Постанова

від 12.06.2023 по справі 520/11782/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 р. Справа № 520/11782/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський центр здоров`я" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р. (ухвалене суддею Спірідоновим М.О.) по справі № 520/11782/22за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я» (в подальшому - ТОВ «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я»), в якому просив: стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі разом 29887,69 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про основи соціальної захищеної осіб з інвалідністю в Україні», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відповідачем повідомлялось відповідача про наявні робочі місця (форма № 3 ПН), що підтверджується штампами та підписами відповідальних осіб центру зайнятості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я» подано до Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік форми 10-ПОІ, згідно із якого середньооблікова чисельність штатних працівників в 2021 році на підприємстві становить 14 осіб, кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначена для відповідача 1 місце, у відповідача в 2021 році середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю складала 0 осіб.

Відповідно до розрахунку позивача, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена та складає 29887,69 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця та пені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, оскільки ним протягом 2021 року не подавалися звіти форми №3-ПН до Центру зайнятості, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції в розмірі 29887,69 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 8 статті 69 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю, кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні").

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. У свою чергу, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що суб`єкт господарської діяльності звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто, від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Таким чином, у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Таким чином, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього, передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не покладають на роботодавця обов`язок пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування, а лише щодо створення робочого місця для працевлаштування такої особи та інформування про створене робоче місце у відповідній кількості належних державних органів, слід вважати, що відповідачем у цій справі у повному обсязі виконано його обов`язки стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 08.03.2020 р. у справі № 320/2609/19, від 20.10.2020 р. № 1.380.2019.003187.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (в подальшому Порядок № 70).

Відповідно до п. 2 Порядку № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Мінсоцполітики від 27.08.2020 р. № 591 (в подальшому - Наказ № 591) затверджено форму звітності № ІО-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та Інструкцію щодо її заповнення, які введено в дію починаючи зі звіту за 2020 рік.

Наказом Мінсоцполітики від 18.12.2020 р. № 821 (в подальшому Наказ № 821) внесено зміни до форми звітності № ІО-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та Інструкції щодо її заповнення, які діють з 12.02.2021 р.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31.01.2007 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316 (в подальшому - Наказ № 316) затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом № 316 встановлено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем в 2021 року створена необхідна кількість робочих місць для осіб з інвалідністю та проінформовано про таку кількість створених робочих місць Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, шляхом подання звітів за формою 3-ПН, що підтверджується печаткою позивача та підписом відповідальних осіб Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не надано доказів не подання відповідачем вказаних звітів.

Крім того, подання відповідачем звітів за формою 3-ПН протягом 2021 року, в яких заявлені вакансії для осіб з інвалідністю на посаду провізора та фармацевта, підтверджується листом Харківського міського центру зайнятості № ХМЦ3-03-5527 від 07.12.2022 р.

Проте, позивачем не надано доказів направлення центром зайнятості для працевлаштування на підприємстві відповідача осіб з інвалідністю, а також фактів відмови відповідача від працевлаштування таких осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки ним протягом 2021 року не подавалися звіти форми № 3-ПН до Центру зайнятості, так як матеріалами справи підтверджено, що вказані звіти відповідачем подавилися, тобто, ТОВ «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я» належним чином та у повному обсязі дотримано вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та відповідач не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо ним розроблено необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створено робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн. підлягають стягненню на користь ТОВ «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я» за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Керуючись ст. ст. 77, 229, 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я» - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 р. по справі № 520/11782/22 - скасувати.

Прйняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМСЬКИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ`Я» за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) гривня 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич