Ухвала

від 14.06.2023 по справі 305/2320/22

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/2320/22

Номер провадження 1-кп/305/186/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , представника служби у справах дітей ОСОБА_7 , представника Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 , розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12022071140000363 від 02.10.2022 року відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня 7-а класу ЗЗСО І-ІІІ ст. с. Богдан Богданської сільської ради, не судимого, за ознаками суспільно небезпечного діяння передбаченого ст. 128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Рахівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 128 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 будучи малолітнім, вчинив суспільно-небезпечне діяння при таких обставинах.

Малолітній ОСОБА_4 , 30 вересня 2022 року, близько 19:20 години, знаходячись на спортмайданчику поблизу будівлі закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. с. Богдан Богданської сільської ради, за адресою: с. Богдан, вул. Івана Франка, 2, Рахівського району Закарпатської області, в ході словесного спілкування із своїм знайомим ОСОБА_9 , не передбачивши суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, штовхнув двома руками ОСОБА_9 , в результаті чого останній не втримався на ногах та впав на бетонне покриття спортмайданчика. У результаті даних необережних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівого передпліччя, які не являли собою небезпеку для життя в момент спричинення та відносяться до середнього ступеня тяжкості, згідно висновку експерта № 153 від 25.10.2022 року.

Своїми діями малолітній ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння передбаченого ст.128 КК України, а саме: необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні, прокурор, підтримуючи своє клопотання зазначила, що ОСОБА_4 є малолітнім, вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння не досягши віку з якого передбачена кримінальна відповідальність, після вчинення щиро розкаявся.

ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні суспільно-небезпечного діяння визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, попросив пробачення у потерпілого та пообіцяв, що більше такого не повториться.

Законний представник ОСОБА_4 , його мати ОСОБА_5 просила задовольнити клопотання прокурора та передати сина під її нагляд.

Захисник малолітнього ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 _6 просив суд задовольнити клопотання прокурора про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру.

Потерпілий ОСОБА_9 та його законний представник, в судове засідання не з`явились надали до суду заяву, в якій просили проводити судове засідання без їх участі та вирішити питання на розсуд суду.

Представник служби у справах дітей та представник Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, у судовому засіданні, не заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 97 КК України Неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.

Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;

3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:

- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України;

- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97КК України);

- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов`язані це робити.

Відповідно до інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх», суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК України.

До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 в скоєнні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст. 128 КК України доведена в повному обсязі.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_4 свою винуватість визнав та щиро розкаявся у вчиненому, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання. ОСОБА_10 вчинив суспільно-небезпечне діяння у віці 12 років, згідно ст. 22 КК України не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, отже він підпадає під критерії зазначені в статті 97 КК України.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується те, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, яка згодна на передачу сина їй під нагляд.

При призначенні примусових заходів виховного характеру суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу малолітнього, характеристику малолітнього, умови життя, виховання і поведінку, його ставлення до вчиненого, час, який пройшов з часу вчинення малолітнім суспільно-небезпечного діяння, а також те, що він постійно проживає разом з батьками, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування до малолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру.

Цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався. Процесуальні витрати за проведення експертизи - відсутні. Речові докази - відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 22, 97, 105 КК України, ст. ст. 318, 322, 342-376, 498-501 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12022071140000363 від 02.10.2022 року відносно ОСОБА_4 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 128 КК України задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження та передачі його під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 .

Строк застосування примусового заходу виховного характеру у вигляді передання під нагляд матері для ОСОБА_4 визначити терміном 1 (один) рік.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1