Постанова

від 30.05.2023 по справі 280/5147/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5147/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фермерського господарства «Світанок-2005»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року по справі №280/5147/21(головуючий суддя Кисіль Р.В.)

за позовом Фермерського господарства «Світанок-2005»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Світанок-2005» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №5/0703, яким застосовано штраф в сумі 500000 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для призначення та проведення фактичної перевірки ФГ «Світанок-2005». Позивач зазначає, що в наказах про проведення перевірки від 01.09.2020 №№ 2073, 2074 не зазначено жодної, передбаченої ПК України, підстави для проведення фактичної перевірки. Також позивач вказує, що ревізорами під час проведення перевірки не встановлено, чи є в наявності пальне, де саме воно зберігається, в якій кількості. Окрім того, позивач вважає, що ліцензія на зберігання отримується виключно на нерухомий об`єкт зберігання пального, однак на момент перевірки в нерухомих об`єктах дизельного пального не було, пальне знаходилось в баках техніки позивача, переміщення якого підтверджується актами списання. Оскільки залишків пального в ємностях (окрім баків, які безпосередньо розташовані на техніці) не було, то не було і зберігання пального.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованим твердження позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки. По суті виявленого порушення суд за встановлених у справі обставин, виходячи з письмових пояснень голови ФГ «Світанок-2005», погодився з відповідачем про наявність факту зберігання позивачем ПММ у кількості 1800 л в стаціонарних ємностях. Крім того, суд врахував, що під час проведення перевірки були зафіксовані (здійснена фотофіксація) стаціонарні та пересувні бочки, що свідчить про здійснення діяльності, яка потребує ліцензії на право зберігання пального, якої у позивач не було.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник зазначає, що судом не досліджено належним чином, що у відповідача не було жодної законної підстави для призначення та проведення фактичної перевірки ФГ «Світанок-2005», зазначає, що спірна перевірка відповідача не є фактичною, а документальною позаплановою, тоді як на проведення позапланових документальних перевірок станом на час проведення спірної перевірки діяв мораторій. Крім того, позивач вважає, що судом під час розгляду справи не взято до уваги той факт, що висновки, зазначені в акті перевірки, є суперечливими та не відповідають дійсним обставинам. Позивач наполягає на тому, що ревізорами під час перевірки не встановлено, чи є в наявності пальне, де саме воно зберігається та в якій кількості. Більш того, ревізорами безпідставно зазначено місце зберігання дизельного палива за адресою: 70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 83, тоді як ФГ «Світанок-2005» зареєстровано та здійснює господарську діяльність за адресою: 70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Горького, буд. 16А. Позивач також зазначає, що ревізорами не перевірено документи по списанню пального в експлуатацію, а саме: акти на списання, та не врахували, що ФГ «Світанок-2005» при придбанні пального в той самий день списувало його в експлуатацію. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідно до Закону №481/95-ВР ліцензія на зберігання пального отримується виключно на нерухомий об`єкт зберігання пального, натомість ФГ «Світанок-2005» не мало та не має в розпорядженні нерухомих об`єктів зберігання пального.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. В додатково поданих суду письмових поясненнях відповідач зазначає, що платником отримано ліцензію на право зберігання пального з 10.02.2021. Щодо наведених позивачем доводів відповідач вказує, що Закон №481/95-ВР не встановлює обмежень та виключень для пересувних ємностей чи транспортних засобів, які використовуються для перевезення пального (бензовози, заправники, тощо). Наявність у позивача ємності (бочки), документального підтвердження придбання пального в об`ємах більших 5-ти літрів та його відвантаження за місцем здійснення діяльності без документального підтвердження використання/списання всього отриманого пального в день його отримання, свідчить про зберігання залишків такого пального та потребує наявності відповідної ліцензії для його зберігання. Надані до суду акти списання затверджують кількість списаного пального ще до його фактичного використання, не містять конкретної кількості пального, списаного за один день. Також, оскільки позивачем було отримано пальне 08.07.2020 у кількості 5170 л, та 27.07.2020 - 28.07.2020 дизельне пальне у кількості 21200 л, документальних підтверджень про те, що таке пальне було використано у господарській діяльності в день його отримання, позивачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ГУ ДПС у Запорізькій області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання підакцизних товарів в Україні, на підставі наказу ГУ ДПС в Запорізькій області від 01.09.2020 №2073 та направлень №№471, 472 проведена фактична перевірка ФГ «Світанок-2005», з питання здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, зберіганні, використанні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар (прибуткових, товарно-транспортних, видаткових та акцизних накладних), виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального.

Перевірка проводилася в присутності голови ФГ «Світанок-2005» Сорочана Ю. М., якому перед початком перевірки пред`явлені документи, визначені п. 81.1 ст. 81 ПК України, та який був ознайомлений з направленнями, про що власноручно засвідчив своїм підписом в направленнях на проведення фактичної перевірки, та отримав копію наказу від 01.09.2020 №2073 про проведення перевірки під підпис.

За результатами проведеної фактичної перевірки ФГ «Світанок-2005» складений акт від 11.09.2020 за №0639/08/01/05/ 30815010 , який підписаний головою ФГ «Світанок-2005» Сорочаном Ю.М. без зауважень.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема: ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: зберігання пального в період з 01.07.2020 до 10.09.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлено факт зберігання пального, а саме: згідно пояснень голови ФГ «Світанок-2005» Сорочана Ю.М. фермерське господарство в господарській діяльності використовує ПММ - дизельне паливо, яке зберігається в спеціалізованих ємностях (бочках), відпуск здійснюється без лічильника; облік, оприбуткування, використання та списання на момент перевірки відсутній. Ємності знаходяться на території за адресою Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 83, та не обліковуються у відповідному контролюючому органі. Вимірювального пристрою метр-штока підприємство не використовує. Залишки станом на 01.09.2020 - дизельне паливо 4700 л. Використання ПММ здійснюється виключно для с/г діяльності ФГ «Світанок-2005».

Облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації: згідно пояснення голови ФГ «Світанок-2005» залишки станом на 01.09.2020 складають - дизельне паливо 4700 л.

В ході перевірки місць зберігання ПММ на ФГ «Світанок-2005» за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 83, згідно пояснення голови ФГ «Світанок-2005» зафіксовано фактичні залишки пального: дизельне паливо станом на 01.09.2020 о 14:00 - 4700 л, вимірювання не проводилось у зв`язку з відсутністю на підприємстві вимірювальних приладів (проведено фотофіксацію).

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №5/0703 форми «С» на суму 500000 грн. (штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у відповідності до вимог ст.308 КАС України, зазначає таке.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки.

Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Приписами пп. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За змістом підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналізуючи наведену норму, суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, висловлені, зокрема, у постановах від 06.07.2022 у справі №420/1242/21, від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, що пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що в даному випадку, як встановлено судом вище, перевірка проводилася в присутності голови ФГ «Світанок-2005» Сорочан Ю. М., який до початку перевірки ознайомлений з направленнями на перевірку від 01.09.2020 №№471, 472, отримав копію наказу від 01.09.2020 №2073 про проведення перевірки. Тобто, контролюючим органом дотримані встановлені чинним податковим законодавством вимоги щодо призначення і проведення фактичної перевірки ФГ «Світанок-2005».

При цьому посадових осіб контролюючого органу допущено до перевірки, будь-які зауваження та заперечення з приводу проведення фактичної перевірки з боку позивача були відсутні.

З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає прийнятним посилання суду першої інстанції на правовий висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, згідно якому у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

По суті виявленого порушення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з абз.9 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500000 гривень.

Отже, підставою для відповідальності за наведеною нормою є здійснення суб`єктом господарювання діяльності щодо зберігання пального за відсутності передбаченої чинним законодавством ліцензії.

Як встановлено вище, фактичною перевіркою виявлено порушення позивачем ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ч.8 ст.15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Відповідно до ч.16 ст.15 Закону №481/95-ВР суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Одночасно, частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

В той же час, Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, колегія суддів вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Така правова позиція щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже була предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 та у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №260/3859/20, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

В даному випадку висновки відповідача, що позивачем зберігалось пальне (його залишки) 01.09.2020 в кількості 4700,00 л без отримання відповідної ліцензії з роблені з огляду на те, що в період 08.07.2020 - 28.07.2020 позивачем придбане паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 5170 л та дизельне паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300) в загальній кількості 21200 л, яке доставлено транспортним засобом постачальника до пункту розвантаження: Запорізька область, Вільнянський район, с.Михайлівка, вул. Слободчикова, 83. Станом на 01.09.2020 залишки пального складають 4700,00 л.

Одночасно відповідачем в актів перевірки зазначено, що вимірювання не проводилось у зв`язку з відсутністю на підприємстві вимірювальних приладів (проведено фотофіксацію).

Висновки щодо наявності на час проведення фактичної перевірки залишків пального та їх кількості ґрунтуються виключно на поданих головою ФГ «Світанок-2005» письмових поясненнях, що залишок пального у пересувній ємкості та автопарку складає приблизно 4700 л, з яких 2900 л у пересувній ємності та 1800 л у автопарку підприємства.

Також в ході перевірки контролюючим органом зафіксовано (здійснена фотофіксація) наявність стаціонарних та пересувних бочок, з`ясовано, що ФГ «Світанок-2005» використовує ПММ виключно для с/г діяльності, дизельне паливо зберігається в спеціалізованих ємностях (бочках), які знаходяться на території за адресою: Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 83, та не обліковуються у відповідному контролюючому органу, вимірювального пристрою метр-штока підприємство не використовує, відпуск здійснюється без лічильника, облік, оприбуткування, використання та списання на момент перевірки відсутній.

За наданими позивачем поясненнями ФГ «СВІТАНОК-2005», враховуючи особливості господарської діяльності, а саме: необхідність в певні періоди безперервної роботи техніки в полі (посівна чи період збирання врожаю) при придбанні пального заливає їх в пересувні ємності і в той самий день списує його в експлуатацію, оформлюючи внутрішній документ: акт списання.

В матеріалах справи наявні акти на списання палива, згідно яким в період з 08.07.2020 по 15.08.2020 використано ДП 5170 л, яке належить до списання, для оранки та збору врожаю; в період з 27.07.2020 по 01.09.2020 при експлуатації сільськогосподарської техніки та бочок для підвезення ДП на поля використано ДП 21200 л, яке належить до списання, для оранки, дисковки, збору і перевезення врожаю.

Згідно витягу з відомості малоцінних необоротних матеріальних активів по ФГ «Світанок 2005» у власності ФГ «СВІТАНОК-2005» є дві пересувні ємності: бочка пересувна, номер 9300014, об`ємом 5000 літрів та бочка пересувна, номер 9300015, об`ємом 10000 літрів, які обліковуються як малоцінні необоротні матеріальні активи.

Дослідивши наявні у справі документи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції враховує, що складений за результатом проведеної фактичної перевірки акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання і є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Дослідивши акт перевірки від 11.09.2020 за №0639/08/01/05/30815010, суд встановив, що у ньому зафіксовано обставини зберігання позивачем пального без фактичного посилання на докази, якими підтверджується кількість пального, що зберігається, та місце (місця) зберігання.

Безпосередньо в акті перевірки відповідачем не зазначено та не встановлено інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального. Посилаючись виключно на пояснення голови ФГ «Світанок-2005», відповідач достеменно не встановив місця чи місць зберігання пального, в тому числі, в паливних баках транспортних засобів. Виявивши наявність у позивача ємностей для ГСМ, відповідач не здійснив обстеження (перевірку) вмісту цих ємностей, не встановив, що в них зберігається та у якій кількості.

Отже, твердження відповідача, що позивачем зберігалося пальне в загальній кількості 4700 л, що потребує наявності відповідної ліцензії, має характер припущення контролюючого органу, без жодного документального підтвердження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності із зберігання пального та місць, у яких пальне зберігалося, свідчить про неправомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2020 №5/0703.

Судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги обсяг задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що підлягають компенсації всі судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору.

Судом встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 7500 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 11250 грн. за подання апеляційної скарги, які підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Світанок-2005» задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року по справі №280/5147/21 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №5/0703.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Фермерського господарства «Світанок-2005» судовий збір в загальному розмірі 18750,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко