Рішення

від 12.06.2023 по справі 520/5722/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 червня 2023 року Справа № 520/5722/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 40329345, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Кобилянської Ольги, буд. 1, площа Центральна будинок 3) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФ України в Чернівецькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 204150002015 від 02.03.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , із врахуванням трудового стажу за період з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, ідентифікаційний код юридичної особи: 40329345, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Кобилянської Ольги, буд. 1, площа Центральна будинок 3, вчинити дії по зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , періоди з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс», та здійснити з 27.02.2023 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з урахуванням вказаного стажу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушує право позивача на належний соціальних захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

10.04.2023 року відповідач засобами поштового зв`язку надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФ України в Чернівецькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не набув страхового стажу за вказаний період роботи, так як страхувальником не проводилася сплата страхових внесків у спірний період.

Суддя Кухар М.Д. з 01.05.2023 по 15.05.2023 та з 29.05.2023 по 02.06.2023 перебувала у щорічній відпустці.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ПФ України.

Позивач 27.02.2023 звернувся до відповідача із заявою до ГУ ПФ України в Чернівецькій області про перерахунок та зарахування до страхового стажу періоду роботи з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс», та здійснити з 27.02.2023 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з урахуванням вказаного стажу.

Рішенням від № 204150002015 від 02.03.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило позивачу у здійснення перерахунку пенсії з урахуванням зазначеного страхового стажу у зв`язку із відсутністю сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у оскаржувані періоди.

Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням спірного страхового стажу, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту Закон України №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини другої статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону України №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону України №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема, щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період роботи з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс», у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків.

Так, з індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5 від 18.05.2021) вбачається, що за період роботи з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» (ідентифікаційний код 35465163) відсутні дані про сплату страхових внесків.

Разом з тим, із вказаних відомостей (довідка форми ОК-5 від 18.05.2021) також вбачається нарахування позивачу заробітної плати за вказаний період роботи.

Крім того, спірний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Отже, на думку суду, оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідача відсутні правові підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період роботи.

Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача, період роботи з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс», а відтак, наявні правові підстави для скасування спірного рішення відповідача.

Водночас, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов`язати відповідача перерахувати пенсію за віком з 27.02.2023 (дата звернення з заявою про перерахунок пенсії) із урахуванням до загального стажу не зарахований період роботи.

При цьому суд зазначає, що за правилами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказана мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», пункт 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», пункти 36-40).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а - з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

При цьому, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Положеннями частин першої та другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» з моменту звернення заяви про перерахунок пенсії - 27.02.2023 року.

Відтак, виходячи із наданих суду статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, з метою повного та ефективного захисту прав позивача взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача рішення № 204150002015 від 02.03.2023 року про відмову у перерахунку пенсії за віком позивача, із врахуванням трудового стажу за період з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача зазначений період роботи для здійснення права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення, та здійснити з 18.11.2021 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії позивачу з урахуванням вказаного стажу.

За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 204150002015 від 02.03.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , із врахуванням трудового стажу за період з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 40329345, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Кобилянської Ольги, буд. 1, площа Центральна будинок 3) вчинити дії по зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , періоди з 26.04.2012 року по 08.07.2012 року, з 01.04.2013 року по 18.09.2013 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс», та здійснити з 27.02.2023 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з урахуванням вказаного стажу.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 40329345, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Кобилянської Ольги, буд. 1, площа Центральна будинок 3) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

Повний текст рішення складено 12 червня 2023 року.

Суддя Кухар М.Д.