Рішення

від 17.12.2021 по справі 757/1054/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1054/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Центрбуд», про стягнення суми страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з відповідача-1 матеріальний збиток у розмірі 49801,75 грн., з яких сума основного боргу - 27927,02 грн., витрати на проведення оцінки завданих збитків - 250,00 грн., інфляційні витрати - 21624,73 грн., стягнути з відповідача-2 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. та судові витрати стягнути з обох відповідачів.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.01.2017 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 03.023.2017 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «Центрбуд».

Цивільну відповідальність ОСОБА_2 було застраховано в ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу №АК/0674014.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» на особистий рахунок позивача було перераховано 11420,56 грн., однак вказана сума не перекриває завданих збитків позивача.

18.05.2017 року позивач звернувся із заявою до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з приводу доплати страхового відшкодування.

Листом №12/2108 від 16.06.2017 року, ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомило позивача про відмову у перерахуванні суми страхового відшкодування.

21.06.2019 року за ініціативою позивача суб`єктом оціночної діяльності « ОСОБА_3 » було проведено огляд транспортного засобу - автомобіля «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 та встановлено вартість відновлювального ремонту в сумі 39347,58 грн.

За таких обставин, позивачу залишились не відшкодовані матеріальні збитки в розмірі 27927,02 грн.

Станом на день подання позову страховик не відшкодував 27927,02 грн., а тому зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 21624,73 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.01.202019 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами позовного (загального) провадження. Призначено підготовче судове засідання.

25.05.2021 року від відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив позовні вимоги, посилаючись на те, що дійсно 13.01.2017 року мала місце ДТП за участю автомобіля «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , який керував, ОСОБА_2 , який належить на праві власності ТОВ «Центрбуд».

16.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із повідомленням про пригоду.

На виконання вимог ст. 34.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було направлено представника для огляду транспортного засобу «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 та виконання звіту про оцінку.

Зауважень щодо обсягу зафіксованих пошкоджень позивачем не зазначено.

Вказує, що товариство не здійснювало оцінку майна, оцінку збитку (шкоди), а визначило розмір страхового відшкодування на підставі даних, що підтверджують реальний розмір збитку, завданого потерпілій особі.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля, належного позивачу, була визначена у відповідності до закону та методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

29.03.2017 року товариство, згідно ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було укладено та затверджено розрахунок страхового відшкодування і страховий акт, та виплачено страхове відшкодування у розмірі 11420,56 грн. (12420,56 грн. - 1000,00 грн. франшиза), на рахунок, вказаний позивачем.

Отже, ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виконало всі зобов`язання, передбачені чинним законодавством у сфері страхування, а розмір відшкодування було розраховано, погоджено та сплачено із додержанням вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Просили у позові відмовити.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановлений законом строк. Причини неявки суду не відомі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.01.2017 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 03.023.2017 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «Центрбуд».

Цивільну відповідальність ОСОБА_2 було застраховано в ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу №АК/0674014.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» на особистий рахунок позивача було перераховано 11420,56 грн., однак вказана сума не перекриває завданих збитків позивача.

18.05.2017 року позивач звернувся із заявою до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з приводу доплати страхового відшкодування.

Листом №12/2108 від 16.06.2017 року, ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомило позивача про відмову у перерахуванні суми страхового відшкодування.

21.06.2019 року за ініціативою позивача, суб`єктом оціночної діяльності « ОСОБА_3 » було проведено огляд транспортного засобу - автомобіля «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 та встановлено вартість відновлювального ремонту в сумі 39347,58 грн.

Згідно ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною 22.1 статті 22 вищезгаданого закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та отримав страхове відшкодування в розмірі 11420,56 грн. у строки, передбачені законом.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» та п.3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленим цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Виплата страхового відшкодування позивачу була здійснена в межах строку, встановленого пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №210619 від 21.06.2019 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності « ОСОБА_3 » за власною ініціативою позивача, вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу та ПДВ складає 47217,10 грн. та 39347,58 грн. (без урахування ПДВ).

Виходячи з вищевикладеного, вартість несплаченого матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням сплаченого страхового відшкодування - складає 27927,02 грн.

На виконання вимог п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», працівниками ТДВ СК «Альфа-Гарант» 20.01.2017 року було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , про що було складено відповідний протокол огляду транспортного засобу, який підписаний позивачем. Зауважень щодо обсягу зафіксованих пошкоджень позивачем не зазначено. Відтак, позивач погодився із розміром страхового відшкодування, про що також свідчить його заява про перерахунок суми страхового відшкодування на вказаній в заяві реквізитах.

Разом із тим, судом не приймається до уваги наданий позивачем Висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №210619 від 21.06.2019 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності « ОСОБА_3 », відповідно до якого розмір матеріального збитку складає 39347,58 грн., як неналежний доказ, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі-Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до роз`яснень ВСУ, викладених у п. 17 Постанови пленуму ВСУ №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідним судовим експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та повідомленого про те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Як вбачається з висновку №210619 від 21.06.2019 року, експерт ОСОБА_3 не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, в зв`язку з чим у суду виникає сумнів у його обґрунтованості та правильності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом тривалого часу розгляду справи в суді, не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для перевірки розміру виплаченого відшкодування, не спростував визначеного страховиком зазначеного розміру, а, отже, не довів, що розмір страхового відшкодування страховою компанією визначений неправильно.

Оскільки протягом розгляду справи судом не встановлено і позивачем не доведено порушення прав позивача з боку відповідача ТзДВ СК «Альфа-Гарант» при розрахунку суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ТзДВ СК «Альфа-Гарант» недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 27927,02 грн.

Відтак, позов задоволенню не підлягає у зв`язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.

Позивачем, при поданні позовної заяви, було заявлено вимогу про стягнення пені.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

25.05.2021 до суду надійшла заява ТДВ СК «Альфа-Гарант» про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, оскільки строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду вимогою про захист свого права, сплинув 29.03.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «Юкос проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Так, до суду із позовом про стягнення пені позивач звернувся у січні 2020 року, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 09.01.2020 року, оскільки з конверта, в якому надійшов позов, не можливо встановити дату відправки.

В розумінні статті 256 Цивільного кодексу, позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права.

Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права. У даному випадку така вимога стосується визнання недійсним договору у зв`язку з його невідповідністю на момент укладення нормам чинного законодавства.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Перебіг позовної давності, відповідно до ст.264 ЦК України, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, перерив або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності, клопотань щодо поновлення строку звернення до суду позивач також суду не заявляв.

За таких обставин, вимога про стягнення пені заявлена позивачем з пропуском строку позовної давності в частині стягнення з 17.08.2019 до 09.01.2020, в зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 22, 29, 30, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 20 Закону України «Про страхування», ст.ст. 988, 990 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогтти ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Центрбуд», про стягнення суми страхового відшкодування - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

Відповідач-1: товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант», 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, ЄДРПОУ 32382598,

Відповідач-2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Центрбуд», 03179, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, буд. 1Д, оф. 161, код ЄДРПОУ 31092950.

Суддя Р.В. Новак