Рішення

від 12.06.2023 по справі 160/4868/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року Справа № 160/4868/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» (далі ТОВ «Юнайтед Фрут», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код за ЄДРПОУ: 43971371, адреса місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22) про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 року №UА110130/2023/000032/1 та картку відмови Дніпровської митниці (код за ЄДРПОУ: 43971371, адреса місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.03.2023 року №UA110130/2023/000103.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою митного оформлення товару до Дніпровської митниці було подано МДВ № 23UA1101130004535U7 із визначенням митної вартості товару за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення були подані документи, встановлені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товар. Проте, відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності та запропонував позивачу надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Позивач зазначає, що на вимогу митного органу не були надані документи, оскільки всі документи, на підставі яких визначалась митна вартість товару, вже надавались відповідачу разом з ЕМД. До того ж, відповідачем у своїй вимозі не зазначено, для яких цілей йому потрібні такі документи та яким чином вони впливають на митну вартість товару. У зв`язку із викладеним, 07.03.2023 відповідачем складено картку відмови №UA110130/2023/000103 та зобов`язано декларанта подати нову митну декларацію з митною вартістю товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 07.03.2023 № UA110130/2023/000032/1. Коригування митної вартості митницею відбулось за другорядним методом визначення митної вартості - 2R - резервний метод та ґрунтувалось на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару за ЕМД №UA209170/2023/001269 від 09.01.2023 на рівні 2.30 дол. США за кг. Позивач не погоджується з коригуванням заявленої митної вартості, вважає, що відповідачем необґрунтовано збільшено вартість товару до 12477,44дол.США, що суттєво вплинуло на вартість розмитнення даної категорії товару, а саме на збільшення суми сплати ПДВ у розмірі 89793,73грн. Позивач вважає, що картка відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки зауваження відповідача безпідставні. Рахунок-інвойс №203-DC/UII/ХІІ-2022, виданий продавцем раніше, ніж узгоджена додаткова угода від 09.01.2023 №1, не впливає на фактичні якісні та кількісні показники товару, за якими може бути змінена його вартість. Крім того, попередня оплата у розмірі 6250,00дол.США була зроблена відповідно до узгодженого додатку № 1 від 06.12.2022, який в послідуючому був викладений новій редакції додаткової угоди № 1 від 09.01.2023, за яким було збільшено вартість товару на 200,00 доларів, а рахунок-інвойс був зроблений відповідно до додаток №1 від 06.12.2023, тому посилання відповідача на те, що банківське платіжне доручення від 12.12.2022 на суму 6250,00дол.США посилається на контракт від 06.12.2022 № 155-DC/АG/ХІІ-2022, але сплачено раніше, ніж укладено додаткову угоду № 1 від 09.01.2023 є необґрунтованим. Щодо посилань митного органу на те, що декларантом в графах 22, 42 ЕМД №UA110130/2023/004535 зафіксовано значення вартості товару 31250дол.США, тобто розрахунок митної вартості здійснено без врахування вартості товару у розмірі 31450,00 дол. США, позивачем зазначено, що такі зауваження не можуть бути підставою для коригування, для усунення такої розбіжності позивачем подано виправлену ЕМД №23UA110130004597U2, в якій зафіксовано вартість товару 31450дол.США., і ця підстава жодним чином не вплинула та не впливає на спонукання митного органу до коригування митної вартості товару. На переконання позивача, митним органом були виявлені розбіжності, що не стосуються числового значення оцінюваного товару. Крім того, відповідачем не обґрунтовано, яким чином виявлені розбіжності позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість, оскільки такі розбіжності стосуються виключно порядку виконання умов контракту. Відповідачем жодним чином не доведено неправильність визначення митної вартості. З огляду на викладені обставини, просить задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 15.03.2023, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

24.03.2023 позивачем усунено недоліки позову в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4868/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку на їх офіційні електронні адреси та доставлена, про що свідчить звіт про успішне доставлення електронного листа. Крім того, копію ухвали суду від 29.03.2023 разом із копією позовної заяви з додатками вручено відповідачу у паперовому вигляді 03.04.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання.

13.04.2023 від Дніпровської митниці через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач 07.03.2023 звернувся до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення товарів: «Висушена подрібнена м`якоть кокосового горіха (стружка) без додання цукру, білого кольору, упакована у мішки по 25 кг , врожаю - 2022 року: Кокосова стружка підвищеної жирності тип - fine - 6500 кг; Кокосова стружка підвищеної жирності тип - medium - 15500 кг». Торговельна марка - AGRIM. Країна походження - Індонезія. Зазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі Додаткової угоди від 09.01.2023 №1 до контракту від 06.12.2022 №155-DC/AG/XII- 2022, укладеного з компанією «AGRIM PTE LTD» (Сінгапур) та заявлений до митного оформлення за ЕМД від 07.03.2023 № 23UA110130004535U7. Митна вартість товару заявлена за ціною договору. За результатами перевірки документів встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, надана декларантом додаткова угода від 09.01.2023 №1 до контракту укладена замість додатку від 06.12.2022 №1, який декларантом до митного оформлення не надавався. До митного оформлення декларантом надано рахунок-інвойс від 28.12.2022 № 203-DC/UІІ/XII-2022, який видано продавцем раніше, ніж узгоджена додаткова угода від 09.01.2023 № 1. Також, відповідно до наданого декларантом банківського платіжного доручення (SWIFT) № б/н від 12.12.2022 на суму 6250,00 дол. США посилається на контракт від 06.12.2022 №155-DC/AG/XII-2022, але сплачено раніше, ніж укладено додаткову угоду №1 від 09.01.2023. Рахунок-інвойс № 203-DC/UH/XH-2022, додатковою угодою від 09.01.2023 №1 зафіксовано вартість товару на комерційних умовах поставки FOB - PONTIANAK 31250,00 дол. США + 200,00 дол. США = 31450,00 дол. США. Однак, декларантом в графах 22, 42 ЕМД №UA110130/2023/004535 зазначено числове значення 31250,00 дол. США, а розрахунок митної вартості в графах 45, 47 ЕМД здійснено без врахування вартості товару у розмірі 31450,00 дол. США. Отже, були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів на усунення виявлених розбіжностей. Однак, декларантом документів відповідно до сформованого переліку не надано, тому основний метод визначення митної вартості не міг бути застосований. Проведено консультацію з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості за ЕМД №UA209170/2023/001269 від 09.01.2023 на рівні - 2,30дол. США за кг, у зв`язку із чим прийнято рішення про коригування митної вартості від 07.03.2023 №UA110130/2023/000032/1 та видано картку відмови № UА110130/2022/000103. Таким чином, посадові особи митниці під час здійснення контролю митної вартості товару позивача, прийнятті рішень, що оскаржуються, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

17.04.2023 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позицію відповідача не визнає, вважає її хибною. В обґрунтування відповіді на відзив зазначає доводи, аналогічні викладеним у позові, та додатково зауважує, що відповідачем у відзиві викладено ті ж самі обставини, що вказані в оскаржуваному рішенні, не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, відтак відзив не спростовує обґрунтованість позову. Долучений до відзиву витяг з бази даних ЄАІС не є доказом в розумінні статті 73 КАС України, не стосується предмета доказування.

21.04.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МКУ. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Надання ж документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ч. 2 ст. 53 МКУ, є обов`язком декларанта. Під час митного оформлення до повноважень посадової особи митного органу входить перевірка цінової інформації в ЦБД. Також, відповідно до п.7, 8 ст. 52 МКУ декларант має право отримувати відповідно інформацію у митного органу в письмовому вигляді, зокрема, щодо причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана. Проте, з такими заявами позивач до митного органу не звертався. У зв`язку з викладеним, вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови правомірними, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» зареєстроване 08.08.2016, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 40726027; основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

06.12.2022 між компанією AGRIM PTE LTD, Сингапур (постачальник) та ТОВ «Юнайтед Фрут», Україна (покупець) було укладено Контракт №155-DC/AG/XII-2022 (а.с. 26-28) на поставку продукції (далі Контракт), відповідно до умов якого (пункти 1.1., 1.2.) постачальник продає, а покупець купує продукцію, далі іменовану Товар у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід`ємною частиною цього контракту. За взаємною домовленістю сторін у процесі виконання цього Контракту можуть бути змінені конкретні дані (кількість, специфікація, ціна, терміни постачання та умови відвантаження Товару), внесені до додатку до цього Контракту. Будь-яка така зміна має бути належним чином оформлена як доповнення до цього Контракту, отримати статус додаткової угоди до Контракту з відповідним порядковим номером. Після цього така угода стає невід`ємною частиною цього Контракту.

Кількісні та якісні характеристики товару, що продається, вказуються в специфікаціях до цього Контракту (пункт 2.1. Контракту).

Відповідно до пункту 3.1. Контракту постачання здійснюється на умовах Інкотермс 2010 та вказуються у додатках до цього Контракту.

За змістом пунктів 3.2., 3.3. Контракту постачальник супроводжує вантаж наступними документами: коносамент, CMR тощо, (оригінал); інвойс (оригінал); сертифікат походження (оригінал); пакувальний лист (оригінал); сертифікат якості (оригінал); фітосанітарний сертифікат (оригінал); санітарний сертифікат; фумігаційний сертифікат (оригінал).

Постачальник після експортного оформлення надсилає Покупцеві копії зазначених у п. 3.2. документів факсом або електронною поштою для підготовки до розмитнення.

Відповідно до пунктів 4.1. 4.4. Контракту ціни за одиницю товару вказані у додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту, і включають вартість тари, упаковки товару, всі витрати у порту завантаження та митні витрати. Валютою оплати є долар США, згідно із наданим додатком. Загальна сума договору становить 500 000,00дол.США. Порядок розрахунків за кожну партію товару, що поставляється за цим Контрактом, вказується в додатках до Контракту.

06.12.2022 між сторонами укладено Додаток №1 від 06.12.2022 до контракту №155-DC/AG/XII-2022 від 06.12.2022, яким погоджено поставку наступного товару: «Кокосова стружка підвищеної жирності тип fine», у кількості 6,5т по 1350,00 дол.США за тону на суму 8775,00 дол. США; «Кокосова стружка підвищеної жирності тип medium» у кількості 15,5т по ціні 1450,00 дол.США за тону на суму 22 475,00 дол. США., загальна сума поставки 31250,00 дол. США (а.с. 29).

Відповідно до Додатку №1 від 06.12.2022 відправка товару: грудень 2022 січень 2023, оплата: 20% - передплата, 80% - після погодження вантажних документів; умови поставки: FOB Pontianak.

28.12.2022 компанією AGRIM PTE LTD виписано інвойс №203-DC/UII/XII-2022, згідно з яким поставляється товар: «Кокосова стружка підвищеної жирності тип fine» у кількості 6,5т по 1350,00дол.США за тону на суму 8775,00 дол. США; та «Кокосова стружка підвищеної жирності тип medium, у кількості 15,5т по ціні 1450,00дол.США за тону на суму 22475,00дол.США, загалом по інвойсу 22т. на суму 31250,00дол.США; загальна вартість поставки 31250,00дол.США, з яких: 6250,00дол.США - передоплата, 25000,00дол.США (а.с.29).

09.01.2023 між компанією AGRIM PTE LTD, Сингапур (постачальник) та ТОВ «Юнайтед Фрут», Україна (покупець) укладено Додаткову угоду №1 до контракту №155-DC/AG/XII-2022 від 06.12.2022 (а.с.30), якою сторонами погоджено, що у зв`язку з процедурою оформлення документів сторони домовились змінити суму поставки за Додатком №1 від 06.12.2022 до контракту 155-DC/AG/XII-2022 від 06.12.2022 та викласти її у такій редакції: поставка товару «Кокосова стружка підвищеної жирності тип fine» у кількості 6,5т по 1350,00 дол.США за тону на суму - 8775,00 дол. США; «Кокосова стружка підвищеної жирності тип medium, у кількості 15,5т по ціні 1450,00дол.США за тону на суму 22 475,00дол.США, додаткова плата за коригування документів (сертифікат походження та фітосанітарний сертифікати) 200,00дол.США, загальна вартість поставки - 31450,00дол. США.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №155-DC/AG/XII-2022 від 06.12.2022 на підставі Додаткової угоди №1 від 09.01.2023, інвойсу №203- DC/UII/XII-2022 від 06.12.2022 компанією AGRIM PTE LTD на адресу позивача через митний кордон України з території Республіки Польща переміщено товари «кокосова стружка», загальною вагою нетто 22000 кг.

07.03.2023 з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут», керуючись послугами митного брокера, подано МД типу ІМ 40 ЕА №23UA110130004535U7 (а.с. 56-57).

Так, згідно із ЕМД ІМ 40 ДЕ №23UA110130004535U7 її подано для здійснення митного оформлення товару:

1. «Висушена подрібнена м`якоть кокосового горіха (стружка) без додавання цукру, білого кольору, упакована у мішках по 25 кг., врожаю 2022 р.: кокосова стружка підвищеної жирності тип fine 6500 кг.; кокосова стружка підвищеної жирності тип medium 15500 кг. Загальна вага нетто 22000 кг.» виробник: PT.UNICOCO INDUSTRIES INDONESIA, країна походження: Індонезія.

У графах 22, 42 МД №23UA110130004535U7 заявлена митна вартість товару визначена у за ціною контракту у сумі 31250,00дол.США, умови поставки FOB UA PONTIANAK (гр.20).

За митною декларацією ІМ 40 ДЕ №23UA110130004535U7 від 07.03.2023 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» на підставі наступних товаросупровідних документів: зовнішньоекономічний контракт №155-DC/AG/XII-2022 від 06.12.2022; Додаткова угода №1 від 09.01.2023; сертифікат якості № 203-DC/UII/XII-2022 від 28.12.2022; пакувальний лист №203-DC/UII/XII-2022 від 28.12.2022; інвойс №203-DC/UII/XII-2022 від 28.12.2022; коносамент DEXPNK22120075 від 07.01.2023, автотранспортна накладна №LGI02703 від 27.02.2023; супровідний документ №23PL321030NS5QIRE3 від 24.02.2023; фітосанітарний сертифікат № 6005636 від 03.01.2023; сертифікат про походження товару №1000230/РТА/2023 від 25.01.2023; платіжне доручення від 12.12.2022, від 07.02.2023; рахунок-фактура №1008 від 06.03.2023; калькуляція транспортних витрат №ЄФ000000823 від 03.03.2023; договір (контракт) про перевезення №01102 від 01.11.2021; договір (контракт) про перевезення №0905221 від 09.05.2022; договір (контракт) про перевезення №202302000019425 від 28.02.2023; сертифікат здоров`я від 28.12.2022.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, встановлено розбіжності у поданих документах, а саме:

1.відповідно до наданих декларантом документів поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Додаткової угоди від 09.01.2023 №1 до контракту від 06.12.2022 №155-DC/AG/XII-2022. Відповідно до пункту 1.1 контракту постачальник продає, а покупець купує продукцію у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними v специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід`ємною частиною цього контракту. Декларантом до митного оформлення надано додаткову угоду від 09.01.2023 №1, в якій зазначено ціни та кількість оцінюваного товару. Разом з тим рахунок-інвойс від 28.12.2022 № 203-DC/UІІ/XII-2022 видано продавцем раніше, ніж узгоджена додаткова угода від 09.01.2023 № 1;

2. банківське платіжне доручення від 12.12.2022 на суму 6250,00дол.США посилається на контракт від 06.12.2022 №155-DC/AG/XII-2022, але сплачено раніше, ніж укладено додаткову угоду №1 від 09.01.2023;

3. додаткова угода від 09.01.2023 №1 до контракту від 06.12.2022 №155-DC/AG/XII-2022 укладена замість додатку від 06.12.2022 №1, який декларантом до митного оформлення не надавався;

4. рахунок-інвойс № 203-DС/UII/ХІІ-2022, додатковою угодою від 09.01.2023 №1 зафіксовано вартість товару на умовах комерційних умовах поставки FOB PONTIANAK 31250,00 дол.США+200,00 дол.США=31450,00дол.США. Однак, декларантом в графах 22, 42 ЕМД №UA110130/2023/004535 зазначено числове значення 31250, а розрахунок митної вартості в графах 45, 47 ЕМД здійснено без врахування вартості товару у розмірі 31450,00 дол.США;

5. Банківське платіжне доручення від 12.12.2022 на суму 6250,00дол.США, банківське платіжне доручення від 07.02.2023 на суму 25200,00дол.США, в графі 70 посилаються на контракт від 06.12.2022 №155DC/AG/XII-2022. В пункті 4.3 контракту від 06.12.2022 №155-ОС/АО/ХІІ-2022 зазначено, що загальна сума контракту становить 500 000,00 дол.США.

За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст. 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності до вимог пунктів 2-4 статті 53 Митного кодексу України, декларанту протягом 10 календарних днів виставлено вимогу додатково надати такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги. специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/ або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

6) митну декларацію країни відправлення (Індонезії).

07.03.2023 декларантом повідомлено, що підприємством для підтвердження митної вартості надані всі наявні документи, передбачені діючим законодавством, які дозволяють здійснити контроль та перевірку числових значень в повній мірі, інші додаткові документи у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв`язку із чим просить здійснити митне оформлення за наявними документами.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність у додатково наданих у рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені розбіжності, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати.

За неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідачем прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000032/1 від 07.03.2023, за яким заявлена митна вартість товару скоригована митним органом за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів: № 1 за ЕМД від 09.01.2023 №UА209170/2023/001269 на рівні 2.30 дол. США/кг.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товару за МД №23UA110130004535U7 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA110130/2023/000103 про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: у зв`язку із неможливістю використання обраного декларантом методу визначення митної вартості винесено рішення про визначення митної вартості №UA110130/2023/000032/1 від 07.03.2023.

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

За таких обставин, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 07.03.2023 прийнято рішення №UA110130/2023/000032/1 про коригування митної вартості товару за МД №23UA110130004535U7 від 07.03.2023.

Підставою для здійснення коригування заявленої митної вартості товарів в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-ґ - резервного методу) стали висновки митного органу про те, що в документах, поданих до митного оформлення, наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, та на вимогу митного органу не подано документів, що усувають виявлені розбіжності, тому заявлена до митного оформлення митна вартість імпортованого товару не може бути визнана, про що зазначено в оскаржуваному рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві та запереченнях, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Доводи митного органу в якості підстави для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах про те, що декларантом до митного оформлення надано інвойс від 28.12.2022 №203-DC/UІІ/XII-2022, виданий продавцем раніше, ніж узгоджена додаткова угода від 09.01.2023 №1 до контракту, не враховуються судом з наступного.

Відповідно до п.1.1. контракту №155-DC/AG/XII-2022 від 06.12.2022 (а.с.26-28) постачальник продає, а покупець купує продукцію, далі іменовану Товар, у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід`ємною частиною цього контракту.

За взаємною домовленістю сторін у процесі виконання цього Контракту можуть бути змінені конкретні дані (кількість, специфікація, ціна, терміни постачання та умови відвантаження Товару), внесені до додатку до цього Контракту. Будь-яка така зміна має бути належним чином оформлена як доповнення до цього Контракту, отримати статус додаткової угоди до Контракту з відповідним порядковим номером. Після цього така угода стає невід`ємною частиною цього Контракту (п.1.2. Контракту).

Відповідно до п.4.1. Контракту ціни за одиницю товару вказані у додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Отже, за умовами Контракту товар, його кількість, ціна зазначаються в додатках до контракту. При цьому, сторони погодили, що зміни у процесі виконання контракту щодо кількості, специфікації, ціни, термінів постачання, умов відвантаження товару до додатку до контракту оформляються як доповнення до цього Контракту, яке отримує статус додаткової угоди та є невід`ємною частиною контракту.

06.12.2022 між сторонами контракту укладено Додаток №1 від 06.12.2022, яким погоджено поставку товару на загальну 31250,00дол.США (а.с.29) та 28.12.2022 постачальником видано інвойс №203-DC/UII/XII-2022 на таку саму суму.

09.01.2023 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до контракту, якою погоджено змінити Додаток №1 від 06.12.2022 та викласти його у новій редакції, якою фактично змінено ціну товару, а саме: загальна вартість поставки становила 31450,00 дол. США (а.с.30).

Враховуючи наведені умови Контракту, а також те, що зміни до Додатку №1 від 06.12.2022 щодо ціни поставки відбулись у процесі його виконання, про що сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 09.01.2023, яка є невід`ємною частиною контракту, зауваження митного органу щодо видачі постачальником інвойсу раніше, ніж була узгоджена додаткова угода від 09.01.2023 № 1, є безпідставними.

З цих же підстав не враховуються зауваження митного органу щодо платіжного документа від 12.12.2022.

