-03-29 від 28.12.2022 р. про накладення штрафу у розмірі 1040000,00 грн., яке прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків, винесено відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для його скасування.

За ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно частин 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України)

Згідноч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір усумі 15600,00 грн., що підтверджується квитанцією № 648439 від 29.03.2023. Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з підготовкою висновку експерта від 16.03.2023 № 1388-02 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 35000,00 грн., суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для такого відшкодування виходячи з наступного.

На розв`язання судової будівельно-технічної ексертизи були поставлені питання: Чи відповідає система газопостачання котельні з складом зріджених вуглеводневих газів, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 76, вимогам робочого проекту ПП 0110114/17 «Реконструкція котельні із зміною пальника парового котла на біопаливний з організацією складу ЗВГ» ТОВ «Виробниче підприємство «Енергополіс», нормативно-правових актів у галізі будівництва (ДБН, СНиП тощо) на час проведення досолідження? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Положеннями ч. 5 ст. 137 КАС України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 46 КАС України).

За змістом ст. 137 КАС України порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, то підставидля відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку відсутні.

До того ж, питання які були поставлені на розгляд експерту не стосуються даного предмету спору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.12. 2020 у справі № 824/647/19-а, який вказав, що на користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС, які надають право учаснику справи подати до судузаяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Дослідження експертом правопорушень зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені Товариством витрати були необхідними (неминучими).

Керуючись ст. ст.139,242-246,250,255,257,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» (вул. В. Сухомлинського, 76, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 37373551) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №408/32-00-07-01-03-29 від 28.12.2022 р. про накладення штрафу у розмірі 1040000,00 грн., яке прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків.

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» (вул. В. Сухомлинського, 76, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 37373551) витрати зі сплати судового збору у сумі 15600,00 (п`ятнадцть тисяч шістьсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона