Рішення

від 21.02.2022 по справі 757/53611/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53611/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Печерського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «459» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року директор товариства з обмеженою відповідальністю «459» - Денисенко В.Є. (далі - ТОВ «459») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з останнього на користь товариства матеріальні збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 16 798,14 грн. та 900 грн вартості послуг з незалежної оцінки вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2015 року о 10:40 год., керуючи мотоциклом «Матадор», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Еспланадна, 20 в м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, під час випередження не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Ford», державний номерний знак НОМЕР_2 та «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_3 . Водій ОСОБА_1 порушив п. 12.1 та п. 13.3 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП матеріальних збитків задано обом транспортним засобам.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року з урахуванням постанови від 14 червня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач зазначає, що у вказаній дорожньо-транспортній пригоді отримав механічні пошкодження також автомобіль марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ТОВ «459». Загальна вартість послуг з відновлювального ремонту автомобілю «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_3 становить 16 798,14 грн., що вбачається зі звіту № 78/10/16 від 20 жовтня 2016 року. На підставі положень статей 1166,1187, 1192 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача суму матеріальних збитків завданих останньому вищезгаданою дорожньо-транспортною пригодою.

Ухвалою судді від 25 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, яким роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу місця реєстрації відповідача. Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд прийшов до таких висновків.

Як встановлено судом та вбачається з копії постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року у справі № 757/10358/16-п, долученої до матеріалів справи, а також з урахуванням копії постанови Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року у справі № 757/10358/16-п, 07 листопада 2015 року о 10:40 год., ОСОБА_1 керуючи мотоциклом «Матадор», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Еспланадна, 20 в м. Києві, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати транспортним засобом, під час випередження не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Водій ОСОБА_1 порушив п. 12.1 та п. 13.3 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП матеріальних збитків задано обом транспортним засобам.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року з урахуванням постанови від 14 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

Позивач зазначає, що у вказаній ДТП отримав механічні пошкодження також автомобіль марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ТОВ «459», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу долученою до позовної заяви.

Загальна вартість послуг з відновлювального ремонту автомобілю «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ТОВ «459»становить 16 798,14 грн., що вбачається зі звіту № 78/10/16 від 20 жовтня 2016 року.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Водночас, ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 1 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 даної статті шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку постановою Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року у справі №757/10358/16-п.

У відповідності до ч. 1 ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з постанови Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року у справі №757/10358/16-п не вбачається що згаданий позивачем транспортний засіб, зокрема, «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ТОВ «459» на праві власності, був учасником вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. У вищенаведеній постанові суду мова йде виключно про ОСОБА_1 , який керував мотоциклом «Матадор», д.н.з. НОМЕР_1 та здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого обом завдано матеріальних збитків, належних та допустимих доказів зворотного позивачем не надано.

За приписами частин четвертої, шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 141, 81, 263, 264, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «459» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «459» - код ЄДРПОУ 36925775, адреса місцезнаходження: 03141, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, к. 142.

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя Р.В. Новак