Пунктом 4 частини 1 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Матеріалами справи підтверджено, що не заперечено відповідачем, що декларантом до митного оформлення товару до МД на підтвердження оплати за товар надавались платіжні інструкції (Swift) від 12.12.2022 на суму 6250,00дол.США (а.с.22) та від 07.02.2023 та суму 25200,00дол. США (а.с.23).

Платіжні інструкції в іноземній валюті від 12.12.2022 на суму 6250,00дол.США та від 07.02.2023 та суму 25200,00дол. США про сплату позивачем коштів в іноземній валюті компанії AGRIM PTE LTD по своїй суті є банківськими платіжними документам та містять всі реквізити, в тому числі необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Отже, вказаними платіжними інструкціями (Swift) підтверджено повну оплату позивачем за товар за контрактом №155-DC/AG/XII-2022 від 06.12.2022 компанії AGRIM PTE LTD на загальну суму 31450,00дол.США, що відповідає умовам Додатку №1 від 06.12.2022 в редакції Додаткової угоди №1 від 09.01.2023.

За таких обставин, суд не вбачається розбіжностей, інформація у наданих банківських платіжних документах кореспондуються з Додатковою угодою №1 від 09.01.2023, укладеної сторонами контракту на погодження зміни ціни поставки, та узгоджується з умовами контракту.

Посилання митного органу на те, що банківські платіжні доручення від 12.12.2022 на суму 6250,00дол.США та від 07.02.2023 на суму 25200,00дол.США містять посилання на контракт, водночас згідно із пунктом 4.3 контракту від 06.12.2022 №155-DС/АG/ХІІ-2022 його сума становить 500000,00дол.США, не прийнятні та не засвідчують розбіжностей у поданих документах, оскільки стосуються оцінюваної партії товару, водночас умовами Контракту чітко визначено, що ціна, умови постачання, порядок розрахунків за кожну партію товару, що поставляється за цим контрактом, визначаються Додатком до нього, а в контракті зазначено загальну суму контракту.

Доводи відповідача про те, що оплата у сумі 6250,00дол.США відбулась раніше укладення Додаткової угоди від 09.01.2023 безпідставні та не враховують умов контракту щодо поставки товару та щодо внесення змін до додатку №1 від 06.12.2022 у сукупності із іншими наданими товаросупровідними документами.

Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про оплату товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.

Уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №815/4132/17.

Зауваження відповідача на те, що графах 22, 42 митної декларації зазначено числове значення 31250, а розрахунок митної вартості в графах 45, 47 ЕМД здійснено без врахування вартості товару у розмірі 31450,00дол.США, суд не бере до уваги, позаяк такі обставини можуть свідчити про недоліки в оформлені митної декларації та не є розбіжністю у поданих товариством документах на підтвердження митної вартості партії товару в розумінні частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а відтак не можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Щодо вимоги про надання митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, частина 5 статті 53 Митного кодексу України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Поряд з цим, контрактом від 06.12.2022 №155-DС/АG/ХІІ-2022 (п.3.2.) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки партії товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.

Крім того, в процесі митного контролю відповідачем не наведено обґрунтувань вимоги про надання митної декларації країни відправлення і які саме виявлені розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Вимога митниці про надання каталогів, специфікацій, прайс-листів виробника товару також є необґрунтованою.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Крім того, відповідно до частини 2 ст. 53 МКУ каталоги виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить означеній правовій нормі.

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України також є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано та які саме розбіжності можуть усунути саме вказані запитувані митним органом документи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.

Зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та невідповідності, які стали підставою прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості, що свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлену митну декларацію, її реєстраційний номер та ціну товару, за якою здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, не наведені повні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи насамперед з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

За таких обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування митної вартості.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 № UА110130/2023/000032/1 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA110130/2023/000103, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2023/000103 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості, прийняття рішення про коригування митної вартості №UА110130/2023/000032/1 від 07.03.2023.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості №UА110130/2023/000032/1 від 07.03.2023 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2023/000103 також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі в сумі 5368,00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» (код ЄДРПОУ 40726027, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 27А) до Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 №UА110130/2023/000032/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці від 07.03.2023 №UA110130/2023/000103.

Стягнути з Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фрут» (код ЄДРПОУ 40726027, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Теплична, буд. 27А) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368,00 гривень (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова