Рішення

від 06.06.2023 по справі 545/1493/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1493/23

Провадження № 2/545/1123/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді : Гальченко О.О.,

при секретарі : Мамишевій А.Є.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

Представник позивачки адвокатІванова О.І. 27.04.2022 року звернулася до судуіз позовом до відповідача про визнання права власностіна земельнуділянку, мотивуючи тим, що позивачка ОСОБА_1 та її мати - ОСОБА_2 отримали у спадщину по 1/2 частині земельної частки ( паю ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,46 умовних га. на підставі ПЛ № 0304504 згідно з «Проектом землеутрою щодо організації території земельних часток ( паїв ) на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області».

Позивачка та її мати вирішили розділити в натурі земельну ділянку, сформувавши дві окремих земельні ділянки, шляхом виготовлення технічної документації на їх частини та присвоїти їм кадастрові номери.

Станом на 2009р. повноваження щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку частку ( пай ) та її затвердження належали Полтавській районній державній адміністрації.

Так, 10.04.2009р. позивачка отримала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку частку ( пай ).

18.05.2009р. відділом містобудування та архітектури Полтавської районної державної адміністрації погоджено місце розташування 1/2 частини земельної ділянки, що надана гр. ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та не мала принципових заперечень проти її розташування.

Наприкінці 2009р. ДП «Полтавським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» виготовлено технічну документацію на земельну ділянку площею 2,0965га. та присвоєно кадастровий номер : 5324082700:00:019:0054.

Розпорядженням Голови Полтавської РДА № 52 від 26.02.2013 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_3 на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вказано позивачці на необхідність зареєструвати речове право на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та забезпечити повернення сертифікату на право на земельну частку ( пай ) в районну державну адміністрацію.

З 01.01.2013 державні акти на право власності на земельну ділянку не виготовляються та одночасно створено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Позивачка звернулася до державних реєстраторів з метою здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, але їй відмовили та роз`яснили, що розпорядження Голови Полтавської РДА № 52 від 26.02.2013 не містить інформації щодо кадастрового номеру земельної ділянки та її площі, технічну документацію, яку затверджено.

Позивачка звернулася повторно до Полтавської РДА з метою внесення змін до розпорядження або повторного затвердження технічної документації на земельну ділянку з метою завершення оформлення права власності на земельну ділянку. Позивачці відмовлено у зв`язку з тим, що внесення змін до розпорядження є неможливим, тому запропонували звернутися до суду для його скасування, а також повідомили, що вже до повноважень Полтавської районної державної адміністрації не входить повноваження щодо затвердження технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

У 2023 позивачка звернулась до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області із заявою про повторне затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером : 5324082700:00:019:0054 площею 2,0965 га. на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в межах її повноважень, але позивачці відмовили у зв`язку з тим, що Коломацькою сільською радою не надавався дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, а вже надано Полтавською РДА, тобто іншим державним органом, а також розпорядження голови не містить ідентифікуючих ознак земельної ділянки позивачки.

13.04.2023 позивачка звернулась до державного реєстратора виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку за реєстраційним номером : 54916660.

18.04.2023 державним реєстратором ухвалено рішення про відмову в проведенні реєстраційної дії за реєстраційним номером 67248199 у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також звертає увагу, що мати позивачки гр. ОСОБА_2 здійснила реєстрацію права власності на 1/2 частину земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер : 5324082700:00:019:0041 площею 2,11га.

Позивачка не погоджується із даною відмовою, у зв`язку з тим, що її права та законні інтереси порушено. На підставі вищенаведених обставин позивачка позбавлена можливості здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку іншим шляхом, крім судового порядку.

Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку ( пай ) порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку ( пай ), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку ( пай ) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку ( пай ) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.

З роз`яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачкою не оскаржувалось рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та не визнавались протиправними дії ( бездіяльність ) у судовому порядку, про що свідчить відсутність відкритих судових проваджень через сайт судової влади : https://court.gov.ua/fair/ ( дана інформація є загальнодоступною, відкритою та такою, що не потребує доказування ). Оскарження рішення державного реєстратора та визнання протиправними дій ( бездіяльності ) у судовому порядку не призведе до набуття права власності на спадкове майно.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 12.06.2020 № 721-р., до абз. 1 п. 7 і розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначити адміністративні центри та затвердити території територіальних громад Полтавської області згідно з додатком.

Згідно п. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане Державою до комунальної власності адміністративно - територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. С. Куликівка ( нова назва Коломацьке ) Полтавського району Полтавської області входить до складу Коломацької об`єднаної територіальної громади.

