Постанова

від 07.06.2023 по справі 336/6708/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.06.2023 Справа № 336/6708/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/6708/20 Пр. № 22-ц/807/605/23 Головуючий у 1-й інстанції Дмитрюк О.В. Повний текст рішення складено 16.12.2022 року. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимівідеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Горлова Дениса Олександровича на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2 ), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3 ), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакомка 2010» (надалі ТОВ «Лакомка 2010») про припинення порушення прав інтелектуальної власності та заборону здійснення певних дій

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що вона з 20.06.2018 р. є власником належним чином зареєстрованого і діючого знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , правова охорона на який поширюється на товари 29 класу МКТП (зокрема, на товар: насіння соняшника смажене), а також на інші товари, споріднені з ними.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до установи і продовжується установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому п.2 ст.18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Згідно ст.16 Закону торговельні марки, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Таким чином, чинні права що випливають із свідоцтва № НОМЕР_1 , діють від дати подання заявки 05.10.2019 р.

З інформації, що міститься у відкритому доступі на офіційному сайті ДП «Український інститут промислової власності» база даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг», даний об`єкт інтелектуальної власності діє станом на дату подання позовної заяви до суду. Так, знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 діє на території України до 05.10.2029 р.

За змістом ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», саме позивачу належить виключне право використовувати вищезазначену торговельну марку та дозволяти її використання іншим способом.

Позивач, користуючись виключним правом використовувати належну їй на праві власності торговельну марку, надав третій особі ТОВ «Лакомка 2010», відповідно до укладених ліцензійних договорів, право на використання наступних об`єктів, зокрема: - знак для товарів і послуг «Лусканучик-Смакунчик» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , зареєстрований для товарів і послуг 29 класу МКТП; - знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , зареєстрований для товарів і послуг 29 класу МКТП.

Торговельна марка «Лускунчик-Смакунчик» використовується третьою особою на підставі ліцензійних договорів, про надання невиключної ліцензії на використання знака для товарів і послуг від 02.01.2019 р., від 01.07.2019 р., від 01.08.2019 р., від 01.10.2019 р., 30.12.2019 р., укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Лакомка 2010», щодо використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України № 131660 та 85551 для товарів 29 класу МКТП.

ТОВ «Лакомка 2010» є відомим виробником насіння смаженого соняшника «Лускунчик-Смакунчик», проводить активну маркетингову діяльність на території України.

Виробництво упаковки для продукції здійснюється на підставі договору № 1/29-12 від 29.12.2017 р., укладеного між ТОВ «ВК» та третьою особою.

У вересні 2020 р. позивачу стало відомо про використання ОСОБА_2 , без належних правових підстав, торговельної марки позивача позначення «Лускунчик-Смакунчик» та пропонування до продажу/продаж цих товарів ОСОБА_3 .

Товари виробництва ОСОБА_2 є такими самими та/або спорідненими з товарами, для яких зареєстрована торговельна марка позивача та позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нанесене на дані товари (насіння соняшника смажене), є сходим із торговельною маркою позивача, і внаслідок такого використання, дане позначення може бути сплутано з вказаною торговельною маркою, зокрема, викликати асоціації з нею, що порушує вправа інтелектуальної власності позивача.

Однією з підстав звернення до суду є те, що торговельна марка незаконно використовується ОСОБА_2 під час виробництва, зберігання, а ОСОБА_3 зберігає, пропонує та продає товари (насіння соняшника смажене «Лускунчик-Смакунчик»).

Позначення «Лускунчик-Смакунчик», нанесене на товар виробництва ОСОБА_2 (упаковка насіння соняшника смаженого) та торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є фонетично та семантично тотожними, а також збігаються за всіма графічними ознаками, за виключенням кольорового забарвлення елементів.

Згідно висновку експерта № 197-2 від 22.09.2020 р. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності: Застосування позначення у вигляді напису «Лускунчик-Смакунчик» на наданих для поведення дослідження упаковках насіння соняшника смаженого виробництва ТОВ «Лакомка 2020» є використанням знака для товарів і послуг (торговельної марки) за свідоцтвом України № НОМЕР_1 щодо наведеного у свідоцтві товару 29 класу МКТП насіння соняшникове смажене. 2. Позначення у вигляді напису «Лускунчик-Смакунчик», які нанесені на надані для проведення дослідження упаковки насіння соняшника смаженого виробництва фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , є схожими з торговельною маркою за свідоцтвом України № НОМЕР_1 стосовно наведених у свідоцтві товарів, і внаслідок їх використання, можуть бути сплутані з вказаною торговельною маркою, зокрема викликати асоціації з нею.

Таким чином відповідачами здійснюється незаконне виготовлення, зберігання та пропонування до продажу і продаж товарів з використанням торговельної марки «Лускунчик-Смакунчик» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 .

Посилаючись на ст.ст.1,5, 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.ст.41, 124 Конституції України, ст.ст.13, 15, 16, 321, 431, 432, 386, 426, 492, 494, 495, 1107 ЦК України, ст.ст.16 та 41 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, ст.ст.6 та 13 Європейської конвенції, позивач просила зобов`язати ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 припинити порушення прав інтелектуальної власності ОСОБА_1 на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.11.2010 р., зареєстрований для товарів 29 класу МКТП; заборонити ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 використовувати (виробництво, зберігання, пропонування до продажу, рекламування та продаж товарів) позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також інші позначення, схожі до ступеню змішування із знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.11.2010 р. зареєстрованого для товарів 29 класу МКТП, майнові права на який належить ОСОБА_2 ; судові витрати покласти на відповідачів.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дмитрюк О.В. (т.с. 1 а.с. 181).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 186) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 грудня 2022 року (т.с.4а.с.55-59) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 4 а.с. 65-112) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача у цій справі задовольнити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Дашковську А.В. та Маловічко С.В. (т.с. 4 а.с. 113).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 20 січня 2023 року (т.с. 4 а.с.117), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 4 а.с. 118), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).

ФОП ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скарги сторони позивача у цій справі (т.с. 4 а.с. 141-169)

Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на відзив на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційному суду клопотання прозупинення провадження у цій справі (т.с. 4 а.с. 170-188).

У судовомузасіданні 15березня 2023року (т.с.4а.с.190-194) ухвалою апеляційного суду (т.с. 4 а.с. 189, 200) у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Горлова Д.О. про зупинення провадження у цій справі відмовлено, роз`яснено апеляційним судом стороні відповідачів в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України право надати (не надати) апеляційному суду докази того, що вони зареєстровані як фізичні особи-підприємці станом на дату подачі вищезазначеного позову до суду та є таковими на теперішній час, а також наслідки ненадання останніх, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах наявних у цій справі матеріалів та доказів, розгляд цієї справи відкладено в порядку задоволення клопотання сторони відповідачів, які вважали за доцільне скористатись роз`ясненим їм правом.

У квітні 2023 року відповідачі надали апеляційному суду докази для долучення матеріалів цієї справи того, що вони були зареєстровані як ФОП з 06.04.2000 року ( ОСОБА_2 ) та з 10.03.2010 року ( ОСОБА_3 ) станом на дату подачі вищезазначеного позову до суду у цій справі та є таковими на теперішній час (т.с. 4 а.с. 201-204).

В автоматизованому порядку суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю Дашковську А.В. у зв`язку із тривалим лікарняним останньої (т.с. 4 а.с. 209-210).

Третя особа ТОВ «Лакомка 2010» через свого представника подало апеляційному суду письмові пояснення із додатками у цій справі (т.с. 4 а.с. 213-230).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 4 а.с. 195-198, 205), у томучислі позивач ОСОБА_1 через свогопредставника адвоката ГорловаД.О,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України, позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи ТОВ «Лакомка 2010» не з`явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справу апеляційному суду не подавали.

Позивач ОСОБА_1 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила.

Третя особа ТОВ «Лакомка 2010» через свого представника Кочкарьова С.В. подало апеляційному суду клопотання/заяву (т.с. 4 а.с. 231-238), в якій просило розглядати дану справу апеляційним судом за відсутності представника Товариства, апеляційну скаргу позивача підтримує, просить задовольнити.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: клопотання/заяву третьої особи задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи ТОВ «Лакомка 2010» за присутності представника позивача ОСОБА_1 адвоката Горлова Д.О. (т.с. 4 а.с. 108 - 109), відповідачів ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , а також представника відповідача ФОП ОСОБА_2 адвоката Черкашина І.І. (т.с. 4 а.с. 144) в режимі відеоконференції (т.с. 4 а.с. 211).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіхучасників цієїсправи,що з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_4 у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено,що судпершої інстанції,відмовляючи позивачеві у задоволенні її вищезазначеного позову у ційсправі у повному обсязі,керувався ст.ст.259,263,264,265,268,273,354ЦПК України та виходив із відсутності правових підстав для захисту права інтелектуальної власності позивача у обраний нею спосіб у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із свідоцтвом (т.с. 1 а.с.29) знак для товарів та послуг № 131660 зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 25.11.2010 р.

Відповідно до виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, виданої станом на 25.10.2008 р. (т.с. 1 а.с.28) власником свідоцтва № НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом про припинення порушення прав інтелектуальної власності та заборону вчинення певних дій, позивач просила захистити її право власника на торговельну марку, зареєстровану в Державному реєстрі на знаки для товарів та послуг за № 131660.

Разом з тим, постановою Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року в іншій цивільній справі ЄУН № 335/5841/19 у тому числі за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (т.с. 4 а.с. 11-17), яке набрало законної сили та було чинним на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, окрім іншого, скасовано уДержавному реєстрісвідоцтв Українина знакидля товарівта послугзапис стосовнореєстрації за ОСОБА_1 прав власникана Торговельнумарку, яка зареєстрована в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 418 ЦК Україниправо інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності згідно ст.420 ЦК Україниу тому числі належать промислові зразки, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Згідно ч. 1 ст. 494 ЦК Українита ч.3 ст.5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст.495 ЦК України).

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, постановою Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у вищезазначеній іншій справі запис стосовно реєстрації за ОСОБА_1 права власника на торговельну марку, зареєстровану за № 131660 скасовано, а тому відсутні правові підстави для захисту права інтелектуальної власності позивача у обраний нею спосіб у цій справі.

Суд першої інстанції правильно вважав, що доводи представника позивача про те, що фактично вищезазначене рішення суду апеляційної інстанції про скасування у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг в іншій цивільній справі ще не виконано, відповідні відомості до реєстру не внесено, не спростовують висновків суду, оскільки, в силу положень ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову судом також правильно враховано, що відповідач ОСОБА_2 у судовому порядку оспорював право інтелектуальної власності, в тому числі, що виникло у позивача на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 .

Як встановлено рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2022 р. (т.с. 3 а.с.150-154):

« ОСОБА_2 із ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.09.1986 р. по 24.11.1994 р. та у повторному шлюбі з 27.08.2005 р. по 19.06.2018 р.

Під час повторного шлюбу ОСОБА_5 зареєструвала, об`єкти інтелектуальної власності на власне ім`я, про що свідчать наступні документи: …свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.11.2010…

У зв`язку із тим, що Торговельні марки та Промислові зразки були зареєстровані ОСОБА_5 під час шлюбу з ОСОБА_2 , кожен з подружжя своїми спільними і коштами, і працею приймали участь в набутті та розвитку цих об`єктів, суд вважає право на ці об`єктиє спільноюсумісною власністюподружжя у відповідності до ст.ст.60,70СК України355, 368 ЦК України.

… під час шлюбу ОСОБА_5 передала виключні майнові права інтелектуальної власності, які є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, доньці ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору № 2 про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг « ОСОБА_6 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 20.06.2018 ОСОБА_5 передала зазначені виключні майнові права інтелектуальної власності ОСОБА_1 .

Відсутність нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 на відчуження торгівельних марок та промислових зразків сторонами не оспорюється, у зв`язку із чим суд уважає за можливе відновити права позивача у спосіб, зазначений у позовній заяві, а саме визнавши недійсними спірні договори відчуження об`єктів інтелектуальної власності».

Згаданим рішенням суду, яке залишено в цій частині без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20.09.2022 р., визнано недійсним договір відчуження ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 торговельної марки, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 .

Із вказаних судових рішень судом першої інстанції було правильно встановлено, що задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів відчуження торгівельної марки, промислового зразка, скасування записів стосовно реєстрації прав власності, внесення відомостей до Державних реєстрів свідоцтв, патентів України, суди дійшли висновку, що торгівельні марки та промислові зразки, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 , виключні майнові права, у тому числі на спірний об`єкт інтелектуальної власності був переданий позивачу без згоди ОСОБА_2 , у зв`язку з чим суд визнав недійсним, у тому числі договір відчуження торговельної марки, яка зареєстрована за № 131660.

З наведеного вище, суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку, що вищезазначений позов ОСОБА_1 у цій справі не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційноїскарги позивача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_4 дублюють доводи її позовної заяви у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, викладену в її позові, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; с уд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач та її представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги сторони позивача.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, стороною позивача (апелянта) апеляційному суду не надані.

Не можуть бути прийняті до уваги у цій справі апеляційним судом як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України для перегляду законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі від 06.12.2022року, всі додані стороною позивача та третьою особою докази, а саме:

= стороною позивача:

- рішення Господарського суду Запорізької області у справі ЄУН № 908/283/21 від 12.12.2022року (т.с. 4 а.с. 95-107), та яке ще, навіть, не набрало ще законної сили (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані),

- лист Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» від 16.01.2023року (копія т.с. 4 а.с. 184),

= третьою особою:

-листи Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» від 16.01.2023року (т.с. 4 а.с. 237-238) та від 15.05.2023року (т.с. 4 а.с. 236),

оскільки всі вони виникли (датовані датами) вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у цій справі.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Також, в силу ст. 141 ЦПК України у разі відмови стороні позивачеві у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Горлова Дениса Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 13.06.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.