Рішення

від 22.05.2023 по справі 758/12699/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/12699/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Скрипник О. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Однолько Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року позивачка звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 150 000,00 дол. США та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2012 відповідач отримав від позивачки у борг грошову суму у розмірі 150 000,00 дол. США, про що було складено розписку. Зазначає, що 13.08.2021 на адресу ОСОБА_2 була направлена претензія від 12.08.2021, з вимогою повернути грошові кошти, які він отримав у борг по розписці від 23.04.2012 року, яка була залишена відповідачем без виконання. Вказує, що з 2008 року перебувала з відповідачем у добрих, дружніх відносинах та маючи фінансову змогу, позичила 23.04.2012 відповідачу грошові кошти у сумі 150 000,00 дол. США. Проте, відповідач тривалий час не повертає грошові кошти отримані ним по розписці від 23.04.2012 року від позивачки. Крім того, відповідач уникає зустрічей та розмов про повернення коштів.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 08.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В січні 2022 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що аркуш паперу розміру А4 під назвою «Розписка» з надрукованим текстом, не знаходять свого підтвердження, адже доказів існування та передавання зазначеної суми грошових коштів матеріали позовної заяви не містять, які не дозволяють встановити існування між ним та позивачкою договірних правовідносин позики й достовірності графічної імітації його підпису на вказаному аркуші паперу.

До початку судового засідання представник позивачки подала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, представник відповідача подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на обґрунтування позову позивачка надала до суду копію розписки від 23 квітня 2012 року, відповідно до якої вона надала у борг відповідачу ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 150 000,00 дол. США..

Відповідач отримав від позивачки у борг грошову суму у розмірі 150 000,00 дол. США, про що було складено розписку, без зазначення терміну повернення.

Виявляю справжню природу позову, встановлено, що спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, документ видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16 та від 23.04.2020 у справі № 501/1773/16-ц.

Згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно зі ст. 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14 та від 13.12.2017 у справі № 6-996цс17.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2017 року відповідачем у справі позивачу було надано розписку, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 зобов`язувався після надання йому акту звірки та акту виконаних робіт провести розрахунок за виконану роботу у сумі 17200 грн..

Суд звертає увагу, що під борговою розпискою розуміється текстовий документ, який засвідчує факт отримання грошей або цінного майна в борг на умовах укладеного усного договору. Позичальник власним підписом підтверджує отримання коштів у тимчасове користування та зобов`язання повернути їх на вимогу або у вказаний термін.

Копія розписки відповідача у справі, надана до суду позивачем, не містить природи договору боргової розписки, яка полягає в отриманні в борг грошових коштів та засвідченні отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей чи переданні грошової суми позичальнику.

Розписка, як борговий документ, що підтверджує боргове зобов`язання має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів, всупереч цьому розписка надана до суду позивачем таких відомостей не містить.

Позивачем не було доведено того, що у відповідача виникли перед ним боргові зобов`язання грошового характеру саме на підставі боргової розписки, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, зазначені позивачем в обгрунтування позову.

Позивачка на підтвердження позовних вимог надала копію розписки.

Разом з тим, надана позивачкою на підтвердження укладення договору позики начебто оригінал розписки, не може бути підтвердженням укладення між сторонами договору позики, оскільки з її змісту відсутня фіксація факту передачі грошових коштів від позивача, саме в якості позики із зобов`язанням відповідача їх повернення.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачка не довела наявності обставин, на які посилалась, як на підставу своїх вимог, не довела факту укладення договору позики, не пояснила відсутність оригіналу розписки.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 545, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. Г. Скрипник