Місцезнаходження земельної ділянки позивачки знаходяться на території Коломацької сільської ради.

Згідно ч. 1, 2 ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У зв`язку з тим, що позивачка не має можливості завершити оформлення права власності, тому Коломацька сільська рада Полтавського району Полтавської області може розпочати процедуру щодо визнання земельної ділянки як відумерлою спадщиною, а також надати дозвіл на виготовлення технічної документації іншій особі, тому дані дії Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області порушать права та законні інтереси позивачки. Отже, належним відповідачем є Коломацька сільська рада Полтавського району Полтавської області.

Так, керуючись вищенаведеним та у зв`язку із отриманням рішення про відмову у вчиненні реєстраційної дії, ухвалену державним реєстратором та відмовою Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про повторне затвердження технічної документації на земельну ділянку за кадастровим номером : 5324082700:00:019:0054 площею 2,0965га., порушено права та законні інтереси позивачки, які підлягають захисту.

Відповідно ч. 1, ч. 8 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Так, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є правовстановлюючим документом, але свідчить про факт державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем забезпечують у режимі реального часу отримання: органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права на земельні ділянки, їх обтяження, а також про ціну ( вартість ) земельних ділянок, речових прав на них чи розмір плати за користування земельною ділянкою; державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно відомостей з Державного земельного кадастру про речові права на земельні ділянки, зареєстровані до 2013 р., а також відомостей з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі : витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі ( території ); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти ( плану ); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяг з Державного земельного кадастру надається в паперовій або електронній формі та містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права на земельну ділянку, що виникли після 01.01.2013, а також за бажанням заявника - відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про речові права на земельну ділянку, їх обтяження, одержані в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти ( плану ) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Отримання нотаріусами витягу з Державного земельного кадастру є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки ( крім складання заповітів ).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі якщо земельні ділянки, обмеження ( обтяження ) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження ( обтяження ) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 01.01.2013, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень. У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку ( округлення ); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів, такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності ( а щодо земель державної та комунальної власності - право користування ) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників ( користувачів ) земельних ділянок.

Відповідно до ч. 9, ч. 10 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування ( крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок ) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 202 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01.01.2013.

Згідно ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 01.01.2013, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 01.01.2013, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 01.01.2013, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Під час проведення державної реєстрації права спільної власності на земельну ділянку щодо одного із співвласників у разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про право спільної власності на земельну ділянку із зазначенням усіх співвласників, перенесених з Державного реєстру земель, державний реєстратор одночасно з державною реєстрацією права спільної власності щодо одного із співвласників також переносить відомості про інших співвласників на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав. Перенесення відомостей про кожного із співвласників на земельну ділянку у випадку, передбаченому абз. 4 цієї частини, здійснюється виключно за відсутності в Державному реєстрі прав відомостей про перехід права власності відповідного співвласника до третьої особи. У разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про інші речові права, похідні від права власності, перенесених з Державного реєстру земель, крім відомостей про право власності на земельну ділянку, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав переносить такі відомості Державного земельного кадастру про речові права на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав. Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 01.01.2013, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав. Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та оформленого в установленому порядку до 01.01.2013, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та не оформленого в установленому порядку до 01.01.2013, проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації права оренди, за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права, похідні від права власності, у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі прав. При цьому, строк такого речового права, у тому числі оренди, обраховується відповідно до строку дії договору оренди, що обраховується з дня його укладення. Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 01.01.2013, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013, посвідчували право власності або право користування землею ( земельними ділянками ), а також книг записів ( реєстрації ) таких документів.

Відповідно до п. 1 розділу 2 «Методичних рекомендації щодо документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку відповідно до законодавства, схвалених Державною реєстраційною службою України», до 02.05.2009 документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно державний акт.

При цьому, що принцип визнання державою прав на нерухомість, що виникли до початку функціонування системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», закладений у ч. 4 ст. 3 вказаного Закону, обумовлює, що звернення власників земельних ділянок за проведенням державної реєстрації права власності на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі державних актів, якими посвідчуються права власності на земельні ділянки, відбуватиметься у разі, якщо оформлення права власності на землю та його реєстрація були проведені згідно з чинним у відповідний час законодавством, втім, особа бажає укласти правочин щодо відповідної земельної ділянки. Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 3 Закону державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Крім того, власник землі може звернутися за державною реєстрацією права, що виникло до 01.01.2013, з метою отримання всіх привілеїв, що дає їх державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи наведене, розглядаючи питання про можливість проведення державної реєстрації права власності на підставі державного акта, що посвідчує право власності на земельну ділянку, слід враховувати наступне.

Інститут права приватної власності на землю був введений в Україні у 1992 році. Втім, за часів проведення в Україні земельної реформи форми державних актів на право власності на земельну ділянку неодноразово змінювались. Крім того, в Україні мала місце практика, за якої під час дії одного нормативно-правового акта, що встановлював певну форму державного акта, такі документи могли видаватися у формі, що була затверджена нормативно-правовим актом, який втратив чинність. За певних обставин держава надавала таким документам легітимності.

Відповідно до п. 1.6, п. 2, п. 2.1. розділу 2 «Методичних рекомендації щодо документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку відповідно до законодавства, схвалених Державною реєстраційною службою України», и Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2008 № 1019 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 02.04.2002 № 449» в черговий раз було змінено форму державного акта на право власності на земельну ділянку. П. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449, зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.10.2008 № 926 та від 12.11.2008 № 1019, установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Таким чином, право власності на земельні ділянки, що виникло до 02.05.2009, може посвідчуватися державними актами 3-х видів:

1) державний акт на право приватної власності на землю;

2) державний акт на право власності на землю;

3) державний акт на право власності на земельну ділянку.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 05.03.2009 № 1066-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» відбувалося спрощення процедури переходу права власності на земельну ділянку із земель приватної форми власності. Вказаним Законом України було внесено зміни у ст. 126 ЗК України в частині визначення документів, якими може посвідчуватись право власності на землю. Такими документами ЗК України визнав :

- державний акт про право власності на земельну ділянку;

- цивільно-правову угоду щодо відчуження земельної ділянки, укладену в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтво про право на спадщину.

Ст. 126 ЗК України ( в редакції, яка діяла до 01.01.2013 ) визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч. 2 цієї статті.

Відтак, з 02.05.2009 отримання державного акта на право власності на земельну ділянку стало необхідним лише у разі набуття права власності із земель державної чи комунальної форми власності, а також при зміні меж та/чи цільового призначення землі.

В той же час державний акт, що посвідчував виникнення права власності на таку земельну ділянку, залишався документом, який мав супроводжувати земельну ділянку протягом всього часу її існування.

З 01.01.2013 право власності на земельну ділянку, при її формуванні, посвідчується на загальних засадах посвідчення права власності на об`єкти нерухомого майна, тобто свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом права власності, але позивачка була позбавлена можливості його оформити.

В силу ч. 1 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

На підставі ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, керуючись вищенаведеним вважаємо, що права та законні інтереси позивача порушено та потребують захисту у судовому порядку, а також вимоги підлягають задоволенню щодо визнання права власності на земельну ділянку.

Незадоволення вимог щодо визнання за позивачем права власності на земельну ділянку зумовить позбавлення її права власності на спадкове майно, яке їй належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Попередній ( орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи є наступним :

судовий збір - 1 073,60 грн. ( 84 264,09 грн. * 1% /100 = 842,64 грн. за позов майнового характеру, але не менше 1 073,60 грн. ).

Прохала : визнати за нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0965га. кадастровий номер : 5324082700:00:019:0054, яка знаходиться на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

В судове засідання сторони у справі не з`явилися, представник позивача та відповідач Коломацька сільська рада Полтавського району Полтавської області, надавши суду заяви про розгляд справи без їх участі, де представник позивача адвокат Іванова О.І. позов підтримала та прохала задовольнити. Відповідач в заяві поклався на розсуд суду, не надійшло заперечень щодо задоволення позову. Тому, суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності не з`явившихся, належно повідомлених сторін за наявності відповідних заяв від них та по наявним матеріалам справи.

Судом встановлено обставини, на які послалася в позові порзивачка та вони доводяться матеріалами справи на а. с. 12 55. Інших спадкоємців, окрім позивачки, після померлої немає.

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст. 328, 392 ЦК України, так як право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Визнання права власності на майно через звернення до суду не суперечить чинному законодавству. Власник майна може звернутися до суду про визнання права власності на майно або самостійно здійснити реєстрацію позасудовому порядку.

Керуючись ст. 4, 5, 30, 43, 49, 76 - 82, 133, 141, 175, 184, 258 - 259, 263 268, 354 ЦПК України, ст. 328, 392 , 1216, 1261, 1269 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0965га., кадастровий номер : 5324082700:00:019:0054, розташованої на території Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко