Постанова

від 12.04.2023 по справі 696/885/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/539/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 696/885/22 Категорія: 302000000 Білопольська Н.А. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Карпенко О.В., Бородійчука В.Г.

За участю секретаря Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі ОСОБА_2 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_1

розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Спіциної Юлії Андріївни на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2023 року, постановлене під головуванням судді Білопольської Н.А., у залі № 3 Кам?янського районного суд Черкаської області 08.02.2023 року о 14 год. 10 хв., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання договору міни земельної ділянки від 18 вересня 2020 року дійсним, -

в с т а н о в и в :

16 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 провизнання договору міни земельної ділянки від 18 вересня 2020 року дійсним.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що ОСОБА_1 , як учаснику антитерористичної операції у 2019 році надана у власність земельна ділянка площею 2,0000 га, в тому числі, сіножаті площею 2,0000 га (кадастровий номер 71218825:02:000:1025) із земель сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована в адміністративних межах Косарської сільської ради, Кам`янського району, Черкаської області.

18 вересня 2020 року між фізичними особами : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір міни земельних ділянок, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:0984, а ОСОБА_2 отримав земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:1025.

Обидві вказані земельні ділянки мають однакову площу 2,0000 га, однакову нормативну грошову оцінку в сумі 14977, 20 грн., рівнозначне цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та знаходяться в адміністративних межах Косарської сільської ради, Кам`янського району, Черкаської області.

В Акті приймання-передачі (обміну) земельних ділянок сторони визначили, що відповідно до чинного законодавства укладений договір міни земельних ділянок 18 вересня 2020 року має бути нотаріально посвідчений протягом 20 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі (обміну) земельних ділянок, тобто до 09 жовтня 2020 року.

Проте з того часу відповідач ОСОБА_2 всіляко ухиляється від нотаріального посвідчення, укладеного між cторонами договору, посилаючись на зайнятість, брак часу, тимчасове нездужання тощо.

За заявою ОСОБА_1 від 18 вересня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Богданом Анатолійовичем 18 вересня 2020 року на підставі договоруміни земельних ділянок від 18 вересня 2020 року здійснена державна реєстрація права власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:0984.

У зв`язку з вище викладеним, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати дійсним письмовий договір міни земельних ділянок, укладений 18 вересня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 , та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на придбану за договором міни земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 7121882500:02:000:0984, яка розташована в адміністративних межах Косарської сільської ради, Черкаського (Кам`янського) району, Черкаської області.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 08.02.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни земельної ділянки від 18 вересня 2020 року дійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Спіциної Ю.А. оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд при вирішенні даної справи дійшов хибного висновку про те, що представник позивача у позовній заяві неправомірно стверджує, що відповідно до наказу № 29-635/14-19-СГ, виданого Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області від 04 березня 2019 року, було зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:1025, дане твердження суду є помилковим та таким, що суперечить доданим до позовної заяви доказам.

Тому скаржник вважає, що на підставі хибно сформованих судом понять та висновків згідно матеріалів справи, при винесенні рішення судом невірно застосовано норми матеріального права для вирішення спору.

Скаржник звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься Інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:0984 відповідно до якої 03.04.2019 року зареєстроване право оренди на вказану земельну ділянку за ТОВ «КАМ`ЯНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ». Право оренди було зареєстроване до моменту укладення договору міни 03.04.2019 року, що і є беззаперечним доказом того, що право власності на вказану земельну ділянку № 7121882500:02:000:0984 було зареєстроване за відповідачем.

Так, скаржник вважає, що відповідно до ст. 220 ЦК України, є всі правові підстави для визнання договору дійсним, так як відповідач, ухиляється від нотаріального посвідчення договору міни земельної ділянки, не передає документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку та більш того відповідачем було перепродано земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:1025, у зв`язку з чим позивач позбавлений права вільно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, чим значною мірою порушуються його майнові права та охоронювані законом інтереси.

В апеляційній скарзі адвокат Спіцина Ю.А. просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 08.02.2023 року у справі № 696/885/22 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

10.04.2023 року від ОСОБА_2 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначається, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що право власності на земельні ділянки не було зареєстровано ні позивачем, ні відповідачем таким що не відповідають дійсності.

Твердження суду, що позивачем протягом трьох років не проведено державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що унеможливлює право позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном є помилковим та таким, що суперечить доданим до позовної заяви доказам.

ОСОБА_2 вважає, що рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 08.02.2023 року у справі № 696/885/22 є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а апеляційну скаргу такою, що підлягає до задоволення.

У відзиві ОСОБА_2 просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 08.02.2023 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

У судове засідання з`явилась представник позивача ОСОБА_1 адвокат Спіцина Юлія Андріївна.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвокат Спіциної Ю.А., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення, виходячизнаступнихпідстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору міни земельної ділянки дійсним, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих доказів державної реєстрації позивачем права власності на виділену йому земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:1025, а також нотаріально посвідченого договору міни (обміну) земельних ділянок, укладеного 18 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не проведено державної реєстрації права власності на земельну ділянку, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією зосновних засадсудочинства,визначених п.8ч.3ст.129Конституції України,є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18 березня 2020 року між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який не посвідчений нотаріусом.

Відповідно до умов цього договору міни (обміну) ОСОБА_1 передано, а ОСОБА_2 прийнято земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована в адміністративних межах Косарської сільської ради, Кам`янського району, Черкаської області, кадастровий номер 7121882500:02:000:1025, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка до укладення договору міни (обміну) не належала ОСОБА_1 на праві приватної власності.

У свою чергу, відповідно до умов договору міни (обміну) ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована в адміністративних межах Косарської сільської ради, Кам`янського району, Черкаської області, кадастровий номер 7121882500:02:000:0984, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка до укладення договору міни (обміну) не належала ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідно до положень статей 6 і 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельне законодавство України базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт в частини першої статті 5 Земельного кодексу України).

Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Частиною дев`ятою статті 79-1 ЗК України встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З набранням чинності Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051, визначено порядок ведення державної реєстрації земельних ділянок, що передбачає внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 334 ЦК України, статті 125 ЗК України право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Документами, що підтверджують право власності на землю та право користування земельною ділянкою, є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності.

Пунктом 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04 березня 2019 року № 23-635/14-19-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення, на який сторона позивача посилається в позовній заяві, визначено, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7121882500:02:000:1025) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що представник позивача у позовній заяві неправомірно стверджує, що відповідно до наказу № 29-635/14-19-СГ, виданого Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області від 04 березня 2019 року, було зареєстроване право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:1025, загальною площею 2,0000 га.

Суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що матеріали справи не містять належних, допустимих доказів державної реєстрації позивачем права власності на виділену йому земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:1025, а також нотаріально посвідченого договору міни (обміну) земельних ділянок, укладеного 18 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

За таких обставин, позивач не набув цивільні права на земельну ділянку як фізична особа суб`єкт земельних відносин.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач і відповідач обмінялися не земельними частками (паями), а сформованими земельними ділянками із наявними кадастровими номерами, які не виступають об`єктами цивільних прав у зв`язку з непроведенням їх державної реєстрації.

Таким чином, оскільки на момент звернення позивача з позовом земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі, а право власності на неї не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, така земельна ділянка не могла бути об`єктом цивільних прав.

Встановивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог провизнання договору міни земельної ділянки від 18 вересня 2020 року дійсним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанцій про безпідставність і недоведеність позовних вимог, при цьому, висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Спіцина Ю.А., як на доказ підтвердження державної реєстрації позивачем права власності на виділену йому земельну ділянку з кадастровим номером 7121882500:02:000:1025, посилається на отриману 08.03.2023 року від ТОВ «КАМ`ЯНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 216671643 від 16.07.2020 року, та зазначає, що такий доказ спростовує висновки суду першої інстанції стосовно не набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 5ст. 177 ЦПК Українипозивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 4, 5, 8ст. 83 ЦПК Україниякщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В порушення вказаних вимог, позивачем не повідомлено суд першої інстанції про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою та про причини, з яких такі докази не можуть бути подані у встановлений строк. Більш того, до позовної заяви представником позивача навіть не було долучено саму копію звернення до ТОВ «КАМ`ЯНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» про надання копій документів.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов?язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов?язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № /5603/17 (провадження № 61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).

Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, скаржник поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного доказу не вказує.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема, шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.

Таким чином, враховуючи не наведення скаржником поважності причин неподання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 216671643 від 16.07.2020 року до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом першої інстанцій, з огляду на положення статті 367 ЦПК України.

В цілому, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично,оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 провизнання договору міни земельної ділянки від 18 вересня 2020 року дійсним відмовлено.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з дотриманням норм процесуального законодавства, правильним застосовуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, то судовий збір за подання апеляційної скарги компенсується за рахунок Держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Спіциної Юлії Андріївни залишити без задоволення.

Рішення Кам`янськогорайонного судуЧеркаської областівід 08лютого 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 13.06.2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

О.В. Карпенко