Постанова

від 14.06.2023 по справі 912/272/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023 року м.Дніпро Справа № 912/272/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Аналіт» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2023р. ( суддя М.К. Закурін) у справі №912/272/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімкомпані»

до Фермерського господарства «Аналіт»

про стягнення 166 728,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2023 ТОВ «Агрохімкомпані» звернулось з позовом до ФГ «Аналіт» про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу № Н 22-05/16 від 16.05.2022 та № З 22-05/22 від 19.05.2022 у сумі 166728,03 грн., з яких: 79619,94 грн. основної заборгованості, 32272,24 грн. курсової різниці, 10890 грн річних, 16021,87 грн. пені та 27923,98 грн. штрафу. Поряд з цим, Позивач просив компенсувати йому за рахунок Відповідача 2684 грн. сплаченого судового збору та 11800 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що на час вирішення спору Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та не здійснив оплату товару у визначений строк, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 79619,94 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Фермерське господарство «Аналіт»

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- сума основного боргу в розмірі 79619,94грн. відповідно до платіжного доручення від 21.02.2023 №11 сплачена відповідачем на користь позивача до прийняття рішення господарським судом у даній справі;

- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки щодо правомірності нарахування пені та 30%річних;

- обставини, що призвели до несвоєчасної сплати зобов`язань є форс-мажорними і доведеними в силу ч.1ст.617 ЦК України.

Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду в частині стягнення основної заборгованості скасувати та закрити провадження у справі, в іншій частині просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Аналіт» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2023р. у справі №912/272/23. Розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16.05.2022 ТОВ «Агрохімкомпані», як продавець, та ФГ «Аналіт», як покупець, уклали договір купівлі-продажу № Н 22-05/16 (а.с. 22-23), за умовами якого:

- продавець зобов`язався передати у власність покупця належні продавцю мінеральні добрива згідно специфікацій, визначених у додатках та/або видаткових накладних, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його згідно умов договору (пункт 1.1.);

- найменування товару, номенклатура, його кількість, ціна за одиницю виміру, загальна вартість, інші необхідні параметри, характеристики та терміни його оплати, а також інші умови, визначені в специфікаціях та/або видаткових накладних (пункт 1.2.);

- загальна ціна (сума) договору, визначена в специфікаціях та/або накладних, становить 58619,94 грн (пункт 2.1.);

- ціна за одиницю товару, загальна вартість, строки розрахунків, найменування, конкретний асортимент визначаються у гривнях та зазначаються у специфікаціях та/або видаткових накладних (пункт 2.2.);

- покупець зобов`язаний здійснити оплату товару за ціною та у строки, вказані у специфікаціях та/або рахунках-фактурах та/або видаткових накладних (пункт 2.3.);

- сторони можуть визначити грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті; на дату поставки товару ціна визначається в еквіваленті долара США та/або євро до гривні та вказується у гривні; у випадку проведення часткової або повної попередньої оплати ціна частини товару/партії товару, який відпускається покупцю, перераховується за ціною на день проведення оплати за нього; вартість товару розраховується за формулою та сплачується у гривні: Х2=(Y2/Y1)*Х1, де Х1 вартість товару у національній валюті України на момент поставки, Y1 міжбанківський курс придбання долара США та/або євро до валюти України на дату поставки; у тому випадку, коли сторони договору погодили та вказали в колонці 7 «еквівалент вартості товару» додатку, курс іноземних валют інший ніж курс продажу іноземних валют, що був встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату поставки товару, то для коригування ціни товару значення Y1 цієї формули встановлюється як погоджений сторонами курс іноземних валют, що сторони вказали у колонці 7 додатку «еквівалент вартості товару»; Y2 міжбанківський курс придбання долара США та/або євро до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному договору; Х2 кінцева вартість товару у національній валюті України до сплати; курси валют і їх співвідношення визначаються згідно даних, вказаних на сайті: www.udinform.com; зазначене у даному пункті коригування ціни також застосовується у випадку несвоєчасної оплати товару покупцем; за настанням таких умов покупець оплачує повну вартість придбаного товару з урахуванням ціни скоригованої в порядку п. 2.6. цього договору; при цьому загальна ціна за товар, скоригована на курсову різницю, визначається на дату здійснення фактичного платежу (пункт 2.6.);

- у випадку порушення покупцем строків оплати продавець з першого дня порушення таких строків набуває право вимагати від покупця негайної повної оплати за весь товар до настання строку оплати за товар, а покупець має негайно, на першу вимогу продавця, здійснити повну оплату за товар (пункт 2.8.);

- датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск товару (пункт 3.2.);

- товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної (пункт 3.5);

- покупець зобов`язався здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених договором (пункт 4.1.);

- в разі порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару (пункт 5.2.);

- покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожен день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов`язань (пункт 5.4.);

- за порушення грошового зобов`язання покупець зобов`язався сплати суму боргу з урахуванням 30% річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх зобов`язань (пункт 5.8.).

Як слідує зі специфікації, складеної як додаток № 1 до договору (а.с. 24): товаром за договором є насіння соняшника «Сузука 150К Круїзер» у кількості 10 пакетів за ціною (без ПДВ) 5142,10 грн, загальною вартістю (з ПДВ) 58619,94 грн, що складає еквівалент загальної вартості 1954 доларів США (пункт 1); покупець зобов`язаний оплатити загальну вартість товару в наступні строки та порядку: у строк не пізніше 01.10.2022 100 % вартості товару, що складає 58619,94 грн; датою отримання товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару (пункт 2).

На виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв за видатковою накладною № 65 від 16.05.2022 (а.с. 26) товар на загальну суму 58619,94 грн.

Поряд з цим, 19.05.2022 ТОВ «Агрохімкомпані», як продавець, та ФГ «Аналіт», як покупець, уклали договір купівлі-продажу № З 22-05/22 (а.с. 27-28), за умовами якого:

- продавець зобов`язався передати у власність покупця належні продавцю засоби захисту рослин, мікродобрива та інокулянти згідно специфікацій, визначених у додатках та/або видаткових накладних, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його згідно умов договору (пункт 1.1.);

- найменування товару, номенклатура, його кількість, ціна за одиницю виміру, загальна вартість, інші необхідні параметри, характеристики та терміни його оплати, а також інші умови, визначені у специфікаціях та/або видаткових накладних (пункт 1.2.);

- загальна ціна (сума) договору, визначена у специфікаціях та/або накладних, становить 81000 грн (пункт 2.1.);

- ціна за одиницю товару, загальна вартість, строки розрахунків, найменування, конкретний асортимент визначаються у гривнях та зазначаються у специфікаціях та/або видаткових накладних (пункт 2.2.);

- покупець зобов`язаний здійснити оплату товару за ціною та у строки, вказані у специфікаціях та/або рахунках-фактурах та/або видаткових накладних (пункт 2.3.);

- сторони можуть визначити грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті; на дату поставки товару ціна визначається в еквіваленті долара США та/або євро до гривні та вказується у гривні; у випадку проведення часткової або повної попередньої оплати ціна частини товару/партії товару, який відпускається покупцю, перераховується за ціною на день проведення оплати за нього; вартість товару розраховується за формулою та сплачується у гривні: Х2=(Y2/Y1)*Х1, де Х1 вартість товару у національній валюті України на момент поставки, Y1 міжбанківський курс придбання долара США та/або євро до валюти України на дату поставки; у тому випадку, коли сторони договору погодили та вказали в колонці 7 «еквівалент вартості товару» додатку, курс іноземних валют інший ніж курс продажу іноземних валют, що був встановлений на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату поставки товару, то для коригування ціни товару значення Y1 цієї формули встановлюється як погоджений сторонами курс іноземних валют, що сторони вказали в колонці 7 додатку «еквівалент вартості товару»; Y2 міжбанківський курс придбання долара США та/або євро до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному договору; Х2 кінцева вартість товару у національній валюті України до сплати; курси валют і їх співвідношення визначаються згідно даних, вказаних на сайті: www.udinform.com; зазначене у даному пункті коригування ціни також застосовується у випадку несвоєчасної оплати товару покупцем; за настанням таких умов покупець оплачує повну вартість придбаного товару з урахуванням ціни скоригованої у порядку п. 2.6. цього договору; при цьому загальна ціна за товар скоригована на курсову різницю визначається на дату здійснення фактичного платежу (пункт 2.6.);

- у випадку порушення покупцем строків оплати продавець з першого дня порушення таких строків набуває право вимагати від покупця негайної повної оплати за весь товар до настання строку оплати за товар, а покупець має негайно, на першу вимогу продавця, здійснити повну оплату за товар (пункт 2.8.);

- датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск товару (пункт 3.2.);

- товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної (пункт 3.5);

- покупець зобов`язався здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених договором (пункт 4.1.);

- у разі порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару (пункт 5.2.);

- покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожен день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов`язань (пункт 5.4.);

- за порушення грошового зобов`язання покупець зобов`язався сплатити суму боргу з урахуванням 30% річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх зобов`язань (пункт 5.8.).

Як слідує зі специфікації, складеної як додаток № 1 до договору (а.с. 29): товаром за договором є «харнес» у кількості 200 літрів за ціною (без ПДВ) 337,50 грн, загальною вартістю (з ПДВ) 81000 грн, що еквівалентно 2700 доларів США (пункт 1); покупець зобов`язаний оплатити загальну вартість товару у наступні строки та порядку: у строк не пізніше 01.10.2022 100% вартості товару, що складає 81000 грн; датою отримання товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару (пункт 2).

На виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв за видатковою накладною № 70 від 20.05.2022 (а.с. 31) товар на загальну суму 81000 грн.

22.05.2022 Позивач виставив Відповідачеві рахунок № 70 (а.с. 32) на оплату на суму 81000 грн.

05.09.2022 за вих. № 25 Позивач направив Відповідачеві лист щодо оплати товару (а.с. 34), поставленого за договором № Н 22-05/16 від 16.05.2022 та рахунок на оплату № 150 від 05.09.2022 на суму 72169,55 грн та за вих. № 24 (а.с. 33) щодо оплати товару, поставленого за договором № З 22-05/22 від 19.05.2022 та рахунок на оплату № 149 від 05.09.2022 на суму 99722,62 грн, які сформовані з урахуванням курсової різниці відповідно до пункту 2.6. договору.

Як слідує з банківської виписки (а.с. 35) Відповідач 17.11.2022 сплатив 60000 грн згідно рахунку № 70 від 20.05.2022.

29.12.2022 за вих. № 3 Позивач направив Відповідачеві претензію (а.с. 36-41) та зажадав сплати 72169,55 грн основної заборгованості, з урахування курсової різниці (за договором № Н 22-05/16), та 39722,62 грн основної заборгованості, з урахування курсової різниці, та часткової оплати (за договором № З 22-05/22 від 19.05.2022). Проте Відповідач заборгованість не сплатив.

08.02.2023 Позивач направив Відповідачеві листи: за вих. № 6 щодо оплати Товару (а.с. 42), поставленого за договором № Н 22-05/16 від 16.05.2022, рахунок на оплату № 4 від 08.02.2023 на суму 72169,55 грн; та за вих. № 7 (а.с. 43) щодо оплати Товару, поставленого за договором № З 22-05/22 від 19.05.2022, рахунок на оплату № 3 від 08.02.2023 на суму 39722,62 грн; які сформовані з урахуванням курсової різниці відповідно до пункту 2.6. договору та часткової оплати вартості товару.

Як слідує з бухгалтерської довідки ТОВ «Агрохімкомпані» (а.с. 45) за період з 16.05.2022 по 08.02.2023 за договором № Н 22-05/16 від 16.05.2022 грошові кошти не надходили, а за договором № З 22-05/22 від 19.05.2022 надійшли грошові кошти у сумі 60000 грн.

За обрахунками Позивача всього на виконання умов договорів він передав Відповідачеві товар на загальну суму 139619,94 грн., а тому, з урахуванням часткової оплати у сумі 60000 грн., сума заборгованості складає 79619,94 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 названого Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Кодексу порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Ст. 629 Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно (товар) і зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1статті 230 ГК Україништрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України конкретизовано визначеннятаких штрафних санкцій, а саме за частиною 2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договорами купівлі-продажу № Н 22-05/16 та № З 22-05/22 від 02.02.2016 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, як встановлено під час апеляційного перегляду справи відповідачем до апеляційної скарги надано платіжну інструкцію №11 про сплату ще 21.02.2023 суми заборгованості в розмірі 79619,94гр., яка позивачем не була врахована станом на час постановлення судового рішення. Позивач не повідомив суд про цю сплату і про відсутність боргу, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу позивач також підтверджує факт сплати відповідачем основної заборгованості в сумі 79619,94грн.

До повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги віднесено право скасувати судове рішення повністю або у відповідній частині і закрити провадження повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено судовий розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статями 226 та 231 ГПК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено закриття провадження у справі у разі, якщо відсутній предмет спору.

Наявність платіжної інструкції від 21.02.2023 на суму 79619,94грн. свідчить про відсутність на час прийняття оскаржуваного рішення суми заборгованості і про обгрунтованість доводів апеляційної скарги в частині стягнення господарським судом суми основної заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 79619,94грн. слід скасувати та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України через відсутність предмета спору.

Між тим, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки щодо правомірності нарахування пені та 30%річних.

Так, у пункті 5.4. договорів сторони встановили можливість застосування пені у випадку несвоєчасного або неповного розрахунку за товар у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожен день прострочення до моменту повного виконання своїх грошових зобов`язань.

Також у пункті 5.2. сторони встановили можливість стягнення штрафу за порушення строків оплати у розмірі 20 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Одночасне застосування Позивачем до Відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки згідно з наведеною вищестаттею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно достатті 230 ГК України- видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

У пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 913/686/19 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що: одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить положеннямстатті 61 Конституції України, адже пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відтак, господарським судом правомірно застосовано до відповідача одночасне стягнення пені та штрафу, які передбачені умовами спірного договору.

Пунктом 5.8. договорів сторони передбачили, що за порушення грошового зобов`язання Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 30 % річних від простроченої суми з моменту початку такого прострочення і до повного виконання своїх зобов`язань.

При цьому, сплата процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, про що обгрунтовано вказав господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Є необгрунтованими доводи скаржника про те, що несвоєчасна оплата за договором відбулася внаслідок форс-мажорних обставин, а саме: військової агресії російської федереації, виходячи з наступного.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Згідно зі ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

За приписами частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наведеного випливає, що будь-яка обставина вважається форс-мажорною не взагалі, а відносно певного зобов`язання конкретного суб`єкта.

Обставина визнається форс-мажорною, якщо відповідає одразу таким ознакам:

1) має надзвичайний характер (має винятковий характер і перебуває за межами впливу сторін);

2) є непередбачуваною (її настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

3) є невідворотньою, тобто це неминучість події/ подій і/або її/їх наслідків;

4) є причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Збройний конфлікт, війна дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, але тільки в тому випадку, коли вони відповідають всім чотирьом наведеним ознакам.

Згідно діючого законодавства форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України, що видається за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідні) з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Між тим, відповідачем відповідний сертифікат в матеріали справи не представлений.

При цьому колегія суддів відзначає, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив, а тому посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин відхиляються як необґрунтовані.

Крім того, позивач та відповідач знаходяться в однакових умовах і введення воєнного стану на території України подібно впливає на них як на суб`єктів господарювання.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення господарського суду слід скасувати частково, в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 79619,94грн., провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

В іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Наведеною нормою Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Відтак, відповідач не обмежений правом звергнутися з клопотанням до суду про повернення судового збору за розгляд справи апеляційною інстанцією в сумі 2200,11грн.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 1528,89грн. за розгляд справи апеляційною інстанцією покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 129, 231, 269, 275 - 278, 281-284 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Аналіт» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2023р у справі №912/272/23 скасувати частково.

Провадження у справі в частині стягнення з Фермерського господарства «Аналіт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімкомпані» 79619,94 грн основної заборгованості закрити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна