Постанова

від 12.06.2023 по справі 240/11123/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11123/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

12 червня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Нова" до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Баранівська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

21 березня 2023 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Представник третьої особи, своїм правом передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

06 березня 2023 року ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

У зв`язку з клопотанням представника позивача про розгляд справи за участю сторін, з метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2023 року справу було призначено у відкритому судовому засіданні на 30 травня 2023 року.

19 травня 2023 року від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Крім того, у вказаній заяві зазначено про те, що Баранівська міська рада апеляційну скаргу підтримує, просить суд її задовольнити.

29 травня 2023 року від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши заяву Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

З матеріалів справи встановлено, що 29 травня 2023 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації про відкладення розгляду справи, яка не підписана у встановленому законом порядку. На підтвердження зазначеного, заступником начальника відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду Котюжанською Ю.В. складено відповідну довідку.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-IV. Згідно з ст. 4 вказаного Закону електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

За приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Між тим, положеннями ч. 2 ст. 167 КАС України визначено, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Таким чином, оскільки заява не містить підпису, тобто подана без додержання вимог ч. 1 ст. 167 КАС України, то остання не може бути розглянута судом та підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Даючи оцінку доводам заяви представника позивача, колегія суддів зазначає слідуюче.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В той же час, будь яких належних та достатніх доказів поважності неможливості прибуття в судове засідання представника позивача до суду не надано, також, в клопотанні не обґрунтовано підстав необхідності відкладення судового засідання (бажання надати додаткові докази, пояснення, тощо), а відтак доводи заяви є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що вказані представником позивача у клопотання підстави для відкладення судового засідання, а саме знаходження представника у іншому судовому засіданні, не є тими поважними причинами, за яких необхідно відкласти розгляд справи, а відтак доводи заяви є необґрунтованими.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції було надано можливість сторонам бути присутніми під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, проте останні не скористались своїм правом, суд вирішив за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Нова" зареєстровано як юридична особа. Основними видами економічної діяльності є: 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами.

Господарську діяльність з поводження з небезпечними відходами позивач провадить на підставі ліцензії виданої 04.08.2014 Міністерством екології та природних ресурсів України серії АЕ № 288632 на право здійснення діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація).

25.12.2013 р. Департаментом екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації ТОВ «Еко Нова» видано дозвіл №1822080601-51 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном дії10 років з 25.12.2013 по 25.12.2023.

02.10.2014, 11.02.2015, 30.09.2015, 30.10.2015, 10.12.2015, 12.02.2016, 01.09.2016р.р. позивачем подавались до відповідача заяви про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами разом з доданими до них документами з метою проведення реєстрації змін у реєстрі документів дозвільного характеру, проте щоразу Управлінням екології Житомирської ОДА приймалось рішення про відмову у видачі такого дозволу.

Зокрема, 01.09.2016 ТОВ «Еко Нова» подано до Управління екології Житомирської ОДА заяву про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

До заяви було додано: заяву встановленого зразка про видачу дозволу; копію рішення Головного управління Держасанепідслужби у Житомирській області щодо можливості видачі дозволу на викиди; копію об`яви в друкованих засобах масової інформації з повідомленням про намір отримати дозвіл на викиди («Aviso» Житомир від 09.11.2015 №45); копію листа щодо реєстрації звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин; екземпляр документів, що надавались для отримання дозволу на викиди: документи у яких обґрунтовуються обсяги викидів; електронну форму документів для отримання дозволу на одному електронному носії.

Листом від 14.09.2016р. № 2471/2-4/7-4-2394 Управління екології Житомирської ОДА повідомило ТОВ «Еко Нова» про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Еко Нова». У листі зазначено, що надані на розгляд документи не відповідають вимогам пунктів 2.2.2, 2.3.4, 2.4, 2.6, 2.7.4 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 № 108, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2006 за №341/12215 (далі - Інструкція № 108). Управління отримало повідомлення Баранівської РДА від 18.02.2016 № 0235/492 про те, що вона вважає неприйнятним і таким, що суперечить думці громадськості видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Еко Нова» і провадження даного виду діяльності на території району, та лист від 08.09.2016 № 02-35/2341 про те, що ТОВ «Еко Нова» протягом останніх 30 календарних днів не публікувала в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл.

Вказане рішення від 14.09.2016р. №2471/2-4-2394 було оскаржено ТОВ «Еко Нова» до суду та постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.01.2017р. у справі №806/2360/16, яка набрала законної сили 07.02.2017р., було визнано протиправним і скасовано рішення Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації №2471/2-4-2394 від 14.09.2016 щодо відмови ТОВ "Еко Нова" у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.; зобов`язано Управління екології Житомирської ОДА повторно розглянути заяву ТОВ «Еко Нова» від 01.09.2016р. про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, з урахуванням викладених в цьому рішенні висновків.

За наслідками розгляду заяви, яку Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 04.01.2017р. у справі №806/2360/16 зобов`язав розглянути повторно, відповідачем направлено позивачу лист від 07.03.2017р. вих. № 878/2-4/7, в якому вказано, що ТОВ "Еко Нова" не усунуло в повному обсязі причини, що стали підставою для відмови, які були викладені в листі Управління екології від 19.02.2016р. за № 368/1-4/2-4-0471. Крім цього, повідомлено позивача, що його заяву про видачу дозволу на викиди буде розглянуто після виконання вимог викладених в зазначеному листі.

В подальшому, 30.03.2017р. листом № 1158/2-4/7-4-1165 відповідачем, з урахуванням висновків постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 04.01.2017р. у справі №806/2360/16, розглянуто заяву ТОВ "Еко Нова" від 24.03.2017р. №387 та відмовлено у видачі дозволу, оскільки Товариством не надано обґрунтовуючих матеріалів з відповідними пропозиціями внесення змін (збільшення обсягів) щодо дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

26.04.2017р. листом №1364/2-4/8-4-1299 відповідачем розглянуто заяву ТОВ "Еко Нова" від 07.04.2017р. №400 та відмовлено у видачі дозволу. Вказано, що ТОВ "Еко Нова" у вступній частині документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, необхідно зазначити мету надання документів - внесення змін до існуючого дозволу на викиди.

07.08.2017р. листом №2052/5-4/7-4-1937 відповідачем розглянуто заяву ТОВ "Еко Нова" від 14.07.2017 та відмовлено у видачі дозволу. Вказано, що ТОВ "Еко Нова" необхідно надати через Центр надання адміністративних послуг Житомирської міської ради (ЦНАП) документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів.

20.09.2017р. позивачем повторно подано до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації заяву про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

До заяви додано: документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для внесення змін до дозволу на викиди; звіт з інвентаризації викидів з листами про реєстрацію від 31.08.2015р. та від 24.12.2013р.; рішення СЕС щодо можливості видачі дозволу від 18.10.2015р.; відгук місцевої РДА щодо відсутності зауважень.

Листом від 11.10.2017 № 2379/1-4/7-4-2518 Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації повідомило ТОВ "Еко Нова" про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Еко Нова". У листі зазначено, що розгляд заяви та документів проведено з урахуванням висновків, викладених у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 04.01.2017 в справі № 806/2360/16. Підставою відмови слугувала невідповідність поданих документів вимогам Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09 березня 2006 року № 108, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2006 р. за № 341/12215. А саме: в наданих документах, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, відсутнє газоочисне обладнання, в той час як трьохступенева система очистки викидних газів є однією із найбільш важливих технологічних ланок процесу знешкодження небезпечних відходів, про що зазначено у висновку ДСЕЕ від 07.11.2014 № 05.03.02-07/68069; дільниця термічного знищення небезпечних і помірно небезпечних відходів ТОВ "Еко Нова" не має санітарної класифікації і потребує встановлення розміру СЗЗ у відповідності із вимогами п.5.8 ДСП 173-96 "Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів". Враховуючи вищезазначене, управління запропонувало обладнати утилізатор (джерело №1) системою трьохступеневої очистки, яка повинна складатися з сухого скруберу, конічного циклону, системи фільтрів та димососу та внести зміни в цій частині в документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.

Крім того, Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, розглянувши заяву товариства від 20.09.2017 та документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, прийняло рішення щодо неможливості видачі дозволу, а тому Управління відмовляє у видачі такого.

05.04.2019р. позивачем повторно подано до Управління екології Житомирської ОДА заяву про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

До заяви додано: документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів; копію попередньої відмови; копію висновку та протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи матеріалів обґрунтування розміру СЗЗ (2019 рік); копію протоколу дослідження повітря населених місць ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» (2019 рік); копію акта санітарно-епідеміологічного обстеження (2019 рік).

За результатами розгляду заяви, реєстраційний номер 3286, відповідачем, листом від 26.04.2019 №1477/1-6/2-4-1174, повідомлено позивача про відмову у видачі дозволу, з мотивів того, що надані документи суттєво відрізняються від наданих товариством 20.09.2017: відмінність полягає у зменшенні розміру санітарно-захисної зони (СЗЗ) підприємства з 500 до 475 метрів, впровадженні триступеневої газової очистки, збільшенні кількості видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами тощо. Як підстави для відмови зазначені наступні причини:

звіт інвентаризації додаткових джерел викиду забруднюючих речовин не надано, відсутні акти відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел, протоколи вимірювання газопилового потоку, розрахунки обсягів викидів забруднюючих речовин, згідно з встановленими методиками.

не дотримана нумерація існуючих джерел викиду (№№1-4), на які отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 25.12.2013 №1822080601-51, нумерація додаткових джерел суперечить існуючій;

всупереч вимогам Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за № 61/597 (далі - Інструкція № 7) відсутні копії паспортних даних обладнання, технічних характеристик термічного утилізатора відходів та системи очистки, технологічного регламента утилізації (знешкодження) небезпечних та помірно небезпечних відходів для перевірки достовірності інформації;

всупереч вимогам пункту 2.7.3. Інструкції 108 в документах відсутні засвідчені в установленому порядку копії офіційно отриманих (на бланку з гербовою печаткою) вихідних даних про стан довкілля;

Порядок № 302 передбачає участь громадськості в процесі отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В документах представлено газету «Аviso» з текстом повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди від 09.11.2015, витяг з протоколу громадських слухань від 14.08.2014, в той час як документи розглядаються у 2019 році;

Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, розглянувши заяву ТОВ «Еко Нова» прийняло рішення від 19.04.2019 № 05-02/2231 щодо неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Не погодившись із вказаною відмовою, яка викладена у листі Відповідача від 26.04.2019 №1477/1-6/2-4-1174, ТОВ «Еко Нова» звернулось до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами регламентовано положеннями статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» №2806-IV, частиною п`ятою якого визначено, щовикиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із частинами десятою та одинадцятою статті 11 цього Закону дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни.

Водночас згідно з вимогами статті 1 Закону №2806-IV дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 Закон №2806-IV виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються в тому числі: строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру; перелік та вимоги до документів, які суб`єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Відповідно до статті 11 Закону № 2707-XIIКабінет Міністрів України постановою від 13.03.2002№ 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи» затвердив Порядок № 302, який встановлює єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 302 для отримання дозволу суб`єкт господарювання:

оформляє заяву;

готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;

проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;

проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;

розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди;

обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення;

проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;

готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Суб`єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

Пунктом 5 Порядку № 302 визначено, що суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди, а суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, - дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Абзацами 1-4 частини п`ятої статті 4-1 Закону №2806-IV установлено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Згідно із абзацами 5 та 6частинип`ятої вказаної статті Закону №2806-IV, законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Відповідно абзаців 8 та 9 частин п`ятої статті 4-1 Закону №2806-IV у разі усунення суб`єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб`єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Як вбачається із оспорюваного рішення №1477/1-6/2-4-1174 від 26.04.2019, воно прийняте з урахуванням констатуючої частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 04.01.2017 в справі № 806/2360/16, тобто заяву та документи позивача розглянуто повторно.

Звертаючись до відповідача в черговий раз 05.04.2019 ТОВ "Еко Нова" враховувало зауваження, наведені відповідачем у попередньому рішенні про відмову.

У свою чергу, посадові особи відповідача, розглядаючи заяву та додані до неї документи, і приймаючи рішення №1477/1-6/2-4-1174, також враховували попередні звернення ТОВ "Еко Нова".

Отож, подання позивачем заяви про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами мало повторний характер, а тому надані ТОВ «Еко Нова» документи дозвільним органом повинні були розглядатися із дотриманням процедури повторного розгляду, а саме за заявою суб`єкта господарювання разом із документами необхідними для видачі документа дозвільного характеру та документами, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відмова у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, прийнята за результатами розгляду чергової заяви та документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Еко Нова" не могла бути обґрунтована підставами відмінними від тих, що зазначені у листі відповідача №2379/1-4/7-4-2518 від 11.10.2017.

Водночас, підстави відмови, зазначені у рішенні відповідача №2379/1-4/7-4-2518 від 11.10.2017 та інших рішеннях за 2017 рік, які передували оспорюваному, відмінні між собою, що не відповідає приписам абз.9 ч.5ст.4-1 Закону № 2806-IV.

Також, варто зазначити, що твердження відповідача про ненадання позивачем звіту інвентаризації є необґрунтованим, оскільки позивачем до заяви про видачу дозволу на викиди від 05.04.2019 було надано звіт інвентаризації додаткових джерел викиду забруднюючих речовин, копія якого наявна в матеріалах справи.

Вказаний звіт інвентаризації відповідає вимогам Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. N 7та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 р. за N 61/597, зокрема, містить передбачену п.2.5 тап.2.6Інструкції № 7характеристику джерел викидів забруднюючих речовин та характеристику газоочисних установок. Отже, посилання відповідача на не надання копій паспортних даних, обладнання, технічних характеристик термічного утилізатору відходів, системи очистки, технологічного регламенту утилізації небезпечних та помірно небезпечних відходів суперечить вимогамІнструкції № 7.

Більш того, звіт зареєстрований Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації (лист від 31.08.2015 № 1578/2-4/2-4-1607), а отже підтверджено його відповідність вимогам Інструкції № 7 та достовірність.

Не дотримання нумерації існуючих джерел викидів (№№1-4), на які отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №1822080601-51 від 25.12.2013 року, не може слугувати підставою для відмови у видачі дозволу за змістом приписів вищенаведених законодавчих актів. Разом з цим, зауваження відповідача щодо недотримання нумерації джерел викидів на підприємстві міститься лише в оскаржуваному рішенні №1477/1-6/2-4-1174 від 26.04.2019, натомість в попередньому рішенні №2379/1-4/7-4-2518 від 11.10.2017,така підстава відсутня.

Також, оскаржуване рішення про відмову у видачі дозволу від 05.04.2019обумовлено тим, що надані на розгляд документи не відповідають вимогам Постанови №302 та Інструкції №108, а саме пунктам 2.7.3, 1.18 розділу 2.

Відповідно до пункту 2.7.3 Інструкції №108Мінприроди України, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації приймають до розгляду тільки ті матеріали, у складі яких містяться засвідчені в установленому порядку копії офіційно отриманих (на бланку з гербовою печаткою) вихідних даних про стан довкілля (метеорологічні параметри, фонові концентрації, середньорічна та максимальна з разових концентрації).

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано копії офіційно отриманих вихідних даних про стан довкілля: метеорологічні параметри, фонові концентрації, які відображені в листі Житомирського ЦГМ № 25-01-45/1041 від 16.10.2015, що міститься в додатках до документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців.

Водночас, даючи оцінку доводам апелянта щодо необхідності оприлюднення повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди в місцевому друкованому ЗМІ в повному обсязі згідно вимог п.2.18Інструкції №108, колегія суддів зазначає слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було розміщено повідомлення про наміри отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на сторінці 35 газети "Aviso" Житомир № 45 від 09.11.15. В оголошенні вказано, що розгляд зауважень щодо отримання ТОВ «Еко Нова» дозволу на викиди проводить Баранівська районна державна адміністрація.

За змістом положень Порядку №302 суб`єкт господарювання для отримання дозволу має вмістити в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Однак, Порядком № 302 не передбачено обов`язку здійснення суб`єктом господарювання наведених дій при повторній подачі заяви та документів, необхідних для видачі одного і того ж дозволу.

Відтак, посилання відповідача на те, що громадськість Баранівського району не поінформована про наміри отримання позивачем дозволу на викиди, як на підставу відмови у видачі дозволу, а також вимога про повторне оприлюднення позивачем в місцевому ЗМІ повідомлення про отримання дозволу на викиди є необґрунтованим.

Щодо вказівки Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації у оспорюваному листі на зменшення позивачем санітарно-захисної зони, то його правомірність підтверджується позитивним висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.04.2019 № 602-123-20-4/6664. Окрім того, необхідність його подання була зумовлена саме вимогами відповідача у листі №2379/1-4/7-4-2518 від 11.10.2017.

Доводи апелянта про впровадження в 2019 році ТОВ "Еко Нова" триступеневої газової очистки та збільшення кількості і обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами спростовується наявними документами, у яких обґрунтовуються обсяги викидів: система очистки була впроваджена ще в 2015 році, а кількість видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не збільшувалася, та була визначена в двох звітах по інвентаризації викидів. Протилежного відповідачем не доведено.

Також апелянт в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення вказує на позицією громадськості міста Баранівка, що викладена у повідомленні Баранівської районної державної адміністрації від 18.04.2019 № 02-35/221 про заперечення в наданні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря позивачу, листі Баранівської міської ради від 18.04.2019 за №02-12/464 про заборону розміщення термічного утилізатора, рішенні головного управління Держпродспоживслужби в Житомирські області від 19.04.2019 за № 05-02/2231.

З урахуванням приписів статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", зауваження громадськості не є самостійною підставою для відмови у видачі відповідно дозволу суб`єкту господарювання, проте можуть бути запропоновані останньому дозвільним органом до урахування під час підготовки дозволу до видачі. Відтак, пропонування позивачу Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної держаної адміністрації урахувати зауваження жителів м. Баранівка, викладених у зазначених вище листах є правом Управління під час підготовки дозволу до видачі, а не підставою для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Щодо такої підстави відмови, як відсутність на думку відповідача, погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду спраи, позивач має діючий дозвіл на викиди № 1822080601-51 від 25.12.2013 року. Встановивши додаткове джерело викидів, починаючи з 2014 року, позивач звертався до відповідача із заявами про отримання (переоформлення) дозволу на викиди, які розглядались ним в порядку процедури повторного розгляду.

Під час розгляду чергової заяви, позивачем отримано погодження ГУ Держпродспоживслужби у Житомирській області (до реорганізації згідно Постанови КМУ від 16.12.2015 р № 1092 назва -Головне управління Держсанепідслужби у Житомирській області) про можливість видачі дозволу на викиди ТОВ «Еко Нова»).

Обставини такого погодження встановлені Житомирським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №806/2360/16 за позовом ТОВ «Еко Нова» Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, треті особи: Баранівська міська рада, Баранівська районна державна адміністрація, про визнання протиправним рішення №2471/2-4-2394 від 14.09.2016, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 806/2360/16 від 04.01.2017р. скасовано чергове рішення відповідача про відмову у видачі позивачу дозволу на викиди, та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ТОВ "Еко Нова" про видачу дозволу на викиди. Вказана Постанова долучена позивачем до позовної заяви, та міститься в матеріалах даної справи.

Під час здійснення розгляду справи №806/2360/16 позивачем надано до суду лист Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області від 12.10.15 № 5/00-3123 на підставі якого суд встановив:

«У цьому листі Головне управління Держсанепідслужби у Житомирській області, розглянувши документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Еко Нова» за адресою: Житомирська обл., Баранівський р-н, м. Баранівка, вул. Івана Франка, 104А, повідомило про прийняте рішення щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами».

Тобто вказані докази свідчать про наявність погодження ГУ Держсанепідслужби у Житомирській області оформленого листом від 12.10.15 № 5/00-3123 та встановив на його підставі обставини у справі в постанові Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 806/2360/16 від 04.01.2017р.

З урахуванням приписів адміністративного судочинства вказане рішення є преюдиційним у справі, що розглядаються, а тому суд бере до уваги обставини, що встановлені у справі № 806/2360/16 та мають значення для вирішення цієї справи.

Зі змісту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що преюдиційними можуть бути, за визначених у цьому Кодексі умов, саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили. Проте преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таке застосування норм процесуального права відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18), згідно з яким преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі №826/5921/16 звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Таким чином, враховуючи, що судом в рамках справи № 806/2360/16 встановлена та обставина, що погодження ГУ Держсанепідемслужби у Житомирській області щодо можливості видати дозвіл на викиди позивачу, мало місце згідно листа від 12.10.2015 № 5/00-3123, відповідно така обставина має преюдиціне значення для даної справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не заперечується факт погодження ГУ Держсанепідемслужби у Житомирській області щодо можливості видати дозвіл на викиди позивачу згідно листа від 12.10.2015 № 5/00-3123

Окрім того, зазначене погодження було надано позивачем до заяви про видачу дозволу на викиди від 20.09.2017р., що також підтверджується описом документів, що надано адміністратору для проведення реєстрації від 20.09.2017р.

Також, з матеріалів справи встановлено, що у справі, яка наразі розглядається, спір виник у зв`язку із прийняттям відповідачем рішення в процедурі повторного розгляду документів.

Всі заяви позивача про видачу дозволу на викиди, які подавалися протягом 2014-2019 р.р., в тому числі і заява від 05.04.2019р. носили повторний характер так як стосувалися одного й того ж самого об`єкту, а тому мали б розглядатися з дотриманням процедури повторного розгляду, а саме за заявою позивача разом із документами необхідними для видачі документа дозвільного характеру, в тому числі, листом ГУ Держсанепідемслужби у Житомирській області від 12.10.2015 № 5/00-3123 щодо погодження видачі Позивачу дозволу на викиди.

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "ToscutaandOthers v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку, що Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації приймаючи за результатами повторного розгляду заяви та документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Еко Нова" рішення від 26.04.2019 року не врахувало викладених принципів щодо діяльності у найпослідовніший спосіб, проведення внутрішніх процедур, які забезпечать прозорість і ясність його дій, сприяння юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають інтереси Позивача

Щодо зобов`язання Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО НОВА» дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі заяви від 05 квітня 2019 року -реєстраційний номер 3286 з урахуванням наведених обставин судова колегія зазначає наступне.

Відповідно дост.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки Відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов Відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Вказані правові висновки відповідають викладеним Верховним Судом у Постанові від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 (провадження № К/9901/67463/18).

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що судове рішення має бути спрямоване на реальний захист порушених прав та забезпечувати їх ефективне відновлення з метою запобігання подальших протиправний діянь та рішень суб`єкта владних повноважень.

Тому, з метою ефективного захисту порушених прав, суд може втрутитися в адміністративний розсуд суб`єкта владних повноважень, коли останній наділений дискреційними повноваженнями, й зобов`язати його прийняти рішення без проведення необхідної процедури в тому випадку, якщо буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт публічної адміністрації у відповідь - необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу неодноразово відмовлено у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з різних підстав, позивачем послідовно усувалися зауваження, викладені відповідачем в попередніх відмовах.

З огляду на вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності зобов`язання Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО НОВА» дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі заяви від 05 квітня 2019 року -реєстраційний номер 3286.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття спірного рішення, а доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.